формуваннями, небажання правоохоронних органів виступити проти
власного народу; багатовікова боротьба народу за створення власної
незалежної держави.
На початковому етапі державотворення в Україні перебіг цього
процесу значною мірою визначали такі чинники: непідготовленість
українського суспільства до державотворчих дій; успадкована від
колишнього СРСР деформована структура народногосподарського
комплексу; значний, але незбалансований природно-ресурсний
потенціал; недосконала організація державної влади в республіці;
незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і
судовою гілками влади; певне дистанціювання Заходу після
формального визнання незалежності України.
22.12.1991 року в Одесі відбулося Коло Українського
Чорноморського козацтва (Громади); отаман - Л.Безклубий. Від
Адамівського осередку козацтва були В.Тимофєєв та В.Гуцан. В
програмі: 1.Посвята козаків на Святій могилі (Усатове). 2.Коло
Української Чорноморської козацької Громади. 3.Покладання квітів на
місце поховання козаків-Чорноморців, визволителів міста від турецьких
загарбників. 4.Святковий концерт. Новим отаманом УЧПГК обрали
В.Лашкевича.
9. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1992. ДЖУРА.
Низкою постанов Верховна Рада затвердила державним гімном
мелодію М.Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовте знамено
- державним прапором, а тризуб - малим гербом України.
З метою виходу з рубльової зони на території республіки було
започатковано обіг купонів багаторазового використання.
Розгорнувся процес реструктурування Збройних сил України:
зменшення чисельності військ, суттєве скорочення озброєнь.
Продовжувалася розбудова досить стрункої і зваженої системи
управління, проте майже з самого початку свого функціонування вона
стала давати збої. Механізм влади або ж пробуксовував при прийнятті
рішень, або гальмував практику реформування, або не забезпечував
належного соціального захисту населення, або самоусувався від
керівництва господарськими процесами. Внаслідок цього замість
цивілізованого і демократичного розподілу влад виникло двовладдя, а
згодом три центри влади - Президент, Верховна Рада та Уряд.
Найслабкішою ланкою в трикутнику протистояння центрів влади
був уряд, який не мав достатньої самостійності та свободи дій, але в
критичні моменти перетворювався на головного винуватця; ставав
своєрідним політичним громовідводом для зняття соціального
напруження. Верховна Рада 12 скликання (весна 1990 - весна 1994) за
час свого функціонування змінила чотири уряди - В.Масола (травень-
жовтень 1990), В.Фокіна (листопад 1990-жовтень 1992), Л.Кучми
(жовтень1992-вересень 1993), Л.Кравчука-Ю.Звягільського (вересень
1993-червень 1994).
Жорстке протистояння лягло в основу відносин між Президентом і
Верховною Радою. Український парламент, надавши Президентові
значні повноваження для практичного державотворення, одразу почав їх
обмежувати.
Протистояння Президент - Верховна Рада мало місце не тільки в
центрі, а у регіонах, де воно набуло форми конфлікту між місцевими
радами та органами місцевої державної адміністрації. Останні були
створені навесні 1992 року відповідно до Закону України «Про
представника Президента України» та Положення «Про місцеву
державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента України. В
Білгород-Дністровському районі на цю посаду було призначено
М.С.Адирова.
Отже, на початковому етапі державотворення в процесі розбудови
та становлення владних структур визріла криза, яка виявилася в низці
негативних тенденцій: у цей час не вдалося ефективно і зважено
здійснити розподіл владних повноважень; роздвоєність виконавчої гілки
влади (Президент - уряд) надзвичайно ускладнювала управління і
заважала працювати; загальна невизначеність у розподілі владних
функцій і повноважень зумовлювала тотальну безвідповідальність на
всіх рівнях; послідовна протидія Верховної Ради не дала змоги створити
сильну виконавчу владу, необхідну в умовах перехідного періоду.
Білгород-Дністровський райвиконком зареєстрував господарчий
кооператив «Рюрик» (керівник князь Аргутинський-Долгорукий) при
Дворянському зібранні півдня України. «Дворяне й крестьяне» отримали
за рішенням сесії 74 гектарів землі (на землях колгоспу «Знамя Леніна»)
й розпочали господарювати. Прибуток, які вони отримають, повинен
буде піти на будівництво Дому престарілих.
Від одеситів (отаман - В.Лашкевич) отримали Статут УК
(Українського козацтва).
В 1991/1992 навчальному році (у зв'язку із подіями, що тепер
називаються ГКЧП) ми почали працювати над створенням шкільної
української піонерської дитячої організації, яка поступово повинна була
трансформуватися в патріотичну дитячу організацію «Джура» (з
елементами козацького виховання). На жаль, процес ефективної
трансформації не було завершено у звязку із моїм переходом на посаду
голови Адамівської сільської ради. Але це буде лише в 1993 році, а поки
що ми, педагогічний колектив, працюємо над установчими документами,
атрибутикою майбутньої української піонерської «Джури».
Було вирішено, що «джурята» будуть носити синьо-жовті галстуки
(один з тих перших галстуків ще до сьогодні є у мене - висить разом із
козацьким загоновим прапорцем на стіні мого робочого кабінету в
райдержадміністрації-райраді). Пошила ці галстуки класовод класу, який
вступав до «Джури», Даниленко Юлія Семенівна (вже покійна). Був
розроблений текст урочистої обіцянки українського піонера-«джури» й в
травні 1992 року нашім першім українським піонерам-«джурятам» перед
традиційним вогнищем на стадіоні було пов'язано жовто-сині галстуки
(Вронська Мар'яна, Коваль Олександр, Ігнат Лариса, Біляєв Сергій.).
На Четвертій нашій Козацькій Раді (проводили її в школі)
затвердили положення про шкільну організацію «Джура».
.Народна мудрость говорить: якщо хочеш прожити 50 років -
саджай сад, 100 роков - будуй будинок, 1000 роков - виховай сина. Тому
народ, що бажає зберегти себе в історії, повинен піклуватися про
виховання своїх синів, підкріплюючи це виховання матеріальною базою:
тим же садом, колодязем, будинком...
Початок 90-х роков ХХ століття: розпад Союзу, крушіння правлячої
ідеологічноі машини.
Тепер уявіть собі наше становище, керівників шкіл, в ті роки: кадри
побігли зі школи, фінансування пішло з місцевих бюджетів, ми
намагаємось налагодити хоча б якусь виховну роботу в школі, причому
на голому ентузіазмі, без навіть моральної підтримки з боку, бо, мабуть,
лише у школі люди розуміли, що починаємо втрачати ціле покоління.
У школі в ті роки почали платити за класне керівництво копійки,
відмінили педагогічний стаж старшої піонерської вожатої - педагогу, який
більше за інших працював з дітьми, оголосили школу поза політикою (і
поза державою також).
Опам'ятавшись від шоку (ідеологічного; фінансового - інфляція,
зниження реального рівня зарплати, затримка з виплатою зарплати на
півроку), педагоги почали шукати альтернативні форми виховної роботи:
альтернативні комуністичним, бо якщо держава відмовилася від
комуністичної ідеології, то і державна школа не мала права її сповідати:
в іншому випадку вчитель зобов'язаний був покинути державну школу -
ми ж хотіли в школі працювати.
В країнах демократії існує цілісна система формування лідерів
різного рангу. Ця система не обходиться без дитячих організацій - лідер
виростає тут, подальше він лише шліфується. Така сама система
існувала в СРСР: жовтенята - піонери - комсомольці - комуністи.
Необхідність в наших умовах такої системи розуміємо і ми,
педагоги Адамівської школи, і тому намагаємось створити дитячу
організацію - як символ її - жовто-блакитний націонал-піонерський-
«джурятський» галстук.
Відбувається земельна реформа: колгоспник повинен стати
господарем землі - і він стане ним - і як тепер може почувати себе на
селі піонерська організація, яка все-таки асоціюється з ідеологічною
платформою комуністів, що заперечують приватну власність на землю, а
таких, що відмовились би від землі на селі, не виявилося! Тому
піонерська організація в масштабах країни тихо вмерла.
Це усвідомило педагогічне керівництво - ліквідувало посаду
піонерської вожатої і ввело посаду педагога-організатора.
Але дитяча організація в школі повинна бути - вважає педагогічний
колектив Адамівської школи і тому, розглядаючи на засіданні
педагогічної ради питання про стан навчально-виховної роботи у школі,
ми звернули увагу на виховний потенціал Кодексу буття Українського
козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської
духовності та Заповіді милосердя. До речі, молодіжна організація
Українського козацтва - „Січ" - була в ці роки єдиною альтернативою
СПОУ (піонерам). Кодекс буття забезпечує формування та виховання
такого духовного стану молоді - молодих громадян України, козаків, яке
в народі збереглось як розуміння козацького духу, того особливого
соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке служило
опорою народу і державі протягом віків - й ми за основу виховання
молоді в нашій громаді обрали козацьку педагогіку (з тексту виступу
директора Адамівської школи на сесіїї сільської ради).