Школа - єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює
на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя
стимулює потребу школяра стати свідомішім, самовдосконалюватися, щоб
реалізуватися, як громадянину.
Адамівській школі поталанило, бо наші педагоги - яскраві, неповторні
особистості, носії людських цінностей, глибоких, різнобічних знань. Вони прагнуть до
втілення в собі людського ідеалу, до постійного самовдосконалення, духовного
зростання.
Виховання, вважають наші молоді учителі Т.М.Золотовська, О.А.Піштіган,
С.В.Тимофєєва, А.М.Подолько, Д.М.Воронова, Т.І.Козубенко, Н.Г.Скригулець - це, в
першу чергу, прищеплення моралі та створення в учнів навичок життя в моральній
атмосфері. Глибока моральна криза в нашій країні є наслідком прогалин і в
освітньому процесі. Зокрема, у недооцінці ролі духовності української національної
школи, яка виступає одним із важливих елементів збереження і розвитку спільноти, її
духовного ядра і постачає суспільству свідомих громадян, творчих особистостей,
носіїв духовності.
Вчителька дисциплін творчого циклу - С.В. Тимофєєва. Світлана Валеріївна
на уроках та заняттях гуртка художньої творчості розкриває учням силу і можливості
художніх матеріалів; захоплює малюванням, дбає про розвиток індивідуальних
творчих особливостей, манеру самовираження, поступово й наполегливо долає
розрив між тим, що дитина хоче відобразити, і тим, що вона вміє; з допомогою
колористичної системи вчить бачити і розрізняти найтонші нюанси кольорів,
відчувати «музику» кожного, розвиває асоціативну уяву. Вчить важко, але натхненно
трудитись, вміти бачити красу і схилятись перед нею.
Завдання підтримувати компетентність кадрів на рівні сучасних вимог у нашій
школі вирішується через систему методичної роботи. Керує нею досвідчений завуч
П.М.Лавриненко, допомагає їй методична рада у складі Л.М.Лавриненко,
М.С.Малькової, С.С.Тимофєєвої, О.Л.Солов'єнко, І.І.Корженко, І.П.Лавриненко.
З ініціативи Павліни Михайлівни Лавріненко і при її безпосередній участі
створено методичний кабінет, який став центром педагогічної думки. Це справжня
лабораторія творчості, без якої вчителі не уявляють сучасну школу. У методкабінеті
зібрано матеріали з досвіду роботи вчителів. Завуч систематично добирає щось
нове, зокрема з педагогіки, особистісно орієнтованого навчання та виховання,
пропонує вчителям прочитати, осмислити і спробувати застосувати у своїй практиці.
2
Педагогом-організатором в Адамівській школі працює В.Н.Гриценко. Людина
серйозна, на перший погляд може навіть видатися дуже строгою. З дітьми не заграє,
але й не командує. Говорить з ними витримано і небагатослівно, як рівна з рівними.
Вона завжди з дітьми поруч, а не над ними. Так і має бути. Адже позакласна робота -
це продовження уроку. І взагалі, учнівське життя - не тільки оцінки в журналі, успіхи з
предметів. Це і спорт, і музика, і веселі іскристі розваги, і серйозні справи. Це -
життя, соціальне становлення дитини в колективі.
Валентина Никифорівна розробили систему традиційних шкільних козацьких
свят - «Козацький дванадцятирік» (фрагменти одного з них було показано в
минулому році на серпневій педагогічній конференції). Вже кілька років вона
проводить козацькі вікторини (переможців нагороджують призами, які надає редакція
газети «Советское Приднестровье»). Вона одна із ініціаторів та авторка травневого
свята «Школі - 45 років!». Педагог вважає, що велике значення в роботі шкільної
організації мають символи та ритуали.
Координатором роботи школи з виховання громадянськості є вчитель вищої
категорії Р.М.Буравицька. Вона вважає, що випускникові не відводиться якогось
перехідного періоду для адаптації до дорослого життя (що так і є). Тому та
наполегливо допомагає вона школярам робити вибір, вирішувати життєві проблеми,
розв'язання яких потребує багато знань, а не тільки суспільствознавчих дисциплін.
Ефективність громадсько-державного управління буде визначатися рівнем
громадянської культури всіх членів суспільства, вважає Раїса Миколаївна. Тому
школа повинна йти попереду політиків, керуючись принципом пріоритету прав
особистості над інтересами суспільства й держави, надаючи дитині, підлітку ще в
школі навичок громадського управління та самоуправління.
Учитель математики С.С.Тимофєєва - депутат райради; працювала завучем,
директором школи. Захоплюючись математикою, прищеплює любов до неї і своїм
учням. Навчаючи інших, вона сама постійно вчиться, йде в ногу з життям, вбирає
свіжий подих нового, творчого, оволодіває передовим педагогічним досвідом,
досягненнями педагогічної та психологічної науки.
Світлана Семенівна сіє розумне, добре, вічне, як добрий садівник дбає про
сад - педагогічний сад. Нікому не чинила зла. Робить все, що має зробити за свій вік
людина.
Учитель біології та хімії В.М.Вронська добре знає сучасний стан науки і
перспективи її розвитку. Чітке планування навчального і виховного матеріалу, його
систематичне повторення, облік індивідуальних особливостей учнів, вміння доступно
викладати матеріал, дають їй можливість прищеплювати учням міцні знання з
предмету. Цьому ж сприяють біологічні турніри, свята птахів, квітів, врожаю, які
Валентина Миколаївна готує й проводить з дітьми.
Учитель фізики Т.В.Катющева має багатий практичний досвід, працює творчо,
поряд з традиційними, практикує й нові форми проведення уроків, вчить
використовувати отриманні знання в практичній діяльності. Тамара Валентинівна
застосовує оригінальну рейтингову систему обліку успіхів вихованців.
Багато років вчитель К.М.Граждан готує з дітьми Шевченківські дні, тижні
української мови. Фундамент громадянськості у своєму класі вона закладає добрий.
Діти знають національну символіку, не соромляться, приклавши правицю до серця,
співати Гімн України (до речі, його знає вся школа).
Коли ми розробляли принципи, за якими мала працювати школа козацько-
лицарського виховання, саме Катерина Михайлівна наполягала на вихованні козачат
на позитивних прикладах. Формування в молоді ідеалів - один із найважливіших
компонентів духовності як кожної особистості, так і всього народу.
3
Наведу приклад, як ми вирішуємо «на марші» проблеми виховання, які ставить
життя.
Писали наші діти твір-опис. У одного з хлопчиків читаємо: «Красу природи
нашого села не зрівняти з людьми, які тут мешкають. Я не бачу гідних осіб для опису
у цьому творі.»
Ми зрозуміли, що десь зробили помилку, виховуючи козачат лише на
прикладах ідеальних людей, і замислились - що ж робити далі? Ідеальні люди десь
далеко (та й чи є вони?!), а повсякденне життя - поруч, поруч люди, хороші та не
дуже, з їх проблемами та вчинками.
Тоді і виникла ідея показати людей Адамівської громади, які внесли частку
себе в розвиток духовного, економічного життя трьох сіл: Адамівни, Авидівки,
Благодатного. Ці люди зовсім різні і за віком, і за освітою, і за розумінням
необхідності загальнокорисної праці на благо суспільства.
Матеріал оформили у вигляді книги. Нариси писали члени громадського
комітету з підготовки книги. В додатках - історичні довідки з життя та розвитку
громади, газетні статті, спогади мешканців. Книга повинна слугувати вихователям
посібником позитивних прикладів і забезпечувати реалізацію принципу ідеалізації в
роботі школи козацько-лицарського виховання.
Можливо, ідеальних людей немає і не можна з будь-кого робити ідеал для
молоді. Але можна говорити про орієнтацію на моральні принципи: відданість праці
бригадирів М. А. Крамаренка, Є.М.Епляра, ветерана О.В.Янишена, комбайнера
П.М.Галицького, колгоспниці А.Є.Шелестян, відданість своїй великій сім'ї
Н.А.Смоленко, громадський вклад М.С.Якубського, Н.М.Кульчицької,
А.М.Коноваленка. Таких осіб, що живуть поруч з нами, в селів багато.
.Загальновідомо, що велике і складне питання, яке потребує вирішення - це
формування духовного світу особистості. Річ йде не лише про закладання релігійних
основ. Але не секрет, що діти з сімей віруючих вихованіші, моральніші у своїй масі
(цей же феномен прослідковувався й у радянські часи). Мабуть, тому Президент
України 25 березня 2003 року зобов'язав Міністерство освіти і науки разом із
Академією педагогічних наук при участі церкви і релігійних організацій розробити
пропозиції щодо введення духовно-моральних цінностей до виховного процесу
навчальних закладів.
В минулому році ми намагалися організувати недільну християнську школу,
запросили молодого ієрея (студента Київської духовної академії) викладати там.
Відвели під храм приміщення. Було підготовлено пакет документів для реєстрації
церковної громади.
На жаль, на той час нерозуміння важливості виховання цього аспекту
духовності частиною мешканців громади не дало можливості реалізувати нагальну
потребу мати в селі храм Божий. Але проблема є, і ми маємо її розв'язати.
Початку Богослужіння в Адамівці було присвячено спеціальний випуск шкільної
газети. Отець Миколай написав статтю, в якій були такі думки: «Протягом
багатовікової історії людства були відпрацьовані певні норми поведінки людини у
суспільстві, які закладені Богом-Творцем у її совісті. Яке насіння в дітях буде посіяно
зараз, такі виростуть і плоди. Як написано в Біблії «Бо що тільки людина насіє, те
саме і пожне!»