209
Історія України
На з'їзді УПСФ, який відбувся 10—13 травня,
партія зробила ще одну спробу розставити крапки
над „і" у стосунках з новою владою В одній із
з'їздівських резолюцій гетьманський уряд було на-
звано „недемократичним і в багатьох випадках ре-
акційним і протидержавним", партія оголосила, що
„стає в рішучу опозицію до нього й забороняє своїм
членам вступати до його складу"
Відверто ворожу позицію до гетьмана зайняли
українські соціал-демократи й есери 8-10 травня у
Києві за ініціативою Селянської спілки, що перебу-
вала під ідейним керівництвом українських есерів,
нелегально відбувся український селянський з їзд,
який висловився проти нової влади купки „земле-
власників і капіталістів, ворожих до Української
Народної Республіки та всіх здобутків революції",
і закликав селянство до створення бойових парти-
занських загонів і підготовки виступу проти геть-
манського режиму („Встаньмо ж усі на боротьбу з
контрреволюцією' Умремо, а землі й волі не відда-
мо'")
За підтримку гетьмана публічно висловилися
кадети, які 8—11 травня провели у Києві крайовий
з'їзд парти, та "Протофіс', об єднання проми-
словців, торговців і фінансистів України Хоч з'їзд
Протофісу оголосив про своє позитивне ставлення
до української державності, зрозуміло, що його
симпатії до нового режиму базувалися на геть-
манських рішеннях про відновлення приватної влас-
ності на землю, сприяння свободі торгівлі та
підприємницькій ініціативі Можна сказати, що в
Протофісі гетьман знайшов не стільки ідейну,
скільки прагматично зацікавлену підтримку
Гнучкий прагматизм, абсолютно не притаман-
ний партії 1917 р , продемонстрували кадети
Відкривши з'їзд, Григорович-Барський наголосив,
що „найвищі інтереси краю примушують нас при-
стосуватись до нових форм державного життя"
Що це означало, видно з резолюції з'їзду про
„проблему влади", де говорилося „З'їзд, лишаю-
чись вірним ідеалам парти та її програмі (як відомо,
це було гасло єдиної і неділимої Роси — Авт ), пе-
ред загрозою поневолення і загибелі краю від
анархії та руїни визнає необхідною участь партії в
державній роботі"
Кадети становили ядро гетьманського уряду, на
середину травня остаточно сформованого Ф Лизо-
губом, великим землевласником, головою Пол-
тавського губернського земства, октябристом 12 із
16 членів уряду за походженням були українцями,
але всі вони (за винятком Д Дорошенка) виховува-
лись на російській політичнш культурі, яка не шану-
вала жодної національної (неросійської) ідеї, в тому
числі й української Консервативні діячі, що увій-
шли до складу уряду, змушені були примиритися з
існуванням Української держави, стати на службу
до неї лише внаслідок тимчасових, кон'юнктурних,
на їхню думку, обставин Українська ідея не мала
для них самоцінності
Разом з тим у спектрі українських політичних
структур практично не виявилося послідовних і
кількісно більш-менш помітних консервативних
чинників
Усе це не могло не позначитися на долі геть-
манського режиму Сподівання П Скоропадського,
що йому вдасться побудувати державну владу на
засадах рівномірної участі всіх суспільних класів у
політичному житті, виявилися марними Українське
суспільство, деформоване і політично, і соціально
за сотні років існування в імперській системі, про-
сто було нездатним до суголосних форм політично-
го життя Ного роздирали суперечності Саме вони
перешкодили об'єднати суспільство на підставі де-
мократичної платформи Ці суперечності й поготів
далися взнаки при спробі використати як об'єдну-
ючі консервативні цінності Можна говорити, що
реальних суто українських модернових консерва-
тивних цінностей практично не існувало Втратив-
ши наприкінці XVIII ст останні атрибути держав-
ності, українське суспільство понад сто років усі
свої сили спрямовувало на національно-визвольну
боротьбу, на грунті якої формувалася революційно-
демократична політична традиція, тоді як консерва-
тивна встелялася шаром етнографізму й архаїчності
Не випадково П Скоропадському та його
прибічникам у пошуках національного відповідника
твердої авторитарної влади довелося вдатись до по-
шуків у сивій давнині Форма гетьманату, запози-
чена з часів феодальної держави і станового
суспільства, 1918 р могла бути лише декоративним
обрамленням держави, але аж ніяк не реальною
державотворчою традицією
Гетьманський режим з часу його створення мав
порівняно вузьку соціальну базу, представники якої
угледіли в Українській державі ймовірний поряту-
нок від катаклізмів революції, встановлення поряд-
ку і звичних норм життя
Українська демократія, яка на заключному етапі
діяльності Центральної Ради, здавалося, зовсім
втратила здатність до колективних дій, в опозиції
гетьманові знайшла безпрецедентну підставу для
об'єднання 3 переходом до опозиції вона звільни-
210
II
У краї нська революція
лась від невластивої їй конструктивної діяльності,
дістала змогу критикувати, вести боротьбу, елек-
тризувати маси В другій половині 1918 р вона пе-
режила справжній політичний ренесанс
Те, що українська революційна демократія в Ук-
раїнській державі визнала лише за національну бу-
тафорію, у представників загальноросійської демо-
крати викликало тотально вороже ставлення В Ук-
раїнській державі, як і в її попередниці УНР, вони
вбачали чергову спробу України вчинити замах на
„єдину і неділиму" Росію Політика українофоби
1918 р значно посилилась порівняно з попереднім
роком, бо багато російських демократів, а також і
відвертих монархістів, рятуючись від більшовиць-
ких переслідувань, осіли в Україні, яку намагалися
перетворити на своєрідний П'ємонт для боротьби з
більшовизмом за відновлення Роси
1918 р в Україні легально й нелегально діяли
десятки російських шовіністичних і монархічних ор-
ганізацій Українофобські настрої поширювалися в
містах серед середніх верств, державних служ-
бовців та військових їх відверто висловив М Бул-
гаков у романі „Дни Турбиных" Ці слабо прихо-
вані настрої кидалися у вічі стороннім спостеріга-
чам Козачий генерал Черячукін, відвідавши Ук-
раїну як представник Дону, відзначав „Російські
парти, починаючи від крайніх правих і кінчаючи
лівими, до хворобливості лякаючись відокремлення
України від Роси, з незрозумілою впертістю, хоч і
ціною продажу України більшовикам, з гаслом чим
гірше, тим краще й аби тільки не існувала са-
мостійна Україна, вели наступ на гетьмана"
Таким чином, консервативна ідея спрацювала як
детонатор при поваленні Центральної Ради, але
для консолідації суспільства виявилася ще менш
придатною, ніж ідея демократична Як відомо, за-
думи і втілення їх у життя розділяє велика дис-
танція „Тріщина" між державою і суспільством бу-
ла конструктивною вадою гетьманату Дилема по-
лягала в тому, чи вдасться гетьманові ліквідувати
цю тріщину, чи вона, стрімко розширюючись, пере-
твориться на прірву, що поглине Українську держа-
ву
За таких умов імовірний напрям розвитку подій
залежав від позиції окупаційних військ чи відігра-
ють вони роль стабілізуючого фактора, чи спричи-
нять нові революційні струси Не гетьман виступив
ініціатором запрошення іноземних військ в Україну
Йому, бойовому російському генералові, тяжко бу-
ло змиритися з присутністю вчорашнього ворога на
рідній землі, але він добре розумів реальне
співвідношення сил Взаємини Центральної Ради з
окупаційними військами також послужили уроком
2 травня П Скоропадський уперше як голова
держави відвідав штаб німецьких військ у Києві В
інформації цього штабу до Берліна зазначалося, що
гетьман вів мову про політичне й економічне стано-
вище України і визнав, що відновити нормальний
рівень господарського життя можна лише при умові
повної орієнтації на Німеччину Штаб констатував
„В даний момент Скоропадський перебуває цілком
і повністю під впливом головного командування"
Якийсь час німці та австрійці демонстрували
свою непричетність до перевороту й будували
офіційні стосунки з гетьманом за принципом de
facto, посилаючись на те, що питання юридичного
визнання вирішуватиметься у Відні та Берліні
У травні 1918 р події в Україні кілька разів ста-
вали предметом обговорення німецького парламен-
ту Депутати соціал-демократи критикували політи-
ку німецької влади в Україні, та зрештою 2 червня
Німеччина й Австро-Угорщина офіційно визнали
владу гетьмана Це визнання, за яким стояла май-
же півмільйонна окупаційна армія, відкривало пе-
ред режимом певні перспективи Але одразу ж по-
ставало питання, чи зможе Українська держава
розрахуватися за таку „допомогу"
Політична ситуація
Україні у травні-жовтні 1918 р.
А, / 4 травня 1918 р уряд Ф Лизогуба опубліку-
І
І f вав декларацію, в якій визнав своїм голов-
* $ ним завданням — „зміцнити на Україні
державний лад і в умовах повного спокою та
справжньої волі довести країну до хвилі скликання
народного представництва, котре висловить
справжню, ніяким напором з ніякого боку не по-
фальшовану волю українського народу щодо буду-
чого державного ладу України"
Для досягнення обраної мети уряд зробив став-
ку на створення дійового державно-адміністратив-
ного апарату й превентивні удари по революційно-
демократичних інституціях і верствах суспільства