Декларувавши своє невтручання в українські
справи, командування німецьких і австро-угорсь-
ких військ пильно придивлялося до українського
уряду, намагаючись схилити його до акцій, спрямо-
ваних на зміцнення державної влади Тодішній
міністр земельних справ і харчування в уряді УНР
205
Історія У краї ни
М Ковалевський пізніше згадував про дві розмови
стосовно земельної реформи з німецьким послом в
Україні Муммом та його радником Мельхіором, які
переконували його в необхідності збереження при-
ватної власності на землю і в недоцільності прове-
дення аграрної реформи конфіскаційним методом
На їхню думку, селяни повинні були отримати зем-
лю шляхом викупу, внаслідок чого Українська дер-
жава мала б як політичний, так і економічний зиск,
стабілізувала б свою фінансову систему й уникла б
політичної опозиції з боку землевласників Ці роз-
мови викликали в М Ковалевського лише подив і
роздратування „цинізмом німецьких фінансових
дорадників"
Тим-то голова Ради народних міністрів В Голу-
бович, оприлюднюючи 24 березня 1918 р урядову
декларацію, знову наголосив, що земельна справа
вирішуватиметься „на основі Універсалів і законів,
виданих свого часу Центральною Радою" і за допо-
могою земельних комітетів
Чого ж досягла Центральна Рада подібною
помтикою'1 Незаможне селянство, розгромивши
поміщицькі маєтки, було налякане приходом німців,
які могли стати на захист прав землевласників Як
свідчив В Петрів, „чим незаможнішою була група,
тим більше виявляла невдоволення з приходу
німців, тим більше боялась змін політично-еко-
номічних" Нам не вдалося віднайти якихось пев-
них даних про акції незаможного селянства, спря-
мованих на активну політичну підтримку УНР 1918
р Село неначе потонуло в анархії перерозподілу 19
березня на засіданні Малої ради голова комісії у
справах виборів до Українських установчих зборів
Мороз навів низку невтішних прикладів Так, у
Хабному вибори не відбулися, бо того дня селяни
грабували горілчані склади, в іншому селі вони зай-
малися продажем панського сіна Повертаючись на
початку березня 1918 р з Генічеська до Києва,
М Ковалевський звернув увагу на те, як хитро по-
водились селяни не виявляючи своїх переконань,
здебі\ьшого дотримувалися відомої приповідки
„моя хата скраю"
Виявляли невдоволення селяни-власники 25
березня в Лубнах з ініціативи Української демокра-
тично-хліборобської партії відбувся з'їзд хлібо-
робів Назвавши аграрну політику УЦР неза-
довільною, руйнівною і висунувши вимогу віднови-
ти приватну власність на землю, встановити гаран-
тований ії мінімум для господарства й надати решту
землі в оренду малоземельним, з'їзд зажадав по-
повнити Центральну Раду представниками хлібо-
робів-демократів 26 березня до Києва прибули
200 учасників з їзду хліборобів для консультацій з
керівництвом УЦР Хоч зустріч ця не привела до
порозуміння, вона залишила помітний слід у
політичному жита столиці „Поява цих справжніх
селян — людей од плуга, які були вкрай обурені за-
веденими Центральною Радою земельними непо-
рядками і які одверто й у дуже різкій формі оце своє
невдоволення урядові висловили, зробила в Києві
на всіх дуже сильне враження, — згадував П Ско-
ропадський — 3 одного боку, противники Цен-
тральної Ради осміліли й зараз же почали зав'язу-
вати з прибулою селянською опозицією контакт, а з
другого — в колах Ради це викликало велике
замішання Вже не можна було казати, ніби увесь
народ задоволений цим Третім універсалом вияви-
лося, що частина дійсного народу — працівники
землі — зовсім не поділяє поглядів Центральної
Ради"
Конфлікт хліборобів з урядом використав
П Скоропадський — нащадок давнього ук-
раїнського гетьманського роду, генерал-лейтенант
російської армії, а 1917 р один з активних
провідників українізації армії та керівник „вільного
козацтва" Навесні він розгорнув бурхливу
політичну діяльність з метою захоплення влади
Створив і очолив політичну організацію „Ук-
раїнська народна громада", яка увійшла в контакт з
Українською демократично-хліборобською партією
і „Союзом земельних власників" Праві сили готу-
валися до боротьби з УЦР Якщо ідеї встановлення
твердої авторитарної (гетьманської) влади в сере-
дині березня сприймались у Києві як чутки, то те-
пер вони мали змогу реалізуватися
Зрештою генеральна лінія Центральної Ради
зустріла опір і в самих стінах Педагогічного музею
Критика з боку неукраїнських фракцій була тра-
диційною з 1917 р , але в березні до них долучила-
ся фракція соціалістів-самостійників, яка вимагала
формувати кабінет міністрів не за партійним, а за
діловим принципом Негативно оцінювала
діяльність уряду й фракція УПСФ її представник
Кушнір, опонуючи на засіданні Малої ради 20 бе-
резня М Грушевському, зазначив, що УЦР пла-
тить данину максималізму не тільки в національній,
а й у соціальній сфері своєї діяльності Стрижнем
його виступу стала теза про необхідність єднання
всіх національно-суспільних чинників „В Україні
виростає нова сила — капіталізм, який несе поступ
і розвій Ми мусимо визнати, що ніяка країна не
може розвиватися без торгу й промисловості, без
206
У краї нська революція
буржуазії Час уже зрозуміти, що відштовхнути
буржуазію від керування життям України неможли-
во І Українська Центральна Рада, цей наш парла-
мент, мусить бути так реорганізована, щоб у ній
брали участь усі міста, земства, буржуазія, селянст-
во, робітництво, соціалістичні парти — всі повинні
спільно керувати життям"
Німецьке і австро-угорське командування до-
сить швидко зрозуміло кволість Центральної Ради
й дійшло висновку про безперспективність
співробітництва з нею Наприкінці березня з Києва
до Відня повідомили „Досі ми обмежувалися
військовою окупацією і тим, що проганяли більшо-
вицькі війська, а управління краєм принципово за-
лишали за Радою та її органами Як же виглядає це
управління-1 Чи теперішній режим — не торкаю-
чись питання про його добру волю — є в стані по-
стачати нам потрібні продукти або утворити такі
умови, які дали б змогу нам добувати ці продукти
шляхом закупки'1 Щоб Рада через свої власні орга-
ни могла забезпечити доставку і транспортування
продуктів — річ зовсім виключена за браком ор-
ганізації, яка добре працювала б І це не швидко пе-
реміниться, бо Рада не має у своєму розпорядженні
ні грошей, ні справного виконавчого апарату (війсь-
ко, жандармерія, суд, поліція), і ми не зможемо за-
радити цьому, якщо не покличемо сюди нових сил 1
взагалі не вийдемо за межі чисто військової оку-
пації" Аналогічним чином висловлювались і німці
„Надія на те, що уряд, який складається лише з
лівих опортуністів, зуміє організувати міцну владу,
досить сумнівна"
Не отримуючи з боку української влади обіця-
ної у Бресті підтримки в постачанні центральних
держав хлібом і сировиною (це було одним з найго-
ловніших завдань окупаційних військ), їхнє коман-
дування почало втручатися у внутрішні справи
УНР
6 квітня вийшов досить прагматичний наказ го-
ловнокомандуючого німецькими військами в Ук-
раїні Айхгорна про повний засів земельних площ
Селяни не мали права брати більше поміщицької
землі, ніж могли засіяти, їм заборонялося переш-
коджати в засіві поміщикам При спільному об-
робітку землі поміщики й селяни порівну ділили
між собою врожай
Після гострих дебатів Мала рада ухвалила ре-
золюцію, в якій зазначалося, що „німецькі війська
покликано українським урядом для допомоги в
справі наведення порядку в Україні в тих межах і
напрямах, які визначить уряд Української Народної
Республіки, і ніяке самовільне втручання германсь-
кого й австро-угорського вищого командування в
соціально-політичне та економічне життя України
неприпустиме
Але Центральна Рада, зробивши ставку на най-
незаможніші верстви села не знайшла в них
соціального опертя й при цьому втратила підтримку
окупаційних військ Не спромігшись встановити
дійовий контроль за життям країни, УЦР потонула
у вирішенні маси, може, й важливих, але дрібних
питань, у політичних дискусіях та численних інтер-
поляціях Вона втратила риси вищого законодавчо-
го органу країни, обернувшись на своєрідний
політичний клуб з доволі обмеженим колом учас-
ників Кількість присутніх у березні-квітні членів
Малої ради не перевищувала 40 осіб Властиво,
відбувалася її самоізоляція
Останнє не могли не помітити Центральні дер-
жави Міністр закордонних справ Австро-Угорщи-
ни О Чернін 3 квітня писав до Києва послу Форга-
чу „ Я не мав би нічого проти, аби нинішній, як
відомо за слухами, цілком ізольований уряд було
замінено іншим"
А проте тристороння комісія ще не підготувала
господарчого договору між УНР та Німеччиною і
Австро-Угорщиною, що гальмувало зміну уряду
Такий договір було підписано щойно 23 квітня Ук-
раїна зобов'язалася поставити Центральним
країнам 60 млн пудів зерна, 400 млн штук яєць,
значну кількість м'яса, цукру, картоплі, овочів, си-
ровини Підписавши цей договір, Центральна Рада
винесла собі вирок