Революційно-визвольний рух на більшій час-
тині Волині, де, як і на Підляшші та в Холмщині,
порядкувала німецька військова адміністрація, роз-
вивався в річищі загальної боротьби українського
народу проти гетьманської влади та окупантів
Війська Скоропадського були нечисленними, і май-
бутнє Волині вирішували німці Однак і їм під дош-
кульними ударами повсталих волинян довелося зо-
середитись у містах, а також уздовж залізниці
Польська політика щодо Волині розвивалася за
сценарієм, який нагадував східногалицький її за-
гарбання відбувалося одночасно із розгортанням
збройних акцій у Прикарпатті 10 листопада на-
чальник штабу військ люблінського уряду до-
повідав „Сьогодні встановлюємо надійніший кон-
троль над залізницею до Ковеля" Східна Галичина
й Волинь розглядались як єдиний регіон, ово-
лодіння яким відкривало шлях в глиб України 10
січня 1919 р начальник штабу С ІІІептицький, до-
повідаючи Ю Пілсудському про „міжнародне ста-
новище Війська Польського", назвав серед основ-
них завдань такі „1) Рятування Львова і захист
польських земель у Східній Галичині", „2) Вста-
новлення справедливого кордону на Волині"
„Справедливості" шукали у німців та Антанти
Берлін разом з Віднем порушили положення
Брест-Литовської угоди від 9 лютого 1918 р про
включення Холмщини до складу України Німець-
ка військова адміністрація Волині й австрійська —
Східної Галичини пішли назустріч полякам Що-
правда, цього вимагала Антанта
Волинь ніколи не належала Австро-Угорщині
Тому визначення майбутнього цього українського
краю не підпадало під дію мирних договорів з на-
ступниками габсбурзької монархії Але держави-
переможниці знайшли „легальний" привід втрути-
тись у вирішення долі Волині Пункт укладеного 11
листопада 1918 р перемир'я з Німеччиною вимагав
від неї не виводити своїх військ з території колиш-
ньої Російської імперії, доки „союзники не визна-
ють це за доцільне, зважаючи на внутрішнє стано-
вище даних територій" Поляки діставали подвійну
вигоду По-перше, 7 січня 1919 р головнокоман-
дуючий союзними військами Ф Фош зобов'язав
Німеччину „надати польському урядові повну сво-
боду пересування військ і залізничних транс-
порта" І хоч робилося це під гаслом „боротьби
проти більшовиків", насправді йшлося про підтрим-
ку загарбницьких планів на Сході, зокрема щодо
Волині По-друге, покладені на Берлін зобов'язан-
ня зумовили підписану тоді ж у Холмі польсько-
німецьку угоду Вона проголосила стратегічно най-
важливішу частину Волині „нейтральною зоною"
Сюди не допускалися українські військові загони
Німецька „Інспекція Етапен Буг", зокрема, мала
завдання убезпечити Ковель від переходу під ук-
раїнську владу Нагромаджені тут величезні запаси
зброї та спорядження скуповувались поляками В
місті розташувався розвідувальний центр, який ке-
рував діяльністю „Польської організації військо-
вої" (ПОВ) в Україні 4 лютого, коли німці зали-
шили Ковель, його зайняли польські війська Заво-
лодівши важливим залізничним вузлом, вони ство-
рили серйозну загрозу УГА з півночі й відкрили
собі подальший шлях на схід
Волинь чинила запеклий опір загарбникам За-
253
>
Дипломатична
підготовка
загарбання
оли Паризька мирна конференція розпочала
свою роботу (12 січня 1919) на західноу-
країнських землях уже перебували дві ок-
ремі антантівські міси Найчисельнішу з-поміж них
(до 70 офіцерів), надіслану із штаб-квартири ек-
спедиційних військ Антанти на Сході Європи —
очолив французький генерал Л Бартелемі Розпо-
Історія У краї ни
гони, до яких вступали представники усіх верств
населення, різних політичних напрямів діяли на всій
Ті території
Прорадянськими настроями були пройняті
з'єднання в районах Дубна й Кременця Найчис-
ленншшми наприкінці 1918 — на початку 1919 р
стали загони, що орієнтувалися на Українську На-
родну Республіку Загалом українським силам бра-
кувало взаємодії Коли ж вони об'єднувались, оку-
панти зазнавали відчутних поразок 22 січня загони
отамана Оскілка відбили Володимир-Волинський
Агресор
використовує роз'єднаність
українських сил
Ж спішній протидії агресії найбільше перешкод-
V жала відсутність практичної допомоги з боку
%J УНР Склалося дивне становище — Польща
неухильно нарощувала наступ на „Західну область
УНР", вела війну, просуваючись до Стохода й
Збруча на Волині, котра вважалася безпосереднь-
ою частиною УНР, а та обмінювалась дипломатич-
ними посланцями з Варшавою, в Києві продовжу-
вали діяти офіційне польське представнищво й не-
офіційний військовий аташе, розроблявся проект
широкомасштабної торговельної угоди
Така політика Директори призводила до зро-
стання повсякденних втрат від агресії, політичної
компрометації українських національних сил і, го-
ловне, суперечила вирішенню важливої історичної
справи — возз'єднання, перекривала кисень пов-
ноцінному розвиткові нації як єдиного цілого, іі ста-
новленню як сучасного повноправного державного
суб'єкта світової спільноти В експансіоністських
проектах претендентів на Східну Галичину та Во-
линь, Буковину і Закарпаття враховувалися реали
повоєнного часу, де все вирішували великі держави
Антанти й США їм належала провідна роль у ви-
значенні долі західноукраїнських земель Якраз во-
ни продиктували Паризькій конференції 1919 р ос-
нови мирного врегулювання в Центрально-Східній
Європі
Цій сваволі сприяла й нестримна ідеологізація
міжнародних відносин Наймоднішим і найприй-
нятнішим прикриттям загарбницьких планів і сило-
вої підтримки їх здійснення став мотив боротьби з
більшовизмом та антикапіталістичною Росією
Відповідно населення, яке обстоювало свої
національні права, звинувачувалось у неспромож-
ності протидіяти більшовизмові та у схильності до
нього
З цього розпочав свою міжнародну діяльність
Ю Пілсудський Прагнучи відхреститися від при-
крої репутації прихильника Центральних держав,
який воював на їхньому боці, „начальник панства"
16 листопада 1918 р звернувся радіограмою до ан-
тантівського головнокомандуючого Ф Фоша з про-
ханням окупувати Польщу союзними військами і
польськими частинами, що перебували у Франції,
„для оборони Польщі від більшовизму"
Під такий акомпанемент Паризька мирна кон-
ференція діяла неприховано авторитарним спосо-
бом її вищі органи (Ради чотирьох, п'яти та деся-
ти) складалися з представників чотирьох або п'яти
великих держав (до останнього органу входило по
два делегати) Вони узгоджували засади розв'язан-
ня найскладніших проблем і, в разі неспроможності
вирішити їх одразу, створювали спільні комісії,
котрі проробляли відповідні питання в Парижі або
відряджалися для вивчення ситуації на місці
Проблема прийдешнього західноукраїнських
земель посіла помітне місце в діяльності паризько-
го аеропагу Це був надзвичайно складний вузол, в
якому переплелися суперечливі геополітичні, еко-
номічні, міжнаціональні, ідеологічні та військово-
стратегічні інтереси Тож ця проблема викликала
найгостріші дебати як всередині вищих органів кон-
ференції, так і на переговорах з претендентами на ці
території і не була розв'язана в Парижі її не вдало-
ся врегулювати й мирними договорами, підписани-
ми після завершення конференції Пізніші, продик-
товані у вужчому складі (без США) рішення, які
визначали державне підпорядкування Східної Гали-
чини та Бессарабн, були нелегітимними з міжна-
родно-правового погляду, не кажучи вже про най-
суттєвішу ваду — цілковите нехтування волі місце-
вого населення
254
Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях
чалось практичне втілення заздалегідь розроблених
проектів щодо Східної Галичини Французька по-
зиція виявилася незмінною і досить простою — за-
безпечити польське володіння Східною Галичиною
Три основних складники (військовий, дипломатич-
ний та економічний) політики Парижа, керованої
Жт/
Іхлемансо,
звучали в унісон, визначаючи поведінку Бартелемі
Останній вельми прихильно ставився до польських
діячів, мало не щодня зустрічаючись із ними, і
відмовлявся навіть розмовляти з делегатами УГА,
серед яких був знаний старшина січових стрільців
О Букшований (а супроводжував їх прелат
Ф Бонн) Робилося все, щоб не допустити укла-
дення перемир'я в січні Розраховуючи при
підтримці союзників заволодіти всією українською
територією, польська сторона не бажала тоді
зв'язувати себе будь-якими домовленостями із
ЗУНР
Уперше прибувши до Львова, Бартелемі привіз
до блокованого міста зброю для оточених польсь-
ких військ У відповідь на протест митрополита
А Шептицького глава союзної міси „пояснив, що
амуніція призначена проти більшовиків"
Розбіжностей серед членів місії не було Англійсь-
кий полковник Сміт ставився до вимог поляків ще
прихильніше, ніж глава міси
Виступаючи ж самостійно, англійці діяли обе-
режніше, відповідно до тактичної лінії прем'єр-
міністра Д Ллойд Джорджа Досвідчений „Форін
офіс" виваженіше ставився до польських зазіхань
на Східну Галичину й Волинь