Історія України Верстюк n2 (стр. 114 из 205)
Політика „воєнного комунізму" призвела також
до значних змін у вирішенні аграрного питання.
Свого часу ленінський декрет про землю з його по-
пулістськими гаслами й обіцянками тотального пе-
рерозподілу поміщицької землі на користь найбі-
дніших верств дав більшовикам могутні важелі
впливу на селянство Росії й почасти України. Ці
гасла більшовицька пропаганда активно використо-
вувала й під час походу Червоної армії в Україну.
Однак з утвердженням радянської влади 3-й з'ізд
КП(б)У проголосив зовсім іншу політику в сфері
аграрних відносин, її головним завданням був „пе-
рехід від одноосібного господарства до товарисько-
го". Селянський двір доживав свій вік. Для побудо-
ви соціалізму створювались радянські господарст-
ва, комуни тощо. Нові закони, партійні резолюції,
інструкції, документи Наркомзему утверджували
пріоритети колективного й державного землеробства.
З 15 млн. десятин поміщицької землі селянам в
одноосібне користування перейшло заледве 5-6
млн. Чимало земель було зарезервовано для комун
і артілей. Але, українське селянство не бажало
вступати в них, плекаючи надію стати самостійними
господарями.
Різкій критиці піддали політику „воєнного ко-
мунізму" опозиційні партії. Відкидаючи принципи
диктатури, вони виступали за радянську владу на
інших, демократичних засадах, принаймні для екс-
плуатованих трудящих. Представники цих партій
намагалися довести більшовикам неспроможність і
шкідливість політики „воєнного комунізму" на 3-му
Всеукраїнському з'їзді рад, але з цього нічого не
вийшло.
Внаслідок запровадження політики „воєнного
комунізму" й диктатури пролетаріату (фактично
диктатури більшовицької партії) різко змінилося
внутрішньополітичне становище в Україні. Артем
(Ф.Сергеев), який після січневої „урядової кризи"
залишив Харків, повернувшись до міста на початку
квітня, повідомляв у секретаріат ЦК РКП(б): „У
робітничих кварталах ми втратили дуже багато з то-
го впливу, що його мали. Проти нас шириться
настрій, з яким дуже важко боротися. На
найміцніших заводах, де не було, чи майже не було
меншовиків, бо туди вони не могли з явитися, тепер
їх уважно слухають і щиро їм аплодують". Ще ра-
дикальніше реагувало на „воєнний комунізм" ук-
раїнське селянство.
Розгортання селянського
антикомуністичного
повстанського руху
в Україні навесні 1919 р.
' евдоволення селянства політикою
„воєнною комунізму" й диктатурою проле-
s, таріату почало виявлятися ще наприкінці
зими 1919 р. 21 лютого з Олександрії на ім'я голо-
ви радянського уряду України Х.Раковського
надійшла телеграма з резолюцією з'їзду делегатів
повстанських загонів Херсонщини й представників
селянства прифронтових волостей, де зазначалося,
що вони визнають як єдину народну радянську вла-
ду, але „обрану вільно, без насильства з будь-якого
боку". З'їзд вимагав рівного представництва для
робітників і селян на майбутній 3-й Всеукраїнський
з'їзд рад, запровадження закону про соціалізацію
233
придушення куркульської контрреволюції" З цією
метою в квітні було задіяно 21 тис бійців і коман-
дирів Червоної армії, створено спеціальний
Внутрішній фронт Фактично боротьба з пов-
станським рухом мало чим відрізнялася від фронто-
вих дій регулярних частин У ліквідації виступу Зе-
леного брали активну участь піхота, кіннота, арти-
лерія і навіть кораблі Дніпровської флотилії, які не
раз обстрілювали з гармат повсталі села
17 липня Рада робітничо-селянської оборони
УСРР прийняла постанову „Про придушення кур-
кульських і білогвардійських заколотів на селі", де
йшлося про надзвичайні методи боротьби — круго-
ву поруку, воєнну блокаду, захоплення заложників,
накладання контрибуцій, виселення сімей керів-
ників повстань Однак, незважаючи на це, село не
лише не змирилося з політикою „воєнного кому-
нізму", а й посилило опір У перших двох декадах
липня 1919 р органи НКВС зареєстрували 207 ан-
тикомуністичних виступів на території УСРР Чи-
мало з них носили масовий характер Так, загони
отамана Гончара у Василівському повіті налічували
до 8 тис повстанців, а отамана Зеленого— близько
12 тис У виступі, що відбувся в середині травня в
Подільській губ , брало участь до 20 тис чол
Уся селянська Україна повстала проти спроби
реорганізувати її життя на комуністичний лад Це
було однією з головних причин падіння радянської
влади в Україні влітку 1919 р
Розклад Червоної армії,
падіння радянської влади
олітика „воєнного комунізму", а відтак і
повстанський рух надзвичайно швидко
підірвали бойовий дух частин Українського
фронту Ще навесні 1919 р В Антонов-Овсієнко
угледів загрозу негативного впливу „воєнно-ко-
муністичних" заходів на армію 17 квітня він інфор-
мував Леніна „Наша майже виключно селянська
армія розхитується політикою, яка змішує середня-
ка з куркулем ( ), яка проводить „продовольчу
диктатуру" при підтримці московських про-
дармійців, при майже повній відсутності Радянсь-
кої влади на місцях (у селах)
На Правобережній Україні робота надзвичайок
і продекспедиторів, що спираються на „інтер-
національні" загони, відроджує націоналізм, підні-
маючи на боротьбу з „окупантами" все населення
без винятку
Земельна політика Мещерякова не враховує
Історія У краї ни
землі, протестував проти арештів з боку ВУЧК
членів „нашої селянської парти українських лівих
соціалістів-революцюнерів"
Резолюція не була одинокою 28 березня газета
„Коммунист" (орган ЦК КП(б)У) писала „На
останніх з'їздах рад особливо яскраво виявилася
сліпа ненависть заможного селянства до комун і ко-
мунізму 10 квітня в Гуляйполі відбувся з'їзд пред-
ставників 71 волості Олександрівського, Бердянсь-
кого, Бахмутського, Павлоградського повітів і де-
легатів 3-і Задніпровської бригади Н Махна, на
порядку денному якого стояли політичне, земельне
й продовольче питання Обговорюючи їх, делегати
дійшли висновку, що партія „комуністів-більшо-
виків", захопивши державну владу, не гребує нічим,
аби її утримати й закріпити за собою Як зазнача-
лося в резолюції, 3-й Всеукраїнський з'їзд рад не
став „справжнім і вільним виразником волі трудя-
щих" Делегати висловили протест проти методів,
якими діяли комісари-більшовики й агенти ЧК, а
також зажадали проведення соціалізації землі,
заміни продовольчої політики та „реквізиційних за-
гонів правильною системою товарообміну між
містом і селом", повної свободи слова, друку, зборів
для лівих політичних течій Чітка й непримиренна
позиція гуляйпільського з'їзду загострила стосунки
речників політики „воєнного комунізму" з Н Мах-
ном та його повстанським рухом
У відповідь на тиск тоталітарної системи роз-
горнувся антикомуністичний рух селян У січні ота-
ман Зелений (Д Терпило) розірвав зв'язки з
армією УНР і перейшов на радянську платформу, а
в березні підняв антибільшовицьке повстання 1
квітня 1919 р уряд УСРР оголосив його поза зако-
ном По кількох днях те саме він зробив стосовно
отаманів Соколовського, Гончара (Батрака), Ор-
ловського Кількість антикомуністичних виступів
чимдалі зростала У квітні, за даними органів
НКВС, їх було понад 90 Спочатку повстання роз-
горнулися в Київській, Чернігівській і Полтавській
губ , а відтак охопили всю територію УСРР Як
визнавали самі більшовицькі керівники, 1919 р ра-
дянська влада в Україні не виходила за межі гу-
бернських та повітових центрів
Офіційна ідеологія називала повстанський ан-
тикомуністичний рух лише куркульською контрре-
волюцією Слово „куркуль", не маючи чіткого
соціального й економічного визначення, найчастіше
використовувалось як політичний жупел у боротьбі
з селянством Квітневий (1919) пленум ЦК
КП(б)У визначив як важливе завдання „нещадне
234
Українська революція
місцевих особливостей ( ) Українська армія, яку
будували не лише комуністи, а й українські есери,
ліві есери, анархісти, погано піддається дисциплині,
не уникла партизанського, повстанського руху й аж
ніяк не може в масі своїй вважатися цілком
надійною нашою опорою Наша земельна і
національна політика в Україні докорінно підриває
всі зусилля військових подолати ці впливи розкла-
ду" Командуючий Укрфронтом пропонував ради-
кально змінити загальний політичний курс, аграрну
політику, ввести до складу уряду УСРР представ-
ників політичних партій пов'язаних з селянством,
не забувати про національний такт і місцеві особли-
вості Антонов-Овсієнко мав цілковиту рацію, але
в Москві не поспішали до нього прислухатися
Тим часом невдоволення в армії зростало 9
травня кавалер ордена Червоного Прапора Гри-
гор єв видав універсал до українського народу, фак-
тично оголосивши виступ проти уряду X Раковсь-
кого Причиною цього стало обурення бійців
дивізії, які, здобувши Одесу, повернулися додому
на Єлисаветградщину для відпочинку й побачили,
що продзагони пограбували їхні села
Григор'єв закликав села й волості формувати
повстанські загони, захоплювати повітові центри, а
сам повів свої частини (15 тис бійців) на Київ, Ка-
теринослав, Полтаву Досить легко вони здобули
Катеринослав, Черкаси, Кременчук, Миколаїв,
Херсон, не зустрічаючи значного опору тилових
частин Червоної армії Чимало з них перейшли на
бік Григор'єва, цілком поділяючи гасло „Геть мос-
ковську обжорку'"