До джерел міжнародного економічного права належить такожЛімська декларація про промисловий розвиток і співробітництво,прийнята в 1975 р. Конференцією ООН з промислового розвитку(ЮНІДО).
Рішення міжнародних судів-арбітражів є актами застосуванняміжнародно-правових норм до конкретних випадків. З цього випливає відсутність у них правотворчого характеру. Зокрема, ст. 59Статуту Міжнародного суду ООН передбачає, що рішення цьогосуду обов’язкові лише для сторін, що беруть участь у справі й лишестосовно цієї справи.
До компетенції Міжнародного суду ООН належить також підготовка консультаційних висновків з юридичних питань. Такі висновкимають факультативний характер.
Рішення міжнародних судів можуть вважатися міжнародними прецедентами і використовуватися для тлумачення міжнародно-правовихнорм.
Зрозуміло, що певна держава може визнати норму внутрішньодержавного закону іншої країни чи рішення її національного суду якнорму міжнародного права.
Не всі положення договорів, а тим більше рішення міжнароднихорганізацій чи звичаї, можна вважати правовими нормами. Положення ж, які є нормами, можуть мати різну силу — імперативну, диспозитивну, рекомендаційну.
Особливою формою нормотворчості в межах ООН є кодекси таправила поведінки (codesofconduct, setsofrules, guidelines). Вонисхвалюються резолюціями ООН. Прикладом є такі документи: Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципівправил для контролю за обмежувальною діловою практикою (ухвалений Генеральною Асамблеєю у 1980 р.); Кодекс поведінки в галузітехнології та Кодекс поведінки для транснаціональних корпорацій(розроблені та ухвалені ЮНКТАД).
Одним з перших є Кодекс проведення лінійних конференцій. Його також розробила ЮНКТАД 1974 р. Він стосується організаціїлінійних перевезень у галузі торговельного мореплавства.
У межах ЄС приймаються переважно такі правові акти: положення (regulations), директиви (directives) та рішення (decisions).
Найвищу юридичну силу мають положення. Вони є обов’язковимидля всіх держав—членів. Директиви формулюють норми права,обов’язкові для ЄС загалом, а країнам—членам надають можливістьтрансформувати їх у норми національного законодавства. Рішенняє переважно адміністративними актами і не вважаються нормамиправа.
Висновки
Міжнародне економічне право – це галузь міжнародного публічного публічного права, яка є сукупністю принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права і є їх узгодженим волевиявом.
Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні.
Існує дві основні концепції міжнародного економічного права.
Згідно першої концепції норми міжнародного економічного права – це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб’єктами міжнародного права і використовуються для урегулювання відносин, що виникають між ними.
Згідно з другою концепцією в систему міжнародного економічного права включаються не лише норми міжнародного публічного, а й міжнародного приватного права, національні норми, які регулюють міжнародні економічні відносини.
Система принципів міжнародного економічного права складається з двох великих груп – основні (загальні) та спеціальні принципи.
До основних принципів міжнародного економічного права належать основні принципи міжнародного публічного права.
Загальні принципи міжнародного економічного права: мирного співіснування, суверенної рівності держав, співробітництва держав, невтручання, сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, взаємної вигоди.
Спеціальні принципи міжнародного економічного права: розвитку економічних і науково-технічних відносин між державами; юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримінації держав; свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків; невід’ємного суверенітету держав над власними природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю; нації найбільшого сприяння; національного режиму.
На принципах міжнародного економічного права створюються принципи зовнішньоекономічної діяльності держав світу.
У ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН зазначені такі основніджерела міжнародного права в сучасному міжнародному публічномуправі: міжнародний договір, міжнародно-правовий звичай, визнанівсіма націями загальні принципи права, міжнародні судові рішення тадоктринальні праці найавторитетніших фахівців з міжнародного права різних націй. Роль допоміжного засобу для визначення нормміжнародного права відіграють резолюції міжнародних організацій,які мають характер рекомендацій.
Основними джерелами міжнародного економічного права є міжнародний договір і міжнародно-правовий звичай. Форми регламентації взаємовідносин держав у міжнародному економічному праві відбивають загальний стан сучасного міжнародного публічного права.
Перелік літератури
1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 29. – Ст. 377.
2. Боярська З. І. Міжнародне комерційне право: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : Видавництво КНЕУ, 2002. — 143с.
3. Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. — 2-ге вид.,стереотип. — К.: МАУП, 2003. — 160 с.
4. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.