Історія України Верстюк n2 (стр. 14 из 205)

Наприкінці X ст була створена величезна за роз-
махом (вали простягалися майже на тисячу км )
складна й розгалужена система валів, фортець,
укріплених міст, що мала захистити Русь від пе-
ченігів Вали частково збереглися до наших днів З
цими „змієвими" валами пов'язані прадавні легенди
про боротьбу пращурів з величезними зміями (дра-
конами), яких богатирі запрягали у велетенські плуги
й проорювали ними гігантські борозни, аби умертви-
ти Справу батька щодо захисту південних рубежів
Русі від степових хижаків — печенігів продовжив
Ярослав Мудрий

Володимира можна назвати першим реформато-
ром на Русі Крім адміністративної він провів і судову
реформу У літописі Нестора читаємо, що Володи-
мир разом з дружинниками дбав про „Устав
земляний", ішлося про вироблення „уставу" (закону),
що регулював би правові відносини в суспільстві,
принаймні про удосконалення існуючого тоді кодек-
су звичаєвого права — „Закону Руського" про
пристосування його до умов часу „Устав земляний"
Володимира продовжив політичну лінію, яку наміти-
ла своїми „уставами" й „уроками" княгиня Ольга
Родоплемінне суспільство стало переростати в ран-
ньофеодальне, і тих змін не могли, здається, не
відчувати Володимир і його радники

зо

насаджувати християнство „Наказав будувати
церкви й ставити їх на тих місцях, де раніше стояли
ідоли", — повідомляє „Повість" Руські люди неохо-
че відмовлялися від віри батьків і дідів Тому хрис-
тиянізація Русі розтяглася на кілька століть Але
вирішальний крок на тому шляху було зроблено

Запровадження християнства в Київській Русі ма-
ло позитивні наслідки Воно зміцнило авторитет і
владу князя, сприяло розбудові держави Значний по-
штовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруської
культури Лише з часу „хрещення Русі" у ній поши-
рилися писемність і книжність, руські люди
познайомилися з кращими здобутками світової літе-
ратури і науки В Києві, а далі повсюдно на Русі
почали влаштовувати школи й книгописні майстерні
(скрипторії), і незабаром східнослов'янська країна
стала однією з найкультурніших у середньовічній
Європі Запровадження християнського віровчення
ввело Давньоруську державу до кола християнських
країн світу, зробивши можливими рівноправні й плідні
взаємовідносини між нею та Візантією, Германією й
іншими державами

В часи князювання Володимира Святославича
завершується другий етап у складанні державності на
Русі Третій, заключний, етап припадає на роки
правління в Києві його сина Ярослава (1019—1054)

Завершення формування
держави за Ярослава Мудрого

■ озбудована за Володимира Святославича Дав-
! ньоруська держава наприкінці його життя
виявилась не такою вже згуртованою, а його

влада — зовсім не безмежною Близько 1012 р за-
мислив лихе проти нього пасерб Святополк
Ярополчич, що був намісником у Турові Володимир
кинув його разом з дружиною, донькою польського
князя Болеслава Хороброго, до в'язниці в Києві Та
незабаром на Володимира чекало серйозніше випро-
бування Під 1014 р Нестор сповіщає „Ярослав
же сидів у Новгороді й данину давав Києву по дві ти-
сячі гривен з року в рік а тисячу в Новгороді воїнам
роздавав І так давали всі посадники новгородські,
а Ярослав того не давав до Києва батькові своєму І
мовив Володимир „Розчищайте шляхи й мостіть
мости" — хотів бо на Ярослава йти, але розхворівся"
Влітку наступного року, коли Володимир готував-
ся до походу на Новгород, аби приборкати сина, він
раптово помер Між його синами Ярославом, Бори-
сом, Глібом, Святославом і Мстиславом, а також
пасербом Святополком розгорілася кривава бороть-

Киї вська Русь

ба за київський престол У ній загинули Борис, Іліб
і Святослав А Ярослав 1015 р вокняжився в Києві
Під час першого князювання (1015—1018) йому
довелося відбивати напад на Київ численного війсь-
ка степовиків 1017 р „прийшли печеніги до Києва
й врубалися в Київ, і ледве -надвечір здолав їх Яро-
слав і переміг печенігів", як сповіщає „Повість"

1018 р Святополк, котрий утік 1015 р до
Польщі, при підтримці тестя Болеслава захопив бу-
ло Київ Та взимку 1018—1019 рр Ярослав вибив
його з міста, і той утік до печенігів Навесні 1019 р
Святополк з печенізькою ордою напав на Русь Яро-
слав з військом вийшов назустріч братові в перших
рядах Вирішальна битва сталася на р Альті на Пе-
реяславщині й принесла перемогу Ярославу Свято-
полк врятувався втечею і незабаром загинув, а „Яро-
слав сів у Києві, утерши піт з дружиною своєю,
показавши перемогу й труд великий" („Повість")
Певно, Ярослав розумів згубність для Русі
міжкнязівських чвар Тому він домовився з братом
Мстиславом, що вокняжився у Чернігові, про роз-
поділ сфер впливу в Південній Русі, а племінника
Брячислава силою змусив до покори, проте зали-
шив тому Полоцьке князівство Ярослав доклав
багато зусиль до відновлення централізованої держа-
ви, що послабилася під час міжусобної війни нащадків
Володимира й вторгнень печенігів Він не зупинив-
ся перед тим, щоб кинути до в'язниці рідного брата
Судислава — псковського князя, котрий прагнув до
самостійності Ярослав позбавив влади також свого
брата у перших, новгородського посадника Костян-
тина Добринича, коли той схилився до місцевого
боярства, яке прагнуло позбутися залежності від
Києва

Першочерговим завданням Ярослава так само, як
і його батька Володимира, був захист рідної землі від
страшних ворогів—печенігів причорноморських
степів Він продовжив діяльність батька щодо фор-
тифікування південних рубежів держави й „почав
ставити міста по Росі" Серед тих міст були Юр'їв,
Корсунь, Треполь Але й ця захисна лінія не допомог-
ла 1036 р величезна орда печенігів прорвала її й
оточила Київ Тоді Ярослав, як оповідається в
„Повісті", „виступив з міста й вишикував дружину,
й поставив варягів (скандинавських найманців —
Авт ) у центрі, а на правому боці киян, а на лівому
крилі новгородців І була січа зла, і ледве здолав їх
надвечір Ярослав" Печеніги були розгромлені й на-
завжди відігнані від рубежів Руської землі

Ярославу Володимировичу довелося протягом
тривалого часу дбати й про захист західних кордонів

31

Історія У краї ни

Київської держави, відвойовувати у польських фео-
далів землі Вони були загарбані Болеславом
Хоробрим 1018 р , коли той повертався з походу на
Київ на підтримку зятя Святополка 1030 р Ярослав
звільнив від поляків волинське місто Белз, а наступ-
ного року разом із братом Мстиславом відвоював у
них і возз'єднав з Давньоруською державою всю
Червону Русь Продовжуючи зміцнювати західні
рубежі країни, він провів кілька успішних походів
проти агресивних ятвязьких* (1038) і литовських
(1040) племен Поліпшенню оборони західних кор-
донів сприяло й існування м Ярослава на р Сян У
30 —40-х рр військо Ярослава Володимировича
успішно звоювало проти угро-фінського племені чуді
на півночі Русі та в Прибалтиці, де було збудовано
на честь князя** місто Юр'їв

У Ярослава, як і в його попередників, головним
напрямком зовнішньої політики був південний Про-
тягом майже всього часу його князювання в Києві
русько-візантійські відносини були дружніми Добірні
руські дружини воювали разом з візантійськими
легіонами за тисячі верст від батьківщини Наприк-
лад, 1038—1041 рр Візантія була змушена захищати
Сицилію від арабів і змогла втримати острів за собою
з допомогою руського союзного корпусу

Та 1043 р спалахнула русько-візантійська війна,
спричинена зміною політичного курсу нового імпера-
тора Константина IX Мономаха, що недружньо
повівся з Ярославом, почав чинити перешкоди русь-
ким купцям у Константинополі та інших містах імперії
Морський похід русів на Царгород був невдалим Тоді
Ярослав направив послів до Германії й ряду інших
європейських країн, збиваючи коаліцію проти Візантії
До того ж переможці самі потребували допомоги в бо-
ротьбі проти навали печенігів Тому імператорові
довелося шукати шляхів замирення з Руссю Підпи-
сана 1046 р русько-візантійська угода була незабаром
скріплена шлюбом сина Ярослава Всеволода з доч-
кою Константина IX Марією

Київська Русь мала жваві дипломатичні відноси-
ни з Германською імперією 1030 —1031 1 1040
—1043 рр сторони обмінювалися посольствами
Германський хроніст XI ст, Ламберт під 1043 р
розповідає про посольство короля Русі Ярослава до
імператора Генріха III Давньоруська держава диви-
лася на Германію як на кращого з усіх можливих
союзника в протиборстві з Візантією, а Генріх III
хотів скористатися з війська Русі у зовнішньополітич-
них акціях