Історія України Верстюк n2 (стр. 143 из 205)
В середині 1937 р. в Україні існувало 27347
колгоспів, які об'єднували 3757 тис. селянських
дворів (96% наявної кількості). У господарствах
налічувалося 7056 тис. працездатних, тобто менше
двох на кожний двір. Переважна кількість одно-
осібників втратила зв'язок із сільським господарст-
вом. Суцільна, справді всеосяжна колективізація
стала фактом. Позбавлені землі і засобів виробниц-
тва, примусово об'єднані в одержавлені колгоспи
або державні радгоспи, прив'язані до сільської
місцевості на все життя безпаспортним статусом
(паспорти запровадили наприкінці 1932 р. тільки
для населення міст і новобудов), селяни були зо-
бов'язані виконувати свій "урок у формі натураль-
них поставок державі. Тільки замість слова "урок ,
яке вживалося до реформи 1861 p., використовува-
ли іний термін — "обов'язковий мінімум тру-
доднів".
В черзі
за заробленим у
колгоспі...
291
Історія У краї ни
У другій п'ятирічці держава послабила податко-
вий тиск, щоб створити сприятливі умови для
відбудови зруйнованого колективізацією сільського
господарства Більшість колгоспів стала розвивати,
крім основних виробництв, й додаткові — птахів-
ництво, садівництво, бджільництво тощо Орга-
нізовувалися тваринницькі ферми Колгоспникам
надавався безпроцентний кредит на придбання ху-
доби
Виявилося, що полегшення матеріального ста-
новища селян більш вигідне державі, ніж відбиран-
ня всього урожаю насильницькими методами 1933
р українські селяни дали державі 317 млн пудів
хліба, 1935 — 462 млн , в 1936 — 545 млн пудів
Зростання хлібопоставок за відсутності продрозк-
ладки відбувалося паралельно з деяким підвищен-
ням їх життєвого рівня
Культурне будівництво
Т оба "великого перелому" характеризувалася
/ істотними, але неоднозначними підсумками
J в галузі культурного будівнцтва 3 одного
боку, були досягнуті вагомі позитивні ре-
зультати у розвитку масової культури 3 іншого —
репресії сталінського керівництва поширювалися у
першу чергу на найбільш освічену частину сус-
пільства і тому істотно підірвали його культурний
потенціал Керівні працівники більшовицької пар-
ти, які теж в основному вийшли з інтелектуальної
еліти, постраждали в ході репресій не менше, якщо
не більше, ніж безпартійна частина спеціалістів
Під час внутріпартійної боротьби інтелектуали, по-
чинаючи від X Раковського, здебільшого стали
жертвою стамнських апаратників, які прийшли до
влади в парти і державі
Серед партапаратників переважало вкрай
нігілістичне ставлення до культурних здобутків по-
передніх поколінь Адже самі вони не могли їх ос-
мислити й оцінити Найбільш разюче таке ставлен-
ня виявилося у холоднокровному винищенні старо-
виних храмів, які нібито заважали реконструкції
міст, а також в активному розпродажу за валюту
націоналізованої культурної спадщини
Услід за Леніним апаратники сталінського типу
повторювали, що кожній людині повинні бути дос-
тупні інтелектуальні багатства, нагромаджені люд-
ством протягом віків Однак внаслідок ідеологізації
культурного життя, яка дійшла до крайніх меж і
найбільш потворних форм, за рамками дозволеного
опинилися колосальні пласти із загальнолюдської
культурної спадщини Життя митців стало нас-
тільки зарегламентованим, що почало втрачати оз-
наки творчості Відрізаність їх від здобутків за-
рубіжних майстрів теж боляче позначалася на куль-
турному процесі
Разом з тим зусилля партійно-державного апа-
рату в галузі реалізації гасел культурної революції
сприяли підвищенню загальноосвітнього рівня на-
родних мас Відтак зростали масштаби використан-
ня народних талантів, розширювалося коло людей,
професійно зайнятих творенням культурних цінно-
стей
У розвитку масової культури ставився наголос
на елементарній грамотності мас Це було зро-
зуміло єдиний у дореволюційний час перепис насе-
лення 1897 р показував, що в українських губер-
ніях налічувалося тільки 27,9% письменних
Величезні зусилля щодо ліквідації неписьмен-
ності, прикладені державою та суспільством у
міжвоєнний період, не дали стовідсоткового ре-
зультату 1 все-таки досягнуті показники були ваго-
мими Перепис населення 1939 р зареєстрував в
Україні 85,3% письменних у віці до 50 років
Щоб не відтворювалося нове покоління непись-
менних, загальноосвітня школа повинна була охо-
пити навчанням усіх без винятку дітей Впровад-
ження всеобучу розпочалося з осені 1930 р Одно-
часно розв'язувалися проблеми створення підруч-
ників, будівництва шкільних приміщень, підготовки
вчительських кадрів У 1932/33 навчальному році,
як свідчать статистичні довідники, навчанням було
охоплено 98% дітей віком до 10 років, а 95% ви-
пусників початкової школи продовжували вчитися
далі Проте ці дані суто формальні Більшу частину
цього навчального року в сільській місцевості люту-
вав голодомор, в умовах якого годі було й говорити
про навчальний процес
У 1932 р була запроваджена єдина структура
загальноосвітньої школи, яка у незмінному вигляді
збереглася до хрущовських реформ початкова (І—
IV класи), неповна середня (І—VII класи) і серед-
ня (І—X класи) Стандартизація торкнулася й
навчальних програм Учителі у викладі матеріалу
повинні були дотримуватися тексту підручника
Еталоном для розробки шкільного курсу з історії у
1938 р став сталінський короткий курс "Історії
ВКП(б)"
Після 1934 р збільшилося будівництво
шкільних приміщень, що дало змогу ліквідувати
навчання у третю зміну Середньою школою в сере-
дині 30-х рр було вже охоплено до третини учнів
292
УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу
Понад 80% дітей навчалося в українських школах
З 1938 р почалося згортання мережі шкіл, орієнто-
ваних на національні меншини
Культурний процес здійснювався силами
інтелігенції Та вона з кінця 20-х рр зазнавала
постійних і жорстоких переслідувань з боку вла-
стей Не дивно, що розвиток культури був поверхо-
вого характеру
Спочатку власті майже не усвідомовели, що за-
довільне функціонування державних структур не-
можливе без спеціалістів Вони спробували заміни-
ти тих, хто емігрував або був позбавлений роботи за
спеціальністю через політичну недовіру "висуван-
цям" з робітничого класу і селянства Зрозуміло,
що серед "висуванців" знаходилося не так багато
самородків, які без спеціальної підготовки за-
довільно справлялися з покладеними на них
функціями Тому з початку 30-х рр зросли масшта-
би підготовки фахівців робітничо-селянського по-
ходження через робітфаки, технікуми і вузи
Кількість вищих учбових закладів в Україні
підвищилася з 19 у 1914/15 навчальному році до
129 у 1938/39 р , а чисельність студентів у них —
відповідно з 27 тис до 124 тис Отже, радянська
Україна випередила за кількістю студентів Вели-
кобританію (50 тис ), Німеччину (70 тис ),
Францію (72 тис ), Італію (75 тис ) чи будь-яку
іншу країну Західної Європи Вперше вузівськими
центрами стали 28 міст республіки По чотири ву-
зи з'явилося у Вінниці, Полтаві, Сталіно (колишня
Юзівка, тепер — Донецьк), по три — у Вороши-
ловграді (Луганську), Запоріжжі (Олек-
сандрівську), Житомирі, Кривому Розі, Мико-
лаєві, Херсоні
У підготовці спеціалістів почали більше
приділяти уваги занедбаним раніше якісним показ-
никам Строки навчання в учбових установах по-
довжилися Система короткострокової підготовки
була скасована Знову почала розвиватися універ-
ситетська освіта, яка давала засади наукової підго-
товки У вересні 1933 р відновилася діяльність
університетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі 1
Харкові Різко зросли можливості для науково-
дослідної роботи професорсько-викладацького
складу вузів, що благотворно позначилося на якості
підготовки спеціалістів
У січні 1934 р було встановлено наукові ступені
кандидатів і докторів наук, а також наукові звання
доцентів і професорів Наприкінці 1935 р скасовані
обмеження, пов'язані з соціальним походженням
абітурієнтів
У роки першої п'ятирічки (1929—1932) вузи 1
технікуми України підготували 110 тис , у роки дру-
гої (1933—1937) — близько 196 тис спеціалістів
Це майже дорівнювало кількості спеціалістів, що
були в усій дореволюційній Роси
Головним осередком наукової діяльності про-
довжувала залишатися ВУАН Під час затверд-
ження в лютому 1936 р нового статуту іі було пе-
рейменовано на Академію наук УСРР Президен-
том ВУАН у 1928—1929 рр працював Д Забо-
лотний, з 1930 р ним став О Богомолець
У 1929 р партійно-державне керівництво Ук-
раїни наважилося здійснити давно плановані заходи
щодо оновлення складу ВУАН шляхом істотного
збільшення кількості дійсних членів за рахунок кан-
дидатур, визначених безпосередньо в ЦК КП(б)У
Для забезпечення бажаних результатів вибори
здійснювалися, як виняток, відкритим голосуван-
ням Щоправда, в цековському списку переважали
науковці, які ма\и всі об'єктивні дані для того, щоб
стати дійсними членами ВУАН Разом з тим не по-
соромилися висунути свої кандидатури і були об-
рані такі представники партійно-державної верхів-
ки, як В Затонський, ГКржижанівський, М Скри-
пник, О Шліхтер
З 1930 р у ВУАН було взято курс на інститут
як основний осередок науково-дослідної роботи В
діяльність Академії почала запроваджуватися пла-
новість Цілком фінансуючи іі, держава намагалась
контролювати виконання планових завдань