Історія України Верстюк n2 (стр. 13 из 205)
Однак було б однобічно й неправильно розгляда-
ти Святослава виключно як завойовника, шукача
воєнної здобичі. Він таки піклувався на свій лад про
Руську землю. Свідченням цього було те, що Свято-
слав провів адміністративну реформу, перед тим як
вирушити в другий і останній похід до Болгарії. Стар-
шого сина Ярополка він посадив своїм намісником у
Києві, молодшого Олега — в Овручі, стольному
граді завойованої його матір'ю Древлянської землі,
де, мабуть, ще не вщухли сепаратистські настрої.
А позашлюбного сина — Володимира він послав
правити від свого імені до Новгорода Великого, бо-
ярство якого завжди прагнуло відокремитися від
Києва. Цим Святослав продовжив справу Ольги
щодо консолідації держави, зміцнення влади київсько-
го князя у землях племінних княжінь.
Другий похід Святослава до Болгарії, що почав-
ся 969 p., склався не так успішно, як перший. Князеві
довелося воювати не лише з болгарським царем Бо-
рисом, а й з новим візантійським імператором Іоанном
Цимісхієм, що підступно порушив мирну угоду з
прямодушним і чесним руським князем. Імператор
з переважаючими силами змусив Святослава зачини-
тися в болгарському місті Доростолі й обложив його.
Але візантійцям так і не вдалося здобути міста.
Руси неодноразово виходили з Доростала й біля йо-
го стін билися з ворогом. 971 р. знесилені сторони
28
розпочали переговори. Було укладено мирний до-
говір. Іоанн Цимісхій зобов'язався випустити військо
Святослава із зброєю з Доростола і навіть забезпе-
чити його харчами на зворотний шлях на Русь.
Після підписання миру Святослав з військом по-
прямував на Русь. Імператор Іоанн, вражений силою
й мужністю руських воїнів та полководницьким та-
лантом князя, вирішив позбутися небезпечного
суперника в Причорномор'ї. Він змовився з печеніга-
ми, аби усунути київського князя. Повертаючись
додому, Святославу з військом довелося зазиму-
вати у степу, поблизу дніпровських порогів. Навесні
972 p., коли руси стали повертатися до Києва, на них
зненацька напала печенізька орда хана Курі. Свято-
слав загинув у бою.
Між його синами розпочалася запекла боротьба
за владу. Олег і Володимир не бажали визнавати
верховним князем старшого брата. У свою чергу
Ярополк вирішив приборкати братів і стати єдинов-
ладним володарем Русі. З цією метою він 977 р.
вирушив із військом на Овруч. Олег програв йому
битву й трагічно загинув біля брами міста.
На історичну сцену рішуче виступив Володимир
Святославич, Він не став очікувати, поки Ярополк на-
паде на нього, а попрямував до Скандинавії. Там
Володимир набрав військо із варягів, професійних
воїнів, що з часів Олега служили руським князям.
978 р. Володимир рушив на Київ. У короткій війні
між братами Ярополк загинув, і 11 червня того року
за свідченням автора середини XI ст. Іакова Мніха,
Володимир вокняжився в Києві.
Розбудова держави
за Володимира Святославича
ро утвердження Володимира на київському
столі Нестор- літописець урочисто написав:
„І почав княжити Володимир у Києві єдинов-
ладно". Він стає верховним володарем у країні.
Історики характеризують державу часів Володими-
ра як ранньофеодальну монархію. Це визначення
значною мірою є умовним. Адже перші паростки
феодального способу виробництва на Русі прогляда-
ють лише в другій половині його князювання.
Значення видатної постаті Володимира полягає в
тому, що своєю діяльністю він ніби з'єднав дві доби:
пізню родоплемінну й ранню феодальну.
Роки князювання Володимира в Києві дехто з
істориків називає богатирською добою в історії
Київської Русі. Тоді успшіно й швидко зводилася
велична будова держави, творилася яскрава й само-
Київська Русь
бутня культура її народу, а звитяжні успіхи руської
зброї прославили країну на увесь середньовічний
світ.
Володимир взяв під свою тверду руку Давньо-
руську державу ще не досить консолідованою. Влада
племінних вождів і князів на місцях, у віддаленні від
центру на багато днів кінного шляху, була майже
безмежною. Вони неохоче виконували накази князя
й привласнювали багато данини, що належала йому.
Тому він розпочав князювання з того, що посадив
намісниками своїх дружинників у багатьох містах
Руської землі. А власного дядька Добриню послав
правити від свого імені до Новгорода Великого,
підкресливши цим намагання міцніше з'єднати русь-
ку Північ із Півднем.
Володимир повертає до складу Русі землі
племінних княжінь хорватів і дулібів (981). Протя-
гом 981—984 pp. була відновлена влада Києва
над княжіннями радимичів і в ятичів. Назріла не-
обхідність кардинальних змін у територіальній
організації держави. Близько 988 р. Володимир
провів адміністративну реформу. Про це „Повість"
повідомляє так: „Було у нього синів 12: Вишеслав,
Ізяслав, Ярослав, Святополк, Всеволод, Святослав,
Мстислав, Борис, Гліб, Станіслав, Позвизд, Суди-
слав. І посадив Вишеслава у Новгороді, а Ізяслава —
в Полоцьку, а Святополка — в Турові, а Ярослава
— в Ростові. Коли старший Вишеслав помер у Нов-
городі, посадив Володимир Ярослава у Новгороді, а
Бориса — в Ростові, а Гліба — в Муромі, Святосла-
ва — в землі древлян, Всеволода — у Володимирі
(Волинському), Мстислава — у Тмутаракані". Отож
вождів племінних княжінь замінили в різних містах
держави сини Володимира. Було назавжди зламано
сепаратизм племінної верхівки. Відтоді Київська
Русь стає об'єднаною державою.
В результаті реформи 988 р. значно зміцніла
система державної влади на місцях. З того часу в ос-
новних містах держави від імені київського князя
збирають данину, управляють і чинять суд його
намісники (сини й старші дружинники), котрі, в
свою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчого
рангу, що порядкують у тій чи іншій волості. Все це
привело до концентрації держави, усталення її ру-
бежів. За Володимира загалом завершився процес
складання державної території, визначилися її кордо-
ни, що в цілому збігалися з етнічними рубежами
східнослов'янської етнокультурної спільності. На
сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги,
на заході — Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німа-
ну, Західної Двіни, на півночі — Чудського,
Релігійні
реформи Володимира і
ершою за часом реформою Володимира бу-
ла релігійна Одразу ж по утвердженні на
київському столі князь „поставив ідолів на
горбі над двором теремним (княжим) Перуна де-
рев'яного, а голова його срібна, а вус золотий, і '
Хорса, Дажьбога, і Стрибога, і Сімаргла, й Мо-
кош", як свідчить Нестор-літописець Мова йде про
влаштування своєрідного пантеону язичницьких богів,
у якому було зібрано слов'янських і неслов'янських
богів з богом-громовержцем Перуном на чолі і
Однак ще на початку нашого століття історики
знайшли в джерелах докази на користь того, що на-
справді Володимир запровадив на Русі культ самого
лише Перуна, а інші боги (ідоли) з'явились у літописі
лише в 70-х рр XI ст Виходить, князь прагнув ДО І
монотеїстичного культу, вважаючи, напевне, що йо-
го одноосібній верховній владі має відповідати єдиний
для всіх у державі бог Але реформа була приречена
на неуспіх Стара, віджила язичницька віра не
відповідала новим відносинам у суспільстві, що швид-
ко оновлювалось Отже, природно, що згодом
Володимир вирішив запровадити на Русі християн-
ство як державну релігію Історики, синтезувавши
свідчення вітчизняних та зарубіжних джерел, так
відтворюють цю подію 986р Візантія програла
війну Болгари, в країні посилилася боротьба земель-
них магнатів проти братів-імператорів Василія II і
Константина Василій II спішно вирядив послів до
Києва, щоб просити військової підтримки у русько-
го князя Володимир пообіцяв допомогу, запросивши
за неї велику ціну руку сестри імператора Анни
Василію II після роздумів і зволікань довелося пого-
дитися на цей нечуваний доти шлюб Анни з
князем-язичником У свою чергу, Володимир зо-
бов'язався охреститися й незабаром виконав свою
обіцянку
Велике на той час шеститисячне, добре озброєне
й вишколене руське військо допомогло Василію II
здолати феодальну опозицію Імператор зміг перевес-
ти дух і підступно порушив головну умову угоди з
Володимиром відмовся видати за князя сестру Щоб
таки змусити Василія II додержати слова, київсь-
кий володар 989 р обложив місто Херсон, що було
опорою візантійського панування у Криму, і влітку
того року здобув його Імператорові довелося спішно
прислати Анну до Херсона, де вона урочисто взяла
шлюб з Володимиром Навесні 990 р князь з моло-
дою дружиною повернувся до Києва й заходився
Історія У краї ни
Ладозького й Онезького озер, на півдні — Дону,
Росі, Сули й Південного Бугу
Протягом кінця IX —першої третини XII ст
державне, суспільне, економічне й культурне життя
Давньої Русі зосереджувалося в Києві й навколо
Києва, в Середній Наддніпрянщині Тому Київ ви-
соко підносився над іншими містами Русі 3 самого
початку київські князі особливо піклувалися про роз-
будову й прикрашання стольного града Незабаром
по утвердженні в Києві Володимир Святославич
розпочав будівництво міської фортеці площею близь-
ко 10 га Цей київський дитинець відомий під назвою
„місто Володимира" Високі земляні вали з баштами
оточили центральну частину Києва, так звану Гору
Головною турботою Володимира першої полови-
ни його князювання на Русі були постійні напади
степових кочовиків — печенігів з півдня Князь док-
ладав величезних зусиль до зміцнення рубежів
держави Як свідчить Нестор під 988 р князь „по-
чав ставити міста по Десні й по Остру, і по Трубежу,
і по Сулі, і по Стугні І почав набирати мужів кращих
від словенів, і від кривичів, 1 від чуді, і від в'ятичів,
ними населяв міста (порубіжні), тому що була війна
з печенігами І воював з ними, і перемагав їх"