4 вересня 1991 р. було прийнято постанову про
підняття над будинком Верховної Ради синьо-жов-
того національного прапора. Цим започатковувала-
ся відмова держави, що народжувалася, від ра-
дянської символіки. 15 січня 1992 р. президія Вер-
ховної Ради видала указ "Про державний гімн Ук-
раїни". Затверджувалася мелодія національного
гімну "Ще не вмерла Україна". 28 січня Верховна
Рада проголосила державним синьо-жовтий пра-
пор. Малим гербом України затверджувався три-
зуб. Отже, як і Українська Народна Республіка,
що утворилася після революції 1917 p., постко-
муністична Україна перетворила на державну
національну символіку.
І Ірактично з нуля за п'ять років незалежності і
в умовах, далеких від оптимальних, було сформова-
но усі атрибути державності — від кордонів до на-
городної системи, створено цілісний державний ме-
ханізм України практично з усіма його складовими.
Це означало, що перехідний етап державного
самовизначення пройдено. Найвиразнішим його
відбиттям стало прийняття Конституції, яка уособ-
лює те, до чого прагне світ — повну визначеність і
передбаченість внутрішнього і зовнішнього курсу
держави.
Рік чинності Конституції, зокрема перша поло-
вина 1997 p., характеризувався безпрецедентною
активністю української дипломатії, міжнародних
контактів на всіх рівнях, у тому числі найвищому.
Було здійснено справжній прорив у цій сфері. Він
реалізувався, насамперед, у підписанні Договору
про дружбу, співробітництво і партнерство між Ук-
раїною і Російською Федерацією, а також пакету
інших документів, які закріплювали принципи доб-
росусідства з нашим найбільшим сусідом і найваж-
ливішим партнером у рамках СНД: Українсько-
російської декларації, Спільної заяви двох держав,
371
Створення сприятливого міжнародного середо-
вища забезпечило необхідні об'єктивні умови для
зосередження зусиль на розв'язанні найбільш гос-
трих і нагальних внутрішніх проблем Насамперед
— на подоланні економічної кризи, закладенні ос-
нов економічного зростання
Політичне
становище
* <s 16 жовтня 1990 р Верховна Рада прийняла
f постанову про заснування газети "Голос Ук- власного друкованого органу Замість звичного для
радянських видань гасла "Пролетарі усіх країн,
єднайтеся'" нова газета, що почала друкуватися з
1991 р , обрала лозунг "Владу — Радам'"
Лозунг "Владу — Радам'" недвозначно
свідчив про те, що Верховна Рада претендує на всю
повноту влади у незалежній Україні Здавалося б,
на це були підстави Адже вперше парламент став
працювати без директив державної парти В
суспільстві з'явився консенсус відносно того, що
політичний розвиток має відбуватися демократич-
ним шляхом, а боротьба різних суспільних сил по-
винна проходити тільки у парламентських формах
Десятиріччями КПРС здійснювала диктатуру
через ради, які із запровадженням конституції 1936
р набули парламентської форми Партійне
керівництво не відчувало потреби в конституційно-
му оформленні своїх владних повноважень Тільки
після того, як підвалини тоталітаризму почали хита-
тися під впливом ще прихованої кризи, воно визна-
ло необхідним зафіксувати власну причетність до
влади в 6-ій статті конституції 1977 р Боротьба за
скасування цієї статті на з'їздах народних депутатів
СРСР, яка врешті-решт увінчалася успіхом, стала
початком кінця як партійної диктатури, так і самої
державної партії Неспроможна пристосуватися до
нової політичної ситуації, консервативна частина
партапарату зробила спробу утриматися при владі
силою Коли путч провалився, пішла у небуття як
державна партія, так і створена нею багато-
національна держава
Успадкована від парти влада мала диктаторську
природу Проте ради завжди були не носієм дикта-
тури, а "передавальним пасом" від парти до мас В
умовах демократизації суспільства, коли можли-
вості апаратних працівників маніпулювати вибор-
чим процесом обмежилися, вплив електорату на ра-
Історія У краї ни
низки угод та протоколів з питань співпраці в еко-
номічній сфері Цим створено надійний фундамент
рівноправних і взаємовигідних зв'язків, що базу-
ються на самій природі обох країн і народів, їхній
історії та сьогоднішніх реаліях
Надзвичайно важливим актом з точки зору як
забезпечення національних інтересів України, так і
зміцнення європейської безпеки стало укладення
2 червня в Констанці широкомасштабного договору
"з Румунією Договором про державний кордон з
Білоруссю було започатковано процес вирішення
цього важливого питання з колишніми радянськими
республіками Документом, який остаточно закри-
ває непрості, а часом і трагічні сторінки історії Ук-
раїни й Польщі, стала Спільна заява президентів
обох країн "До порозуміння і єднання"
8 травня 1997 р у Москві було підписано Ме-
морандум про врегулювання проблеми Придні-
стров я, повноправним гарантом якого виступила
разом з Росією Україна Глава нашої держави взяв
участь у зустрічі президентів п'яти країн Централь-
но-Східної Європи у Таллінні (27 травня), яка за-
початкувала нову форму регіональної співпраці
Таким чином, у першій половині 1997 р було
усунуто практично всі чинники, які породжували
певну напруженість у стосунках України з її найб-
лижчим оточенням, створено пояс безпеки і добро-
сусідства Це слід розцінювати і як важливий вне-
сок у поліпшення політичного клімату у Централь-
но-Східній Європі та на континенті загалом
Підтверджуючи різновекторність своєї
зовнішньої політики, наша держава спрямовувала
також зусилля на дальшу розбудову
взаємовідносин зі США та НАТО
У ході візитів Президента України до Сполуче-
них Штатів, засідання украінсько-американської
міждержавної комісії Кучма-Гор було підтверд-
жено принципи стратегічного партнерства з цією
державою намічено шляхи наповнення його кон-
кретним змістом
Виваженість та конструктивність зовнішньої
політики України знайшли наочне підтвердження на
саміті Північно- Атлантичного альянсу у Мадриді
9 липня 1997 р тут було підписано Хартію про
особливі відносини між нашою державою і НАТО
Це надало потужного імпульсу процесові входжен-
ня України у європейські та євроатлантичні
політичні й економічні структури, активізації її
участі у створенні системи колективної безпеки,
зміцненні стабільності на континенті й недопущенні
будь-яких спроб його розподілів
372
Утвердження незалежної України
ди відповідно зріс Будучи залежними від волі ви-
борців, не маючи реальних повноважень, співстав-
них з повноваженнями КПРС, ради не могли за-
довільно справлятися з диктаторською владою
Наслідком цього стало загальне паління ефектив-
ності державного управління в усіх його ланках і по-
слаблення авторитету влади Посилилася некеро-
ваність процесами суспільного розвитку Це над-
звичайно болюче позначилося на суспільному
житті, тому що держава, як і раніше, залишалася
власником і розпорядником переважної частки про-
дуктивних сил
За 1992—1994 рр Верховна Рада України
прийняла близько 450 законів В умовах відсут-
ності цілісної концепції переходу від тоталітарного
до демократичного суспільства багато з них вияви-
лися відірваними від життя і належним чином не
спрацювали Законодавців звинувачувати у цьому
tit варто У пострадянському просторі (і меншою
мірою — в усіх європейських країнах колишнього
"соціалістичного табору") створилася унікальна
соціально-економічна ситуація, до якої не пасував
весь нагромаджений людством досвід реформ
Просуватися вперед можна було лише методом
проб і помилок, пристосовуючи законодавство не
стільки до тривалої перспективи, скільки до пеку-
чих проблем сьогодення До того ж у колишніх со-
юзних республіках чітко проявилася цілком зро-
зуміла закономірність радикалізм нового законо-
давства був тим меншим, чим кращим виглядало
поточне становище Ситуація в Україні, зокрема,
була набагато кращою, ніж у Роси, особливо щодо
продовольчого постачання населення Відповідно
серед української політичної еліти переважали на-
строї на користь якомога повільнішого просування в
реформах Небезпека такого підходу виявилася не
відразу
Існувала ще одна причина декларативності дея-
ких законів Верховної Ради незабезпеченість їх
відповідним механізмом впровадження В міру того
як законотворці позбавлялися рис непрофесійності,
цей недолік поступово вичерпувався
Зникнення з історичної сцени державної парти
ініціювало трансформацію влади незалежно від
усвідомленої волі політичних діячів Власне, процес
іі перетворення розпочався ще на останньому етапі
існування державної парти, з проведення перших
вільних виборів в український парламент Суть цьо-
го процесу полягала в розщепленні диктаторської
влади компартійних структур, яка на поверхні
політичного життя виступала у звичних формах
радянської влади , на залежну від електорату за-
конодавчу і виконавчу плки влади
5 липня 1991 р Верховна Рада прийняла закон
про заснування поста Президента держави На-
родні депутати тоді ше не усвідомлювали, що з поя-
вою Президента почнеться розщеплення моноліту
радянської влади на самостійні плки, здатні про-
тистояти одна одній і взаємно врівноважуватися,
тобто попереджувати переростання будь-якої з них
у диктатуру