Політична реакція
на фоні„розрядки"
"очаток 70-х рр і наступні 15 років харак-
терні наростанням реакційних тенденцій у
суспільно-політичному житті республіки та
в сфері ідеологи Україна в котрий раз стала ареною
жорстокої боротьби із жупелом „українського
націоналізму", яка знову завдала непоправних
збитків національній культурі, підсилилися ру-
сифікаційні процеси Реакційність внутрішньої
політики правлячої парти була викликана бажанням
утримати стабільність у суспільстві методами
адміністрування та ідеологічних маніпуляцій, тоді
як деградація однопартійної моноідеологічної то-
талітарної системи виходила у завершальну фазу
Реакційний поворот початку 70-х рр супроводжу-
вався досить успішним проведенням політики „роз-
рядки" на міжнародній арені Однак Україна, яка
мала власне міністерство закордонних справ і юри-
дично була представлено в ООН як самостійна
країна, фактично ніяк не впливала на міжнародну
політику
Відкритий наступ реакції почався з тотального
погрому інакомислення в СРСР, який набув в Ук-
раїні за сумною традицією найбільшого масштабу і
найжорстокіших форм У січні 1972 р в Києві,
Львові та деяких інших містах України було за-
арештовано близько двох десятків чоловік, найак-
тивніших дисидентів В Чорновіл, І Світличний,
І Гель, Ір Стасів-Калинець, Л Плющ, Є Сверстюк
та ін Спочатку КДБ намагався представити їх як
людей, пов'язаних із закордонними центрами
ОУН
Навесні1972 р була проведена нова серія
арештів серед дисидентів У слідчих ізоляторах, за
різними підрахунками, на цей час перебувало від 70
до 122 чол , яких звинувачували за політичними
статтями Восени 1972 — навесні 1973 р майже
90 засудили на максимально можливі строки ув'яз-
нення Арешти супроводжувались повальними об-
шуками, допитами сотень свідків, переслідуванням
родин інакодумців та їх друзів Декого із заарешто-
Історія У краї ни
ваних примусили прилюдно покаятися в „антира-
дянщині" і створити таким чином украй негативний
образ інакодумців У результаті цього погрому май-
же повністю був паралізований самвидав Припи-
нилося видання „Українського вісника" (хоча і спо-
стерігалися спроби відновити його) Більшість ак-
тивних дисидентів опинилася у таборах для
політичних в'язнів
Паралельно розгорнулась шалена ідеологічна
боротьба з „українським буржуазним націона-
лізмом", яку очолив новий секретар ЦК КПУ з пи-
тань ідеологи В Маланчук Після гучного святку-
вання 50-і річниці утворення СРСР у грудні 1972
р навесні 1973-го в усій Україні відбулися засідан-
ня партійних активів усіх рівнів, присвячених цій
даті Вони звелися до переспівування промови
Л Брежнєва „Про п'ятдесяту річницю Союзу
РСР" Посилено експлуатувалась теза про те, що
формування нової історичної спільності — ра-
дянського народу завершилося і національне питан-
ня в Радянському Союзі вирішено остаточно
Цілком логічно ця теза супроводжувалась іншою
— про необхідність боротьби проти „буржуазної
ідеологи", передусім проти „буржуазного націона-
лізму та сіонізму"
За звичним сценарієм почалися переслідування
інтелігенції, винної у названих „гріхах" У пресі, на
зборах у творчих спілках, наукових закладах і вузах
письменників, митців, учених громили за „відхід від
партійної лінії" у національному питанні, „іде-
алізацію минулого", „смакування національної са-
мобутності" тощо Звертатися до національної про-
блематики у творчості і науці стало просто небез-
печно, віталася тільки розробка тем, присвячених
дружбі народів і благотворному впливові російсько-
го народу на інші нації СРСР з тематичних планів
видавництв початку 70-х рр було знято 157 назв
книжок, де ідеологічні куратори знайшли хоча б на-
тяк на „націоналізм" та інші відхилення від пар-
тійної лінії 3 бібліотек вилучались література
„націоналістичної" спрямованості, бібліографічні
покажчики, де зустрічалися прізвища опальних ав-
торів Відповідним чином переглядався репертуар
театрів, сценарії на кіностудіях і телебаченні, му-
зейні експозиції тощо
Все це супроводжувалося адміністративними
переслідуваннями людей, яких запідозрювали в
„націоналізмі" або зв язках із самвидавом, виклю-
чали з парти, комсомолу, творчих спілок, позбавля-
ли роботи В інститутах Академії наук УРСР
(філософи, мовознавства, фольклору та етнографи,
350
Наростання системно і кризи тоталітарного ладу
літератури, археологи, ботаніки та ін ) прокотилась
хвиля звільнень співробітників з ідеологічних мо-
тивів Чистка торкнулася також вузів та інших нау-
кових установ Києва, Львова, Дрогобича, редакцій
центральних і обласних газет, видавництв тощо
У березні 1972 р на засіданні політбюро ЦК
КПРС П Шелест та його прибічники в КПУ були
піддані розгромній критиці за недоліки у справі
„інтернаціонального виховання трудящих" і „при-
миренське ставлення до проявів націоналізму" У
травні того ж року він був усунутий з посади пер-
шого секретаря ЦК КПУ, а через рік виведений зі
складу політбюро ЦК КПРС На вищу посаду в
республіці прийшов В Щербицький, давній конку-
рент П Шелеста у боротьбі за владу, людина, яка
найретельніше виконувала всі вказівки Москви
Прихід нового намісника Москви викликав і
відповідні кадрові зміни в керівництві КПУ на всіх
рівнях Під кураторством В Маланчука була прове-
дена заміна усіх керівників ідеологічних відділів
ЦК КПУ і значної частини керівників відповідних
структур обласних, міських і районних комітетів
парти Фактично це було усунення прибічників по-
переднього першого секретаря ЦК КПУ
У другій половиш 70-х рр нові імпульси були
дані процесові русифікації 3 подання Л Брежнєва
у хід пішла теза про злиття у недалекому майбутнь-
ому націй і народностей СРСР в єдину „радянську
націю" під егідою російського народу Сотні
суспільствознавців, преса, радіо, телебачення, вся
ідеологічна сфера працювали на обгрунтування й
пропаганду цієї ідеї Російська мова, що пропагува-
лась як засіб міжнаціонального спілкування, на
практиці витискувала українську з освіти, науки,
культури, навіть на побутовому рівні Українська
мова не існувала як державна
У 1977 р була прийнята нова конституція
СРСР Вона формально узаконювала реальний
стан речей безмежну владу комуністичної парти
Республіки Союзу РСР, у тому числі Україна, та-
кож прийняли свої конституції, які були копіями со-
юзної Нова конституція декларативно підкреслю-
вала зростання ролі народу в управлінні суспільст-
вом, надавала широкі права громадським ор-
ганізаціям і підвищувала роль та значення рад Усі
ці положення були фіктивними й суто формальни-
ми Саме партія і партійні організації були реальни-
ми місцями зосередження реальної влади Ця без-
межна монополія на владу погано прислужилася
самій парти і суспільству в цілому Державна партія
десятками років перебувала поза будь-якою крити-
кою ззовні, а зрештою і зсередини, поступово за-
гнивала В другій половині 70-х рр цей процес
прискорився Країною правила купка старців, зосе-
реджених у політбюро ЦК КПРС на чолі з хворим
Л Брежнєвим Вони були зацікавлені, головним
чином, у збереженні влади номенклатури, яка
підтримувала їх, отримуючи натомість усі можли-
вості для безконтрольного зловживання владою на
місцях В результаті друга половина 70 — початок
80-х рр увійшли в радянську історію як період не-
чуваної корупції, службових злочинів, безгосподар-
ності тощо В суспільстві швидко поширювались
настрої зневіри, подвійна мораль, апатія і цинізм
Це не заважало „верхам" дотримуватись неухильно
обраного ними курсу всередині країни, додавши до
цього реакційно-агресивну зовнішню політику на-
прикінці 70-х рр
Найнаочніше реакційність внутрішньополітич-
ного курсу проявлялась у переслідуванні інакомис-
лення У 1975 р на Нараді з питань безпеки і
співпраці в Європі, що відбулася у Гельсінкі, СРСР
зобов'язався дотримуватися гуманітарних статей
заключного акта Наради, які, зокрема, передбача-
ли недопустимість переслідування громадян за їх
переконання У листопаді 1976 р в Україні утвори-
лася громадська група сприяння виконанню
гельсінських угод До неї ввійшли відомий письмен-
ник М Руденко (керівник групи), письменник-
фантаст О Бердник, правозахисники та колишні
політичні в язні О Мешко. Л Лу к'яненко, І Кан-
диба та ін — всього 10 чол Це була перша в рес-
публіці позаофіційна громадська група, яка прагну-
ла діяти тільки легально і підкреслювала, що не пе-
реслідує політичних цілей Своїм завданням члени
групи вважали інформування урядів країн—учас-
ниць Гельсінської наради про дотримання урядом
СРСР і відповідними республіканськими структу-
рами обіцянок у галузі прав людини УГГ, яка діяла
цілком у рамках радянської конституції та підписа-
них СРСР міжнародних угод, стала об'єктом жах-
ливих переслідувань і репресій 3 тридцяти семи
членів групи протягом 1977—1985 рр 23 були за-
суджені за політичними і кримінальними статтями
(завжди за сфальсифікованими звинуваченнями)
та відправлені у табори і на заслання, шестеро по-
збавлені радянського громадянства Інші стали чле-
нами групи, вже перебуваючи за колючим дротом
Три члени групи — В Стус, О Тихий та Ю Литвин
загинули у таборах Знищення легальної громадсь-
кої організації, діяльність якої відповідала нормам
радянського і міжнародного права, була, мабуть,