Знову свято в Адамівській школі. В цей чудовий осінній день учні вітають своїх
любих вчителів. Зовсім не схоже святкування Дня Учителя на торішнє. В залі
звучить музика; море квітів. Учні 9 та 8 класів запрошують вчителів зайняти почесні
місця. Про кожного учителя звучать ніжні, теплі слова. Згадується їх життєвий шлях,
досягнення, незвичайні пригоди на освітянській ниві. За рішенням козацької ради
школи вчителі Р.М.Буравицька, О.Л.Солов'єнко, М.С.Малькова, Л.М.Лавриненко,
В.Я.Тимофєєв удостоєні звання «Наймудріші». Звання «Майстер-клас» присвоєно
П.М.Лавриненко, К.М.Граждан, В.М.Вронській, Т.В.Катющевій, Н.П.Галицькій,
В.Н.Гриценко. Номінації «Надійна зміна» удостоєні І.І.Корженко, І.П.Лавриненко,
Т.М.Золотовська, Т. І. Козубенко, Н.Г.Скригулець, О.А.Піштіган, Д.М.Воронова,
А.М.Подолько, С.В.Тимофєєва.
Щирі слова вдячності, чудові вірші, душевні пісні дарують своїм любим
вчителям діти.
А далі почалися уроки, які проводили учні-вчителі; почався День
самоврядування .83
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
Зустріч з друзями.
Про роботу нашої козацької організації «Молода Січ» знають не тільки учні
школи та односельці, про неї повідомляли і в газетах, журналах, по радіо. Для
ознайомлення з нашими козацькими справами до нас у школу приїхали учні
Софіївської школи разом з педагогом-організатором Наталією Василівною. Гості
ознайомились з планами роботи на рік, попросили розповісти про найцікавіші справи,
які були проведені в школі. Особливо їх зацікавило проведення осіннього
таборування, інсценування жартливих козацьких пісень, проведення свята осені,
спортивного свята.
Учні Соіфіївської школи запросили наших учнів до себе в гості. На згадку про
зустріч діти сфотографувались.84
81 Річ про Адамівську Січ. №39, вересень 2001. Адамівка.
82 Річ про Адамівську Січ. №41, вересень 2001. Адамівка.
83 Річ про Адамівську Січ. №42, жовтень 2001. Адамівка.
84 Річ про Адамівську Січ. №101, грудень 2003. Адамівка.
ПОВІДОМЛЕННЯ В ШКІЛЬНІЙ ГАЗЕТІ
Люди з планети «Старість».
На картах небесних така планета не позначена, але вона є, тільки не в
просторі, а в часі. І в свій час кожен з нас, залишаючись жителем Землі, вступає на
цю планету. Час там протікає повільно - з довгими ночами, заповненими безсонням,
лякаючими болями в серці. Це старість. За Енциклопедичним словником - «віковий
період від 70 до 90 років» (далі вже довгожителі).
Старість по своїй суті трагічна. Хоча б в тому, що в цьому віці вперше по-
справжньому розумієш закон природи: людина смертна. Всі знаємо це ще з
дитинства, але усвідомлюємо як реальність, постоявши біля труни однолітка,
викреслюючи його назавжди з життя.
Старість окреслює навколо людини круги самотності. І чим далі, тим вужчим
стає це коло. За межею залишилась робота, до якої звик, яку любив. Помітно менше
стало друзів та знайомих, ось уже й за ворота вийти важко.
І тоді єдиним вікном у світ, єдиною втіхою і змістом життя настає спілкування з
близькими людьми: дітьми, онуками.
Як же хочуть наші стареньки, щоб молоді розповіли щось, порадились,
посвятили в свої справи, плани. І це не просто стареча допитливість, а бажання бути
корисним.
При сучасній зайнятості батьків бабусі і дідусі у багатьох випадках беруть на
себе велику частку турбот і обов'язків, пов'язаних з вихованням дітей.
Вони вчать внуків людяності, доброти, шити й вишивати, садити і вирощувати
рослини, готувати їжу і білити хату, працювати в полі, в городі, біля худоби. Вони
передають онукам бажані звичаї й традиції нашого народу.
А чи завжди ми віддячуємо їм такою ж любов'ю? Чи завжди думаємо про
стареньку немічну бабусю, яка живе одиноко і щоранку стоїть біля похилених воріт,
сумно дивлячись услід тим, хто йде повз неї. Зупинимось, привітаймося.
Запитаймо, може їй треба купити хліб чи шматок мила.
Спитаймо себе: «Чим я можу допомогти?» Нехай хоч добрим словом,
готовністю взяти на себе частку її проблем.
Поки старенькі наші бабусі й дідусі з нами - ми всі молоді. Вони - наш захист,
наша добра згадка про незгасне світло дитинства.
Хочеться вірити, що ніхто з нас не забуде своїх стареньких бабусь та дідусів,
своїх батьків, особливо тоді, коли до них прийде старість.
В цей день, 1 жовтня, учні школи привітали людей похилого віку Адамівки.
Вони дарували їм квіти, посмішки, пісні, танці. Глибоко вразила серця стареньких
своєю піснею «Бабуся» учениця 9 класу Рибальченко Оксана, гуморесками Віталік
Лавриненко, запальними танцями дівоча група танцювального ансамблю школи.
Після концерту ще довго спілкувались діти з старенькими. На згадку про цю зустріч
всі сфотографувались.85
ДИПЛОМ КОЗАКУ З АДАМІВЦІ
Дипломом обласного управління освіти та науки нагороджений Валерій
Якович Тимофєєв, директор Адамівської школи, представник козаків
Буджацького степу. Він став переможцем обласного етапу Всеукраїнського
конкурсу на кращу модель учнівського самоврядування в загальноосвітніх
навчальних закладах та за творчі досягнення у розробці оновлених моделів
86
такого самоврядування.
85 Річ про Адамівську Січ. №44, жовтень 2001. Адамівка.
86 Наша школа. №1, січень-лютий 2002. Одеса. Советское Приднестровье. №77, 11.10.2001; №78,
15.10. 2001. Білгород-Дністровський. Будьте с нами. №42, 11.10.2001. Білгород-Дністровський.
В жовтні 2001 року пройшла районна батьківська конференція. Я
виступив із доповіддю «Адамівська школа козацько-лицарського
виховання - Берегиня духу села». Доповідь згодом транслювалася по
місцевому радіо «Новини Придністров'я».
У видавництві «СП «ПЕТРЕКС» надрукував книги:
В.Я.Тимофєєв. Адамівська Січ. Видавництво «СП «Петрекс».
Білгород-Дністровський. 2001 -2003.
Про козацтво Адамівської громади: козаків та козачок, молодиків та
берегинь, джур та дан, козачат та лель.
Т. 1. 2001. Хроніка Адамівської школи. 1998-2001. (25.10.2001). 158
стор.
В.Я.Тимофєєв. Річ про Адамівську Січ. Видавництво «СП
«Петрекс». Білгород-Дністровський. 2001-2003.
Ілюстрована історія становлення та розвитку колективу Адамівської
школи козацько-лицарського виховання, що на Білгород-Дністровщини.
Т. 1. 2001. Хроніка Адамівської школи. Частина 1. (25.10.2001). 158
стор.
33. ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ 2001. ЛІДЕР ХХІ СТОЛІТТЯ.
25.10.2001 року після наради директорів методист з виховної
роботи районного методичного кабінету відділу освіти районної
державної адміністрації Г.М.Трифонова та завідуюча райвно Баришева
К.В. запропонували мені взяти участь у обласному методичному зборі. Я
згодився; методисти провели для мене змістовний інструктаж.
. Йшов від Софіївці до Адамівці пішки (відстань 7 кілометрів) й
вперше звернув увагу на номери електростовпів - від 1 до 111; від 1 до
49 - це мої роки, далі від 52 до 111 - це роки життя; звиви шляху - це
звиви мого життя - підйоми та спади, круті повороти вліво-вправо
(найкрутіший - у 49-50).
В Одесі відбувся обласний методичний збір педагогів та учнівських
лідерів «Лідер ХХІ століття». Він проводився після підсумків обласного етапу
Всеукраїнського конкурсу на кращу модель учнівського самоврядування.
Білгород-Дністровський район в Одесі представляли директор Адамівської
школи В.Я.Титмофєєв та берегиня Ради джур та дан школи (член учнівського
комітету) Оксана Рибальченко. Ми попросили Валерія Яковича Тимофєєва
поділитися враженнями від цієї події.
- Спостерігаючи розвиток сучасного українського суспільства, зокрема нашої
Адамівської громади, бачу, що відбувається «звужування» держави - громада все
більше бере на себе її функції. Громадяни все частіше спільно вирішують проблеми,
не звертаючись по допомогу до державних органів. Це пов'язано із загальною
тенденцією до автономізації регіонів - переходу від державного до державно-
громадського управління.
Ефективність нової схеми державно-громадського управління буде
визначатись рівнем громадської культури всіх членів суспільства. І тому у теперішніх
складних умовах державотворення школа повинна йти попереду політиків,
керуючись принципом пріоритету прав особистості над інтересами суспільства і
держави, гуманізму, свободи, демократії, громадянського миру й національної
злагоди, повинна надавати дитині, підлітку, юнаку навичок громадського
самоврядування, виховуючи лідера ХХІ століття, людину, яка б могла приймати і
виконувати доленосні рішення в житті громади, регіону, держави.
На конкурс було представлено 22 моделі учнівського самоврядування:
гімназій, ліцеїв, загальноосвітніх шкіл - міських та сільських, позашкільних закладів,
районних державних адміністрацій - райрада учнівських лідерів.
Ми привезли козацьку модель самоврядування, де отаман Ради джур та дан
(голова учкому) лише перший серед рівних отаманів та берегинь паланок (секторів
учкому). А доленосні рішення приймає коло (учнівські збори). І отримали диплом
переможців.
Проблема визначення універсального типу самоврядування, який
забезпечував би позитивний результат, хвилює педагогів давно. В педагогіці
спостерігалось немало спроб зробити самоврядування схожим на якісно працюючий
механізм. Ми пам'ятаємо учнівські комітети часів радянського періоду. Але більш ніж
300-річна історія розвитку педагогіки учнівського самоврядування доводить, що і
зараз ми не наблизились до цього ідеалу, не змогли створити ідеальний механізм під
назвою «учнівське самоврядування».
Це не свідчить про безсилля науки в дослідженні природи людини або про
недостатність пошуків у педагогів-практиків. В різних країнах було і зараз є десятки
тисяч ентузіастів в організації учнівського самоврядування. І все ж психолого-
педагогічна наука, передова новаторська практика не змогли зробити учнівський
орган самоврядування школи певним «штучним інструментом». До речі, як і
педагогічну раду, але це тема окремої розмови.