ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
«Пролунав перший дзвоник, почався новий навчальний рік. Адамівська школа
вже у новому ранзі - школи козацько-лицарського виховання долає нову сходинку
свого розвитку.
За минулий навчальний рік було 12 відмінників: Даниленко Оля, Крамаренко
Наташа, Скригулець Дмитро, Рибальченко Оксана, Катющева Катя, Ребюк Таня,
Вронська Віка, Ребюк Надя та ін.
З учителів отримали Почесні грамоти райВО - Вронська В.М., Граждан К.М.,
завуч Лавриненко П.М. та директор Тимофєєв В.Я.
Адамівська школа козацько-лицарського виховання навчає та виховує джур та
дан.»26
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
«З 29 жовтня по 1 листопада 1998 року в Києві відбулася Велика Рада
Українського козацтва. Делегатами на Раду від Адамівського куреню Українського
козацтва було обрано козаків В.Я.Тимофєєва, А.І.Редька, В.С.Козубенка,
О.А.Козаченка, В.В.Тимофєєва.
26 Берегиня. №1, жовтень 1998. Адамівка.
На Раду поїхали й джури з данами Адамівської школи (30 осіб) разом із
учителями - Гриценко В.Н., Піштіган О.А., Катющевої Т.В., Козубенко Т.І. та
директором БК Рибальченко Н.М.
У перерві між засіданнями Ради було проведено декілька змістовних
пішохідних екскурсій столицею Неньки-України.
З нами їхали й козаки Білгород-Дністровської паланки на чолі з отаманом
Л.Г.Городецьким.
На зворотному шляху заїхали до Софіївського парку (Умань), де пробули три
години: побачили і підземну річку, і Харона, і чудові ландшафти, і озеро лебедів із
фонтаном.
Всі були у захваті, а найбільш - малеча (козачати)!»2'
(Джура та Дана, Адамівка. №2, 10.1998)
НАКАЗ
№4-11 від 04.11.1998 року
по Білгород-Дністровському міжрайоновому козацькому товариству
Українського Козацтва
«Про присвоєння звань козацькій старшині Адамівського куреня УК»
Присвоїти козацькі звання слідуючим козакам:
Сотнику УК Тимофєєву Валерію Валерійовичу - звання підосавула УК.
Хорунжому УК Редьку Анатолію - звання сотник УК.
Старшому вістовому УК Козаченко Олександру Антоновичу - звання
підхорунжий УК.
Отаман Білгород-Дністровського міжрайонового козацького товариства,
полковник УК Л.Г.Городецький.
5-Й ЕТАП. СІЧЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1999. ПЕРМАНЕНТНИЙ РОЗБРАТ.
Обравши отаманом генерала Валентина Пилипенка, а писарем
полковника гвардії Валентина Федоренка, Українське Чорноморське
Гуляйпільське козацтво вступило в новий етап свого розвитку.
Заступником отамана з питань ідеології було обрано письменника -
академіка Богдана Сушинського, заступником з організаційних питань
полковника Анатолія Петька - отамана Овідіопольської районової
козацької організації. УЧГПК на Великій Раді Українського козацтва
підтримало кандидатуру генерала Івана Біласа, який (після Гетьмана
Володимира Муляви, що тяжко захворів - інсульт) став третім
Гетьманом.
Незгода серед керівників Одеської крайової організації щодо
подальшого шляху її розвитку призвів до серії розколів.
Спочатку крайова організація змінила назву - стала
Чорноморським козацтвом. При цьому стався розкол: більша частина
козаків на чолі з Анатолієм Петько, Валентином Федоренко, Богданом
Сушинським організувало окреме козацьке об'єднання, яке згодом
розкололося на Чорноморське козацьке військо Анатолія Петька
27
Джура та Дана. №2, жовтень 1998. Адамівка.
(входить до складу Українського козацтва та підтримує Гетьмана
І.Біласа) та Реєстрове козацтво Богдана Сушинського, яке не підтримує
Гетьмана УК І.Біласа, а входить у Всесвітню Лігу Лицарів. До речі,
Б.Сушинський є пріором Мальтійського Ордена лицарів, нагороджений
Папою Іоанном Павлом II медаллю св. Амвросія. Далі Чорноморське
козацьке військо розкололось на ЧВК (Чорноморське козацьке військо -
отаман А.Петько) та ЧКЗ (Чорноморське козацьке з'єднання - отаман
Пукліч - президент охоронного бюро „Гриф"). Розбіжності добре
висвітлені у статутах цих організацій.
Від Чорноморського козацтва В.Пилипенка відійшов полк ім. Сірка
отамана В. Кривобока, потім „Одеська Січ" Івана Коваля. Далі
В.Пилипенко склав повноваження й отаманом Чорноморського козацтва
обрали Генадія Загайчука.
Початок ХХІ століття в Білгород-Дністровському районі для козаків
ознаменувався якісним ростом і загальною зацікавленістю влади у
співробітництві. Це було пов'язано із Указами Президента України про
створення державної Координаційної ради з питань розвитку козацтва
(такі ради були в Одесі і в Білгороді-Дністровському - при обласній та
районній державних адміністраціях) та прийняттям Національної
програми розвитку козацтва в Україні.
Почали працювати:
Білгород-Дністровський курінь Війська Запорозького -
отаман М.М.Возний, козаки Жуковський В.К., Лесін В.П.; Монашівська
сотня (автономно у складі куреня), отаман Ткаченко В.П., писар
Парпалак В.Я.
Жіноча громада Чорноморського козацького війська
Українського козацтва - керівник Л.Я.Горлачова, берегині
Городниченко Р.С., Воробйова В.В., Грицуналь У.А., Пономаренко Н.М.
Білгород-Дністровський курінь Чорноморського козацького
з'єднання Українського козацтва, отаман Білоус В.П..
Задністровська Січ Азово-Чорноморського козацького
округу, отаман О.П.Царенков, заступник Єремєєв В.І., писар Черв'як
О.О.
Цікаве спостереження: нові козацькі організації завжди
утворювалися із появою нових лідерів - й надалі я прогнозую ріст цих
організацій із приходом у козацтво осіб - носіїв нових ідей.
Я вважав, що козацтво Задністров'я повинно зосередити зусилля
на: історико-просвітницькій та дослідницькій діяльності; військово-
патріотичному вихованні (із впровадженням козацьких традицій у
навчальні заклади та в лави армії); спортивному розвитку; розвитку
фермерських господарств та підприємницької і ремісничої діяльності;
співпраці з органами правопорядку та адміністраціями і органами
самоуправління; обстоювання засад релігійного виховання. Але
перманентне ворогування лідерів козацьких структур заважало плідної
праці.
Зважаючи на перманентний розбрат серед козаків районного
рівня, Адамівський курінь Українського козацтва з восени 1999 року
відійшов від активної співпраці із козаками Білгород-Дністровських
осередків.
26. СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 1999. ШКОЛА КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО
ВИХОВАННЯ.
На динаміку та характер політичного життя в Україні значною мірою
впливала підготовка до президентських виборів. Президентську виборчу
кампанію характеризували: помітне зростання кількості претендентів на
президентську посаду (15 - попри те, що Законом про вибори
Президента України передбачалась реєстрація претендентів лише після
подання мільйона підписів громадян на їх підтримку); активна участь у
передвиборчому процесі більшості політичних партій; відсутність єдності
на «політичних флангах»: як ліві, так і праві не змогли висунути єдиного
кандидата; спроби утворення коаліцій («Канівська четвірка» - один з
кандидатів - наш козак Олійник - передвиборча боротьба засвідчила,
що відмінність політичних поглядів учасників цього об'єднання та їх
електорату, нездатність на політичні компроміси стали на заваді
висуненню єдиного кандидата та ефективної діяльності); зростання ролі
«політичних технологій»; орієнтація виборців не стільки на політичні
погляди, програми кандидатів, скільки на особисті якості; повторення
«російського сценарію» в другому турі виборів: лівий претендент (від
КПУ) та діючий Президент правоцентристської політичної орієнтації.
Я почав працювати над комплектом основних документів
навчально-виховного закладу нового типу - школи козацько-лицарського
виховання. Ця робота захопила - такі перспективи у вихованні
національно свідомого громадянина відкривалися! Та ще й генетична
пам'ять козака-некрасівція заговорила.
Ми отримали однострой - одягли в нашу форму хлопців та дівчат
старших класів - 6-9.
КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІКА Й СУЧАСНА ОСВІТА
(ПЕДАГОГІЧНІ РОЗДУМИ)
„ Ми не лукавили з тобою.
Ми просто йшли. У нас нема
Зерна неправди за собою..."
Т.Шевченко.
Своєрідність сучасного розвитку України характеризується відродженням
коренів нашої національної минувшини: історії, державних традицій, духовності.
Адже без кореня гине все живе.
Корінь людського зростання - у пам'яті, духовній культурі, національній
гордості. Вони як сполучна ланка, яка не допустить, щоб молода людина відлучилася
від своєї землі.
Дитинство - особливий період людського життя. Саме на цьому етапі людина
визначає свої життєві орієнтири, розробляє життєву позицію і життєві плани.
Цієї відповідальної пори вона потребує підтримки й уваги суспільства, яке
зобов'язане забезпечити молодим громадянам умови й можливості для повноти
самореалізації здібностей кожного, досягнення своїх життєвих цілей. Підтримку й
увагу дитина отримує в школі, яка має йти попереду політиків, керуючись
принципами гуманізму, свободи, загальнолюдських цінностей.
Ми часто зустрічаємо людей наверх освічених, енциклопедично озброєних
знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, „гроші пофарбовані,
поваплені" і тому в теперішній час, вважає колектив нашої школи, нам потрібні люди
не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати
творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських,
політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й
майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо „культура
утверджує примат духу" (М.Рерих) - це наше педагогічне кредо. Досвід практичної
роботи в цьому напрямку свідчить, що головна мета освіти - виховання; навчання
повинно бути підпорядковано вихованню.