Історія України Верстюк n2 (стр. 105 из 205)

8 серпня Україна і Всевелике Військо Донське
підписали договір про врегулювання взаємних сто-
сунків Українська сторона пішла на певні тери-
торіальні поступки, визнавши за Доном право на
Таганрозьку округу, в решті місць кордон між цими
державами визначався за старою адміністративно-
територіальною схемою

17 червня 1918 р в Криму зі згоди німецьких
військ було сформовано уряд генерала Сулькевича,
який декларував самостійність Кримського півос-
трова Щоб подолати сепаратизм цього уряду й по-
казати певну залежність півострова від економіки
України, гетьманський уряд застосував до Криму з
середини серпня 1918 р економічну блокаду Через
місяць уряд Сулькевича повідомив, що згоден роз-
почати переговори про форми державного
об'єднання з Україною

Предметом суперечностей України з Румунією
стали землі Бессарабп, окуповані румунськими
військами в березні 1918 р Український уряд не
визнавав законності цієї акції Каменем спотикання
у стосунках України з Польщею стали західноу-

215

Історія У краї ни

краінські землі Власне, Польща ще не була віднов-
лена, її інтереси захищала Австро-Угорщина

Поставлені у безвихідь проблемою голоду,
австрійські дипломати підписали у Бресті з деле-
гацією УНР окремий договір, за яким австрійська
сторона обіцяла не пізніше 20 липня 1918 р подати
„рейхсратові законопроект про відділення східних
районів Галичини, де більшу частину населення ста-
новлять українці, від цього коронного краю і
об'єднання зазначених районів з Буковиною в ок-
ремий коронний край" Договір, підписаний 8 лю-
того (н ст), мав таємний характер і був тісно
пов'язаний із загальною Брестською угодою Од-
нак про нього стало відомо польським політичним
силам, які вже мали аванси від австрійського уряду
Поляки крайньо вороже поставилися до ідеї мож-
ливого поділу Галичини й розгорнули сильний тиск
на австрійські урядові кола Хоч симпатії австрій-
ського імператорського двору були на боці поляків,
сподівання на український хліб змушували австрі-
йців вдаватися до дипломатичних маневрів і зволі-
кання з вирішенням питання Галичини, а одночасно
і з ратифікацією Брестської мирної угоди Влітку
1918 р Німеччина, Болгарія і Туреччина ратифіку-
вали цю угоду й обмінялися з українською сторо-
ною ратифікаційними грамотами Австро-Угорщи-
на цього не зробила 16 липня вона в одностороннь-
ому порядку скасувала таємний договір, виставив-
ши за формальну причину те, що він був підписаний
не з гетьманським, а вже неіснуючим урядом УНР,
окрім того й тим, що Україна не виконала у повно-
му обсязі взятих на себе зобов язань щодо постав-
ки хліба Розрахунок австрійців на те, що Україна,
окупована австрійськими військами, які до того ж
відігравали для гетьманського уряду роль стабілі-
зуючого чинника не вдасться до акцій широкого
протесту, виявився точним Заява гетьмана австрій-
ському послові про те, що він „не має сили проти-
витися анулюванню договору, але не може залиши-
ти його без протесту", мала формальний характер
До неї додався демарш українського посла у Відні
В Липинського, який 28 липня поштою послав
міністрові закордонних справ Австро-Угорщини
Буріану відповідний протест Напруження в авст-
ро-украінських відносинах посилювалось і пробле-
мою Холмщини, на яку поряд з Україною претен-
дували поляки, яких знову ж таки підтримував уряд
Австро-Угорщини Останній не допустив на тери-
торію 5 повітів Холмської губернії, окупованих
австрійськими військами, гетьманської адмі-
ністрації Все це, як і спроби австрійського ерцгер-

цога Вільгельма (Василя Вишиваного) відіграти
роль претендента на український монарший стіл,
негативно позначилося на австро-українських сто-
сунках І хоч вони не мали відкрито конфронта-
ційного характеру влітку 1918 р , але вже з осені,
після перемоги революції в Австро-Угорщині, вили-
лися в гострий збройний украінсько-польський
конфлікт, який безпосередньо відбився на стано-
вищі в Наддніпрянській Україні у 1919-1920 рр

У Німеччини й України не було спільних кор-
донів, і їм не доводилось висувати одна одній тери-
торіальних претензій Але не ця обставина робила
стосунки обох держав більш „рівними" Німеччина
грала роль беззаперечного лідера Четверного сою-
зу Слово її представників залишалося вирішальним
і при визначенні курсу щодо України І якщо геть-
ман міг дозволити собі певну неузгодженість по-
зицій з Австро-Угорщиною, то з Німеччиною це
загрожувало, як показав досвід Центральної Ради,
важкими наслідками Німецько-украінські стосун-
ки розвивалися за сценарієм, розробленим у
Берліні Загалом він не виходив за межі Брестської
мирної угоди, за якою Україна зобов'язалася поста-
чати продовольство й сировину Після того, як тер-
мін підписаних з Центральною Радою економічних
угод вичерпався, у Києві розпочалися нові перего-
вори, в яких німці відігравали провідну роль Нова
угода терміном до 15 липня 1919 р була підписана
10 вересня 1918 р Німці отримали право на вивіз
75 млн пудів хліба й необмеженої кількості насіння,
великої рогатої худоби загальною вагою И млн
пудів, окрім того 2 млн пудів м'ясних консервів,
300 тис голів овець, 2 млн голів домашньої ПТИЦІ,
460 тис пудів сала, масла та сиру, 9 млн пудів цук-
ру А ще з України вивозилися деревина, марганце-
ва й залізна руди, спирт, шкіра, тютюн, яйця, овочі,
картопля, мед, брухт

У вересні 1918 р гетьман здійснив свій перший
і останній офіційний закордонний візит 4 вересня
він прибув до Берліна, де вів переговори з кайзе-
ром Тоді вдалося досягти низки домовленостей

Візит П Скоропадського свідчив, що Україна
залишається в полі дії німецької зовнішньополітич-
ної ініціативи Німці контролювали зовнішню
політику Української держави Влітку 1918 р вони
ставили всілякі перепони спробам українських ди-
пломатів зав'язати відносини не лише з країнами
Антанти, а й із нейтральними державами

Тим часом ситуація на фронтах світової війни
остаточно склалася на користь країн Антанти
Німці і австрійці забрали з України половину експе-

216

У краї нська революція

диційних військ, подальше виведення їх ставило під
загрозу існування Української держави 22 жовтня
до Берліна виїхав миустр закордонних справ Ук-
раїни Д Дорошенко Йому було обіцяно залишити
в Україні німецькі війська Разом з тим міністр за-
кордонних справ Німеччини заявив, що в даній си-
туації його країна не перешкоджатиме можливому
порозумінню України з Антантою

На той час українці вже робили спроби встано-
вити контакт з представниками Америки, Франції,
Англії Ці контакти виявили цілком негативне став-
лення країн Антанти до самостійної Української
держави, повне нерозуміння об'єктивних причин іі
утворення Представники Антанти вважали Ук-
раїну політичною інтригою свого запеклого й уже
переможеного ворога — Німеччини і перебували
під цілковитим впливом ідей єдиної і неділимої Ро-
си Дипломатичним представникам Української
держави було оголошено, що Україна — частина
Роси, тож країни Антанти поводитимуть себе з Ук-
раїною відповідно до того, яку позицію вона обере
надалі Отже, подальше існування суверенної Ук-
раїнської держави натикалося на серйозні перепони
зовнішньополітичного характеру

Дещо кращим було ставлення до Української
держави нейтральних країн Голландія, Данія,
Іспанія, Іран, Норвегія, Швейцарія, Швеція вели з
Україною переговори про встановлення дипломати-
чних відносин, окремі з них мали в Україні консуль-
ські служби, але з юридичним визнанням України і
вони не поспішали, відкладаючи його до завершен-
ня діяльності мирної конференції, яка мала підбити
підсумки світової війни

Поразка країн Четверного союзу у світовій
війні, революції в Австро-Угорщині та Німеччині
позбавляли їх можливості й надалі відігравати роль
стабілізуючого фактора в Україні, а ця обставина
своєю чергою невідворотно ставила Українську
державу перед новими соціальними й національни-
ми струсами, але не давала точної і повної відповіді
на питання, які політичні сили візьмуть гору

Крах гетьманщини

. творення 24 жовтня коаліційного кабінету

Ф Лизогубу ні на йоту на просунуло Ук-
раїнську державу на шляху консолідації

суспільства 27—ЗО жовтня у Києві відбувся 2-й
з'їзд „Протофісу", засідання якого пройшли „під
прапором опозиції до украінсько-державницьких і
демократичних тенденцій української частини но-

вого кабінету й жагучих надій на відбудову єдиної
реакційної Роси" 1 листопада провів з'їзд Союз
хліборобів-власників Його дозволила влада за
умови, що на ньому не підійматимуться питання фе-
дерації України з Росією, але про настрої з'їзду
красномовно свідчили оплески, якими делегати
вітали „єдинонеділимчу" промову Пуришкевича В
галузі земельної політики з'їзд цілком відверто ви-
словився проти проведення аграрної реформи „за-
ходи примусового перерозподілу землі не тільки
зайві, некорисні, а й небезпечні, бо вони порушують
принцип приватної власності" Німецький дипло-
мат Берхем повідомляв наприкінці жовтня з Києва
міністерству закордонних справ Німеччини, що ме-
та правих політичних сил „більш чи менш визначе-
но спрямована до возз'єднання з Великоросією,
причому Україні в кращому разі залишається деяка
видимість автономії"