Рецидиви „федераціонізму"
в політиці Варшави
1 ротягом усього міжвоєнного періоду
1 (1921—1939) Східна Галичина й Волинь,
' які перебували у складі Польщі, залиша-
лись не тільки найбільшими за територією й насе-
ленням західноукраїнськими землями, а й
справжнім вогнищем і центром визвольних зма-
гань, що істотно впливало на громадську думку й
міжнародні відносини
Після травневого (1926) державного переворо-
ту, який повернув до влади Ю Пілсудського, в „ук-
раїнській політиці" Варшави були проголошені
певні зміни Та їх суть виявлялася далекою від
справжніх потреб західноукраїнського населення
Курс на „інкорпорацію" Східної Галичини, перей-
менованої ще у 1920 р на „Східну Малу Польщу",
продовжувався До трьох південно-східних
провінцій, де українці складали більшість населен-
ня ставилися як до цілком асимільованих
„Мінімальна програма" П Дунін-Борковського (з
липня 1927 р львівського воєводи) стосувалась
лише окремих практичних потреб життя південно-
східних кресів — ліквідації наслідків повені та пе-
реходу до більш цивілізованих взаємин з окремими
українськими політичними й церковними колами
Ди воєводи ніби почали давати сприятливі для
панівного режиму наслідки На виборах 1928 р ви-
разних успіхів домігся урядовий блок, а з ук-
раїнських партій — найбільш лояльне до Варшави
національно-демократичне об'єднання (УНДО) І
все ж воєвода протримався у Львові тільки трохи
більше 9 місяців — Варшава не бажала пом'якшу-
вати свою політику в Східній Галичині
За часів ЗУНР вживались енергійні заходи для
налагодження мережі шкільництва Було створено
приб\изно 3 тис початкових шкіл з українською
мовою навчання у Східній Галичині й дещо більше
ніж 500 — на Волині У 1929/30 навчальному ро-
ці їхня кількість скоротилася відповідно до 716 та 7
Розгорнулося загальне запровадження білінгві-
лізму двомовними стали 1794 школи у Східній Га-
личині та 523 — на Волині Майже суцільна лікві-
дація початкового навчання рідною мовою окрес-
лювала напрями політики „польсько-украінського"
співробітництва, яку Варшава здійснювала на Во-
лині
її було обрано головним об'єктом змін, запро-
ваджених новим урядом Необхідність проведення
окремого курсу щодо Волині відстоювали близькі
Ю Пілсудському „фрдерацюністи" Л Василевсь-
кий і Т Голувко Його практичне здійснення
пов'язане з ім'ям волинського воєводи ГЮзефсь-
кого Останній пробув тут до 1938 р Він був
відря джений на Волинь у зв'язку із наростанням
опозиції польській владі На виборах до місцевих
органів (літо 1927 р ) найбільшу кількість голосів
отримало укараінське селянсько-робітниче соціа-
лістичне об'єдання „Сельроб"
Метою дій ГЮзефського стало перетворення
Волині на „колиску польсько-украінскього поро-
зуміння" „Сокальський кордон", що відділяв ії від
східногалицьких провінцій, наочно розмежовував
двоїстий підхід Варшави до українського питання
Щодо останніх послідовно проводилася політика
національної асиміляції, щодо Волині — „лише"
державної
Досить обмежені просування в галузі економіки
й культури не могли врегулювати складні і болючі
проблеми міжнаціонального співжиття Та вони й
не були спрямовані до цього Задовольнялися інші,
передусім зовнішньополітичні амбіції „Українська
політика" Варшави якнайтісніше зв язувалася з
концепціями „прометеїзму", який мав забезпечити
Польщі місце лідера визвольної боротьби народів
від Прибалтики до Кавказу Відповідно у Волині
хотіли бачити „анклав", привабливий для всієї Ук-
раїни та українців, приклад польсько-украінського
співробітництва, підтримуваний Річчю Посполи-
тою „П'ємонт українського руху" Якими примар-
ними не видавалися б ці хитромудрі калькуляції, во-
ни живилися розрахунками на поглиблення розход-
302
I
Західноукраїнські землі між двома війнами
жень між українцями Волині, з одного боку, та
Східної Галичини — з другого Та першорядними
були надії на те, що варшавська ласка щодо воли-
нян заколисає всю Україну Водночас варшавських
консерваторів переконували назовні смілива „зміна
курсу" має на меті „настільки міцно зв'язати східні
землі з Річчю Посполитою, аби навіть повстання
української чи білоруської держави не призвело в
майбутньому до зміни східного кордону Польщі"
Теоретичні викладки „неофедерацюнізму", їх
практичне здійснення виявилися неспроможними
пом'якшити невиліковні внутрішні суперечності ба-
гатонаціональної Польщі, тим більше — воскреси-
ти протиприродний альянс квітня 1920 р , який без-
посередньо передував горезвісному „походу на
Київ" Надто нечисленними виявились українські
елементи, які захопились діяннями ГЮзефського
Загальнонаціональні прагнення
західноукраїнського населення
оказні поступки щодо окремих західноу-
I краінських земель, передусім Волині, були
і потрібні варшавським політикам для забез-
печення дальших експансіоністських планів щодо
етнічних українських земель, які знаходилися поза
державними кордонами Польщі Слід враховувати
і те, що в умовах нестабільності Версальської сис-
теми впливові європейські держави виявили зро-
стаючу увагу до західноукраїнських проблем
Польщі належала активна роль у цій небезпечній
дипломатичній грі Водночас перетворення Східної
Галичини та Волині на гострий вузол міжнародних
відносин не сприяло стабілізації їх внутрішнього
розвитку, перешкоджало консолідації західноу-
країнського політичного життя
На початку 20-х рр така консолідація здава-
лась реальною Спостерігались примітні прояви дій
у єдиному напрямі — збройні виступи проти оку-
пантів, у яких брали діяльну участь і створена на-
прикінці 1920 р Українська військова організація
(УВО), і прорадянськи настроєні партизани Во-
лині й Тернопільщини (І Цепко, П Шеремета,
С Мельничук), загальна підтримка Українського
університету, що діяв у підпіллі Ліва течія, котра
протягом кількох років існувала в самій УВО, пев-
ний час утримувала її керівництво від одверто воро-
жих дій щодо радянської України
Зростає бажання до переїзду в УСРР, яке ви-
являли різні шари західноукраїнського населення
— і не тільки Східної Галичини або Волині Воно
розвивалось у річищі більш загального явища, вла-
стивого широким колам всієї української інтелі-
генції як на батьківщині, так і в еміграції — праг-
нення до об'єднання національних сил в ім'я держа-
вотворчої роботи В 20 -х рр можливості для цього
існували тільки в УСРР
Тоненький струмочок, який почався повернен-
ням з еміграції М Грушевського та його колег з
парти Українських соціал-революцюнерів
(УПСР), перетворився на справжній потік, що
протягом 20—30-х рр прибував до Києва, Харко-
ва, інших міст України Найбільшу частку
приїжджих становили галичани — представники
інтелігенції, письменники й діячі мистецтва, війсь-
кові УГА та студенти українських шкіл у Чехосло-
ваччині, робітники, які опинились поза Вітчизною
Вони активно включалися у суспільно-економічне,
громадське та військове життя молодої Української
республіки Справжній ренесанс національної мови
й культури, атмосфера загального піднесення в ро-
ки, які історики назвали новаторськими, справляли
зворотний вплив на західноукраїнське населення,
його політичні настрої й розвиток Без перебіль-
шення можна стверджувати, що поди в Україні
посідали чільне місце серед проблем, які найбільше
хвилювали співвітчизників за кордоном
Поступове, а з початку 30-х рр обвальне згор-
тання українізації, політичні переслідування, що по-
чалися репресіями проти інтелігенції й військових,
гарячкова колективізація у „рік великого перелому"
(1929), а особливо страшний голодомор 1933 р , як
і пізніші масові політично-репресивні кампанії,
гальмували, а то й надали зворотного напрямку
прорадянським симпатіям значної частини
західноукраїнської інтелігенції Природному про-
цесу зближення й єднання національних сил ук-
раїнців, між якими чужа воля вкотре провела дер-
жавні кордони, було завдано величезної шкоди
Все це одразу ж негативно відбилося й на
політичній обстановці в Східній Галичині й Волині,
на Закарпатті Явища, які відбувалися тут, дедалі
ускладнювали становище українців Промисловість
і сільське господарство перебували у стані стагнації,
використовувалися як допоміжний резерв народно-
го господарства Польщі, Чехословаччини й Ру-
муни, які, в свою чергу, боролись за виживання в
складному механізмі світової економіки
Усвідомлюючи загальне невдоволення населен-
ня приєднаних територій, польські політичні кола
ще 1921 р висунули план побудови всередині дер-
жави — між Віслою й Сяном — „трикутника без-
303
І
Історія У краї ни
пеки" Реалізація його розпочалась вже після
смерті Ю Пілсудського Шестирічний план (1936-
1941) розбудови збройних сил передбачав створен-
ня Центрального промислового округу, що стано-
вив би основу розвиненої військової індустрії Зви-
чайно, це мало здійснюватись за рахунок інших те-
риторій країни, зокрема західноукраїнських Та
жорстока їх експлуатація не врятувала економіку
поверсальської Польщі Показники її промислово-
го розвитку були гіршими, ніж у більшості європей-
ських країн, їх майже вдвічі перевищила інша воло-
дарка українських земель — Румунія Годі й гово-
рити про промислове відставання Східної Галичини
та Волині Двадцять міжвоєнних років не збільши-
ли чисельності ані західноукраїнських робітників,
ані населення міст (за винятком Львова) Туг не
було жодного великого сучасного підприємства