Історія України Верстюк n2 (стр. 192 из 205)
В діючій з 1978 р Конституції України вказува-
лося „Народ здійснює державну владу через Ради
народних депутатів, які становлять політичну осно-
ву України Всі інші деражавні органи
підконтрольні і підзвітні Радам народних депу-
татів" Після запровадження посади Президента в
Конституцію було внесено доповнення „Прези-
дент України є главою держави і главою виконавчої
влади України" Неважко зрозуміти, що між цими
нормами існувало непримиренне протиріччя Воно
могло бути розв'язане прийняттям нової Консти-
туції з поділом влади на законодавчу і виконавчу
Починаючи від червня 1991 р конституційна
комісія зайнялася розробкою проекту Основного
закону Вивчалися і використовувалися Конституції
багатьох держав, міжнародні конвенції, історичний
досвід самої України У проекті були закріплені по-
ложення, що містилися в Загальній Декларації прав
людини, пактах ООН про економічні, соціальні і
культурні права, Європейській конвенції з прав лю-
дини тощо Ці норми не викликали заперечень на
всіх етапах конституційного марафону і увійшли в
остаточний текст Конституції
Принципові корективи були внесені в проект
після проголошення 24 серпня 1991 р Акту про не-
залежність України Ця доленосна подія змінила
багато положень парламентської концепції Консти-
туції Розбудова правового поля у незалежній дер-
393
Історія У краї ни
жаві повинна була здійснюватися на власній основі.
Проекти конституційної комісії обговорювалися
на наукових конференціях. Було проведено ряд ек-
спертиз вітчизняними і зарубіжними правниками.
Один з варіантів проекту опублікували, після чого
протягом шести місяців відбувалося його обгово-
рення. До конституційної комісії надійшло 47 тис.
поправок, доповнень і заперечень. У жовтні 1993 р.
було оприлюднено черговий, четвертий варіант про-
екту.
В ході дебатів виявилася непримиренна супер-
ечливість між позиціями Президента України
Л.Кравчука і Верховної Ради стосовно проблеми
розподілу влади. Більшість депутатів вимагала
зберегти положення чинного Основного закону
1978 р. і відкидала норми про сильну вертикаль ви-
конавчої влади, яка починалася б з Президента,
про регіональне і місцеве самоврядування. По-
леміка відбувалася в основному між прихильниками
і противниками збереження радянської системи.
Різні думки висувалися щодо того, якою рес-
публікою мала б стати Україна — парламентською
або президентською?
j Восени 1993 р. конституційний процес остаточ-
і но загальмувався. Діючою залишалася Конституція
УРСР 1978 р., до якої було внесено понад дві сотні
поправок.
Другий етап конституційного процесу розпо-
чався після виборів Президента і нового складу
Верховної Ради. У вересні 1994 р. почала діяти но-
ва конституційна комісія, утворена за принципом
представництва двох гілок влади. Співголовами
комісії були затверджені Президент України
Л.Кучма і Голова Верховної Ради О.Мороз.
Прагнучи зрушити справу з місця Л.Кучма в
грудні 1994 р. вніс проект „Конституційного зако-
ну про державну владу і місцеве самоврядування в
Україні". У ньому містилися конкретні пропозиції
про розмежування влади по лінії законодавчій і
управлінсько-розпорядчій. Проект не міг не пору-
шувати багатьох статей Конституції 1978 p., побу-
дованої як усі попередні радянські конституції, на
принципі нероздільності влади. Згідно з цим доку-
ментом Верховна Рада повинна була віддати Пре-
зиденту істотну частину владних повноважень, тоб-
то наповнити реальним змістом внесену у Консти-
туцію в 1991 р. статтю про запровадження посади
Президента як глави держави і глави виконавчої
влади.
Проходження законопроекту в структурах Вер-
ховної Ради відбувалося болісно й уповільнено. У
багатьох депутатів сама ідея обмеження повнова-
жень парламенту функціями опрацювання і прий-
няття законів не викликала ентузіазму. Адже зако-
нодавча влада абстрактна, тоді як виконавча має
повноваження, пов'язані з безпосереднім впливом
на кар єри людей і матеріальні цінності.
І все-таки 18 травня 1995 р. парламент прийняв '
закон „Про державну владу й місцеве самовряду-
вання". Згідно з ним Президент ставав одно- І
осібним главою уряду, склад якого він мав формува-
ти сам, без узгоджень і затверджень Верховною
Радою. Він мав очолити й систему місцевих органів
державної виконавчої влади. Ідея про місцеву владу
у вигляді рад депутатів не пройшла. Органами дер-
жавної влади від обласного до районного рівня (а
також у районах Києва і Севастополя) ставали дер-
жадміністрації, главами яких Президент повинен
був призначати обраних народом голів відповідних
рад. У компетенції місцевих рад залишалися обме-
жені повноваження: затвердження місцевого бюд-
жету і програм територіального розвитку, заслухо-
вування звітів голів адміністрацій. Всі інші повнова-
ження передавалися держадміністраціям. З прий-
няттям цього закону Україна перетворювалася з
парламентсько-президентської держави у прези-
дентсько-парламентську республіку.
Закон „Про державну владу і місцеве самовря-
дування" було прийнято простою більшістю голосів.
Щоб ввести його в дію, виявилася потрібною кон-
ституційна більшість голосів, тобто дві третини.
Існуючий партійний склад парламенту робив це не-
досяжною справою. В умовах, що склалися, зали-
шався тільки один варіант мирного розв'язання
конфлікту: підписання на період до прийняття нової
Конституції конституційної угоди між Президен-
том і Верховною Радою в особі більшості їі членів.
Переговори про конституційну угоду у Вер-
ховній Раді затяглися. В ситуації, що склалася,
Л.Кучма 31 травня 1995 р. видав Указ про прове-
дення опитування громадської думки з питань
довіри громадян України Президентові та Вер-
ховній Раді. Одночасно він звернувся до ук-
раїнського народу з поясненням цього надзвичай-
ного кроку.
Майже чотирирічний досвід незалежної Ук-
раїни, підкреслювалося у зверненні, свідчить, що
сучасна деформована державна система — одна з
основних перешкод на шляху припинення руйнівних
процесів, які призвели до занепаду економіки, інте-
лектуального і духовного життя, наступу злочин-
ності, зубожіння великих мас населення. Без пере-
394
і
Конституційний процес. Основні положення Конституції України
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про прийняття Конституції України та введення її в дію
Верховна Рада України постановляє:
Стаття І. Прийняти Конституцію України.
Стаття 2. Визнати такою, що втратила чинність,
Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року
з наступними змінами і доповненнями.
Стаття 3. Визнати таким, що втратив чинність.
Конституційний Договір між Верховною Радою України
та Президентом України «Про основні засади організації
та функціонування державної влади і місцевого самоврядування
в Україні на період до прийняття нової Конституції України »
у зв'язку з прийняттям Конституції України.
Голова Верховної Ради України
О.Мороз
Президент України
Л.Кучма
м.Киів, 28 червня 1996 року
Історія України
розподілу повноважень між законодавчими і вико-
навчими органами державної влади, продовжував
далі Президент, без створення дійової виконавської
вертикалі, без чіткого визначення хто і за що
відповідає, ми і далі будемо тупцювати на місці
Оскі\ьки навколо закону про владу розв'язано об-
\удну політичну кампанію, під час якої Президента
звинувачували у намаганнях створити авторитар-
ний режим і здійснити антиконституційний перево-
рот, Л Кучма й вирішив вдатися до народного воле-
виявлення Питання в бюлетені опитування гро-
мадської думки ставилося руба кому виборці
довіряють — Президентові України або Верховній
Раді України^
До опитування справа не дійшла Гостру кризу
влади у червні 1995 р припинила Конституційна
угода, ук\адена строком на один рік Л Кучмою і
О Морозом Під угодою, яка в основному відтво-
рювала положення не прийнятого конституційною
більшістю закону „Про державну владу і місцеве
самоврядування", поставили підписи більше поло-
вини депутатів Тимчасово припинялася дія поло-
жень Конституції 1978 р , які суперечили угоді
Вважалося що за рік гілки влади дійдуть згоди у
конституційному питанні На цей строк обмежува-
лися повноваження парламенту та місцевих рад і
розширювалися нормотворчі та адміністративні
функції виконавчої влади
Винятково важливий етап і нестандартний крок,
яким став Конституційний Договір між Верховною
Радою і Президентом України, дозволив зберегти
керованість започаткувати цілісність державної
помтики на основі принципу розподілу влади сти-
мулювати, власне, конституційний процес
В лютому 1996 р конституційна комісія пере-
дала проект Основного закону на розгляд парла-
менту разом із зауваженнями своїх членів Проект
розглядався майже три місяці Відбулося три
офіційних читання
„Яблуком розбрату" серед депутатів стали п'ять
пунктів розподіл повноважень між гілками влади,
проблема власності, державна символіка, статус
російської мови і статус Республіки Крим У черго-
вий раз конституційний процес зайшов в глухий
кут
В цій ситуації Рада національної безпеки і Рада
регіонів рекомендували Президенту оголосити ре-
ферендум про затверження Основного закону в ре-
дакції, винесеній конституційною комісією на роз-
гляд Верховної Ради Ця редакція передбачала
двопалатну структуру парламенту і його переймену-