Поява цих рішень зайвий раз свідчила, що то-
талітарна система не могла існувати без „підсистеми
страху", в тому числі страху перед „буржуазно-
нацюналістичною загрозою" Це був яскравий при-
клад того, як розмитість критеріїв національного і
націоналістичного дозволяла у будь-який момент
створювати атмосферу „націоналістичної загрози ,
вважати „націоналізмом" вірність традиціям свого
народу, патріотичні почуття Цю лінію було продов-
жено в наступні роки, коли з'явились постанови
ЦК КП(б)У „Про журнал „Дніпро" (1950), „Про
підсумки VI Пленуму правління Спілки радянсь-
ких письменників України" (1951), „Про стан і за-
ходи поліпшення ідеологічної роботи партійної ор-
ганізації України" (1951), „Про видавництво
Спілки радянських письменників України „Ра-
дянський письменник" (1951) 2 липня 1951 р , не-
вдовзі після 11 декади української літератури і мис-
тецтва, шо пройшла у Москві, в газеті „Правда"
з'явилась редакційна стаття „Проти ідеологічних
перекручень у літературі", яка піддавала нищівній
критиці написаний 1944 р вірш В Сосюри „Любіть
Україну" І хоча тому, хто прочитав цей вірш, дове-
лося б докласти величезних зусиль, щоб побачити в
ньому „націоналізм" чи „шкоду", в редакційних та
авторських статтях у пресі, на численних зборах та
активах літераторів і митців гнівно „таврувалися"
саме ці „вади" твору
Всього за період з 1946 по 1951 р було прийня-
то 12 партійних постанов з ідеологічних питань
Цькували не тільки письменників Представника-
ми „антинародного, формалістичного, згубного
для радянської музики напряму" категорично
кваліфікувались такі українські композитори, як
Б Лятошинський, М Колесса, М Вериківський,
ГТаранов та ін Характерно, що 1958 р , після того
як ЦК КПРС „виправив" оцінки опер „Великая
дружба" В Мураделі, „Богдан Хмельницький"
К Данькевича (за лібретто цієї опери був ще за
Сталіна розкритикований навіть такий відданий
системі літератор, як О Корнійчук), „Від усього
серця" Г Жуковського, з'явилась спеціальна ухвала
ЦК КПУ (від 24 червня 1958) „Про виправлення
помилок в оцінці творчості деяких композиторів
Української РСР", за якою з митців знімались
найбільш одіозні обвинувачення Але самі згадані
постанови з ідеологічних питань пережили багатьох
комуністичних вождів і були офіційно скасовані ЦК
КПУ лише в часи горбачовської „перебудови", у
1990 р
Не обминули Україну наслідки „лисенківщини"
Після сесії Всесоюзної академії сільськогоспо-
дарських чаук їм Леніна, що відбулась у Москві в
серпні 1948 р і закріпила перемогу в біологічній на-
уці консервативно-реакційної групи академіка
Т Лисенка, в Україні почалась „чистка" серед нау-
ковців 3 кафедр вузів, установ АН УРСР було
увільнено чимало фахівців, котрі не поділяли по-
глядів Лисенка Так, з Київського університету
пішли зав кафедрою генетики і селекції академік
АН УРСР М Гришко, зав кафедрою дарвінізму
професор С Гершензон, з Харківського університе-
ту — зав кафедрою дарвінізму і генетики профе-
330
Повоєнне десятиріччя
сор І Поляков, з Харківського сільськогосподарсь-
кого інституту — професор Л Делоне та ін Цьку-
ванню й недобросовісній критиці був підданий
підручник для вузів „Курс генетики" М Гришка та
Л Делоне
Наприкінці 1948 р в Україні, як і в усьому
СРСР, було розгорнуто боротьбу проти „низькопо-
клонства перед Заходом", а згодом з „космо-
політизмом" Ця кампанія особливо посилилась
після публікації в газеті „Правда" редакційної
статті „Про одну антипатріотичну групу театраль-
них критиків" в січні 1949 р Відомі літератори
єврейського походження (О Борщагівський, А Го-
зенпуд, І Стебун, Є Адельгейм, Л Санов та ін )
були звинувачені в антипатрютизмі, в схилянні пе-
ред культурою Заходу, в замовчуванні зв'язків
культури українського і російського народів, в
інших „гріхах" Статті про них рясніли такими сло-
вами, як „безродні космополіти", „естетствуючі
нікчемності" „низькопоклонники", „антипатріоти-
чні торгаші" тощо В березні 1949 р відбувся пле-
нум правління Спілки радянських письменників
України з порядком денним „До кінця розгромити
космополітів-антипаї рютів"
Все це було кроками сталінського керівництва
щодо посилення антиєврейської кампанії, розпоча-
тої ще після закінчення війни Наприкінці 40 — на
початку 50-х рр тривали репресії проти єврейських
літераторів, митців, учених, діяльність яких була
пов'язана з Україною Зокрема, в цей час були
піддані арештам і засуджені до різних строків по-
збавлення волі Г Цолянкер, Ю Мижирицький,
Н Лур'є, І Кіпніс, И Бухбіндер та ін Декому з них
та іншим діячам єврейської культури, зокрема,
інкримінувались зв'язки з „Єврейським антифаши-
стським комітетом" (ЄАК), фабрикація „справи"
якого почалась 1946 р , а закінчилась розстрілом у
1952 р в Москві його активних діячів В цьому
контексті не можна обминути примітну за своїм
трагізмом подію, що сталася в Києві 1950 р саме
тоді було остаточно ліквідовано кабінет єврейської
літератури, мови і фольклору при АН УРСР, який
очолював член-кореспондент АН УРСР мовозна-
вець Е Співак Він був заарештований у січні 1949
р і невдовзі помер у в'язниці Арештам були
піддані також співробітники кабінету
Дивним і водночас закономірним для тодішніх
умов чином цей антисемітизм уживався з україно-
фобією і призводив часто до висунення обвинува-
чень у спільних діях єврейських і українських
„націоналістів" Характерно й те, що вже під кінець
життя, під час зустрічі з керівниками УРСР у
квітні 1952 р Сталін докладно цікавився станом
ідеологічної роботи в Україні, наполягав на тому, що
тут не все гаразд, що в цій ділянці працюють слабкі
кадри Однак і ці „слабкі кадри", проходячи
постійний партійний вишкіл, встигли зробити чима-
ло для утвердження в духовному житті України
політичного обскурантизму
Війна після
війни
мушена включитись у повоєнне протистоян-
С3«||ня двох блоків, назване „холодною війною"
протидіяти комуністичному світові офіційно
закликав у промові в американському місті Фултоні
5 березня 1946 р У Черчілль), Україна саме тоді не
тільки розширила можливості виходу на міжнарод-
ну арену, а й включила до свого складу нові тери-
торії В червні 1945 р УРСР стала членом ООН
Це відбулось за наполяганням і особистим контро-
лем Сталіна, а відтак вже з самого початку несло в
собі зерно лицемірства й обмеженості (Москві були
необхідні голоси в ООН) Та навіть обмежена й де-
коративна українська дипломатія мала одну незапе-
речну перевагу час від часу вона нагадувала, що на
карті світу є Україна, а окреме членство в ООН
(разом з СРСР і Білоруською РСР) певною
мірою могло служити натяком на українську ок-
ремість
Восени 1945 р підготовча комісія ООН розро-
била порядок денний першої сесії Генеральної
Асамблеї ООН Першим віце-головою підготовчої
комісії був обраний тодішній нарком закордонних
справ УРСР Д Мануїльський Він же став голо-
вою Першого комітету (з політичних питань і без-
пеки) першої сесії Генеральної Асамблеї ООН
(Лондон, січень 1946)
До 1950 р УРСР стала членом 12 міжнародних
організацій Крім того, в цей період вона була чле-
ном 8 міжнародних організацій та їх органів У
1951—1958 рр Україна набула членства ще у 16
міжнародних організаціях та їх органах
Для колишніх членів антигітлерівської коаліції
цей вихід України на дипломатичну арену не був не-
сподіванкою, оскільки це було обумовлено під час
роботи Ялтинської конференції (4—11 лютого
1945), в якій брали участь лідери США, Великоб-
ританії та СРСР і яка вирішувала питання
закінчення 2-і світової війни та повоєнного ладу
Саме тоді й було ухвалено запросити Україну та
331
Історія У краї ни
І
Білорусію як окремих співзасновників ООН
„Декларація про визволену Європу" як частина
рішень Ялтинської конференції, фактично роз-
в'язала руки сталінському режимові у діях щодо на-
дання „братської допомоги" майбутнім країнам
„соціалістичного табору", стимулювала „радя-
нізацію" Східної Європи, а тим самим підштовхну-
ла початок „холодної війни"
Ще одне рішення цієї ж конференції не тільки
привернуло увагу світу до України, а й породило
чергову війну після війни Йдеться про домо-
вленість провести кордони Польщі на сході за так
і званою „лінією Керзона" Фактично це означало
визнання принципу етнічного кордону між Поль-
щею та Україною, суттєво зміцнювало стратегічні
позиції СРСР Східній Європі Для Західної Ук-
раїни це означало остаточне входження до складу
УРСР, значить, тотальну „радянізацію всього
життя, для Сталіна і його оточення — створення
передумов для вирішального етапу безкомпромісної
війни проти українського націоналістичного руху,
поширеного на цих теренах
Зміцненню позицій центральної московської
влади в цьому регіоні сприяло вирішення долі За-
карпаття 29 червня 1945 р було підписано ра-
дянсько-чехословацький договір про включення
Закарпатської України до складу УРСР В листо-
паді 1945 р його ратифіковано Національними
зборами Чехословацької республіки і президією
Верховної Ради СРСР, а 22 січня 1946 р в складі
УРСР було створено Закарпатську область з цен-
тром у м Ужгороді Крім неї, до західних областей
входили Волинська, Львівська, Ровенська, Тер-
нопільська, Дрогобицька (1959 р об'єднана із
Львівською), Станіславська (1962 р перейменова-
на на Івано-Франківську), Чернівецька, Ізмаїльсь-
ка (існувала у 1940—1954 рр , увійшла до складу
' Одеської області) Наприкінці 1945 р територія