Спостерігаю за розпалом свята і сягаю думками наперед: треба мати,
розвивати й зміцнювати дитячу організацію у школі - вона підмурок колективної
виховної роботи, бо наш педагогічний корабель накренило у бік індивідуалізації
навчання і виховання, і цей крен призвів до того, що багато школярів відмовляються
від шкільної «індивідуальноспільності» на користь неформальних, а іноді і злочинних
угрупувань та об'єднань, які не надають особистості всі можливості для
самовираження і психологічного комфорту; в багатьох з них панують міцний груповий
тиск, жорстка система підкорення, свавілля лідерів, але здебільшого підлітки не
покидають їх, а, навпаки, цінують досить високо.
Відмовившись від виховання у колективі та через колектив, ми практично
відмовились від виховання взагалі: це показує досвід наших пострадянських шкіл -
виникнення спотворених стосунків, злочинність, сексуальна розбещеність, самотність
особистості і - як результат - введення у школах варти з охорони порядку (молодики
в уніформі), яка здебільшого цей порядок не може навести, бо причини безпорядку
не зовнішні, а внутрішні - губляться традиції організації життя дітей у колективі -
самоврядування, гласність, виборність і зміна лідерів, свідомий порядок, дисципліна,
самообслуговування. Відомо: не може бути успішним виховання громадянина -
господаря своєї країни, якщо дитина, підліток не набуватиме у ці роки досвіду
відповідальності за виконання певних функцій в організації життя класу, школи,
сільської громади.
Аналізуючи педагогічну пресу, роблю висновок, що вчителі на Україні це
розуміють: все більше з'являється таких авторських концепцій виховання,
самоврядування, які базуються на принципі виховання «у колективі і через
колектив».
У пресі, на телебаченні нашу школу почали звинувачувати у мілітаризації
системи виховання. Так, у нас є прапор, однострій, марширування, салютування,
загони, командири (отамани). Але це має вигляд гри, що спирається на вікові
особливості підлітків, прагнення до романтики. Це форма нашої організації, яка
ґрунтується на історичному досвіді українського народу, а зміст - виховання
патріота, громадянина. До речі, скаутські організації в усіх країнах Європи та
Америки також мають елементи воєнізації, але їх ніхто не звинувачує в
антигуманізмі й мілітаризації дитячого життя.
Наша виховна система (козацька педагогіка) спирається на владу спільності як
джерела впливу на особистість: взаємодопомога, відчуття іншого, підкорення спільно
обраним законам, вимогам - все це зумовлює великий позитивний вплив на
особистість у процесі формування нашої Молодої Січі - братства козачат. Що
антигуманного в таких принципах життя нашого колективу: ніхто не має права
образити іншого, бо дістане відсіч від усього дитячого гурту; ніхто не може порушити
закони життя класу, школи, йому цього не дозволять; стриманість, ввічливість, повага
до старших; міра в одязі; відповідальність за виконання своїх обов'язків?!
Нещодавно чув розмову двох офіцерів-відставників: у нашому Білгород-
Дністровському гарнізоні відновлюється офіцерське зібрання, офіцерський суд честі;
фундаментальне поняття честі вводиться в практику виховання офіцерського
корпусу армії України, - мене, як офіцера, це дуже радує!
Тому і ми, педагоги, не повинні відмовлятися від понять «учнівська честь»,
«гідність», «совість»!
Засобами козацької педагогіки ми формуємо у козачат «командний дух»: наша
Молода Січ - наша школа - наше село - наша Україна (до речі, в Америці досить
широко використовується термін «команда» для будь-якої групи, що спільно діє з
якоюсь метою), виховуємо козака, для якого «найперше - воля, найперше - честь!»
Хіба це погано?!
Дивлячись на перебіг свята «А ну мо, хлопці-козаки!», на злагоджені колективні
дії команди фіналістів, я розумію - ми на вірному шляху! «Колиска наша - ненька
Україна, сини її - преславні козаки, що йшли за правду і за волю з життя земного - в
54
вічне».54
У лютому 2001 року школу перевіряла комісія райвно. За
результатами перевірки була складена довідка.
54
54 В.Тимофєєв. Чорноморські новини. №3, 11.01.2001; №55, 16.08.2001. Одеса. Советское
Приднестровье. №17, 01.03.2001. Білгород-Дністровський.
ДОВІДКА
про стан роботи з правового виховання учнів Адамівської загальноосвітньої
школи І-ІІ ступеня у 2000/2001 н. р.
Довідка складена за матеріалами:
Річного плану роботи (Розділ 1. Удосконалення системи управління школою
як цілісною соціально-педагогічною системою, п.1.2. Педради. Розділ 3. Становлення
і розвиток виховної системи. п.8. Забезпечення профілактики правопорушень).
Планів роботи класних керівників (Розділ - Соціальна культура. Напрямок -
Держава-нація).
Плану роботи педагога-організатора (Розділ - Правове виховання учнів).
Плану роботи батьківського комітету (Розділ - Правове виховання).
Плану роботи Адамівської сільської ради (Розділ - Правова освіта та
виховання населення).
Планів роботи Рад сприяння сім'ї та школі (Розділи - Правове виховання) у
СГК ім. Т.Г.Шевченко, «Промінь», «Едем».
Матеріалів відвідування уроків правознавства, літератури, історії, географії,
біології; позакласних заходів, які проводили класоводи та класні керівники, педагог-
організатор.
Правове виховання учнів відбувається протягом усього терміну їх перебування
в школі. Тому ми дотримуємось поетапного планування та організації цього
складного виховного процесу. Основні етапи процесу характеризуються учбово-
виховними завданнями і діляться в залежності від вікових особливостей школярів та
загального змісту шкільної виховної роботи.
Учням І-ІІІ класів у доступній формі повідомляємо елементарні уявлення про
важливіші закони України, правилах праці та поведінки у школі, вдома, на вулиці,
роз'яснюємо роль осіб, які охороняють порядок в місті, селі, прищеплюємо повагу до
них. Молодші школярі прагнуть засвоїти та виконувати Правила для учнів; у них
формуємо уяву про відповідальність за порушення дисципліни та порядку у школі,
вдома та на вулиці; виробляємо негативне ставлення до порушників дисципліни.
Б. В роботі з учнями !V-VN класів закріплюємо їх свідоме ставлення до
виконання Правил для учнів, негативне ставлення до порушників дисципліни,
продовжуємо формування особистої відповідальності за свої вчинки.
На термін закінчення VM! класу ми домагаємось, щоб школярі отримали
загальне уявлення про Закони України, про основні права та обв'язки громадян,
розуміли та виконували правила поведінки у громадських місцях, проявляли повагу
до органів громадського порядку та осіб, які охороняють цей порядок. На заняттях з
історії, в процесі позаурочної діяльності у них розвиваємо прагнення до засвоєння
знань про державу та право, які слугують основою успішного оволодіння
систематичними правовими знаннями.
Г. Зміст правового виховання у ІХ класі визначається вивченням курсу
правознавства, а також активною участю учнів у позакласній та позашкільній
діяльності. Вони засвоюють ідеї про демократію, державу та законність, розуміють
гуманістичну сутність Законів України, ідейне багатство положень Конституції
України, виробляють активну позицію у захисті правил демократичного устрою життя,
отримують навички правоохоронної та природоохоронної діяльності, розуміють
необхідність держави та права у демократичному суспільстві, непримиренного
відношення до правопорушників.
І. Правове виховання учнів у процесі учбової діяльності.
А. Правове виховання учнів на уроках правознавства. Викладання ведеться за
новими програмами та підручниками. Буравицька Р.М. як вчитель має добру
загальнопедагогічну, фахову теоретичну, методичну та предметно-правову
підготовку. В перебігу викладання курсу правознавства вона застосовує усі відомі
педагогічні методи навчання: пояснювально-ілюстративний, інформаційно-
рецептивний, репродуктивний, проблемного викладання, евристичний; реалізація їх
відбувається із широким залученням наочно-практичних засобів у різних формах
(розповідь, робота з підручником, складання таблиць, застосування технічних засобів
навчання). Педагог використовує задля досягнення мети методи виховання-
переконання, висування перспективи, вправ, вимоги, педагогічного стимулювання,
виховання прикладом, розвитку самостійної діяльності учнів.
Раїса Миколаївна базує правове виховання на засадах моральної поведінки,
уяву про яку учні постійно отримують, починаючи з дошкільного віку. Правильність
формування моральних уявлень учня постійно у полі зору учителя: від розкриття
змісту моральних уявлень про схвалену всіма (школою, родиною, товаришами)
поведінку, розумінні добра та зла, справедливості, совісті, честі та гідності (від
розуміння моральних основ нашого життя) поступово підводить дитину та підлітка до
розуміння правового долгу, розвиває їх переконаність у потребі й необхідності права
як регулятора суспільних відносин. Педагог ясно, точно й доступно викладає
нормативний матеріал на уроках та розкладає виховні акценти при його вивченні.
Вона не уникає дослівного цитування тексту закону, демонструючи тим самим
наочний приклад поваги до закону.