Історія України Верстюк n2 (стр. 178 из 205)

від Декларації

про державний суверенітет

до студентського

голодування

Д

о серпня 1991 р компартія лишалася в Укра-
їні найчисленнішою Зазначимо, під час
збільшення КПУ з 2,4 млн у 1971 до 3,3 млн

членів у 1990 р частка українців у ній також
продовжувала зростати з 65 до 67% Та лише під
час першого етапу XXVIII з'їзду КПУ у червні
1990 р вона прийняла власну програму, водночас
першим секретарем ЦК КПУ після обрання Іваш-
ка Головою BP України став „ортодокс" С Гуренко
Легкість, з якою Івашко залишив посаду Голови
BP України, прийнявши пропозицію Горбачова ста-
ти заступником генсека ЦК КПРС, завдала
відчутного удару й без того низькому престижу
компартії України, в якій позиції консерваторів зав-
жди були сильнішими, ніж, скажімо, в Московській
парторганізаци чи компартіях Прибалтики до їх
розколів У 1990 р КПУ покинуло понад 220 тис
чол , а вступило лише 38 тис Очевидно, значна
частина членів залишалася лише формально, „за
інерцією", не сплачуючи членських внесків, не бе-
ручи участі в роботі парторганізацій

Керівництво КПУ намагалося маневрувати
Багато положень програми Руху, що раніше крити-
кувалися лідерами КПУ як антирадянські та
націоналістичні, згодом ввійшли до документів
КПУ та Декларації про державний суверенітет Ук-
раїни, прийнятої 16 липня 1990 р (наприклад, про

364

„Патова ситуація".
„ Суверен - комунізм "

"І Г озбавлення в результаті провокації 7 листо-
I І пада недоторканності й арешт народного
Ж JL депутата України С Хмари, відомого „над-
радикальними" поглядами, знаменували перехід
„ортодоксів" у контрнаступ (у Москві також роз-
починався „відкат")

Однак очевидно, що в КПУ поряд з „лінією Гу-
ренка" („ортодоксів") була і „лінія Кравчука"
(„нацюнал/суверен-комуністів") Під час дискусії
про проведення загальносоюзного референдуму в
березні 1991 р із запитанням „центру" про „онов-
лену федерацію" президія BP на чолі з Кравчуком,
обраним після відставки Головою BP, і більшість
Народної ради знайшли компроміс у проведенні па-
ралельного республіканського опитування з питан-
ням про входження України до „складу Союзу Ра-
дянських суверенних держав на основі Декларації
про державний суверенітет України", на яке стверд-
но відповіли 80,2% опитаних, що давало певну
можливість вийти за межі „оновленої федерації"
(за яку проголосувало 70,5%) й просуватися до
конфедерації (в Галичині, де було також третє пи-
тання — про повну незалежність України,
здебільшого голосували проти обох питань)

У червні 1991 р Верховна Рада України відкла-
ла розгляд союзного договору на вересень, 5 липня
прийняла закон про заснування поста Президента
УРСР Під час страйку шахтарів навесні 1991 р
було вже висунуто вимоги про прийняття нової
Конституції України, що повинна закріпити Декла-
рацію про державний суверенітет, відставки М Гор-
бачова, формування в Україні „уряду національної
згоди" Але І Іародна рада, Рух не змогли ефектив-
но підтримати цей страйк

Таким чином, з листопада 1990 р в Україні в
результаті протиборства КПУ й опозиції склалася
„патова ситуація" В цих умовах Народна рада за-
кликала до проведення „круглого столу" всіх
політичних сил Однак через жорстоку „лінію Гу-
ренка",а частково і неготовність „нацюнал-ради-
калів" ця ідея не була реалізована

Загроза сепаратизму

ротивники самостійності України намагали-
ся використати проблеми, пов'язані ч кор-
донами республіки, формуванням автоном-

них утворень у її складі Партійні органи Криму,

На шляху до незалежності

республіканську власність на землю та й надра,
пріоритет республіканських законів над загально-
союзними) За цю Декларацію проголосувала не
тільки Народна рада, а й прокомуністична
більшість — „група 239" Цьому сприяли прий-
няття Декларації про державний суверенітет Роси,
розгубленість депутатів-комуністів через відставку
Івашка, постійні багатотисячні мітинги, що суп-
рводжували роботу Верховної Ради, та шахтарсь-
кий страйк

17 жовтня внаслідок студенстського голодуван-
ня, тиску інших опозиційних сил Верховна рада
прийняла компромісне рішення 1) провести на по-
чатку 1991 р референдум про довіру нинішньому
складу BP України і в разі недовіри — організува-
ти до кінця року нові вибори на багатопартійнш ос-
нові, 2) забезпечити проходження строкової служ-
би громадян України за межами республіки тільки
за їх добровільною згодою, 3) створити комісію Ве-
ховної Ради для розгляду питання про
націоналізацію майна КПРС та ВАКСМ, 4) до
прийняття нової Конституції України „укладання
союзного договору вважати передчасним", 5)
відставка голови Ради міністрів УРСР В Масола
(мітинги йшли під гаслом „Геть Масола й Кравчу-
ка'"), 6) до ЗО листопада 1990 р привести діючу
Конституцію УРСР у відповідність з положеннями
Декларації про державний суверенітет 3 цих
рішень до кінця року виконане було лише одне —
відставка голови Ради міністрів

Втім, через тиждень після рішення від 17 жовт-
ня Верховна Рада України зняла шосту статтю
Конституції УРСР по „керівну роль" компартії За
цих обставин 25-28 жовтня відбулися II Всеу-
країнські збори Руху, чисельність якого зросла до
633 тис В результаті рішень зборів з назви Народ-
ного руху зникають слова „за перебудову" Якщо
раніше Рух виступав за новий союзний договір, то
тепер головною метою було проголошено побудову
ненасильницьким шляхом (тобто включаючи і по-
запарламенстький) незалежної демократичної Ук-
раїнської держави, прийнято резолюцію проти со-
юзного договору Заборонялася участь у Русі
членів КПРС Водночас Рух поступово перестав
бути об'єднуючою силою незважаючи на прийняте
рішення про асоціативне членство, ні УРП, ні Дем-
ПУ, ні ПДВУ до Руху не увійшли Рух виявився
також неготовим до контрнаступу КПУ в листопаді

1990 р

365

проголошуючи необхідність відновлення історичної
справедливості, поквапилися провести референдум
про майбутнє Криму до повернення на цю землю
кримських татар, до прийняття закону про рефе-
рендум А головне, питання було сформульоване
таким чином відновлювати чи не відновлювати
державність у формі Кримської АРСР як об'єкта
Союзу і учасника союзного договору-* За результа-
тами референдуму, проведеного 20 січня 1991 р ,
Верховна Рада УРСР прийняла рішення про
відновлення Кримської АРСР Однак Організація
кримськотатарського національного руху бойкоту-
вала референдум 3 боку ж опозиції у Верховній
Раді України зазначалося, що референдум може
стати прецедентом для русифікованих областей
Донбасу, півдня республіки, Закарпаття Тери-
торіальні претензії до України висунули Народний
фронт Молдови, певні кола в Польщі, Роси, Чехо-
Словаччині, Угорщині, Румуни Ці претензії також
використовувалися як аргумент проти виходу Ук-
раїни зі складу СРСР

Однією із спроб забезпечити єдність України
була ідея Чорновола про федеративну структуру
незалежної України, оскільки автономія земель да-
ла б змогу максимально повно врахувати особли-
вості різних регіонів Однак висловлювалися й по-
боювання ця ідея може бути використана против-
никами незалежної соборної Української держави
для „парцеляції" України (проти неї виступили в
ході президентських виборів і Л Кравчук, і
Л Лук'яненко)

Погіршення
соціально - економічного
становища

серпні 1990 р BP України прийняла закон
про економічну самостійність республіки, у
червні 1991 р вона вирішила встановити

свою юрисдикцію над усіма підприємствами Ук-
раїни Однак економіка республіки, як і СРСР у
цілому, лишилася переформованою субсидії нерен-
табельним підприємствам складали до 45% дер-
жавних витрат Адміністративні методи, старі
зв'язки вже не діяли, а до створення нових було да-
леко Розпочався спад виробництва у 1990 р
національний доход скоротився на 4%, а у 1991-му
— ще на 13%' Підвищення роздрібних цін 2 квітня
1991 р вдвічі (у січні 1992 р вони вже перевищу-
вали рівень грудня 1990 р у 8 разів, їх зростання
щонайменше у 1,5 раза перевищувало зростання

доходів) призвело до різкого погіршення життєвого
рівня населення Стимулу ж для розвитку еко-
номіки „лібералізація" цін не дала, оскільки прово-
дилась в умовах збереження монополізму на ринку

Від краху заколоту

до референдуму

про незалежність

І серпня у Москві розпочався заколот було
г створено антиконституційний Державний

комітет з надзвичайного стану (ДКНС,

хоча більш відома російська абревіатура —
ГКЧП), до якого ввійшли, зокрема, віце-прези-
дент СРСР ГЯнаєв, прем'єр-міністр СРСР
В Павлов, голова КДБ В Крючков, міністр
внутрішніх справ Б Пуго, міністр оборони Д Язов
Заколотники ставили однією із цілей зірвати підпи-
сання нового союзного договору, призначеного на
20 серпня У Москві, де розгорталися основні події,
центром опору став Білий дім президента Роси
Єльцина, на захист якого вийшли неозброєні моск-
вичі (серед його захисників були і представники Ук-
раїни під синьо-жовтим прапором) Керівництво
армії після певних коливань не підтримало заколот-
ників, а деякі підрозділи перейшли на бік народу

В Україні заклик Л Кравчука та очолюваної
ним президії Верховної Ради (де більшість була з
представників КПУ) до спокою і витримки
свідчить про очікувальну позицію Але при цьому
Кравчук заявив, що будь-які зміни мусять відбува-
тися на основі закону і що немає підстав для вве-
дення в республіці надзвичайного стану Керівниц-
тво ж ЦК КПУ, попри словесну завісу, фактично
опинилося на боці заколотників, про що свідчила
його діяльність у дні путчу За цих умов тільки опо-
зиція послідовно й рішуче виступила проти зако-
лотників, розпочалася підготовка до страйку