забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків,
старших, культури та історії рідного народу;
формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;
виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного
формування нею власної світоглядної позиції;
утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості,
милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей;
культування кращих рис української ментальності - працелюбності,
індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою, толерантності, поваги до
жінки, любові до рідної землі;
формування почуття господаря й господарської відповідальності,
підприємливості та ініціативи, підготовка до життя в умовах ринкових відносин;
забезпечення повноцінного розвитку людини, охорона й зміцнення її
фізичного, психічного та духовного здоров'я;
формування соціальної активності та відповідальності особистості через
включення виховуємих у процес державотворення, реформування суспільних
стосунків;
забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних
потреб і почуттів;
вироблення екологічної культури козака, розуміння необхідності гармонії його
відносин з природою;
прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної
свободи, правами людини та її громадською відповідальності;
спонукання виховуємих до активної протидії проявам аморальності,
правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності.
Виховання населення здійснюється за такими принципами:
Єдність національного і загальнолюдського - формування національної
свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою,
використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого
ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну,
оволодіння надбаннями світової культури.
Природовідповідальність виховання - врахування у процесі виховання
багатогранної і цілісної природи людини, вікових, індивідуальних особливостей
(психологічних, національних, релігійних).
Культуровідповідальність виховання - органічний зв'язок з історією народу,
його мовою, культурними та прогресивними родинно-побутовими і релігійними
традиціями, з народним мистецтвом, традиціями і культурами інших народів світу,
забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв'язок
виховання з життя.
Активність, самодіяльність і творча ініціатива населення, утвердження
життєвого оптимізму, розвиток позитивного мислення.
Демократизація виховання - розвиток різноманітних форм співробітництва і
встановлення довір'я між вихователем і виховуємим, повага до суверенітету
особистості, розуміння її запитів та інтересів.
Гуманізація виховання - пріоритет завдань самореалізації особистості
виховуємого, створення умов для вияву обдарованості і талантів, формування
гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
Безперервність і наступність виховання - досягнення цілісності і наступності у
вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людину.
Єдність навчання і виховання - розвиток і формування особистості,
опанування нею національної і світової культури здійснюються як єдиний процес, що
передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому
рахунку обумовлюють світогляд та ідеали козака.
Диференціація та індивідуалізація виховного процесу - врахування у виховній
роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального
розвитку виховуємих, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності
кожного.
Гармонізація родинного і суспільного виховання - виховний всеобуч
населення, об'єднання і координація виховних зусиль усіх суспільних інститутів.
Реалізація основних завдань і принципів виховання здійснюється у ряді
пріоритетних напрямів:
Патріотичне виховання - формування патріотичних почуттів означає
вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного
подвигу в ім'я процвітання української держави. Воно покликане формувати
громадянина-патріота-козака, готовність у будь-який час стати на захист
Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до
Бесіди, А) Громадське Похвала,
особистого* доручення
Просьба, Повсяк- Якщо є
денне спо
бесіди про
-ження, ного
фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії
українського народу, його Збройних Сил.
Правове виховання - формування правової культури - прищеплення поваги до
прав і свобод людини і козака-громадянина, Конституції, державних символів (Герба,
Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія
особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на
територіальну цілісність і незалежність України.
Моральне виховання - прищеплення й розвиток моральних почуттів,
переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в
суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого
соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків своєї родини,
українського народу, загальнолюдських моральних цінностей.
Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і
вихованість особистості. Виховуючи естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на
народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання
передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке
надбання народу, відчувати й відтворити прекрасне у повсякденному житті.
Трудове виховання - формування творчої, працелюбної особистості-козака,
умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною
майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно
віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.
Фізичне виховання - утвердження здорового способу життя як невід'ємного
елемента загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток
особистості козака-лицаря, формування його фізичних здібностей, зміцнення
здоров'я, гармонія тіла і духа, людини і природи - основа фізичного виховання.
Екологічне виховання - передбачає формування екологічної культури
особистості, усвідомлення себе частиною природи, відчуття відповідальності за неї
як за національне багатство, основу життя на землі, залучення виховуємих до
активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди
природі.
Структура (методи, засоби) виховної роботи голови ради з населенням.
А. Безпосередній вплив:
Заохоченн
Методи
Переко- Позитивного Вправ
Осуду
(покарання
нання
прикладу
(привчення)
)Допоміжні методи
Вимоги
Контролю
за Пере-
поведінко конання
ю
я
Способи
Збори,
Вечори,
Диспути
Б)видатних
діячів,
літературни
х героїв,
Конфе- земляків.
спілкування,
належним
чином
організован
а
Подяка,
Нагороди,
Дошка
пошани,
Книга
Заува-
ження,
Виговор,
Штраф
(ув'яз-
нення).
тактовна
вказівка,
розпоряд
стере-
ження, інд.
факти
однобіч
виконання
звіт
захоп-
ренції,
Ранки.
практична пошани.
діяльність.
перед
товари-
шами
про ви-
конання
доручень
, роботи.
доручень. лення
одним
видом
діяль-
ності.
* Основні якості особистості голови ради, що мають виховний вплив на
населення: патріотизм, світогляд; політична, правова, екологічна культура; естетичні
смаки; культура поведінки та спілкування; моральні почуття і риси особистості;
культура праці, вміння застосувати знання у практичній діяльності; активність; спосіб
життя, фізичне, психічне, духовне здоров'я. сімейне життя тощо.
Б. Опосередкований вплив (на керівників, неформальних лідерів, мікрогрупи,
колектив в цілому) через: сім'ю; дошкільний заклад; найближче соціальне оточення -
формальні й неформальні об'єднання; громадські організації; засоби масової
інформації; школу; заклади культури; релігійні об'єднання; правоохоронні органи.
Світ переходить від державного до громадсько-державного управління
через державно-громадське.
Необхідно виробити державно-громадські підходи до створення моделі
системи управління суспільством на місцевому рівні і розв'язати її головну проблему:
підготовку фахівця-управлінця-козака-отамана-голову сільської ради.
Сучасна система вдосконалення професійної кваліфікації голів місцевих рад
не спонукає до повного розкриття творчого потенціалу особистості. Систему
необхідно реформувати.
Лейтмотивом всієї роботи голови місцевої ради є виховання козака,
здатного до саморозвитку і самовдосконалення. Голова ради є головних
вихователем соціуму.
Мистецтву керувати (і виховувати) необхідно голову ради вчити.
В літературі цьому питанню приділяється необхідна увага. Ряд авторів
стверджує необхідність того, що керівник ради повинен бути не тільки організатором,
а вихователем громади, усією своєю працею і поведінкою виправдовував довір'я
народу.
Виховання населення конкретизується через систему виховних завдань,
принципів та напрямків.
У виховній роботі з населенням голова місцевої ради використовує
практично весь спектр виховних методів: переконання, позитивного впливу, вправ,
заохочення, осуду (покарання), вимоги, контролю за поведінкою, переключення;
більшість засобів та основні форми (індивідуальну, групову, колективну, масову).
Вихований вплив голови ради залежить від його морально-психологічних
якостей та педагогічної майстерності, яка потребує від голови ради великого досвіду,
знань специфіки роботи, ерудиції і психологічної готовності здійснювати виховну
роботу в громаді.
Здатність виховувати виявляється в розумінні мети, дії і засобів її
здійснення, усвідомленні успіхів і недоліків та прагненні до самовдосконалювання.