Внаслідок багатовікового гноблення, духовної експропріації, генетичної мутації
та цілеспрямованого змішування народів на території України, сталася втрата
історичної пам'яти. Ось чому педагогічний колектив нашої школи ставить своїм
завданням відновлювати історичну пам'ять і народні традиції, виховувати людину,
яка буде прагнути до самовдосконалення, активно будувати гідне життя для себе і
свого народу, вносити посильний внесок у зміцнення незалежної України та її
процвітання.
Тому пріоритетним напрямком нашої системи виховання є формування у
молоді ідеалів - найважливіших компонентів духовності як окремої особистості, так і
всього народу. Козацька педагогіка виховує школярів на лицарських традиціях,
витісняє рабську психологію, засуджує тих, хто забув свою національну
приналежність, заповіді батьків та дідів, проявляє пасивність і байдужість до долі
36 Берегиня. №6, травень 2000. Адамівка.
своєї країни і свого народу, слабкодухість та зневіру у власних силах. Таке виховання
утверджує життя кожного як героїчне діяння, високу духовність, подвижництво в ім'я
перемоги загальнонаціональних ідеалів. Тому школа є моральним середовищем, що
оточує дитину, гарантом виховання її як чесної людини та патріота України.
Чому ми обрали саме козацьку педагогіку? Відомо, що спільної системи
виховання для всіх народів поки що не існує. У кожного - своя, особлива,
національна система. Для нас органічно близька саме козацька, тому що українці -
козацька нація. Козаки були типовими представниками нашого народу, втілювали
волелюбний національний характер, виражали інтереси народу. Вони створили
самобутню і ефективну національну систему виховання і освіти, яка не поступається
європейській, а в чомусь і перевершує її - козацьку педагогіку. Творче відродження її
на сучасному рівні забезпечить виховання фізично здорових, морально чистих і по-
лицарськи мужніх, сильних духом громадян молодої України.
Вся багатогранна навчально-виховна робота у нашій школі здійснюється на
перевірених віками засадах української національної ідеї, системі національних
цінностей, які мають водночас загальнолюдський зміст та характер. Педагоги нашої
школи переконані, що козацькі виховні традиції є сьогодні рятівними для молоді, яка
потребує духовного підживлення. Ось чому ми будуємо свою роботу на козацько-
лицарських традиціях, збагачуючи їх новими формами - фестивалями козацької пісні
та танцю, турнірами, іграми та забавами.
У березні поточного року у нашій школі райвно проводило кущовий семінар
вчителів молодших класів. Вчителі зі шкіл Приморського, Долинівки, Вільного,
Софіївки, Благодатного і Авидівки побували на уроках, які проводилися під девізом
«Народні герої - козаки-лицарі», були присутні на урочистому прийомі школярів у
козачата.
Коли семінар закінчився і гості роз'їжджалися, одна з учительок відверто
зізналася:
- Плакати від радості хочеться - нарешті, у нас дух український прокидається!
Ми показали гостям, як проводиться у школі класна робота з основних
дисциплін козацько-лицарського виховання, який включає курси «Вивчення свого
роду і видатних козацьких родів», «Історія українського козацтва», «Українська
козацька культура», «Система козацького тіловиховання», «Козацьке бойове
мистецтво». Позакласна робота проводиться в гуртках і козацьких загонах у формі
Козацької республіки (однієї з форм діяльності самоврядування учнівського
колективу). Позашкільна робота здійснюється у дитячо-юнацькій організації «Молода
Січ».
У школі оформлені стенди з історії козацтва і життя козацького куреня
Адамівської школи, ведеться козацький фотолітопис. Тепер готуємо до друку збірник
«Козацько-лицарське виховання в школі», на 200 сторінках якого, у супроводі
ілюстрацій, докладно розповідається про досвід роботи педколективу. Наші школярі
їздили на Велику Раду до Києва і Донецька. У своїй роботі ми знаходимо підтримку з
боку керівництва господарства, сільської ради і козаків Білгород-Дністровської
паланки. Чимало зусиль докладає наш педколектив, аби за такий короткий термін
зробити так багато у плані козацько-лицарського виховання.
Сьогодні ми маємо право вже говорити про ті набутки у справі козацько-
лицарського виховання, які одержані у нас за ці три роки. Нашим учням-козачатам
дуже властиві національна самосвідомість, патріотизм і вірність ідеалам українського
державотворення. Помітне розумове, соціальне та духовне зростання більшості
учнів, а також духовний розвиток і етнонаціональне збагачення ментального досвіду
вчителів. Покращились дисципліна, культура поведінки і успішність школярів. Наочно
проявляється довіра, повага, відкритість у взаємостосунках між педагогами та
учнями. Соціально-культурне оточення, в першу чергу батьки, позитивно сприйняли
ті зміни, які сталися у школі і з дітьми внаслідок козацько-лицарського виховання. Ми
твердо переконані в тому, що обрали вірний шлях, який сприяє підвищенню
духовності, зростанню національної самосвідомості і патріотизму у наших
вихованців.
Всі знають, що знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому
султану» створив великий художник Ілля Рєпін. Але мало кому відомо, що йому
належать такі чудові слова: «Ніко на всьому світі не відчував так глибоко волі,
рівності і братерства, як козаки».37
ІІІ. 2000-2003. ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
... Спершу ми тому всьому раділи й хвалилися. А тепер уже ставимося до
того спокійніше. Міняється психологія сприйняття таких фактів. Тоді мимоволі
здавалося, що досягли якоїсь мети. Нині ж сприймаємо такі події як свідчення
нашого руху вперед. Не як мету, а як процес і як свідчення точно окреслених
орієнтацій.
Перед початком 2000/2001 навчального року в ряду районних,
обласних, всеукраїнських газетах я надрукував серію статей, в яких
накреслив шляхи впровадження сучасного національного виховання в
школі (у формі козацько-лицарського).
СІЛЬСЬКА ШКОЛА НА ЗЛАМІ ЕПОХ
Спроба пошуку шляхів подолання кризи
«Краще запалити свічку, ніж хаяти темряву.
Більше втрат, ніж здобутків
«Сільська школа - це не лише географічне поняття. Вона є центром
культурного життя села, гарантом його стабільного розвитку. Хороша школа -
свідчення добробуту і соціального благополуччя суспільства, мудрості місцевої
влади, міцності сільської родини» (Прем'єр-міністр України), але.
«Щодо освітніх процесів у сільській місцевості, то тут більше втрат, ніж
здобутків, більше запитань, ніж відповідей» (заступник міністра освіти та науки
України).
Які ж причини цих втрат?
Знецінення сільськогосподарської праці зумовило неспроможність села
утримувати соціальну інфраструктуру, а в сім'ях належно відновлювати робочу силу,
виконувати свої виховні функції. Зниження матеріального рівня життя, нестабільність
суспільства відбилася на ставленні місцевої влади до об'єктів освіти, охорони
здоров'я, культури. Не працюють на території Адамівської сільської ради дитячі
садочки, ледь жевріють осередки культури - сільські клуби. Зарплатня у працівників
там становить 24 гривні на місяць. Фельдшерсько-акушерські пункти перейшли на
самофінансування.
Проблеми школи
З цих негараздів випливають й проблеми нашої сільської школи: їх перелік
жахає!
Відвідування дітьми школи за межами пішохідної доступності (а це - половина
наших школярів) істотно знижує її культуротворчу, виховну функцію, зводить
нанівець участь дитини у позакласній і позашкільній роботі, утруднює роботу з
батьками. У дітей, які навчаються не за місцем проживання, частішають пропуски
занять через посилення ризику захворювань і недосконалу роботу транспорту.
37 В.Тимофєєв. Одеські вісті. №93, 23.05.2000; №95, 27.05.2000. Одеса.
Перелічую далі: неповна кадрова забезпеченість школи викладачами деяких
предметів; велика зайнятість вчителів, батьків, дітей домашнім господарством; брак
позашкільних установ, центрів культури; недостатня турбота про фізичне здоров'я і
емоційне благополуччя дітей з боку усіх сільських установ; фізичне, моральне й
розумове перевантаження учнів (16 навчальних предметів та п'ятиденна форма
навчання привели до появи 7-х уроків); низька готовність дітей до навчання
(«мауглізація» дошколяриків); нестабільність поєднання початкових класів-
комплектів; робота вчителя з нечисленним різновіковим колективом учнів у
початкових класах (є класи-комплекти у складі дітей трьох-чотирьох класів!).
Вплив телебачення
До цього додам, що виховання підлітків і юнацтва фактично відібрано у школи
телебаченням та іншими засобами мас-медіа. Світогляд, інтереси, моральні цінності
у більшості молоді формуються під їх впливом. Роль сім'ї у вихованні послідовно
падає. Молодь ігнорує думки дорослих (батьків, учителів), ставиться з недовірою до
будь-яких ідеалів - і старих, і нових, їй притаманні егоїзм та індивідуалізм, перевага
матеріальних інтересів над духовними. Юнаки і дівчата, що прагнуть до знань,
духовності, до пізнання національної і загальнолюдської культури, становлять значну
меншість в океані сірості, примітивізму, криміналу.
Яким чином сільський школі реагувати на ці негаразди і чи зможе вона стати
осередком духовності на селі, берегинею духу села?