особливості: стихійний процес формування; розбудова структур «знизу»
під впливом народної ініціативи; об'єднання громадян на основі спільних
інтересів та особистих стосунків; відсутність на початках чіткої
регламентації діяльності; обрання лідера на основі визнання його
авторитету та компетентності у відповідній сфері діяльності; консолідація
на основі демократичних засад; порівняно значний ступінь самостійності
та незалежності від державних та політичних структур. Згодом значна
частина цих організацій політизувалася: УГС, «Громада».
Тоді я очолив два об'єднання музикантів у Адамівці
(госпрозрахункове-кооператив «Бродячі музиканти» - Тимофєєв Валерій
клавішні, баян, Вронський Віктор - барабани, вокал, Лавриненко
Олександр - гітара, вокал, Коломійченко Леонід - гітара, вокал, Бондар
Володимир - гітара, вокал, Шаповал Юрій - барабани), (другий склад -
Тимофєєв Валерій - клавішні, вокал, Орзенко Сергій - гітара, вокал,
Антонюк Андрій - гітара, барабани, вокал, Куликов Руслан - клавішні,
Черненко Людмила - вокал) та одне у Софіївці (Тимофєєв Валерій -
клавішні, вокал, Орленко Сергій - гітара, вокал, Русин Микола - клавішні,
Негода Василь - барабани, Шевченко Юрій - оператор, Шевченко Тетяна
вокал). Співали ми й гострі політичні пісні («Дядя Миша»,
«Музкоманда»)...
Влада активно протидіяла політичним неформальним об'єднанням,
які тоді ще відчували дефіцит масової підтримки.
1989. І з'їзд Рад СРСР, який стимулював поглиблення процесу
перебудови. Заявили про себе народні фронти (Естонія, Латвія, Литва).
Установчий з'їзд Народного Руху України. Помірковані -
В.Яворівський, І.Драч, Д.Павличко, радикали - В.Чорновіл, Л.Лук'яненко,
М.Горинь. Міркування про демонтаж пануючої системи, заклики щодо
багатопартійної системи, скасування 6 статті Конституції СРСР,
створення з членів КПРС, які належали до РУХу, самостійної
Комуністичної партії України, Української селянської партії, ліквідація
КДБ, скасування загальної військової повинності, створення умов для
вільного підприємництва, запровадження в обіг власної грошової
одиниці, створення республіканської армії, флоту і служби безпеки,
можливість і необхідність захоплення влади, але мирним,
парламентським шляхом. Вузькість соціальної бази РУХу - 90%
представники інтелігенції.
Цей рік - початок на Україні багатопартійності, незалежний масовий
робітничий рух (виступ шахтарів). Поглиблювалося розмежування та
наростала консолідація опозиційних щодо влади сил.
Я вже працював другий раз директором Адамівської школи;
демократизація прийшла й до нас: анкетування, рейтинги учнів та
вчителів, участь батьків в управлінні шкільними справами, новий підйом
суспільно-корисної виробничої праці, Мала Академія Наук «Прометей»
(на обласному форумі МАН в Одеському державному університеті
делегація Адамівської школи була чисельнішою за делегації багатьох
районів області - Богданов Анатолій, Тимофєєва Світлана, Кульчицький
Дмитро, Граждан Оксана, Лазнян Ваня).
В Білгороді-Дністровському почав діяти осередок РУХу; на одній з
його акцій я познайомився із Петром Чернишуком - лідером осередку.
.А далі починається історія Адамівського Осередку Козацтва.
І. 1990-1998. ПЕРІОД САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
...Нова соціальна верства - козацтво, яка відродилась як опозиція, як
виклик існуючій системі, як нова еліта, що небезпідставно претендує на роль
політичного лідера і владу.
1-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ 1990 - ГРУДЕНЬ 1993. П'ЯТЬ КОЗАКІВ.
ЛИСТІВКА-КОЗАКІВКА
Прочитай та передай товаришу!
«Брати козаки (які ще не знають, або не пам'ятають, що вони козаки)! Нам
випадає шлях вспомнити в собі козацтво аби стати козаком, бо не бути їм не
можемо, не повинні ми. Батьківщина-Мати кличе нас, кличе нас Свята Покрова!
Вступайте до лав козацтва! Організовуйте козацькі осередки! Шукайте козаків-
побратимів в других осередках - об'єднуйтесь, у спільній діяльності наша сила!
Слава Україні! Слава козакам!»1
1. СІЧЕНЬ-БЕРЕЗЕНЬ 1990. КИЇВ КОЗАЦЬКИЙ.
.З початку січня по кінець березня 1990 року я навчався на
стаціонарних курсах резерву керівних кадрів освіти в Центральному
інституті удосконалення учителів (м. Київ). Лекції, семінари, написання та
захист курсових, публікації в центральній педагогічній пресі, практика в
кращих школах столиці УРСР (керівниками практики були легендарний
Є.Березняк - майор Вихор, заступник міністра освіти УРСР
В.Максименко) - все це тема для окремих споминів; а тоді., я в Києві
побачив козаків.
. На Україні було неспокійно: КПРС втрачала вплив, Пленум ЦК
КПРС вимушений був піти на відміну ст. 6 Конституції СРСР (керівна і
спрямовуюча роль КПРС у суспільстві); Народний Рух за перебудову
стрімко ради калізувався; мітинги, демонстрації (ОМОН в лютому ще
чіпав митінгуючих, в березні вже стояв спокійно); 21 січня - Ланцюг
соборності від Києва до Львова - відзначення роковин злуки УНР і ЗУНР
(і я в ньому стояв), далі - передвиборчі баталії, вибори до Верховної
Ради України та місцевих Рад народних депутатів. Курсанти ЦІУУ
голосували за місцем навчання в інституті; в більшості - за Л.Скорик; я
пройшов в депутати Адамівської сільської Ради.
Київ жив передчуттям великих перемін - подув (повіяв) вітер
перемін. Я чув, як хтось із викладачів-киян сказав: «Ось і прикраса-ліпка
1
Київ. Лютий 1990. Київські козаки. Площа перед Головпоштою - тепер Майдан.
над входом головпоштамту звалилася. Будуть зміни». Помер перший
секретар ЦК КПУ В.Щербицький. Хрещатиком йшла процесія, ми -
курсанти, керівники практики - стояли на площі Жовтневої революції біля
пам'ятника Леніна й В.Максименко сказав: «Значення Щербицького в
нашій історії велике...». (В.Щербицький - прихильник централізованої
партійно-державної тоталітарної влади, суворої підпорядкованості
республік центру, орієнтації економіки УРСР на союзний
народногосподарський комплекс. Займав угодовську позицію щодо
русифікації України в галузі освіти, культури, видавничої справи).
Ситуація в країні особливо загострилася: спад в економіці; валовий
суспільний продукт суттєво знизився; національний доход зменшився;
грошові доходи населення зросли, що спричинило небувалий тиск на
товарний ринок. Під впливом наростаючої кризовості у політичного
керівництва СРСР починають з'являтися думки щодо запровадження
надзвичайних умов, надзвичайних тимчасових заходів, що на практиці
означало відтягування, а за деякими напрямками і згортання реформ.
Багатьох налякав розмах діяльності демократичних народних рухів
(«розгул демократії»), політичні цілі яких у стрижневих питаннях стали
розходитися з інтересами владної еліти.
Після занять мчав на Хрещатик (до головпоштамту): біля фонтану
відбувалися словесні баталії між сторонниками та противниками
комуністів (там я побачив наших шестидесятників - В.Чорновола,
Л.Лук'яненка, М.Гориня, В.Яворівського, І.Драча, Д.Павличка); дивився;
слухав, слухав, слухав й тверезів, тверезів, тверезів.
ПАРТБАРИН
Партбарин
получит в срок
с приставкой «спец» (высокое уменье!):
жену, балетные манеры, «поплавок», отличия, паек, здоровье,
партбилет и мненья.
И мнением себя избавит от сомненья -
под льготы базу подведет...
Для (До) блеску полысеет, колхознику загнет,
а сельського учителя согнет и пнет.
Зарвется
и
в срок получит.
Срок?
Читатель,
Вас рифма подведет.
Звезду и бюст!
Хотя, от нас сие зависит.
ВОЛЯ И БОГ
Мы
много лет «учили жить» народ -
дурили.
Пришел расплаты час -
дерьмом нас обложили
и КПСС судили.
«Не знали мы,
не ведали!»
Ха-ха.
Да в нас
прогнили даже потроха!
«Вперед, робяты,
скопом в дерьмокрады!
Котлетки с рисом жри -
и больше не греши.
Спеши
замаливать грехи!
Бог добр, туды Его сюды...
Всегда мы веровали в Божью благодать.
И за собой не ведаем вины,
а в КПСС вступали только за чины,
ее такую мать.».
По всей стране и стон и плач -
мы судьи все -
и жертва и палач -
и потому -
я сам себя сужу -
и к высшей мере присужу -
к раскаянью.
За натурою я романтик; дійсність завжди ідеалізував; не бачив (а,
можливо, й не хотів бачити багна тоталітаризму); жив у своєму світові,
світові Червоних вітрил.
„.В КПРС вступив в Ленінградї на 19-му році життя (мав
рекомендації від керівництва школи, де працював учителем музики
перед армією); вступив осознано й вважав себе ідейним комуністом. В
армії був командиром відділення, заступником командира взводу. Після
армії пройшов школу інструктора з комсомолу політвідділу, заступника
командира частини (БУРВА - батарея управління ракетних військ та
артилерії) з політроботи кадрованої дивізії (місце дислокування - місто
Білгород-Дністровський), голови первинної профспілкової організації,
секретаря партійної організації та члена парткому об'єднання санаторно-
курортних установ Молдрадпрофу смт. Сергіївка (до речі, дружина
Ступака О.Т. тоді була головним бухгалтером райкому партії й
нещодавно казала, що пам'ятає мене самим молодим секретарем
первинної парторганізації), а в березні того київського року мені було 37 і
вже 7 років тому Тимофєєв В.Я. пройшов курс молодого директора.