.На той час в місті та районі розпочинали громадську роботу такі
козацькі організації:
1.Задністрове козацьке земляцтво. Група вищих офіцерів
Білгород-Дністровської дивізії (начальник штабу дивізії Токарєв А.Є,
комендант залоги - Слєпухін М.О., командири полків Корнєв Ю.М., Кучер
В.В., Ломовцев Ю.О., офіцери Некрасов Г.М., Глущенко 1.1., Пронін А.І.,
Антонов Г.В. та ін.) створила козацьке земляцтво - складову частину
Всесвітньої спілки козаків.
В ЗМІ («Правда» - Москва, «Голос України» - Київ, «Юг» - Одеса,
«Советское Приднестровье» - Білгород-Дністровський) пройшла серія
публікацій (із неоднозначною оцінкою - від «відродження моральних
традицій козацтва» до «зради та дискредитації високого звання
українського офіцера») щодо діяльності Задністрового козацького
земляцтва.
Ю.Корнєв (до речі, учасник ліквідації наслідків землетрусу у
Спитаці), у приватній бесіді зі мною наголошував на необхідності
приділенню уваги питанню підбору кадрів для роботи із козаками:
«.провідниками й розповсюджувачами козацького духу можуть бути
лише козаки, добре освічені, з високим інтелектом, які віддані справі
відродження козацтва, а не випадкові люди із низьким освітнім рівнем,
що у нас тепер спостерігається - у цьому випадку - амбітні нікчеми та
невигласи дискредитують козацьку ідею».
На початку 90-х років почалося скорочення Збройних Сил; було
розформовано дивізію, офіцерів-козаків звільнено з армії; багато хто з
них виїхав за межі Одещини. Але ще в 1996 році маленький осередок
Задністрового козацького земляцтва працював в місті; до його отамана
Слєпухіна М.О. зверталася рада отаманів козаків Петербурга. Я мав
декілька розмов із Миколою Олексійовичем (справжній козацький
полковник, фізично дужий, із козацьким світосприйняттям, але, як
громадянин, розгублений у вихорі подій утвердження незалежності
України) - штабом земляцтва було розроблено цікаві документи -
«Ідеологія козаччини» та «Стратегія козацтва»; ці документи отаман
Слєпухін передав мені для ознайомлення, творчої переробки та
створення ідеологічного фундаменту діяльності Адамівського Осередку
Козацтва.
2.Буджацьке Січове козацьке військо - складова частина
кооперативу «Рюрик» при Дворянських зборах півдня Одещини.
Засновники БСКВ - Устименко Б.І., Деордиця І.М., князь Аргутинський-
Долгорукий В.В., Токарєв А.Є., Бойчев В.В., Дмитренко В.В., Кучер В.В.,
Зуєв О.І., Мисюк В.С., Харчук Ю.І. Першим отаманом обрали пана
Деордицю, наступним - князя.
Пан Харчук сказав: «Із закриттям Задністрового козацького
земляцтва - козацька ідея в Задністров'ї не вмерла - оскільки землі
Буджаку потребують захисту» (почалась війна у Придністров'ї - прім.
авт.).
Щодо особливостей діяльності БСКВ та співробітництва із
Адамівським Осередком Козацтва я мав довгі розмови із Борисом
Івановичем Устименком (особливості українського національного
виховання фізично, психічно й морально здорового покоління; прийде
час, Борис Іванович подарує моїм батькам - вони у мене педагоги -
свою книгу «Тридцять два румби»; ця книга бути слугувати посібником
щодо виховання громадян України для педагогів моєї рідної школи на
Ізмаїльщині - Муравльовській); Іваном Матвійовичем Деордицею
(практичні аспекти виховання учнівської молоді через активну участь,
зокрема, в науковій діяльності - МАН - з його благословіння я почав
впроваджувати цю форму роботи в науково-пошуковій діяльності моїх
учнів; до речі, Іван Матвійович порекомендував тему дипломної під час
мого навчання в ОСГІ - багатофакторний-багаторічний дослід. Пан
Деордиця, безперечно, був непересічною людиною. Наше спільне
болгарське походження та знання мови дозволяло мені розуміти
більшість аспектів його фундаментальної теорії виховання школяра
шляхом наукової діяльності. На жаль, райвно та міськвно, дезорієнтовані
боротьбою із учителями-новаторами, не звернули належної уваги на
його ідеї практичного селянсько-землеробського формування
особистості фермера, селянина-філософа, а ця проблема була мені
близька на початку 90-х); Володимиром Владиславовичем Аргутинським-
Долгоруким (духовно-моральні аспекти діяльності козацтва -
відродження особистості, як феномену державної людини-козака; його
слушна порада щодо необхідності особливої уваги до таких аспектів
духовного виховання, як мистецтво, релігія, наука; знання козаками хоча
би основ філософії релігії та свободомислення); Олегом Івановичем
Зуєвим (ідея вивчення підвалин національного менталітету українця
задля розуміння місії сучасного козацтва); Владиславом Семеновичем
Мисюком (ідея практичної реалізації Всесвітнього братства козаків на
засадах Морального Кодексу Козацького Буття); моїм земляком Василем
Васильовичем Бойчевим (маючи якості характерника, вважав за
необхідним розвивати в козаків ці здібності, підсилюючи тим життєдайну
силу Природи).
У складі осередку було багато впливових та знаних осіб, але
позиція керівництва стосовно других осередків козацтва в районі (курс на
ізоляцію та елітаризм) не дала БСКВ можливості консолідувати та
очолити (за своєю інтелектуальною потенцією) козацький рух; до того ж
вона була незалежною обласною організацією і не входила до лав
Українського козацтва - на той час єдиної у країні козацької організації
Всеукраїнського масштабу - це позбавило бСкв підтримки впливових
національно налаштованих кіл. Діяли осередки в Сараті (Іванов С.І.),
Тарутино, Арцизі, Татарбунарах, Кіл ії, Ізмаїлі, «.але тамтешні
полковники, крім саратського Сергія Іванова, майже нічого не зробили
для відродження козацтва» (Б.Устименко).
Така ситуація прослідковувалась (й дотепер є) в більшості
козацьких громадських структур: потенціал дозволяє робити багато
корисних справ, але відсутність елементарної організаційної роботи
(потрібен «апаратчик-чиновник» козацького напрямку), своє (у кожного)
бачення перспектив й незмога досягнути злагоди у діях (де два козака -
там три гетьмана; до того ж «приватизація» значної кількості козацьких
організацій «вічними» отаманами) зводить нанівець зусилля старшини,
кожен з яких - творча особистість, фахівець високого гатунку у своїй
сфері.
В ті роки до Білгорода-Дністровського приїздив Гетьман
Українського козацтва В.Мулява, який мав зустрічі з керівництвом БСКВ
та Білгород-Дністровської паланки.
Смерть І.Деордиці, В.Бойчева, В.Мисюка, князя Аргутинського-
Долгорукого, виїзд за межі району А.Токарєва, В.Дмитренка, В. Кучера,
О.Зуєва, Ю.Харчука, відхід від активної діяльності Б.Устименка призвело
до припинення діяльності БСКВ.
3.Білгород-Дністровське паланкове товариство козаків-
пасічників, яке й дотепер очолює Городецький Л.Г.
Найактивнішими членами паланки були - Берлізов А.М.,
Костецький Є.П., Марин Г.М., Сердцевич Д.О., Панаїт Ф.М., Денисов І.І.,
Денисов Ю.І., Соловенко В.І., Сидоренко В.П., Чумаченко В.Д., Швачка
П.І., Відман І.В., Смаглій П.І., Хоменко Є.В., Вітряк М.К. Згодом до
пасічників приєдналися Майстро А.І., Якименко В.М., Лелеченко І.А.,
Білоусенко П.І., Вітряк М.М., Вітряк Б.М., козаки Адамівського куріня
Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я., Завацький Д.О., Редько А.І.,
Гамар І.В., Гречко Л.В. ...
В ці роки на енергію та бажання козаків робити справи милосердя
звернула увагу влада - ми почали взаємодіяти: отримали приміщення
під канцелярію, перукарню, почали переобладнання колишнього банно-
прального комбінату, готували документацію для відкриття ринку
„Козацький привіз", будівлі козацької церкви...
Від В.Чорновола (першого Гетьмана Українського козацтва) група
козаків паланки отримала перші козацькі нагороди - Хрести з мечами.
Першим в паланці цей Хрест отримав Л.Городецький.
Для розвитку козацтва у Білгород-Дністровському (місті та районі)
Леонід Григорович зробив дуже багато. Він налагоджував роботу куренів
по селах (цих курінів на 1998 рік було 7), завозив малозабезпеченим
верствам населення вугілля за цінами вдвічі нижче комерційних, відкрив
перукарню, яка обслуговувала пенсіонерів, інвалідів, організував пункт
самозабезпечення козаків продуктами харчування, зокрема, там
реалізувався якісний мед, дешевший, ніж на ринку і ще багато реальних
справ.
Л.Городецький очолив і приймав безпосередню участь у роботі з
забезпечення козаків одностроєм: через Міністерство оборони України
та речову службу Одеського військового округу обозна служба паланки
придбала офіцерські мундири кольора морської хвилі. Такими ж
мундирами було забезпечено джур та дан Адамівської школи.
Була придбана ритуальна козацька зброя, бунчуки, перначі,
виготовлені прапори та корогви. Розроблені козацькі ритуали -
прийняття до козацтва, освяти зброї, козацьких святинь та ін. Паланка
почала співпрацювати з православними священнослужителями (отець
Федір Абрамов, отець Павел). Був свій козацький капелан - отець
Микола.
Чому пану Городецькому вдалося налагодити практичну
діяльність? Колишні офіцери-керівники, приходячи до влади у
громадській козацькій організації, намагаються «керувати-командувати»,
а Леонід, працюючи багато сам, втягував за собою у працю братів-
козаків. Керівник громадської організації повинен набагато більше
віддавати громаді, ніж отримувати; лише тоді структура буде дієвою,
лише тоді будуть бачити в тебе отамана, лише тоді підуть за тобою.