Історія України Верстюк n2 (стр. 146 из 205)
Та справа обмежувалась загальниками В 109
ст конституції (17 березня 1921 р ) Польщі про-
297
Історія У краї ни
голошувалося „Окремі державні закони забезпе-
чать меншинам у Польській державі повний та
вільний розвиток їх національних властивостей
шляхом (діяльності) автономних органів меншин
публічно-правового характеру, зокрема органів за-
гального самоврядування" Та це зобов'язання було
негайно перекреслено шляхом насильства і докона-
них фактів У вересні 1921 р територію Східної Га-
личини було включено до складу Польщі як її інте-
гральну частину 3 цією метою ліквідовано посаду
намісника та його апарат у Львові, утворено три
воєводства, котрі безпосередньо підлягали Вар-
шаві, здійснено спробу включити західноукраїнські
землі до загальнодержавного польського перепису
Українці гідно відреагували на останній хитромуд-
рий план Станіславський воєвода повідомляв, що
більшість українців і далі вважає польську владу
тимчасовою та окупаційною Через саботаж насе-
лення переписом вдалося охопити від 40 до 60%
господарств Східної Галичини
Польські власті відповіли дальшим посиленням
репресій 23 жовтня 1922 р , напередодні виборів
президента та депутатів сейму політичний комітет
Ради міністрів зобов'язав військове міністерство
збільшити чисельність армії у Східній Галичині Бу-
ло вирішено також призначити намісника, якому
передавалась вся повнота влади в цьому краї
„Де причина того завзятого спротиву, тої різкої
самооборони галицьких українців перед сеймовими
виборами^ Де причина озброєних нападів, підпалів
та актів саботажу — запитував Р Роздольський
Аналіз авторитетного громадського діяча та вчено-
го був чітким і глибоким „Для польської
імперіалістичної буржуазії, — зазначав він, — ви-
бори є не тільки боротьбою за розділ добичі, але,
передусім, за здобуття її, за саму добичу А для га-
лицьких українців неучасть у виборах є боротьбою
за останки неприналежності Сх Галичини до
Польщі, за своє „право самовизначення" (котре є
на ділі „правом" бути вкинутим у пащеку іншого
імперіалістичного хижака „єдиної, нєдєлімої") То-
му з приводу виборів розгоряється серйозна
національна боротьба, котра, захоплюючи у свій
круговорот усі верстви та класи галицького
суспільства, розливається у широке русло масово-
демократичного руху, проти імперіалізму польської
буржуазії, руху в якому побіч головного нацюналь-
но-політичного моменту спливаються теж моменти
соціальної натури боротьба проти дідичів та коло-
нізації, загальне соціальне невдоволення галицько-
го люду і т ін "
Одночасно з широким застосуванням військо-
вої сили польський уряд всіма засобами намагався
паралізувати активність східногалицького суспіль-
ства У Варшаві дійшли висновку, що найбільшим
авторитетом серед українців користується митро-
полит А Шептицький Особливу стурбованість
викликала його зарубіжна поїздка, виступи на ко-
298
Західноукраїнські землі між двома війнами
ристь справедливого розв'язання західноукра-
їнської проблеми, зустрічі з діаспорою та керівни-
ками держав Європи й Америки Після повернення
(серпень 1923 р ) глава української греко-като-
лицької церкви був недопущений до Львова і пере-
везений до Познані, де його ізолювали, понад
місяць піддаючи жорстокому моральному тиску
В політичних колах і владних структурах ро-
зуміли потребу прогресу на шляху автономії
західноукраїнських земель, про що говорилось в
усіх рішеннях союзників, які санкціонували просу-
вання польських військ до Збруча Та ступінь го-
товності до цього був різним у політичних сил
Польщі Найрадикальніше настроєні комуністи,
дотримуючись курсу на світову революцію, до сво-
го II з'їзду (вересень — жовтень 1923 р ), який
рішуче виступив за самовизначення українців та
білорусів, нехтували національними проблемами,
розцінювали вимоги автономії для українських зе-
мель як щось на зразок „буржуазних пережитків"
Не було єдності й у лавах Польської парти
соціалістичної (ППС) М Недзялковський висту-
пав за територіальну автономію західноукраїнських
земель, 3 Жулавський вимагав виключення з неї
районів Львова, Борислава й Дрогобича, а галиць-
ка організація ППС взагалі не погоджувалась на
українську автономію Ще рішучіше заперечували
проти неї праві парти Та незважаючи на їх гучні
протести, 26 вересня 1922 р сейм схвалив „закон
про основи загального воєводського самоврядуван-
ня, зокрема стосовно воєводств львівського, тер-
нопільського й станіславського" Сейм працював у
цьому випадку на зовнішній імідж Польщі
На території Волині, Холмщини й Підляшшя
цей закон практично не вплинув Там продовжував-
ся курс насильницького включення українських зе-
мель у політико-адміністративний устрій Польщі
Одвічна зброя експлуататорів
\
"> краінці складали вагому частку населення
Польщі (навіть за безсумнівно упереджени-
ми даними перепису 1931 р — 15 —16%), і
польські власті не наважувалися оголосити всіх їх
„неукраінцями" Тим настирливішими й хитро-
мудрішими виглядали спроби всіма засобами
розділити українську громаду й територію, де вона
становила виразну більшість, — адміністративними
кордонами, вдаючись до сумнівних етнонаукових
маніпуляцій, намаганням внести розбрат у церковне
життя, міжконфесійні стосунки тощо
Адміністративні кордони встановлювалися й
утримувалися зовсім не в інтересах українського
населення Довільне приєднання шести повітів
Західної Галичини до Східної було здійснене, щоб
послабити позиції українського електорату на вибо-
рах Одночасно Варшава вперто й послідовно не
бажала зносити штучні перепони між Східною Га-
личиною та Волинню — так званий „сокальський
кордон", який відповідав колишньому державному
між Австро-Угорщиною та Росією Адміністратив-
не розмежування українських земель мало виправ-
дати проведення стосовно них різної політики, курс
на їх протиставлення і роз'єднання
В цьому вбачались підвалини для продовження
попередньої „федерацюністської політики" щодо
всієї України Східна Галичина деукраінізовувалася
і назавжди відривалася від неї На Волині проводи-
лася більш завуальована національна політика з ме-
тою зробити її центром тяжіння для українців з-за
Збруча з перспективою створення там маріонетко-
вої пропольської держави в дусі положень Вар-
шавської угоди від 21 квітня 1920 р
Та основний удар скеровувався проти націо-
нально-визвольного руху українців Після невдалої
спроби викреслити з офіційного вжитку етнонім
„український", замовчати саме існування частини
роз'єднаної української нації на території Польщі,
Варшава вдалася до намагань подрібнити її Запе-
речувалась належність до неї лемків, заохочувалося
навіть повернення їх до православ'я, а для тих, хто
залишився греко-католиками, було спеціально
створено окреме представництво в Романові
Наступ на національні права українців був все-
охоплюючим Від них вичищали урядові установи,
включаючи повітові Для їх послаблення викори-
стовували аграрну реформу На західноукраїнських
землях розміщувались польські колоністи їм пере-
давались найкращі землі, майже чверть усіх, що
підлягали розподілу Близько 200 тис господарств
таких „осадників" мали зміцнити польське пану-
вання на кресах Особлива увага приділялась при-
кордонній смузі шириною від ЗО до 50 миль
Під спеціальний приціл було взято українську
інтелігенцію Одразу ж розгорнулось масове пере-
селення вчителів із Східної Галичини до Західної, а
то й у центральні райони Польщі Та особливо за-
пеклі зусилля спрямовувались на те, щоб не допус-
тити народження нових інтелігентських кадрів Ад-
же їх джерело становила молодь, загартована у ре-
волюційно-визвольній боротьбі Захопивши голов-
не місто Східної Галичини, поляки ліквідували всі
299
Історія У краї ни
українські кафедри Львівського університету, який
за австрійської влади мав утраквістичний, тобто
двомовний і відповідно двонацюнальний (польсь-
ко-украінський) статус Після загарбання всієї
Східної Галичини було заявлено, що студентами
університету можуть бути лише ті, хто присягнув на
вірність Польщі Це залишало за його стінами ук-
раїнську молодь
Вона прагнула навчатись в університеті І не
стільки заради власного,самовдосконалення та про-
фесійної кваліфікації Йшлося про далеко більше
— про витривалість українців, про їх здатність на-
бути структуру сучасної нації, про їх рішучість ста-
ти такою Тому боротьба за український універси-
тет у Львові стала справою всього західноу-
країнського населення її забезпечив патріотичний
чин професорів та вчених, об'єднаних у Науковому
товаристві їм Т Шевченка Активну участь в ор-
ганізації систематичних університетських курсів
взяло львівське Ставропігійське братство, в будин-
ку якого вони почали свою роботу 7 березня 1920 р
Негайна заборона примусила курси працювати
таємно