Історія України Верстюк n2 (стр. 139 из 205)
282
УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу
верхівку селяни вже вибивалися, головним чином,
завдяки власній праці Експлуататорські тенденції
виявляла тільки держава маючи на руках
націоналізовану промисловість і працюючих у ній
робітників, вона не могла обійтися без "ножниць
цін" або завищених податків
Відомий метод протиставлення одних іншим (у
даному разі — "куркулів" біднякам), щоб справи-
тися з усіма, Сталін продемонстрував під час свого
відрядження до Сибіру в січні 1928 р Застосова-
ний ним "уральсько-сибірський" метод заготівель
грунтувався на принципі самообкладання, яким се-
ло розколювалося на групи за майновою ознакою
Кожному селу давали завдання на продаж хліба, а
доведення його "до двору' відбувалося за рішенням
сільських сходів Селян, які не виконували рішення
зборів, спочатку штрафували у п'ятикратному
розмірі вартості хліба, що підлягав здаванню, а
потім майно їх розпродувалося з торпв Частина
штрафу перераховувалася у фонди кооперування й
колективізації бідноти, щоб забезпечити корисливу
заінтересованість найменш заможних селян у про-
веденні в життя нових законів "Уральсько-
сибірський'' метод хлібозаготівель застосували в
Україні весною 1929 р Тоді було розпродано майно
18 тис господарств, оголошених куркульськими
Цей сталінський досвід став у пригоді, коли по-
чалася суцільна колективізація Щоб змусити селян
дати згоду на вступ до колгоспу, потрібно було по-
казати їм на конкретному прикладі, що станеться з
непокірливими Зрозуміло, що саме заможні селя-
ни опиралися колективізації найзапекліше їм було
що втрачати Втім, репресували й бідняків і навіть
наймитів, якщо вони виступали проти колгоспів
Метикуваті чиновники винайшли категорію
' підкуркульників", до якої можна було віднести
найбідншюго бідняка
В другій половині січня 1930 р комісія політбю-
ро ЦК ВКП(б) під керівництвом В Молотова роз-
робила порядок розкуркулення Розкуркулювані
селяни поділялися на три категорії До першої
віднесли "учасників і організаторів антирадянських
виступів та терористичних актів", які мали бути
ізольовані в тюрмах або концтаборах До другої ка-
тегорії потрапляли всі, хто здійснював "менш ак-
тивний опір" їх разом із сім ями депортували у
віддалені північні райони країни У третій категорії
були ті, хто не чинив будь-якого опору їм надава-
лися зменшені земельні ділянки за межами кол-
госпних масивів
У постанові ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р
"Про заходи у справі ліквідації куркульських гос-
подарств у районах суцільної колективізації", яку
підготувала молотовська комісія, визначалася кон-
кретна кількість селянських дворів, що підлягали
включенню до першої (52 тис ) і другої (112 тис )
категорій Чи стратегам партії заздалегідь було
відомо, скільки селян і в яких саме формах чинити-
муть опір майбутній кампанії розкуркуленняНі,
причини такої точності полягали в тому, що
партійне керівництво намагалось мати справу з кон-
трольованим прцесом Це була розкладка, тільки не
хліба, а людей
Оскільки Сталін планував здійснити колек-
тивізацію приблизно за рік, український генсек
пристосувався щодо строків до нього, а не до поста-
нови ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р 24 лютого
цього року Косюр підписав інструктивний лист ЦК
КП(б)У до місцевих парторганізацій з лозунгом
"Степ треба цілком колективізувати за час весняної
посівної кампанії, а всю Україну — до осені 1930
р " Районні власті, що так бажали вислужитися пе-
ред начальством, іноді виявляли готовність до ще
більшого скорочення строків
Перша хвиля розкуркулювання тривала з другої
половини січня до початку березня 1930 р Вона
проводилася в 309 районах України, в яких налічу-
валося 2524 тис селянських господарств (із за-
гальної кількості 5054 тис господарств у 581 рай-
оні) За станом на 10 березня було розкуркулено
61887 господарств, тобто 2,5%
Партійно-державне керівництво пам'ятало, що
спроба насадження комун у 1919 р викликала ве-
личезне обурення селян (особливо в Україні) У
1930 р воно підійшло до селян обережніше В
офіційних документах проголошувалася колек-
тивізація в артільній формі, тобто, з середнім ступе-
нем відчуження власності колгоспникам залишали
присадибне господарство Однак у різних
інструкціях та вказівках, якими обставлялися
офіційні документи, артіль мала вигляд комуни
Починаючи з лютого 1930 р , коли було опубліко-
вано новий Примірний статут сільгоспартілі "як пе-
рехідної до комуни форми колгоспу" (саме так ста-
вилося питання в постанові ЦК ВКП(б) від 5
січня), колективізатори у масовому порядку почали
забирати в селян корів, дрібну худобу і навіть пти-
цю
Селяни стали на захист свого майна і почали чи-
нити шалений опір Політична напруженість у
сільській місцевості різко зросла Сталін визнав за
потрібне відступитися, публічно назвав ко-
283
Історія У краї ни
мунізацію села перегином і поклав відпові-
дальність за це на місцеві власті. Від цього часу
артіль перестала вважатися проміжною формою на
шляху до комуни і стала синонімом терміна "кол-
госп '. Було оголошено, що колективізація — спра-
ва добровільна.
До осені 1930 р. з колгоспів вийшла приблизно
половина селянських господарств, у тому числі всі
середняцькі. Восени почалася нова кампанія. Якщо
в першій панувало адміністративне примушення, то
в другій зробили наголос на оподаткуванні. Під
акомпанемент безперервних закликань про доб-
ровільність вступу до колгоспу одноосібники обкла-
далися колосальними податками, тоді як колгосп-
ники діставали податкові пільги. Штучно створе-
ний податково-пільговий перепад погнав селян на-
зад у колгоспи.
І все-таки, щоб підштовхнути селян, їм треба
було організувати показове розкуркулення, у тому
числі в районах, де воно вже відбувалося півроку
назад. Ніби на замовлення створилася ситуація, ко-
ли організатори колективізації повинні були точно
визначити: з яких ознак треба виходити, щоб вва-
жати селянина куркулем. Але теоретизуванням
ніхто не займався. На роль куркулів підібрали інші
кандидатури з числа більш заможних селян. Щоб
не ускладнювати кампанію розкуркулення зайвим
клопотом про розміщення селян у місцях прожи-
" Куркулька"
й "куркуленя"
вання, стали депортувати всіх репресованих.
У січні 1934 р. П.Постишев вказав, що в Ук-
раїні було розкуркулено під час суцільної колек-
тивізації близько 200 тис. селянських господарств.
Названа цифра підозріло співпадає з кількістю
куркульських господарств, яку подавали стати-
стичні органи 1927 р. За даними цієї ж статистики,
у 1928—1931 pp. зникло 352 тис. господарств. По-
різному склалася їх доля. Більшість внесли у про-
скрипційні списки розкуркулених, частина була
експропрійована шляхом продажу майна з торгів за
невиконання "зобов'язань" по хлібозаготівлях, за
несплату репресивних, дуже завищених податків,
за "немотивований забій власної худоби. Немало
селян самі розпродували майно, кидали землю і
виїжджали на новобудови.
Восени 1931 р. питома вага колгоспних дворів
серед селянських господарств дійшла до 67%. До
кінця 1932 р. в Україні було колективізовано майже
70% господарств з охопленням понад 80%
посівних площ.
Колективізовані посівні площі повинні були об-
роблятися за допомогою машин, які мала поставля-
ти держава. Якщо власність на відчужені засоби
виробництва вважалася колективною, то машинну
техніку держава залишала при собі, утворюючи ма-
шинно-тракторні станції (МТС). Наявність дер-
жавних МТС була засобом економічного контролю
284
над колгоспами, подібно до того як партійно-комсо-
мольська мережа, ДПУ, міліція і комнезами являли
собою засоби політичного контролю.
Мережа МТС швидко зростала. Починаючи з
жовтня 1930 р. і до кінця 1932 р. в Україні кожні
два дні з являлася нова машинно-тракторна
станція. Наприкінці 1932 р. діяли 592 МТС. Вони
обслуговували половину колгоспів, переважно ве-
ликих.
За поступку колгоспникам щодо присадибної
ділянки Сталін взяв реванш у колгоспів. Поставки
колгоспної продукції державі оголошувалися "пер-
шою заповіддю". Продукція поставлялася, а не
продавалася, хоча держава сплачувала за неї сим-
волічні гроші. Розміри державних поставок зазда-
легідь не визначалися, а контрольне завдання, коли
ставало відомим, охоплювало майже весь урожай.
Щоб колгоспники не могли продати хліб на сторо-
ну, приватну торгівлю в 1930 р. заборонили.
Голод 1932—1933 pp.
родрозкладка у 1919—1920 pp. стягувала-
ся з індивідуальних господарств, і за-
готівельники не могли дійти до кожного з
мільйонів селянських дворів. Стягування продрозк-
ладки з колгоспів виявилося набагато легшою спра-
вою. Та коли колгоспники пересвідчилися, що
хлібозаготівельний план безрозмірний і для роз-
поділу по трудоднях майже нічого не залишається,
вони змушені були, щоб вижити, вдатися до відвер-
того саботажу "першої заповіді". Трохи не в усіх
колгоспах стали приховувати від обліку справжні
розміри врожаю або залишали зерно в соломі, щоб
перемолоти його вдруге.