Історія України Верстюк n2 (стр. 117 из 205)

Усунувши з політичної арени інші парти,
КП(б)У перетворилася на одну з вагомих складо-
вих державного апарату Рішення Політбюро ЦК
КП(б)У завжди передували ухвалам ВУЦВК і
РНК УСРР Звичайно ж, вони визначали зміст
їхніх постанов

1920 р процвітали „воєнно-комуністичні" ме-
тоди господарювання В Україні втретє розгорнула-
ся націоналізація До рук держави перейшло 11 тис
промислових підприємств, щоправда їй вдалося
більш-менш забезпечити роботою лише 4 тис з
них Значно зменшився валовий національний про-
дукт, катастрофічно знизилась продуктивність

праці Згортаючи товарно-грошові відносини, дер-
жавні органи широко вдавалися до позаеко-
номічних методів У січні 1920 р було створено Ук-
раїнську трудову армію 30 тис іі бійців забезпечу-
вали робочою силою окремі підприємства, не раз
слугуючи як знаряддя примусу В господарчій прак-
тиці набули поширення мілітаризація праці, трудові
повинності

Засилля адміністративних методів, сувора цен-
тралізації, нехтування економічних законів, диктат
комуністичної ідеологи, труднощі воєнного часу —
все це призвело до повного розвалу економіки Го-
лодне й холодне місто ледь животіло

Робітничий клас дедалі частіше виявляв невдо-
волення діями радянської влади Олександрівський
повітовий комітет КП(б)У 1 травня повідомляв у
ЦК КП(б)У „Важкий економічний стан, гостра
продовольча криза створюють сприятливий грунт
для агітації наших політичних противників
Робітничий клас, змушений внаслідок економічної
розрухи поповнювати лави дрібних спекулянтів,
сприйняв психолопю, ворожу нашому комуністич-
ному будівництву

У тяжкому становищі опинилося село Як і по-
переднього року, в Україні застосовувалась про-
дрозкладка Хліб примусово вилучали із селянсь-
ких господарств, а 1920 р — ще й м'ясо, яйця, ок-
ремі види овочів Сталін, який очолював Українську
трудову армію, вважав, що в Україні є 600 млн
пудів хлібних лишків (фантастична на той час
кількість) і при „певному напруженні ці шістсот
мільйонів можна було б взяти" Продрозкладка
офіційно планувалася на рівні 140 млн пудів Щоб
відібрати їх у селян, створили велетенську армію
Лише штаб губернських, повітових і районних
особливих продовольчих комітетів становив 60 тис
чоловік А ще діяли члени продовольчих загонів,
трудармія, війська внутрішньої служби

Як і попереднього року, продовольча політика
виходила далеко за межі простої заготівлі хліба,
ставши одним з головних компонентів класової бо-
ротьби 18 травня губвиконкоми отримали урядову
директиву, в якій наголошувалось, що всі прод-
працівники повинні засвоїти як незаперечну істину,
що продовольче питання в Україні є насамперед пи-
танням політичним, питанням боротьби й подолан-
ня куркульства Знову не було розроблено чітких
критеріїв визначення куркульства До них відноси-
ли всіх тих, хто не погоджувався з діями влади

Перемогу над куркульством мали принести
поділ села на ворогуючі табори завдяки комітетам

239

Історія У краї ни

незаможних селян (КНС) і застосування репресій
до заможнішої частини селянства В губерніях і
повітах створювались спеціальні „трійки", у волос-
тях — „четвірки" Вони керували продроботою,
боротьбою з куркульством і мали, по суті, необме-
жену владу на місцях

Найгостріше відчули на собі репресії колишні
повстанці-махновці, селяни півдня України, що бра-
ли масову участь у боротьбі проти Денікіна у лавах
Революційної повстанської армії України (мах-
новців) Каральна політика 1920 р набула величез-
ного розмаху, кожна, бодай найменша протидія
державним органам чи їхнім представникам
розцінювалась як контрреволюція Протягом року
в Україні було створено органи примусових робіт,
обладнано 18 концентраційних таборів, через які
пройшло 25-30 тис осіб

Жорстока „воєнно-комуністична" політика ро-
зорила село, майже нічого не давши простому насе-
ленню міст Більше того, вона сприяла швидкому
зростанню державно-партійного апарату, який зай-
мався економічним перерозподілом, що супровод-
жувався постійними зловживаннями, задоволенням
особистих і корпоративних інтересів, викривленням
моральних принципів В Україну зграями посунули
функціонери з голодної Роси Відірвані від населен-
ня, незнайомі з його психологією і ментальністю,
вони поводили себе, як опричники Один з них,
відряджений з Москви в Одеську губернію, писав
„ Можна із впевненістю сказати, що досить лише
тільки раз добре провчити й прочистити найчорніші
волості, і весь повіт буде шовковий Ми матимемо
повну змогу працювати надалі без перешкод ( ) Я
особисто вживатиму всіх заходів, щоб 14-а армія
цю операцію провела добре, є слушний привід —
повстання в сусідньому повіті ( ) В нас нема
ніякої потреби міняти свою політику І в робітничо-
му питанні, і в продовольчому, і в галузі військової
справи, і в боротьбі зі спекуляцією — рішуче в усь-
ому абсолютно необхідно почати „загвинчувати"
Україну все міцніше й міцніше, щоб з неї побіг, на-
решті, живильний сік не лише до Харкова, а й до
Москви" Живильні соки у вигляді ешелонів з
хлібом, яких регулярно вимагала від Харкова Мо-
сква, супроводжувались ріками селянської крові
Але більшовицькі лідери не брали це до уваги

Тож не дивина, що в селах України зростало
глухе невдоволення 3 кінця весни 1920 р воно
знову переросло у масовий повстанський рух
Відвідавши Катеринославську губернію, нарком
внутрішніх справ УСРР В Антонов-Саратовський

привіз до Харкова невтішну статистику із 226 во-
лостей губернії цілком радянські настрої переважа-
ли лише в 3 Член Політбюро ЦК КП(б)У
Я Яковлев (Епштейн) на одній з нарад у липні
1920 р зазначав, що в Україні діє 200 — 250 се-
лянських повстанських загонів (тобто по 2-3 заго-
ни на повіт) Щоправда, він називав їх бандами

Повстанський рух набув загрозливих для ра-
дянської влади масштабів Не випадково за рішен-
ням Політбюро ЦК РКП(б) 5 травня 1920 р до
Харкова прибув Ф Дзержинський Як начальник
тилу Південно-Західного фронту, він мав завдання
знешкодити цей рух Чисельність збройних сил, ви-
користаних для боротьби з повсталим селянством,
за визначенням Дзержинського, не поступалася чи-
малій армії 18 піхотних бригад (107 батальйонів), 1
кавдивізія (5 полків) і 6 батарей (24 гармати)
Відповідно це свідчило і про сили повстанців

їх найдієвішу частину становила відновлена на-
прикінці весни Революційна повстанська армія Ук-
раїни (махновці) 28 травня на загальних зборах
командного складу було обрано Раду революційних
повстанців України (махновців), яку очолив коман-
дарм Махно Влітку 1920 р махновці здійснили З
рейди по Лівобережній Україні, подолавши 1400
верст Боротися з ними було непросто, до того ж на
їхній бік переходили червоноармійці Як свідчив на-
чальник штабу повстанської армії В Білаш, влітку
4590 махновців становили колишні червоноармійці
У вересні 1920-р чисельність повстанської армії
досягла 20 тис бійців її керівник мав великий авто-
ритет серед селян „Той факт, що Махно ще існує,
той факт, що він, незважаючи на всі наші зусилля,
й досі не знищений, а розпочинає рейд, який охоп-
лює чотири губернії (Катеринославську, Донецьку,
Харківську, Полтавську), пояснюється не стільки
геніальністю Махна, скільки підтримкою села
Він розгулює серед нього зі своєю бандою", —
інформували чекісти радянське і партійне керівни-
цтво

Конфлікт із селянством, відсутність надійного
соціального опертя в селі знову зробили проблема-
тичним існування радянської влади в Україні
Більшовикам вдалося відбити об'єднаний наступ
польської і української армій, але вони надовго за-
стряли на території Польщі Внутрішнім і зовніш-
ньополітичним становищем скористалися білі

240

Українська революція

Останній двобій
білих і червоних
на території України

( ешкінська армія врятувалася від остаточно
s го розгрому червоних, зачаївшись за
щ. ^кримськими перешийками 4 квітня 1920 р

П Врангель заступив А Денікіна на посту
головнокомандуючого Збройними силами Півдня
І'оси Він не лише реорганізував білу армію і повер-
нув їй боєздатність, а й заходився міняти політич-
ний курс свого попередника Про новий похід на
Москву вже не могло бути мови, а проте генерал
рішуче відкинув спроби західних дипломатів схили-
іи його до переговорів з більшовиками Свою стра-
ипю він так визначив в одному з інтерв ю „Не
іріумфальним походом на Москву можна визволи -
іи Росію, а створенням хоча б на клапті російської
не млі такого порядку і таких умов життя, які при-
нсртали б усі думи й сили народу, що стогне під чер-
ноним гнітом"

Врангель одразу ж відмовився від ідеологи
лдиної і неділимої Роси", пообіцяв Донові й Ку-
<мш не порушувати автономних прав козацтва, зро-
їти ряд кроків до пошуків контакту з урядом УНР
І Іаріжним каменем своєї платформи він вважав
нормалізацію стосунків із селянством шляхом про-
нсдення радикальної аграрної реформи Відповідно
до закону про землю від 7 червня 1920 р основна ії
частина передавалася виборним повітовим та волос-
ним земельним радам, які мали виробити місцеві
норми землеволодіння й поділити землю Вона пе-
рі ходила в повну приватну власність за внесення у
діржавний хлібний фонд 20% середньостатистич-
іюю річного врожаю протягом 25 років