Кандидат робить відтиск гулого пальця.
Осавул: Козаче, до прапора!
Кандидат підходить до прапора, стає на коліно, цілує прапор.
Осавул: Нахили голову, козаче. Покриємо тебе тінню нашого прапора, як
оберегом.
Покриває кандидата-козака прапором.
Осавул - кандидату-козаку: До Січі!
Кандидат-козак підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник.
Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від
нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім'ї козаків! Вручає козаку-
кандидату шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Козак-
кандидат цілує. Осавул каже: Слава козаку! Козак підіймає шаблю вгору і каже:
Слава козакам! Слава Україні!
Осавул: До обозу!
Обозний дає козаку хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде - допоможемо!
Треба буде - поділимось!
Отаман (священик): проповідь на козацьку тему (Чотирнадцятирік -
козацький звичаєвий кодекс):
Народ кожен пильнується оком Господнім. Гріхи наші гноблять
нащадків наших. Справою Божою єсть посполітеє діло козацьке за віру
Христову, за волю та рідну землю. Корогви наші - то тінь Покрови
Богородиці. Доля народу - козацька доля. Коли супостати рабують народ -
встають козаки за долю батьків, жінок та дітей своїх. Юдиним та
фарисеям не панувати на нашій землі. Праведне діло для рук козацьких. Не
купімося на нові підманки, бо за ласою слідом - нове ярмо.
ЗАВІТИ:
Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось
не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до
найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на
світі такого, щоб не корилося праведним людям.
Євангелію віруй, а не попам. Між Богом та козаком посередник один -
Христос, а заступниця нашому роду - Богородиці Покрова.
Не обіцяй і не клянися. Бо людина - то тріска в потоці життя. Не все
залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.
Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха і сам також не
гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо ця покора для тебе ярмо,
а скупині - то є заручина волі.
У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лише проти полону.
Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з'їсти не
вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту немає.
Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть
ворогам.
Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі
притулку, окрім сім'ї.
Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим
коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою
ставиш вище громади, - складай свою зброю.
Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долею, тоді
козака наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.
Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси
дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.
Заповіт із чужого досвіду.
Заповіт із набитих гуль.
Пам'ятай: один вірний шлях на землі - терпіння. Найвеличніші перемоги
на світі - це перемоги над власним «Я».
Після проповіді козак підходить до святого отця, той благословляє козака.
Козак підходить до отамана.
Отаман: Клади, козаче, лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить»
його перначем й говорить: Хай тебе біс не бере! Йди собі з Богом!
Отаман командує: Віддайте шану козаку нашого козацького товариства
шаблевим вінком!
Козак проходить крізь шаблевий вінок.
Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава
Україні!.
Всі: Слава! Слава! Слава!
13. СЕРПЕНЬ-ЖОВТЕНЬ 1993. РИТУАЛ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА.
На Восьмій нашій Козацькій Раді затвердили ритуал посвяти до
дитячої козацької організації.
СЦЕНАРІЙ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА (ДЖУРИ ТА ДАНИ)
Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять полковники, осавули. На столі -
хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, обітниця. Осавули тримають прапори та
Січ. Отаман з перначем.
Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.
Священик зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.
Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде
царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого
насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо
винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо
твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!
Полковник: Наше джурове та данове товариство поповнюється сьогодні
новими товаришами. До козацької (дівочої) громади запрошується (прізвище, ім'я).
Хлопець (дівчинка) підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже:
Перехрестися тричі, синку (донько), до образу Покровительки нашої роду
козацького Пресвятої Богородиці. Хлопець (дівчинка) хреститься тричі.
Осавул, який тримає обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї
на святе письмо. Читай обітницю.
Хлопець (дівчинка) читають обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а
правицею взявши текст.
Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці
Євангелія.
Осавул: Синку (донько), до прапора!
Хлопець (дівчинка) підходять до прапора, стають на коліно, цілують прапор.
Осавул: Нахили голову, хлопче (донько). Покриємо тебе тінню нашого
прапора, як оберегом.
Покриває хлопця (дівчинку) прапором.
Осавул - дівчині: До Берегині! Осавул - хлопцю: До Січі!
Дівчинка підходить до Берегині. Та кладе їй рушника на ліве плече й
виголошує: Хай Матінка-Україна тебе благословляє!
Гілочкою верби б'є по рушникові на плечі тричі, виголошуючи: Будь здорова, як
вода! Будь гнучкою, як верба! Будь багата, як земля!
Хлопчик підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає
шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти
рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім'ї козаків! Вручає хлопцю шаблю,
лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Хлопчик цілує. Осавул каже:
Слава джурі! Хлопчик підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!