З'їзд УСДРП не вніс ясності в політичну
орієнтацію суспільства, тому напередодні відкриття
Трудового конгресу Директорія вирішила провести
у Києві чергову державну нараду Вона відкрилася
16 січня Представники січових стрільців О Наза-
рук та Ю Чайківський виступили за встановлення
в Україні військової диктатури під проводом
С Петлюри, Є Коновальця та А Мельника, але
більшість учасників відкинули цю пропозицію За-
гальне резюме наради знаходимо в І Мазепи „З
членів Директори різко проти більшовиків висло-
вився Петлюра Швець говорив невиразно Винни-
ченко, як завжди, імпровізував і не мав ясного по-
гляду на справу Загалом "серед промовців перева-
жав протибільшовицький напрям, але всі знали, що
маси„нейтральні" або йдуть за більшовиками Коли
після всіх цих промов представники січових
стрільців взяли свій внесок назад, нарада нічого
іншого не могла придумати, як те, що, мовляв, не-
хай залишається все, як було" До наведеного вище
слід додати, шо позицію січових стрільців поділяла
далеко не вся армія УНР Дивізія отамана Зелено-
го стояла на радянських позиціях і в січні відмови-
лася виконувати накази вишого командування За її
прикладом пішли військові підрозділи отамана Гри-
гор'єва Загалом сваволя отаманів стала чи не
найприкметнішою рисою армії УНР, яка катаст-
рофічно втрачала боєздатність
Політику Директори не підтримала Всеу-
країнська рада селянських депутатів 14-15 січня її
виконавчий комітет провів у Києві нараду з пред-
ставниками губернських рад, на якій зажадав від
Директори негайно передати владу виконкомам
Всеукраїнських рад селянських і робітничих рад
Відкриттю у Києві (23 січня) Трудового кон-
221
люції одностайно висловилися за перехід влади „до
рук класових органів, себто рад селянських і
робітничих депутатів" В тій таки резолюції конфе-
ренція наголосила, що УПСР „як партія не може
брати на себе відповідальності за урядову політи-
ку"
Ще радикальнішу, власне, відверто ворожу до
Директори позицію зайняли ліві українські есери й
соціал-демократи-незалежники, які почали входити
у контакти з більшовиками й готувати повстання
проти Директори
Національна демократія, загалом сприймаючи і
сповідуючи ідею суверенності Української держави,
була, як і в попередні періоди, поділена на окремі
табори, що не годилися між собою в питаннях
соціально-економічної орієнтації УНР Одні бачи-
ли її демократичною, правовою республікою на
взірець західних держав, інші перебували під впли-
вом соціалістичних ілюзій Сам факт такого
роз'єднання і вкрай несприятливе зовнішньо-
політичне становище ставили під сумнів подальше
існування УНР
Орієнтація на Антанту
та її крах
аступ більшовицьких військ примусив Ди-
ректорію одразу ж після завершення робо-
ти Трудового конгресу залишити Київ 2
лютого центром її осідку стала Вінниця Того само-
го дня Директорія провела чергову державну нара-
ду для обговорення умов, запропонованих фран-
цузьким командуванням з метою порозуміння з
Антантою Французи пропонували реорганізувати
Директорію та уряд, вивести з них Винниченка,
Петлюру й Чехівського, створити 300-тисячну
армію для боротьби з більшовиками й підпорядку-
вати її союзному командуванню Однією з умов бу-
ло тимчасово передати залізниці та фінанси України
під контроль Франції, а також звернутися до ос-
танньої з проханням прийняти Україну під фран-
цузький протекторат Питання про державну неза-
лежність України мала вирішити Паризька мирна
конференція
Ці вимоги викликали обурення в учасників дер-
жавної наради, але справи на протибільшовицькому
фронті були такими кепськими, що вони доручили
Директори, не приймаючи запропонованих умов,
продовжити пошук шляхів до порозуміння з фран-
цузами 5 лютого в Одесі командуванню ан-
тантівського військового десанту було передано
Історія У краї ни
гресу передувало проголошення злуки східних 1
західних українських земель в єдину соборну дер-
жаву Ця помітна і довгоочікувана подія в історії
України не мала бажаних наслідків Соборність ли-
ше продекларували На думку одного з учасників
злуки М Шаповала, вона була „більше теоретично-
юридичною, ніж фактичною" Хоч Західноу-
країнська Народна Республіка перетворювалася на
Західноукраїнську область УНР, на Гі території
продовжувала функціонувати своя система влади
Ці дві влади, що діяли в українських землях, у най-
скрутннш моменти не могли порозумітися, посту-
пившись соборницькими інтересами перед власни-
ми
Із 593 депутатів, передбачених виборчим зако-
ном, на Трудовий конгрес прибуло понад 400, з них
36 репрезентували ЗУНР Найбільшою фракцією
була есерівська, селянська Вона, як зазначав П
Христюк, „могла, при умові внутрішньої спаяності,
ясності своїх позицій і рішучого переведення IX в
життя, відіграти рішаючу роль в цім важкім моменті
української революції", але „розбавлена елемента-
ми з селянської фракції, розбилась, покололася на
праве і ліве крила, які не могли знайти спільної
платформи, і в результаті виступала й голосувала
(відповідно до свого поділу) за різні резолюції"
Провідною і спрямовуючою силою конгресу
стала фракція УСДРП, за якою пішла більшість
делегатів 28 січня Трудовий конгрес висловився за
демократичний лад в Україні, підготовку закону про
вибори всенародного парламенту Було ухвалено „з
огляду на небезпечний військовий час доручити
власть і оборону краю Директори УНР, яка допов-
нена представником від Наддністрянської України
до слідуючої сесії Трудового конгресу має бути вер-
ховною властю і видавати закони, необхідні для
оборони Республіки, при чім ці закони передають-
ся на затвердження найближчій сесії Трудового
конгресу"
На рішення Трудового конгресу значною мірою
вплинув наступ російських радянських військ на
Київ, розгорнутий у СІЧНІ 1919 р Він зміцнив ПО-
ЗИЦІЇ прихильнів союзу з Антантою і антибільшо-
вицькі настрої в Директорії 16 січня вона оголоси-
ла стан війни з радянською Росією 3 іншого боку,
відбувалася консолідація лівих, ворожих Дирек-
торії прорадянських сил Одразу ж після завершен-
ня конгресу в Києві відбулася онференція УПСР
(центр теч ) На відміну від фракції есерів, які про-
демонстрували розбіжність у поглядах на конгресі,
учасники партійної конференції у підсумковій резо-
222
У краї нська революція
декларацію представників України, Білоруси, Ку-
бані й Дону з викладом поглядів на форму держав-
ного устрою названих держав і шляхи подолання
більшовизму й анархії Там же висловлювалося пе-
реконання, що „питання державного ладу цих чо-
тирьох одиниць може дістати скоре й відповідне
рішення тільки шляхом окремого здійснення прин-
ципів державності та порядку в кожній із них"
Наступного дня на переговорах у Бірзулі між
французькою і українською сторонами керівник ук-
раїнської делегації С Остапенко від імені Дирек-
тори домагався визнання Антантою суверенітету
України, допомоги в боротьбі з більшовиками й до-
пущення делегації УНР до участі в роботі Паризь-
кої мирної конференції Начальник штабу фран-
цузьких військ полковник Фрайденберг повторив
раніше сформульовані вимоги, особливо наголосив-
ши на необхідності усунення з посад Винниченка та
Петлюри Сторони не дійшли згоди, й українська
делегація повернулася до Вінниці
Обставини що склалися, вимагали невідклад-
них заходів ,Що більш в Україну вдиралися
більшовики, то більш росла орієнтація на Антанту",
— писав М Шаповал За його словами, ще на по-
чатку лютого було вирішено, шо уряд В Чехівсько-
го піде у відставку 9 числа ЦК УСДРП відкликав
з уряду й Директори своїх представників мотивую-
чи це „новими міжнародними моментами в ук-
раїнській державній справі" 3 огляду на таке
рішення, В Винниченко оголосив про СВІЙ ВИХІД з
Директори і невдовзі виїхав за кордон С Петлюра
повівся інакше У надісланому 11 лютого до ЦК
УСДРП листі він повідомив про тимчасове припи-
нення свого членства в парти і подальше перебуван-
ня на державних посадах „Я не вважаю для себе
можливим ухилитися од виконання своїх
обов язків, яко сина свого народу, перед батьківщи-
ною і буду, доки це можливо, стояти й працювати
при державній праці'
Аналогічне рішення про відкликання своїх
представників прийняв ЦК УПСР, у зв'язку з чим
ще один член Директори — Ф Швець — оголосив
про вихід з партії
Ці кроки мали продемонструвати Антанті, що
Директорія пішла на поступки Рівночасно було пе-
рервано безуспішні переговори у Москві з РНК
РСФРР української делегації на чолі з С Мазу-
ренком, які розпочалися ще в середині січня 10 112
лютого повноважний представник УНР на мирній
конференції в Парижі Г Сидоренко звернувся до и
учасників з нотами, де йшлося про війну РСФРР