Історія України Верстюк n2 (стр. 155 из 205)

317

Історія У краї ни

населення, а для решти запровадити систему жор-
стокої позаекономічної експлуатації

Потрібно було зовсім небагато часу, щоб оста-
точно з'ясувалися цілі Німеччини щодо України
На нараді окупаційних чиновників у Рівному
Е Кох сформулював її так „Мета нашої роботи —
примусити українців працювати на Німеччину, а не
ощасливити цей народ Україна повинна постачати
те, чого немає у Німеччини Цю роботу слід прова-
дити, не рахуючись з втратами"

Скасувавши, по суті, саме поняття „Україна",
окупанти штучно розчленували суверенну ук-
раїнську територію, що історично склалася
Західноукраїнські землі під назвою „дистрикт Га-
личина" були включені до „генерал-губернаторст-
ва", створеного на території окупованої Польщі
Південні райони республіки під назвою
„Трансюстрія" ввійшли до складу Румуни Більшу
ж частину України було віднесено до так званого
рейхскомісаріату „Україна" Управляти ним Гітлер
поставив Еріха Коха Вибір був невипадковим Ад-
же фанатичний расист Кох ненавидів і зневажав
українців як неповноцінних істот „нижчої раси"
„Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл
зі мною,— твердив цей „арієць",— я звелю його
негайно розстріляти" Названий своїми підлеглими
„коричневим царем України", Кох запопадливо за-
ходився реалізовувати расистські постулати Гітле-
ра, який розпатякував „Ми заінтересовані в тому,
щоб ці росіяни чи українці не дуже сильно розмно-
жувалися адже ми маємо намір добитися того, щоб
одного чудового дня усі ці землі, що раніше вважа-
лися руськими, були цілковито заселені німцями"

Новоявлені колонізатори, по суті, визнавали
тільки один метод управління захопленими тери-
торіями — фізичний і моральний терор Вони зака-
тували на українській землі 5264 тис чол мирного
населення (євреїв і циган — майже до ноги) та
військовополонених, депортували до Німеччини на
каторжні роботи 2400 тис чол молоді

Апокаліптичні картини незліченних ровів, зава-
лених трупами жителів України, доповнювалися
приголомшуючим „пейзажем" нескінченних руїн
сотень міст, селищ та сіл, тисяч заводів, фабрик,
шахт, електростанцій, спалених колгоспних та рад-
госпних будівель, землянок й окопів, у яких тулили-
ся сотні тисяч людей

Полчища німецьких інтендантів і підприємців
під прикриттям багнетів і кулеметів окупаційних
військ нишпорили по містах і селах, вивозили все,
що тільки можна було навантажити у вагони Безу-

мовно, злочинні дії фашистів щодо Украши не були
б такими масштабними, якби не сприяння окупан-
там частини населення В багатьох людей, які свого
часу в цілому схвально сприйняли ленінські ідеї, бу-
зувірські дії більшовицького тоталітарного режиму
викликали почуття гіркого розчарування в ра-
дянській владі, в соціалізмі, що ототожнювалися
ними зі сталінськими злодіяннями А це в
поєднанні з голодним, безправним існуванням аб-
солютної більшості населення в умовах окупації
ставало базою такого явища, як колаборацюналізм,
тобто підсобництво гітлерівцям з боку осіб з місце-
вого населення

Незважаючи на те, що окупанти поряд з жор-
стокою репресивною політикою використовували
також штучно створюваний масовий голод у містах
і політичні провокації, вони наштовхнулися на
відкритий або прихований опір Люди, які опинили-
ся під владою загарбників, переконувалися те, що
приніс фашизм,— і масовий геноцид, цілковиту
відсутність людських прав, рабське животіння,—
набагато страшніше від того найгіршого, що їм до-
водилося терпіти в умовах, хоча й спотвореної
сталінським тоталітаризмом, народної в своїй ос-
нові радянської влади Такий висновок знаходимо у
численних документах окупаційного періоду Зок-
рема, в листі командуючого тилом групи армій
„Південь" генерала Фрідеріці є визнання „Ук-
раїнське населення в 1941 р під час вступу німець-
ких військ зустрічало їх як друзів і визволителів за
місцевим звичаєм — хлібом та сіллю Це гарне
ставлення останнім часом докорінним чином зміни-
лося" І там, де в 1941 р зводилися тріумфальні ар-
ки на честь „німців-визволителів", у 1942 р закла-
дали міни

Великі труднощі в процесі свого становлення
пережив партизанський рух у тилу ворога
Оскільки воєнною доктриною Червоної армії пере-
дбачалося, що війна вестиметься виключно на тери-
торії противника, підготовка населення до парти-
занської боротьби визнавалася недоцільною Більш
того, створена в лісах прикордонних районів на по-
чатку 30-х рр мережа матеріально-технічних баз
була ліквідована, а підібрані для можливої парти-
занської боротьби досвідчені кадри звинувачено у
підготовці „замаху на товариша Сталіна" та знище-
но Було відкинуто теоретичні засади і практичний
досвід організації й тактики партизанського руху
Ці прорахунки далися взнаки на початку війни, ко-
ли партійні та військові органи заходилися створю-
вати підпілля, формувати партизанські загони Ад-

318

І

Друга світова війна

же об'єктивні труднощі організації боротьби у во-
рожому тилу ускладнювалися поспішністю й фор-
малізмом у доборі кадрів та підготовці їх до діяль-
ності в нелегальних умовах, накладанні матеріаль-
но-технічної бази, створенні конспіративних квар-
тир, налагодженні засобів зв'язку Орієнтовані на
досвід громадянської війни, місцеві керівники до
обов'язків яких було віднесено формування підпілля
та партизанських загонів, нерідко проявляли кри-
чущі невігластво і формалізм

Тому не дивно, що багато таких погано підго-
товлених і недосвідчених підпільників і партизанів,
зіткнувшись на початку окупації з гітлерівськими
каральними органами, які мали великий досвід бо-
ротьби з антифашистським рухом у Німеччині та
Європі, не витримали всього тягаря непередбачених
труднощів Один з керівників партизанського руху
на Україні І Старинов свідчив, що в перший рік
війни на окупованій території було залишено 3500
партизанських загонів і диверсійних груп На чер-
вень 1942 р малися відомості про наявність лише
22 діючих загонів Решта — розпалася або була
розгромлена

В неймовірно складних умовах ворожого тилу,
долаючи величезні організаційні та матеріальні
труднощі, щодня піддаючи себе смертельному ри-
зику, гуртували однодумців, збирали на полях не-
давніх боїв зброю, самотужки виробляли конспіра-
тивні прийоми, тактику бойових дій, налагоджували
приймання радюдонесень, розмножували та поши-
рювали антифашистські листівки Завдяки цій не-
втомній, безстрашній роботі вже на кінець 1942 р
у нелегальній діяльності на території України стався
вирішальний злам Підпільна та партизанська ме-
режа була не тільки відновлена, а й значно розши-
рена і посилена Певною мірою вдалося виправити
й численні помилки, допущені під час формування
партизанських загонів і нелегальних організацій

Серед різних форм народної боротьби в тилу
ворога у всіх районах України найактивнішою були
збройні партизанські ди У кількох тисячах ра-
дянських загонів воювали сотні тисяч патріотів
Робітники, селяни, службовці нерідко під впливом
діяльності підпільників саботували економічні,
політичні та воєнні заходи окупантів, чим ослаблю-
вали ворожий тил

Юнаки і дівчата були найбільш масовою верст-
вою населення, яка безвідмовно пішла за радянсь-
кою владою В нацистському документі „Наслідки
німецького воєнного управління в зоні групи армій
„Південь" цьому феномену приділено спеціальну

увагу В ньому говориться, що радянська молодь
„глибоко засвоїла основоположення більшовизму
З молоді складалася більшість активістів за справу
рад Банди (партизани — Авт ) утворювалися пе-
реважно з молоді"

Роль „третьої сили" в умовах окупаційного ре-
жиму намагалася активно відігравати Організація
українських націоналістів (ОУН) Після невдалої
спроби 30 червня 1941 р проголосити у Львові
відновлення самостійної Української держави ця
організація остаточно розкололася Утворилися два
п крила — помірковане на чолі з А Мельником
(ОУН-м) і радикальне, кероване С Бандерою
(ОУН-б), що почали між собою ворогувати
Мельниківці, сподіваючись на врахування німцями
українських інтересів, відкрито стали додатком
окупаційного апарату і навіть створили з українців
дивізію СС „Галичина" для допомоги фашистам
Бандерівці, збагнувши, що Німеччина розглядає
Україну лише як колонію, почали створювати власні
збройні сили — Українську повстанську армію
(УПА), підпільні боївки в селах, їхньою метою бу-
ла боротьба за незалежну соборну Україну

Водночас ОУН робилися активні спроби з до-
помогою так званих „похідних груп", що складали-
ся з досвідчених організаторів і пропагандистів, по-
ширити свій вплив на східні та південні області,
розгорнути мережу оунівського підпілля у Києві,
Сумах, Житомирі, Полтаві та інших містах На
відміну від комуністичного підпілля гестапівці нази-
вали націоналістичних нелегалів „українським ру-
хом опору" В одній з його листівок, конфіскованих
поліцією безпеки і СД, говорилося „Ми боремося
за Українську державу, а не за чужий імперіалізм
Ми повинні берегти наші сили, бо ми впевнені, що
війна у своїй кінцевій фазі надасть нам державу
Оскільки самостійницький рух, як і, ясна річ, ко-
муністичний, суперечив німецькій колонізаторській
політиці, на оунівців обрушилися репресії Розгро-
мивши націоналістичне підпілля, гестапівці зосере-
дилися на боротьбі проти комуністичного руху,
який набирав силу