Історія України Верстюк n2 (стр. 17 из 205)

Мономах був сильним і мудрим правителем Він
відновив єдиновладну монархію часів Ярослава Муд-
рого Князь визнав за краще не порушувати
проголошених за його ініціативою рішень Любецько-
го з'їзду 1097 р кожен володіє власною отчиною
Але зумів тримати всіх інших князів у покорі Вти-
хомирився й зійшов із політичної сцени головний
призвідник усобиць часів Святополка Олег Свято-
славич Найменші спроби внести розбрат між
князями, вийти з-під влади великого князя швидко
й жорстоко придушувались

Припинення усобиць, централізація держави,
розгром половецьких ханів сприяли суспільно-еко-
номічному поступові Київської Русі Розвивалися
сільське господарство й ремісниче виробництво, по-
жвавилася торпвля, виникали нові й розбудовувалися
старі міста Зріс авторитет Русі в середньовічному
світі

Єдність Давньоруської держави підтримував

її чолі Важливим чинником згуртування була поло-
вецька загроза Так, під 1170 р Київський літопис
оповідає „Вклав Бог у серце Мстиславу Ізяславичу
(київському) благу думку про Руську землю Він
скликав братів своїх і почав думати з ними, мовлячи
так „Браття, пожалійте землю Руську, а свою отчи-
ну й дідину Половці кожного року забирають
християн (у полон) до своїх веж (кочовищ)" Мсти-
слав закликав князів до спільних дій Вони на час
забули чвари, об'єднали сили й здійснили успішний
похід проти половецьких ханів

Суперництво
Ярославичів
за Київ

днак сепаратизм боярства на місцях і
егоїстичні інтереси князів Ярославового до-
му, звичайно, брали гору над благими

намірами тих чи інших київських володарів, їхніми за-
кликами до єднання перед лицем зовнішньої загрози
По смерті Мстислава Володимировича (1132) на
київський престол зійшов його брат Ярополк Він
не зміг зберегти єдиновладдя на Русі, зате одверто
піклувався про інтереси свого клану — Мстисла-
вичів, що викликало протидію інших членів великої
родини Мономаха Стабільність у країні порушува-
ли й претензії на Київ нащадків Олега
Святославича—Ольговичів Ярополк саме збирав
сили для опору Ольговичам, коли його застала смерть
(1139) Князювання цього володаря можна назвати
передднем роздробленості

Чварами в родині Мономашичів скористався го-
лова Ольговичів Всеволод і захопив Київ Він
спробував відновити єдність держави, — як зазна-
чив київський літописець, „сам хотів землю всю
тримати" Але Всеволод Ольгович наштовхнувся на
опір не лише обійдених ним Мономашичів, а й влас-
них братів 3 тієї пори перебіг політичного життя
Південної Русі значною мірою визначався супер-
ництвом за головний руський престол між двома
князівськими кланами Мономашичами й Ольгови-
чами Літописці відгукуються на уособиці словами
„І настала смута в усій Руській землі" 3 часом у бо-
ротьбу за Київ починають дедалі активніше
втручатися князі з роду галицьких Ростиславичів
Володимирко Володаревич та його син Ярослав

Не було згоди й серед самих Мономашичів Ко-
ли 1146 р , усунувши суперника Ігоря Ольговича, в
Києві вокняжився онук Мономаха й син Мстисла-

Киї вська Русь

кого Ізяслав самочинно вокняжився в Києві, знева-
живши права своїх дядьків Вячеслава і Юрія
Володимировичів Однак причини і цієї війни, й роз-
дробленості були глибші — вони випливали з самого
характеру суспільно-економічного розвитку в
Київській Русі XII ст

Роздробленість, що охопила Русь у ХІІ-ХІІІ ст ,
дістала назву феодальної, оскільки в Гі підвалинах
була еволюція феодалізму Протягом другої полови-
ни XI — першої половини XII ст у країні
сформувався клас землевласників-феодалів Вони
стають значною економічною, а відтак і політичною
силою Суспільний поступ привів до вирівнювання
соціально-економічного розвитку в центрі держави і
в її окремих частинах Якщо раніше політичне,
суспільне, економічне й культурне життя Русі зосе-
реджувалось у Наддніпрянщині, навколо Києва,
то в XII ст стрімко розвиваються й підносяться осе-
редки інших земель Чернігів і Галич, Володимир-
на-Клязьмі й Смоленськ, Полоцьк і Рязань тощо
Князі й бояри цих земель починають вважати обтяж-
ливою залежність від Києва, дбають здебільшого
про власний добробут і власні володіння, їх дедалі
менше цікавлять загальноруські справи, захист країни
від ворогів, насамперед половців

Проте Давньоруська держава у середині XII ст
зовсім не розпалася, як вважали ледве не всі істори-
ки минулого Змінилася лише форма державного
устрою Відносно єдину й централізовану монархію
змінила монархія федеративна 3 середини XII ст
Давньоруською державою спільно керує об'єднання
найвпливовіших і найсильніших князів, що розв'язу-
вали питання внутрішньої й зовнішньої політики на
з'їздах Київ залишався стольним градом Русі й
мрією чи не кожного видного члена родини Рюрико-
вичи

Такий порядок сумісного правління Руссю князя-
ми Ярославичами дістав у історичній науці назву
„колективного сюзеренітету" Князі — спільні сю-
зерени Давньоруської держави — зобов язувалися
захищати її від ворогів, а за це одержували володіння
(часом дрібні й швидше символічні, ніж вартісні) у
великокнязівському домені — Київській землі, най-
частіше — на ії південних рубежах, які особливо
потребували постійного захисту від вторгнень поло-
вецьких ханів

Роздробленість була історично суперечливим яви-
щем Одночасно з відцентровими діяли, а то й
перемагали їх часом сили доцентрові Мало не всі
київські князі обстоювали свій варіант відновлення ко-
шшньої єдності держави, звичайно, бачачи себе на

ГНП0МО^Н|>А
Боу съыъмоу

Історія України

Представники різних прошарків
населення Києва
князь митрополит
селянин ремісник
За П П Толочком

ва Ізяслав, у Південній Русі розпочалася справжня
громадянська війна, розв'язана його родичами В цю
війну незабаром втягнулися князі й Північної Русі
Обурені тим, що племінник обійшов їх, дядьки Ізя-
слава Вячеслав і Юрій на прізвисько Довгорукий
піднялися проти нього Далі головне суперництво
за Київ звелося до двобою між Ізяславом і Юрієм
Ізяслав став першим київським князем, якого запро-
сили на княжіння місцеві бояри 3 того часу боярство
на Русі дедалі активніше втручається у міжкнязівські
взаємини

1146—1152 рр Південну Русь охопила феодаль-
на смута Ізяслав Мстиславич двічі поступався
Києвом Юрію Довгорукому Щоб надати своєму
княжінню законного з погляду суспільства характе-
ру, він зробив своїм співправителем старшого в роді
Мономашичів Вячеслава і таки здолав Довгорукого
Провівши кілька вдалих походів проти чернігівських

Автограф графіті Володимира Мономаха
у Софійському соборі в Києві

Ольговичів, Ізяслав змусив їх до покори, посадивши
свого посадника в Путивлі Він поширив свою вла-
ду на Волинську, Переяславську й Смоленську землі
Але відновити централізовану державу на Русі не по-
щастило і цьому енергійному й здібному онукові
Мономаха Надто далеко зайшли відцентрові сили
феодальної роздробленості Історично закономірни-
ми були процеси соціально-емономічного розвитку
суспільства, що вели до піднесення місцевого сепа-
ратизму бояр і загострення міжкнязівських взаємин

Роздробленість у XIII ст набула ще гострішого
характеру, ніж у XII

По смерті Ізяслава 1154 р у Києві утвердився
Юрій Довгорукий, що перебрався на південь із Суз-
даля Він прагнув об'єднати давньоруські землі, але
нагла смерть 1157 р перервала його державотворчу
діяльність У наступні роки за Київ змагаються гла-
ви кланів Мстиславичів, Ростиславичів (теж
Мономашичів) і Ольговичів Подальше відособлен-
ня земель і князівств тривалий час стримувалось
загрозою з боку половецьких ханів, що змушувала
князів триматися разом і прислухатися до думки ве-
ликого князя київського Так, 1166 р Ростислав
Ізяславич очолив похід південноруських князів у
степ, аби відтіснити половців на південь і забезпечи-
ти купцям вільний шлях до Візантії й інших країн
Південного Сходу

Однак глибинні економічні й соціально-політичні
процеси, що розвивались у державі, об'єктивно ве-
ли до наростання роздробленості Першими
відособилися Новгородська й Полоцька землі, до
яких ніколи не докочувалися хвилі половецьких вторг-

Киї вська Русь

нень Потім стали відносно самостійними теж відда-
лені від театру чи не безперервних русько-
половецьких воєнних дій Владимиро-Суздальська,
Г алицька та Волинська землі Проте державність на
Русі продовжувала зберігатися, хай і у вигляді феде-
рації князівств, а їхні володарі пильнували за тим, щоб
мати частку володінь у Київській землі, й прагнули
утвердитися в Києві або відстоювати свій варіант
об'єднання Руської землі