Історія України Верстюк n2 (стр. 136 из 205)
Сталін міг замовчувати або спотворювати про-
позиції та ідеї, висловленні в останніх листах і стат-
тях засновника партії, але ніколи прямо не виступав
проти них Такої потреби й не було Варто лише бу-
ло пропагувати попередні, повні ентузіазму вислов-
лювання Леніна про колективізацію, механічно
пов'язуючи їх з кооперативним планом, тобто, ігно-
рувати якісну відмінність колгоспів як ланки нето-
варної комуністичної економіки і кооперативів, що
не могли існувати поза ринковою економікою Саме
в цей час з'явилося словосполучення "колгоспно-
кооперативна форма власності", яке об'єднувало в
собі несумісні одна з одною форми власності
1926 р з ініціативи Сталіна в ЦК парти було
утворено комісію, яка вивчала становище існуючих
колгоспів і радгоспів Комісія рекомендувала поси-
лити сприяння держави розвиткові "соціалістично-
го землеробства" у формі податкових пільг і прямої
матеріальної допомоги Запроваджені заходи
справді стимулювали появу нових колгоспів В Ук-
раїні їх кількість збільшилася з 5454 у жовтні 1925
р до 12042 на початку жовтня 1928 р Однак ос-
новна частина бідноти, не кажучи вже про серед-
няків, не поспішала змінювати свій життєвий уклад
Восени 1928 р бу\о колективізовано менш як 4%
площі селянського землекористування
У дискусії, що передува\а XV з'їзду ВКП(б),
опозиціонери виступа\и на захист гасла
"надіндустріалізаци" Засудивши це гасло,
помтбюро ЦК не збиралося відмов \ятися від вико-
ристання монопольного становища держави як ви-
робника промтоварів і споживача сільгосптоварш
У директиви з'їзду для складання першого
п'ятирічного плану розвитку народного господарст-
ва на 1928/29 — 1932/33 рр було закладено
принципове рішення про використання "ножниць
цін"
Оскільки заготівельні ціни були занижені, селя-
ни не повезли хліб на ринок Держава негайно
відчула гостру нестачу хліба для постачання міст,
новобудов і армії Різко зменшилося вивезення зер-
на, яке давало валюту для закупівлі імпортної
техніки
У попередні роки з хлібозаготівельної кризи ви-
ходили ринковим шляхом підвищували ціни на хліб
і тим самим — платоспроможний попит селянства
на фабрично-заводські товари Ринок підправляв у
бік зниження директивно встановлювані державою
темпи індустріалізації Проте Сталін та його одно-
думці вирішили скористатися шляхом, який більшо-
вики торували у 1918 — 1920 рр примусити селян
здавати хліб за невигідними їм цінами під загрозою
штрафних санкцій аж до конфіскації майна Ще в
грудні 1927 р на XV з'їзді ВКП(б) генсек гостро
критикував ідею "надіндустріалізацн , з якою вис-
тупали його політичні опоненти Як тільки опо-
зиціонери опинилися поза лавами парти, він одразу
перестав захищати селян і сам став найзавзятішим
" надіндустріалізатором
Пропагандистську кампанію на користь кол-
госпів партія зустріла з цілковитим схваленням На
підтримку селян пролунало кілька голосів, зокрема
бухарінський Будучи з 1918 р прибічником швид-
кої реалізації комуністичної доктрини, М Бухарін
після 1921 р зрозумів небезпеку боротьби з ринком
і прагнув поглиблювати нову економічну політику
Він заявляв про воєнно-комуністичну переоцінку
ролі колгоспів, про те, що забувають ленінську кон-
цепцію кооперування, коли визнають колгоспи сто-
вповою дорогою до соціалізму
Коли спалахнула заготівельна криза, в сільську
місцевість поїхали "вибивати хліб тисячі партійних
працівників, у тому числі члени політбюро ЦК
ВКП(б) Сталін виїхав у січні 1928 р в Сибір Там
він показав, як треба боротися за хліб Цілком при-
родна поведінка товаровиробників на ринку була
оголошена "хлібним страйком", тобто свідомим са-
ботажем політики індустріалізації Проти "кур-
кумв" вживалися надзвичайні заходи — тюремне
ув'язнення, депортація у віддалені райони частко-
ва або повна конфіскація майна ("розкуркулення")
Усі перелічені методи були використані в Ук-
277
Концепція
планової економіки
е підлягало сумніву, що управління "ко-
мандними висотами" економіки могло
здійснюватися за наявності певного плану.
Однак щодо його характеру єдності думок не існу-
вало. Так звані "генетики" вважали, що планові
завдання повинні бути прогнозними і виходити з
об'єктивних реальностей ринку. Навпаки, "телео-
логи" бачили у плануванні постановку директивної
мети, до якої треба було йти, незважаючи на будь-
які перешкоди.
Поки тривав неп, державна партія не перешкод-
жала "генетикам". Розглядаючи, наприклад, пром-
план УСРР на 1924/25 p., політбюро ЦК
КП(б)У в лютому 1925 р. прийняло таку резо-
люцію: "Вважати, що промплан, після того як він
буде затверджений вищими державними органами,
повинен розглядатися не як строго закінчена дирек-
тива, яка не допускає жодних змін, а як загальна
вказівка напряму і форм здорового розвитку про-
мисловості, яка може і повинна корегуватися
відповідно до змін загальної господарської кон'юк-
тури".
Однак у грудні 1927 p. XV з'їзд ВКП(б) про-
голосив пріоритет державного плану над ринком. У
доповіді Сталіна з'явилася повторювана потім во-
люнтаристська формула: наші плани — це не пла-
ни-прогнози, а плани-директиви. У з'їздівських ди-
рективах для складання першого п'ятирічного пла-
ну передбачалося знищити товарно грошові відно-
сини у найближчому майбутньому. Йшлося про те,
що товарообіг поступово перетворюватиметься на
продуктообмін, а торговельний апарат поступиться
місцем апарату "соціалістичного розподілу про-
дуктів".
У директивах для розробки першого п'ятирічно-
го плану XV з'їзд накреслював надзвичайно висо-
кий, 19% щорічний приріст промислової продукції.
Під час розробки п'ятирічки директивні темпи зро-
стали ще більше, посилюючи розбалансованість на-
родного господарства. Було створено два варіанти
плану — відправний із середньорічним темпом
промислового зростання у 18% і більш напруже-
ний, який назвали "оптимальним", — до 22%. У
квітні 1929 p. XVI конференція ВКП(б) схвалила
оптимальний варіант.
Дифірамби на честь перспективного планування
розійшлися з практикою. Фактично перша
п'ятирічка виконувалася за сумою річних планів, які
Історія У краї ни
раїні. Завдяки цьому з українських селян за січень
— лютий 1928 р. вдалося вичавити 70 млн. пудів
хліба. Однак тверезо мислячі працівники розуміли,
що надзвичайні заходи не врятують справи.
Прагнучи стабілізувати становище, О.Риков
поставив питання про імпорт хліба. На політбюро
ЦК ВКП(б) йому заявили, що валюта потрібна
для індустріалізації. Коли голова Раднаркому до-
мовився про закупівлю хліба в кредит на пільгових
умовах, йому не дозволили й цього. Противники
непу розраховували на те, що чим гірше стане про-
довольче постачання, тим простіше буде відмовити-
ся від ринкових закупівель хліба і перейти до
реквізиційного принципу у взаємовідносинах із се-
лянами.
Сталін розумів, що надзвичайні заходи, за до-
помогою яких подолали хлібозаготівельну кризу,
придатні тільки як короткотривалий захід для вилу-
чення готової продукції. Ніхто не зміг би змусити
селян-власників постійно, з року в рік вирощувати
товарне зерно не на продаж, а для держави. Щоб
відсікти селян від ринку і змусити їх сіяти стільки,
скільки потребувала держава, їх спочатку треба бу-
ло позбавити власності, тобто колективізувати.
Агресивна по відношенню до селянства соціаль-
но-економічна політика державної партії визнача-
лася, звичайно, більш глибинними причинами, ніж
погляди тих або інших керівників. Справа в тому,
що комплекс заходів, який окреслюється поняттям
"нова економічна політика", не ніс у собі ме-
ханізмів, здатних підтримувати господарську
"змичку" міста і села. Розвиток непу міг благотвор-
но вплинути на сільське господарство, але був не-
здатний забезпечити матеріальну базу для
індустріалізації країни. Будучи відірваною від рин-
ку, націоналізована промисловість не могла стати
ефективною. Так званий "госпрозрахунок" не
заміняв їй вільного розвитку в умовах ринку. Як
тільки склалися об'єктивні умови для
індустріалізації, треба було змінювати економічну
політику: або приватизувати промисловість,
відмовляючись від самої ідеї "командних висот та
економічної влади, або одержавити сільське госпо-
дарство шляхом колективізації селянських засобів
виробництва.
У державній партії перемогли сили, які стояли
за збереження диктатури в економічному і політич-
ному житті. В нових історичних умовах вони поча-
ли готуватися до повторної спроби побудувати по-
заринкову економіку.
278
УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу