Українські національні сили виступали з проти-
лежних позицій Наприкінці жовтня з'їзд парти
хліборобів-демократів наголосив, що УПХД
„стоїть за незалежну самостійну Українську держа-
ву з конституційним ладом, форми якого визначить
сам народ на 1-му українському Сеймі, що вийде з
загального, рівного, таємного й безпосереднього
голосування" Далі з'їзд доручав Генеральній
управі парти разом з Національним союзом і уря-
дом негайно вирішити питання про скликання
Національного конгресу ЗО жовтня Національний
союз підтримав цю ідею, пщізначивши відкриття
конгресу на 17 листопада Його порядок денний
становили питання міжнародного становища Ук-
раїни, форм державного будівницва, економічна
політика Міністерство внутрішніх справ заборони-
ло проведення конгресу, й тоді питання про дозвіл
розглянула Рада міністрів Голоси в уряді розділи-
лися майже порівну 7 міністрів (представники
Національного союзу) голосували за проведення
конгресу, 8 (представники „Протофісу") вислови-
лися проти Одразу ж 5 міністрів-украінців подали-
ся до демісії
Гетьман використав цю нагоду, щоб відправити
у відставку весь уряд На той час він уже зробив
остаточний вибір між двома протилежними
політичними таборами на користь консервативних
проросійськи зорієнтованих сил 14 листопада
П Скоропадський у грамоті „до всіх українських
громадян" оголошував про зміну урядового курсу
Україні „першій належить виступити у справі утво-
рення Всеросійської федерації її конечною метою
буде відновлення Великої Роси" Для виконання
217
Історія У краї ни
цього завдання гетьман затвердив новий склад уря-
ду на чолі з С Гербелем Звичайно, в ньому вже не
могло бути представників Національного союзу
Склад цього кабінету В Винниченко визначив як
„цілком єдинонеділимський, антиукраїнський і ви-
разно реакційний"
Отже, з незалежною Україною було покінчено
В історичній літературі так і залишилося нез'ясова-
ним — наскільки самостійним був гетьман у прий-
нятті подібного рішення Д Дорошенко, щирий
прихильник гетьмана, пише, що воно здалося геть-
манові єдиним порятунком Історик не уточнює по-
рятунком кого, чого, але вважає, що це було хибне
рішення І Нагаєвський, не розкриваючи джерел,
зазначає, що сам П Скоропадський уже в еміграції
визнав грамоту 14 листопада хибною Безжально
точним в оцінці зміни курсу гетьманської влади, що
сталася 14 листопада, виявився, на нашу думку,
П Христюк „ Спершись у своїй роботі виключно
на поміщиків і капіталістів України, верстви
національно неукраїнські, генер Скоропадський
мусив, хоч би того й не хотів і мріяв про створення
української монархії, дійти до повної ліквідації ук-
раїнської державності"
Реакція Національного союзу, на оголошення
гетьманом нового державного курсу була адекват-
ною оголошення повстання проти влади гетьмана
Власне, ідею повстання сформулювали раніше, але,
як свідчить В Винниченко, спочатку ії поділяли ли-
ше двоє, він і М Шаповал, тоді як більшість
Національного союзу в успіх повстання не вірила, а
отже, була проти Але з розвитком подій настав
критичний момент, і засідання Національного сою-
зу „підтвердило й ухвалило розроблений раніше
план повстання, визначило соціальні, політичні й
національні гасла, під якими мала проходити рево-
люція, й приступило до виборів Директори"
Напевно, висловлена В Винниченком думка не
в усьому відповідала історичній правді Справді, на
засіданні Національного союзу 13 листопада було
сформовано Директорію у складі В Винниченка
(голова), С Петлюри, Ф Швеця, А Макаренка та
П Андрієвського Директорія стала керівним
політичним органом повстання Але чи існував план
повстання і чи були визначені його головні гасла-*
Думається, якщо й були, то в найзагальнішому ви-
гляді В усякому разі відозва, написана В Винни-
ченком 14 листопада від імені Директори, містить
лише заклики до повалення влади П Скоропадсь-
кого — „насильника й узурпатора народної волі"
— і обіцянки, що „всі соціальні й політичні здобут-
ки революційної демократії будуть повернені А Ук-
раїнські Установчі збори твердо і непохитно
закріплять їх на вільній Українській землі"
Свідомо чи несвідомо Директорія обрала найза-
гальнішу платформу боротьби з гетьманом По суті,
ця боротьба і стала ії політичним кредо на першій
порі Об'єднання всіх невдоволених гетьманським
режимом національних, демократичних сил забез-
печило успіх повстанню
15 листопада Директорія виїхала до Білої Цер-
кви у розташування січових стрільців їхній коман-
дир Є Коновалець був посвячений у план повстан-
ня й обіцяв його підтримати Приклад січових
стрільців наслідували й інші військові гетьманські
підрозділи, командування яких перебувало під
впливом національних ідей У перші дні повстання
на бік Директорії перейшов отаман Болбочан, він
захопив владу у Харкові На Чернігівщині проти
гетьмана виступила Сірожупанна дивізія, у Берди-
чеві — Чорноморський козацький кіш Збройні си-
ли Директори швидко поповнювалися селянськими
загонами Розгортанню повстанського руху сприя-
ло невтручання німецьких військ у боротьбу Дирек-
тори з гетьманом Ці війська, за угодою 17 листо-
пада, підписаною в Білій Церкві представниками
німецької Великої солдатської ради і Директори,
дотримувались нейтралітету
18 листопада біля Мотовилівки у першому ж
бою війська Директорії розбили гетьманців і через
кілька днів підійшли до Києва У столиці з 14 лис-
топада діяв створений при ЦК УСДРП Ук-
раїнський революційний комітет, до складу якого
входили В Чехівський, А Пісоцький, 3 Висоць-
кий, Б Мартос, М Порш, В Мазуренко та Л Ми-
хайлів Ревком ставив собі завданням об'єднати всі
демократичні профспілки і готував міське повстан-
ня, що мало відбутися в ніч з 22 на 23 листопада
Перший наступ військ Директори на столицю геть-
манцям вдалося відбити, але вже наприкінці листо-
пада вплив Скоропадського далі Києва не сягав
Намагаючись втримати владу, гетьман 18 листопа-
да призначив головнокомандуючим усіма збройни-
ми силами Української держави російського генера-
ла Келлера Територію країни було оголошено „те-
атром воєнних дій", розпочалася мобілізація
офіцерів старої російської армії, які перебували в
Україні Навіть Д Дорошенко мусив визнати, що з
цих заходів нічого суттєвого не вийшло „Гетьма-
нові довелося дуже скоро розчаруватись у надіях,
що акт про федерацію з Росією здобуде йому ак-
тивну підтримку з боку російських і русофільських
218
На перехресті
політичних перспектив
І речення гетьманським урядом влади, вступ
ідо Києва Директори, парад повстанських
'військ у столиці України — все це поставило
останню крапку в історії гетьманського режиму й
знаменувало відновлення Української Народної
Республіки У грудні 1918 р Директорія пережива-
ла момент тріумфу, свого найвищого злету Але пе-
ред кожною політичною силою, яка в боротьбі за
владу здобуває перемогу, неодмінно постає питан-
ня що робити далР Тривалість періоду її правління
значною мірою залежить від внутрішніх і зовнішніх
чинників, зокрема від того, наскільки правильно,
суголосно з поточним моментом обрано форму дер-
жавного ладу, закладено його соціальноекономічні
підвалини Скрутно доводиться тим політичним си-
лам, котрі стають за кермо держави лише внаслідок
заперечення програм попереднього режиму Яскра-
вий приклад цього — історія УНР доби Директори
21—24 грудня у Києві відбувся губернський
селянський з'їзд 700 делегатів висловили щиру по-
дяку Директори і обіцяли їй підтримку „в боротьбі
за Українську Трудову республіку", але лише в разі
негайного виконання нею низки завдань державно-
го й соціально-економічного характеру Як з'ясува-
лося, ні в Директорії, ні у вищих українських
політичних колах не було одностайності в поглядах
на перспективи державно-нацюнального будівниц-
тва Єдине, що згуртовувало навколо Директорії
політичні парти, які входили до Українського
національного союзу, і повстанські селянські загони
— це ідея боротьби з гетьманським режимом В
інших питаннях позиції розбігалися, часом у діамет-
рально протилежних напрямах, тому необхідно бу-
ло шукати компромісів, а це, своєю чергою, призво-
дило до безконечного з'ясування стосунків між
різними політичними течіями і навіть окремими
діячами
Зазначена обставина далася взнаки вже під час
державної наради у Вінниці 12—14 грудня, прове-
деної Директорією з представниками політичних
партій та громадських організацій, що входили до
УНС її учасники поділилися на два табори, один з
яких обстоював парламентарну систему влади, а
інший — радянську
У краї нська революція
кіл на Україні, особливо серед колишніх офіцерів
російської армії Навіть київська російська преса
зустріла грамоту з 14 падолиста дуже холодно
Російські й русофільські кола покладали тепер усі
надії на Антанту, помимо гетьмана й помимо Ук-
раїнської держави"
Генерал Келлер, якщо й зміг чимось відзначити-
ся, то тільки переслідуванням у Києві українських
демократичних кіл
На цьому тлі, забарвленому кольорами пожеж і
крові, абсолютно алогічним сприймався факт ство-
рення Української Академії наук Підготовча робо-
та до її відкриття розпочалася ще влітку, і лише на-
прикінці листопада УАН розгорнула свою роботу,
ставши найвагомішим внеском Української держави
у розвиток національної культури