Першість завоювала команда «Запорожці». Отаман - Скригулець Дмитро.
Молодці! Так тримати!61
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
День Перемоги.
Сивочолі ветерани, вдови, мешканці села, учні Адамівської школи зібрались
біля священого місця, пам'ятника загиблим воїнам, щоб відзначити 56 річницю
Перемоги, вшанувати пам'ять односельчан, які полягли в боях в роки війни і тих, хто
відійшов у вічність у повоєнні роки. Присутніх ветеранів, вдів, дітей привітали
сільський голова Коноваленко А.М., голови кооперативів Г.Ф.Даниленко,
В.М.Вронський, М.І.Бурлай, голова ради ветеранів М. І. Галицька.. В глибокій зажурі
вшанували пам'ять загиблих воїнів хвилиною мовчання. Внучка ветерана війни,
учениця 8 класу Рибальченко Оксана звернулась до захисників Вітчизни з теплими,
щирими словами подяки. Дякуючи їх подвигу, над нами світить мирне чисте небо.
Учні школи поздоровили ветеранів квітами. Всі уважно прослухали спогади про
буремні роки. Цікаво почути це з уст учасників війни, адже їх залишилось зовсім
мало: Янишен О.В., Головченко В.В., Щербина Ф.С., Жданов М.К. Для них був
організований святковий концерт і вогник-зустріч.
Вічна пам'ять тим, кого сьогодні нема разом з нами!
Слава і шана Вам, живі ветерани!62
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
День Матері.
«На світі кращого немає як тая мати молодая з своїм дитяточком малим»
Т.Г.Шевченко.
Кожного року в другу неділю травня весь світ відмічає День Матері. В цьому
році учні нашої школи (7 кл.) вперше відзначають це свято, яке довго чекали, до
якого готувалися - Свято Матері. На вогник-ранок запросили діти своїх мам.
Підготували концерт, на якому звучали найщиріші слова поваги, любові і подяки
матусям: Бува не раз - ми скажем прямо - що через нас сумують мами. То ж всі
сьогодні просим Вас: пробачте, любі мами, нас.
Для мам, учителів, гостей свято це незвичайне. У них на очах сльози, адже не
кожного дня вони чують такі теплі, щирі, відверті слова на свою адресу.
Після концерту всіх гостей запросили до святкового столу (солодкого). Діти
разом з мамами танцювали вальс та інші танці. В кінці свята всім жінкам діти
дарують квіти. А Філатов Вова та Ребюк Таня бажають мамам щастя та благ
людських по вінця, здоров'я міцного, як граніт, щоб не торкалась скронь зими
пороша, щоб матусі пройшли через усе життя такі, як є - привітні і хороші.63
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
Прощання з Букварем.
Є святкових днів багато на листках календаря. А між ними й наше свято -
вшанування Букваря.
61 Річ про Адамівську Січ. №4, травень 2001. Адамівка.
62 Річ про Адамівську Січ. №5, травень 2001. Адамівка.
63 Річ про Адамівську Січ. №6, травень 2001. Адамівка.
Ось і сьогодні, в гарно прикрашеному класі зібралися батьки першокласників з
приводу дуже радісного і разом з тим трішки сумного дня, адже діти прощаються з
найулюбленішою і першою книжкою в їх житті - Букварем. Вони раді, що вже знають
всі букви і вміють читати. Буквар допоміг пізнати їм багато цікавого. І про все це дітки
вирішили показати своїм матусям і татусям на цьому гарному святі.
Першокласники співали багато веселих пісень, розповідали вірші, смішинки.
Повідомили, як гарно вони вивчили всі букви, цифри; і як вміють розв'язувати задачі.
І все це проходило в дуже цікавій і шутливій формі. Видно було, дивлячись на
батьків, що і їм це було цікаво і приємно за своїх діток.
Коли діти вперше йшли до школи, їх зустріли вчителі, директор школи, були
слова вітання. І ось сьогодні, коли вже провчились один рік, навчились читати,
писати, рахувати, до нас на свято знову завітав директор нашої школи Тимофєєв
Валерій Якович. Він привітав діток з їхньою першою перемогою і побажав успіхів в
подальшому навчанні.
Закінчилося свято піснею «Прощання з Букварем». Дітям побажали доброго
відпочинку літом, набратися сил, завзяття для відмінного та хорошого навчання в
другому класі.64
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
Районні туристські змагання
Найулюбленішими змаганнями для дітей завжди були районні туристські
змагання.
І ось, нарешті, після тривалої перерви, ми знову почали збиратись на
змагання. Повторювали і складання намету, і медицину, і топографію, і ботаніку, і
складання рюкзака, і пісні. Діти хвилювалися і водночас горіли бажанням їхати. Всі у
нашій школі допомагали в підготовці до зльоту.
І ось, нарешті, ми у Південному. Як на мою думку, це найкращий куточок нашої
бессарабської природи. Зелені горби ніби хвилями спускаються до лиману, а на
березі широка галявина, з усіх сторін огороджена сріблястими деревами.
Команда у нас в цьому році була дружною, швидкою.
Ми приїхали о 9 годині ранку у суботу, а вже о 10 наше наметове містечко було
обжите по всім правилам.
На районному зльоті було 16 команд. На загальній лінійці був зачитаний
порядок проведення змагань, і - вперед! Конкурс за конкурсом, змагання за
змаганням. Перерва тільки, щоб поїсти (і, звичайно ж, приготувати їжу, та ще й на
кострі).
У кожного були свої обов'язки: дівчата готували їжу, Віталій і Вова - кострові,
Юра, в основному, носив воду з джерела (а це метрів 700 в одну сторону; та ще й у
гору). Всі люди добре знають - без води - і не туди, і не сюди. А щоб від спраги не
загинуть, - Корженко воду відрами носив!
Женя Козубенко, хоч і найменший, нас також не підвів: Туристи хочуть їсти -
це всім ясно. За дровами ще сонними бредуть; і серед збирачів є рекордисти, хоч
тонну хмизу для костра знайдуть!
Перший етап змагання - ботаніка. Наші дівчата, ледве приїхавши, пішли
збирати трави, які тут ростуть. З дому Золотовська Олена взяла свій гербарій.
Відповідали вони Баришевій К.В. (зав райвно). Катерина Василівна відзначила наших
дівчат за точність і швидкість відповідей. Дівчата наші постарались - усі куточки
обходили тут. Усю траву, усі квітки зібрали: Олена і Оксана нас не підведуть! З
ботаніки у нас друге місце.
Потім в'язка вузлів. З мотузками удома ми зріднились, без них ми навіть спати
не могли, то ж недарма зайняли друге місце - на перше, поки що, не потягли.
Потім була розкладка і складка палатки, розпалювання вогнища.
А потім переправа! Важкий етап змагань, тим більше, що дома ми не можемо
його тренувати: у нас немає спорядження. Але, як кажуть, сміливого куля не бере.
Так і ми. Поки виступали інші команди - ми навчилися, а швидкість, сила, і дружність
у нас були - і ось знову друге місце!
Між змаганнями малювали свою газету-репортаж, складали вірші.
І ось збираємося на останню лінійку. Олена Анатоліївна, наш головний
«координатор»-натхненник, запропонувала вгадати - яке ж у нас місце? Казали і 5, і
8, і 10, а коли на лінійці ми почули: «Адамівка - 3 місце!» - радості не було меж.
Очевидці кажуть, що за 1 і 2 місця так не раділи, як ми за 3. Як на мою думку, то це
дуже добре. І значна допомога Олени Анатоліївни - натхнення і підтримка. Усі члени
команди теж були на висоті. А на плечі капітана і єдиного дев'ятикласника лягла вся
важка робота на змаганні по переправі (треба було всіх потримати на вису, щоб
відчепити карабіни на тросі).
І ось змагання позаду. Швидко зібралися. Привели в порядок свій табір.
Додому їхали радісні і збуджені. І вже по дорозі додому, і на другий день у
школі будували плани на майбутні змагання. Поживемо - побачимо.
Вчителька наша довго нас вчила, а за Корженком по п'ятах ходила.
Наші юні козаченьки у похід пішли. Перемогу сподівались в конкурсах знайти. І
старались, було видно, інших обійти. Постарались третє місце додому привезти.
Вузли в'язали скрізь, де прийдеться, мотузки носили ми всі біля серця. Як
чародії, з травою ходили, лише одну думку у мріях носили: а може зуміємо, а може
нам вдасться з усім розібратись, до п'ятого місця, до святого п'ятого місця
добрасться!65
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
Із третього - в п'ятий!
Свято останнього дзвоника для третьокласників особливе. Воно і найрадісне і
найсумніше. Найрадісне - бо вони стали дорослішими і, бач які, із третього відразу
переходять в п'ятий клас. А найсумніше - бо прощаються третячки з своєю першою
вчителькою, Тамарою Михайлівною Золотовською.
Урочиста, хвилююча тиша. Святково одягнені, з квітами в руках, випускники
звертаються до своєї вчительки з словами щирої любові, вдячності за її невтомну
працю, турботу, справедливість, материнську ласку.
Діти дарують вчительці гарні пісні. Щиро дякували Тамарі Михайлівні і батьки
випускників.
По закінченню свята був накритий солодкий стіл і довго ще танцювали діти на
своїй першій дискотеці.66
ВИХОВУЄМО ГРОМАДЯНИНА
ДО 10-Ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
За допомогою тільки школи неможливо побудувати світ, але
побудувати світ без допомоги школи теж неможливо...
Спостерігаючи розвиток сучасного українського суспільства (зокрема, нашої
Адамівської територіальної громади), приходжу до висновку, що відбувається
«звужування» держави - громада все більше перебирає на себе її функції,
громадяни все частіше спільно вирішують проблеми, не звертаючись по допомогу до