Наступний академічний рік провадився за виз-
наними університетськими вимогами Працювали
три відділи — філософський, правничий та медич-
ний з 54 кафедрами, навчалося 1258 студентів
Збентежені власті відповідали посиленням ре-
пресій, заарештовано було понад 100 студентів, ок-
ремі з них відсиділи у в язниці більше року Ректо-
ра університету В Щурата протримали під арештом
три місяці Але університет вистояв у глибокому
підпіллі, за що й отримав від сучасників назву , ка
такомбного"
Вистояв тому, що народився на гребені загаль-
ного опору окупації як закономірне породження й
продовження революційно-визвольного зриву
1918—1919 рр Студентами було молоде покоління
різних, непримиренних з часом політичних на-
прямів Та в університеті панувала атмосфера
патріотичного піднесення, яка об єднувала їх
Активний учасник створення ОУН та один із
керівників Гі ідеологічної діяльності В Марганець,
згадуючи вже після 2-і світової війни про своїх ко-
лег у навчанні, так передає тодішню атмосферу та її
примітні особливості „Хоч вони були в різних,
навіть цілком протилежних таборах, хоч заступали
різні ідеї та світогляди, але вони були одержимі од-
ною спільною ідеєю України, України державної й
вільної Хоч сьогодні часи не ті, наступило багато-
багато змін, хоч смерть, тюрми й розстріли дуже
прорідили ряди оцих представників періоду „насту-
пу й натиску", все ж — що найбільш замітне — во-
ни не тільки не зійшли з кону історії, але видно їх
повсюди там, де треба ініціативи, творчості й жер-
товності Хай вони належать до протилежних та-
борів і груп, але вони зв'язані колишніми спільними
воєнними трудами чи таборовими, або тюремними
переживаннями, знаходять часто скоріше між со-
бою спільну мову, ніж партійні „однодумці"
Проіснувавши майже 4 роки, „катакомбний"
університет явив світові приклад самовідданого
відстоювання національної ідентичності українців,
їх прагнення до вершин знань і науки Безприклад-
на боротьба за Український університет у Львові
набрала широкого розголосу, ставши відомою
міжнародній громадськості та діставши підтримку
окремих її кіл Вищі учбові заклади централь-
ноєвропейських держав — Чехословаччини, Ав-
стрії, Німеччини та „вільного міста Гданська" зара-
ховували студентам Українського університету у
Львові роки навчання в підпіллі
Розбудова вищої освіти, як одна із складових
прагнення набути сучасну структуру повноправної
нації, переросла межі окупованої Галичини Ук-
раїнське високе шкільництво в еміграції набуло
помітного розвитку в Чехословаччині Сюди восени
1921 р було перенесено Український вільний^уні-
верситет, який пропрацював семестр у Відні Його
робота проводилася за зразком славнозвісного
Карлова університету й користувалася підтримкою
офіційних властей УВУ отримував субсидію прези-
дента ЧСР Його бюджет значною мірою поповню-
вався міністерством закордонних справ, а з 1928 р
— шкіл та народної освіти Ця матеріальна
підтримка з бігом часу зменшувалася, але продов-
жувала надходити Прага виявляла сприятливе
ставлення й до Української сільськогосподарської
академії в Подебрадах, яка розпочала свою дія-
льність 1922 р,
Прихильне ставлення до українських вищих
шкіл у центрі країни помітно контрастувало з
політикою уряду ЧСР щодо закарпатських ук-
раїнців У першому випадку підтримували скривд-
жених суперницею — Польщею, в другому — по-
рядкували на „власній території" Пропозиція
соціал-демократичного депутата празького парла-
менту від Закарпаття перевести сюди із столиці та
Подебрад українські навчальні заклади зустріла
різку й роздратовану реакцію місцевої чеської вла-
ди її орган — газета „Подкарпатске гласи" —
дорікала депутатові, що він „не гідний називатись
300
Західноукраїнські землі між двома війнами
сином подкарпаторуського народу, оскільки хоче
нав язати йому цілковито чужу освіту", що соціал-
демократи, домагаючись прав для малих народів
поза межами Чехословаччини, „у своїй країні пра-
цюють над тим, аби подкарпатський народ був по-
глинутий Великою Україною" В той час як Т Ма-
сарик та Е Бенеш охоче приймали діячів УНР і
ЗУНР, вступали в офіційні відносини з представ-
никами УСРР, підпорядкована ними адміністрація
Закарпаття воліла заперечувати національні інтере-
си українців, саме їх існування
„Подвійний стандарт" у ставленні до „чужих" і
„своїх" українців був притаманний навіть лібераль-
но-демократичній Чехословаччині Почавшись
військовою окупацією, політика щодо Закарпаття
набрала з часом більш поміркованого, порівняно з
іншими західноукраїнськими землями, характеру
Та вона була підпорядкована єдиній меті — втри-
манню Чехословаччиною цієї прадавньої ук-
раїнської землі Чужа влада несла місцевим жите-
лям ті ж лиха, що й їх побратимам у Польщі та Ру-
муни, — соціальне гноблення, загрозу винародов-
лення й увічнення іноземного панування
Основне українське населення Закарпаття —
селяни —були одурені земельною реформою Дер-
жаві належало тут 362197 га землі Понад дві тре-
тини — 260116 га призначалися чеським військо-
вим колоністам Натомість 29 тис га було розділе-
но між 32 тис дрібних господарств їх зубожіння
тривало Не страждали хіба що великі поміщики У
1936 р володіння 703 магнатських маєтків (землі,
пасовиська, ліси) більш ніж утричі переважали
наділи 103 тис селянських господарств
У Чехословаччині, найбільш розвинутій у про-
мисловому відношенні країні Центральної і Східної
Європи, Закарпаттю відводилась роль економічно
найзанедбанішої провінції
Борючись за краще життя, трудящі Закарпаття
піднімались на страйки й демонстрації, підтримува-
ли найрадикальншн ліві парти На виборах 1924 р
комуністи отримали 40% всіх голосів У 1935 р
кількість поданих за них голосів зменшилась до
чверті, але лишалась більшою, ніж за будь-яку іншу
партію
Аж ніяк не рятувало становища й „визнання"
мови місцевого населення офіційною мовою „Под-
карпатської Русі" Адже в „Генеральному статуті"
йшлося не про українську, а про „русинську мову,
тобто говірку підкарпатських русинів" Місцеві
чиновники одвертіше пояснювали суть „русино-
фікацп" Обережна Прага з тактичних мотивів не
облишала спроб використовувати „українські сю-
жети" у взаємовідносинах із сусідами — Польщею
та Румунією Водночас чеське керівництво не
поспішало відмовитись від лінії на співробітництво
з „великою та неділимою Росією" В стратегічному
плані Закарпаття розглядалось міжвоєнною Чехо-
словаччиною як міст на Схід, найкоротший шлях
для вивозу капіталу та продукції промисловості,
котра досить успішно розвивалась в країні І все ж
дії держави, яка привласнила частину західноу-
країнських земель, не мали одверто агресивного для
всієї України характеру, не були спрямовані на нові
загарбання іі територій
„Мальовнича слов'янка", як любовно називав
Довженко Буковину, і в період 1-і світової війни
в міжвоєнний період зазнавала найтяжчих страж-
дань „Аграрна реформа" спрямовувалась на
зміцнення влади загарбників, наділяла землею но-
воприбулих колоністів і руйнувала господарства
місцевих українських селян Загальний занепад
призвів до зниження врожайності, падіння по-
голів'я худоби, до зубожіння села, політичного без-
прав'я Щоб знекровити українців, їх намагались
порізнити Знавець Буковини письменник
РАндріяшик пише „Після перепису тих гірняків,
котрі поселилися перед самою війною, стали нази-
вати українцями Такі родини, як от, приміром, Ма-
риничі.Петраші, Тораки, зареєстрували гуцулами,
бо є села з такими назвами А переселенці з Гали-
чини стали русинами Вийшло, що ріжок у ріжок
живуть три народи І між тими народами зайшли
чвари, бо хто в гори дістався скоріше, тому більше
права Гуцули зганяли з землі русинів, українці
швиденько переписалися румунами
Поневолювачі західноукраїнських земель
змагалися у фізичному знищенні українців Зверне-
мося знову до письменника „Ночами буковинські
гуцули втікали на Галичину Стріляли їх на Чере-
моші і румуни і поляки, які вартували кордон Га-
личан теж стріляли і поляки, і румуни і поніс Че-
ремош трупи на червоній хвилі"
Не краще жилося буковинським робітникам
Зазнаючи економічних ускладнень, румунський
уряд прагнув розв'язувати їх за рахунок Буковини
та Бессарабп Значні й важливі для Чернівців про-
мислові об'єкти закривалися, а їх обладнання виво-
зилося до Бухареста В стані облоги українські вчи-
телі у наказному порядку відривались від свого на-
роду, переводились до центральних районів В умо-
вах викорінення всього українського жорстоко пе-
реслідувались й невеликі загони інтелігенції
301
Історія У краї ни
Гонінням і переслідуванням піддавалась й ук-
раїнська церква
З українцями Бессараби, становище яких у
міжвоєнні роки було найтяжчим, говорили
здебільшого мовою гармат Так було під час Хо-
тинського (1919) і Татарбунарського (1924) пов-
стань Судовий процес 1925 р над учасниками ос-
таннього дістав широкого міжнародного розголосу,
проливши світло на нестерпні умови існування
українців та представників інших націй краю Про-
тягом усього періоду румунської окупації так і не
вдалося налагодити бодай елементарні форми ор-
ганізованого національного життя Та роз'єднані
громади українців вистояли Цьому сприяли незга-
симе прагнення до возз'єднання з матірною зем-
лею, безкомпромісне неприйняття загарбання,
активна участь українців у соціальних виступах
всього населення Бессараби