Історія України Верстюк n2 (стр. 126 из 205)

Чи існували перспективи
виживання ЗУНР?

™ї итання стосунків з УСРР глибоко хвилю-
I вало всі верстви західноукраїнського насе-

*> м лення В одній із резолюцій робітничо-се-
лянського з'їздів в Станіславі (квітень 1919), де
значним впливом користувалися авторитети
західноукраїнської соціал-демократи В Темниць-
кий (майбутній міністр закордонних справ УНР)і
О Безпалко (міністр праці), зазначалося „З'їзд
бажає увійти в тісні зносини з українським ра-
дянським правительством і висилає задля цього
своїх трьох представників до Києва" Хоч ця резо-
люція залишилася на папері, вона віддзеркалювала
прагнення галицьких трудящих до возз єднання зі
своїми братами за Збручем В іншому рішенні з'їзд

висловив незгоду з діями радянської Роси, які
більшість делегатів вважала втручанням у справи
України

Подібну позицію займали соціал-демократи
Наддніпрянщини, що гуртувалися навколо першого
голови Директори До нього звернувся угорський
уряд, як писав сам Винниченко, з пропозицією
створити „один суцільний совітський фронт Угор-
щина, Галичина, Україна й Росія" Загалом пого-
дившись на це, він виставив як головні умови пере-
говорів „визнання самостійності й незалежності Ук-
раїнської Радянської Республіки, український
національний совітський уряд, оборонно-насту-
пальний союз радянських республік, тісний еко-
номічний союз, наступ на Галичину"

Ці умови Будапешт передав до Москви
Відповідь була малообіцяючою Далися взнаки
серйозні розбіжності у поглядах керівництва ра-
дянської Роси на політику в Україні, а також тиск з
боку Г Пятакова та його прибічників в українсько-
му радянському уряді

Безуспішними виявились і спроби Угорщини за-
ручитися сприянням ЗУНР у налагодженні прямо-
го залізничного сполучення Будапешт — Москва

Державний секретаріат залюбки співробітничав
з Угорщиною в галузі взаємовигідного товаро-
обміну, але на більше не наважувався Він двічі
відхилив пропозицію радянського уряду України —
пропустити його війська до Угорщини, а також
спільно виступити проти польського агресора В
липні, коли війська Варшави окупували територію
аж до Збруча, Київ надіслав Є Петрушевичу (від 6
червня 1919 — диктатор ЗУНР) ще одне звернен-
ня (воно фактично повторювало попередні) із за-
кликом розірвати з Петлюрою і укласти союз про-
ти Польщі та Румуни Йшлося також про створен-
ня спільної армії з єдиним командуванням
Київський радянський уряд зобов язувався не
втручатись у внутрішні справи Галичини

І цю пропозицію було відхилено Вочевидь,
свою роль відіграли не тільки союзні відносини з
Петлюрою, соціальний консерватизм галицьких
верхів та їхня постійна орієнтація на іноземних за-
ступників української справи, а й гіркий досвід пе-
ребування російських військ у Галичині гад час
світової війни Одні засуджуватимуть ці мотиви та
їхніх речників, інші, навпаки, виправдовуватимуть
їх Та хоч би там як, а в критичний для рево-
люційно-визвольної боротьби західноукраїнського
населення (і, зрештою, для всієї України) час не бу-
ло знайдено рішення, адекватного важливості істо-

257

ричного моменту Вже вкотре стали на заваді
відсутність єдності серед українців

Лише згуртуванням можна було примножити
сили українського визвольного руху Фактично то
був єдиний шлях для втілення споконвічних народ-
них прагнень

Розплата не забарилася Дивізії армії Галлера
займали передові рубежі, готуючись до вирішаль-
ного штурму українських позицій А в Парижі тим
часом розігрувався черговий акт антантівсько-аме-
риканського „миротворення" Делегати ЗУНР
М Лозинський та Д Вітовський після кількох на-
рад з комісією для укладення перемир'я, яку очо-
лював південноафриканський генерал Л Бота, по-
при вкрай невигідні для української сторони умови,
13 травня прийняли їх Польські ж представники
відмовились припинити воєнні дії, пославшись на
те, що в УГА перебувають „більшовицькі елемен-
ти" Наступного дня, 14 травня, війська Галлера пе-
рейшли у загальний наступ в Галичині й на Волині
Тоді ж до Покуття із загарбаної вже Буковини
вторглися румунські збройні частини

УГА при підтримці місцевого населення чинила
запеклий опір першокласно озброєним військам
противника, які просувалися значно повільніше,
ніж це передбачалося Партизанські загони Коло-
мийщини об'єдналися у велике з єднання чи-
сельністю 15—20 тис чол На арену суцільної пар-
тизанської боротьби перетворилася Волинь На по-
чатку червня перегруповані частини УГА перейшли
у контрнаступ під Чортковом Вони вибили поляків
навіть з Олеська й Бродів У Львові та на околицях
виникла паніка Ситуація виявилася настільки за-
грозливою що сюди примчав Ю Пілсудський Але
сили були нерівними

Трагічний розвиток подій

ритичне становище ЗУНР не наблизило, а

віддалило від неї Директорію Перебрав-
і.шись на західноукраїнські землі (Волинь

стала осередком діяльності уряду та військового ко-
мандування Директори, до Галичини було перевезе-
но військове спорядження), вища влада УНР не
перейнялася настроями, що панували тут

Напередодні широкого наступу польських
військ на Східну Галичину Ю Пілсудський відря-
див до штаб-квартири командування УНР Є Ма-
зуркевича (Заглобу) У відповідь з початком поль-
ського наступу до штабу генерала Галлера прибули
військові представники УНР і запропонували не-

Історія У краї ни

гайно укласти перемир'я на Волинському фронті
Йшлося про більше — налагодження контактів, бо
тут воєнні дії не велися вже кілька місяців, польсь-
ким військам за Сяном ніщо не загрожувало з Во-
лині й вони, воюючи у Східній Галичині, не мали
підстав непокоїтись за свій північний фланг Тепер
поляків запрошували зайняти ділянку спільного
Східного фронту Але тих найбільше цікавила по-
зиція УНР стосовно Східної Галичини Як
повідомлялось, один із членів делегації, полковник
Антончук „заявив від себе і від імені делегації, що
для них як жителів Наддніпрянської України спра-
ва Галичини — нова й маловідома, якоюсь мірою
другорядна" Доповідалося про намір „якнайшвид-
ше досягти угоди з Польщею, незалежно від
Східної Галичини На спільному засіданні „голова
делегації заявив, що задля згоди з Польщею укра-
їнський уряд ладен піти на територіальні поступки"
Польська сторона ледве чи могла сподіватись
більшого Головне командування пропонувало „по-
годитись на ведення переговорів" Це, заявляли
військові, „нас ні до чого не зобов'язує" Такої по-
зиції Варшава дотримувалась завжди, коли вступа-
ла у взаємини з представниками УНР

13 травня 1919 р до Варшави з Одеси дістався
Б Кутильовський — недавній повірений у справах
Польщі в Києві Він доповів прем'єр-міністру, що у
Відні залишився чекати його супутник, урядовець
УНР Б Курдиновський, наділений офіційними
повноваженнями укласти договір з Польщею, і по-
просив особистої аудієнції для розповіді про „об-
ставини першорядного значення" Йшлося про кон-
кретні умови домовленостей їм був присвячений
меморандум „Сьогоднішнє політичне становище в
Україні та шляхи розв'язання української справи",
складений аналітиками МЗС Польщі На підставі
даних Б Кутильовського вони пояснили мету від-
рядження посланця міністра закордонних справ
УНР К Мацієвича „Директорія остаточно переко-
налася, що Україна не зможе здобути власної дер-
жавності без чужої допомоги 3 огляду на це (Ди-
ректорія) вважає необхідним спертися на Польщу

Далі наводились „умови, на які Курдиновський
міг би погодитись від імені тих, хто дав йому повно-
важення" Зацитуємо їх „а) особам, які входять до
нинішнього складу Директори гарантуються
керівні посади в уряді того чи іншого складу, що йо-
го буде створено за погодженням (з Польщею) на
території України, включно з Галичиною Передба-
чувана згода на значні зміни у складі уряду не вик-
лючає участі в ньому поляків,

258

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

б) відмова від будь-яких претензій на частину
Східної Галичини або, в крайньому разі, від усієї
цієї території і разом з тим від деяких повітів Во-
линської та Київської губерній,

в) спільні воєнні дії і система оборони на Сході,
з тим, щоб участь поляків передбачала їхні дії лише
по Дніпро,

г) спільна торговельна політика з ліквідацією
митного кордону між Україною і Польщею,

д) участь Польської держави у закордонній
помтиці України,

е) гарантування полякам правових привілеїв у
економічній, політичній і культурній галузях"

Отже, йшлося про готовність задовольнити да-
лекосяжні польські вимоги стосовно України Але
на даному етапі навіть не це було головним Виник-
ла необхідність заспокоїти світову громадськість,
обурену брутальними діями польських військ у
Східній Галичині, і зняти відповідальність з Па-
ризької конференції за потурання експансіоністам
Тож і вирішили негайно переправити Курдиновсь-
кого до Варшави, але черговий поїзд з Відня прибу-
вав лише 23 травня Хтось запропонував доставити
Курдиновського безпосередньо до Парижу, де дав-
но чекали на польського прем'єра Все ж вирішили
не ризикувати, відкласти його від'їзд ще раз і офор-
мити відмову УНР від західноукраїнських земель у
польській столиці В день прибуття Курдиновсько-
го угоду уклали негайно