Історія України Верстюк n2 (стр. 202 из 205)

Українці

східної діаспори

Щ ЛГ іграцію українців на території, які склада-
, % / і ли Російську імперію, а згодом — Ра-
* Ч Ж дянський Союз можна розділити на
кілька етапів 1) до XIX ст , 2) кінець XIX — по-
чаток XX ст , 3) середина 20 — початок 40-х рр ,
4) 40-і — початок 90-х рр

На першому відтинку часу найпомітнішими пе-
реміщеннями українців за межі території, яка тепер
утворює Українську державу, були такі а) у XV—
XVI ст , зокрема у зв'язку з боротьбою між Вели-
ким князівством Литовським та Москвою за ук-
раїнські землі У цей період на Курщині і Воронеж-
чині оселилися українці з Черніпвщини, б) під час
Визвольної війни під проводом Б Хмельницького й
після підписання договору 1654 р Вже з другої по-
ловини XVII ст у Москві формується українська
колонія Варто зазначити, що в цей час має місце
такий феномен, як інтелектуальна еміграція в 1645
р до Москви переїхало понад 30 вчених, у 1652
р —12 співаків, в) XVIII ст відзначалося тим, що
до Російської імперії прибували українські козаки
(особливо після заборони Катериною II Запорозь-
кої Січі) та діячі мистецтва й культури Наприкінці
XVIII ст , крім Москви, помітні осідки українства
виникають у Центрально-Землеробському районі,
Нижньому Поволжі та на Північному Кавказі (у
Ставропольській губ , наприклад, частка українців
у XIX ст становила 18,6%)

Другий етап характеризується освоєнням нових

414

Украї нці за межами Украї ни

місць переселення Це насамперед Сибір, Далекий
Схід, Казахстан та Середня Азія Впродовж двох-
трьох десятиліть кількість вихідців із України зрос-
ла у названих регіонах на кілька відсотків (наприк-
лад, у Казахстані та Середній Ази з 1,3 до 7,1%)

У наступні етапи особливо помітний слід у пере-
селенських рухах залишили кампанії розкуркулення
українського селянства (20—30-і рр ) та депор-
тація учасників боротьби проти радянського режи-
му на західноукраїнських землях й членів їхніх
сімей На 1 березня 1945 р з 6 західних областей
було виселено близько 18 тис чол (члени підпілля
ОУН), тих, хто ухилявся від служби у Червоній
армії — понад 13 тис (станом на 1 червня 1945)
Згодом українці емігрували в різні регіони колиш-
нього Радянського Союзу під час т зв кампаній ос-
воєння цілинних земель, російського Нечорно-
зем'я, Тюмені, у складі робочої сили, яка спрямову-
валася, зокрема, в країни Прибалтики після їхнього
приєднання до СРСР

Таким чином, завершилося формування ук-
раїнських поселень на схід, південний схід та
північний захід від України За переписом 1989 р у
ЗО містах краях, областях, автономних республіках
та автономних округах колишнього СРСР українці
становили від 4,7 до 17,5% всього їхнього населен-
ня Цілком очевидно, що, у зв'язку із зростанням
етнічної самосвідомості українців за межами Ук-
раїни (останнє стимулював процес побудови неза-
лежної Української держави), ці цифри за минулі
три роки змінилися, у бік збільшення За концен-
трацією українців у Роси та інших колишніх рес-
публіках СРСР виділяються такі регіони Чукотсь-
кий автономний округ (17,5% від всього населен-
ня), Ямало-Ненецький автономний округ (17,5),
Кустанайська обл (17,2), Магаданська обл
(15,8), Республіка Молдова (13,8), Тургайська
обл (12,9), Актюбинська обл (11,9), Ханти-
Мансійський автономний округ (11,7), Павло-
дарська обл (10,3), м Мурманськ (9,2), Тю-
менська обл (8,4), Приморський край (8,2),
Єврейська автономна обл (7,4), Якутія (7,1), Ка-
захстан (5,4), м Рига (5,8), м Таллінн (4,8)

Зберігати українську етнічність у російськомов-
ному оточенні було непросто, зважаючи на ру-
сифікаторську політику Російської імперії, а
пізніше Радянського Союзу Про острівки цієї
етнічності можна говорити стосовно 20-7-30-х рр
Скажімо, на Кубані у 1925 р було 125 українських
шкіл, а в 1926 р їх працювало понад 600, де нав-
чались 24 тис учнів Вивчати українську мову

можна було й у 3070 українських школах Казахста-
ну (1932) На той час 166 тис дітей навчалися в
українських школах, де працювали понад 2 тис
учителів До того ж, у цьому регіоні функціонували
кілька педагогічних технікумів Поза межами Ук-
раїни на сході у згаданий період виходили кілька
українських газет — три в Казахстані та одна в
Хабаровську з досить промовистою назвою
"Соціалістична перебудова" Для порівняння стану
речей з виданням українських газет в інших країнах
наведемо такі дані (на 1934) — у світі виходило
609 українських газет, із них в УРСР — 386, на
українських землях, що входили до складу Польщі,
— 120, на українських землях, що входили до скла-
ду Чехо-Словаччини,— 12, на українських землях,
що входили до складу Румуни,— 7 Українська
еміграція в Європі видавала 48 газет а українська
еміграція в Америці та в Ази — 36

Власне кажучи, школи та преса були на той час
головними чинниками збереження української іден-
тичності на терені Радянського Союзу, й то лише
короткий час Згодом і вони зникають, єдиним
джерелом украінськості в російському довкіллі за-
лишалася сім'я, де через пісню в побуті плекалися
традиції українського народу

Сьогодні доводиться практично починати з ну-
ля відродження української етнічності на терені ко-
лишнього Радянського Союзу Зовнішні чинники
певною мірою сприяють цьому процесові, пере-
довсім йдеться про виникнення нових незалежних
держав й початки демократизації суспільств нових
країн Про відродження етнічності українців східної
діаспори свідчить діяльність близько 120 їхніх то-
вариств (на жовтень 1994), функціонування 25
недільних шкіл (щоправда, на великих просторах
працює лише дві державні українські школи —в
Акмолі (Казахстан) та у Ризі, українська
етнічність підтримується також завдяки 12
періодичним і неперіодичним газетам, 3 постійним
(Таллінн, Нижньовартівськ, Кишинів) та 20 спо-
радичним радіопередачам Безумовно, за таких
умов не може бути й мови про задоволення потреб
етнокультурного розвитку українців, які мешкають
у країнах колишнього СРСР Перспективи в цьому
плані залежать від того, наскільки справжні демо-
крати будуть у цих країнах й яким чином Україна
зможе захищати права українських етнічних мен-
шин поза її межами

415

Українська діаспора
та Україна

арактер зв'язків зарубіжних українців з
батьківською землею залежав від багатьох
об'єктивних і суб'єктивних факторів, на-

самперед від суспільно-політичної ситуації в
країнах поселення і в Україні, позицій різних по-
колінь української діаспори Та, незважаючи на пе-
рипетії історії, українські поселенці в західному
світі, зокрема за океаном, завжди прагнули до
зріднення з землею, яку полишили перші емігранти
і яку не бачила більшість їхніх нащадків скажімо,
понад 80% канадських українців народжені у Ка-
наді Це прагнення відбилося у рухах солідарності й
допомоги українському народові Вони були запо-
чатковані ще у перші десятиліття перебування в
діаспорі Так, 1906 р у Вінніпезі під час проведен-
ня традиційних щорічних шевченківських свят, які,
до речі, мають місце і сьогодні, були зібрані кошти
в т зв "Бойовий фонд" і передані землякам "старо-
го краю" Водночас український часопис США
"Свобода" розгорнув кампанію щодо збирання
коштів для політичних партій Галичини 1913 р ук-
раїнці в Канаді та США розпочали збір коштів на
підтримку українських шкіл Східної Галичини За
короткий час в Канаді було зібрано 5,6 тис до-
ларів, а в Сполучених Штатах — 9,4 тис В 1908 і
1910 рр по всій Канаді українці започаткували мо-
гутню кампанію солідарності з визвольною бороть-
бою своїх земляків

Окрема сторінка в літописі українців у США і
Канаді — підтримка Лютневої революції 1917 р в
Роси та Україні За тисячі кілометрів, в чужому, не
завжди дружньому оточенні, вони з неослабною
увагою прислухалися до вісток, що просочувалися
через океан, про події 1917 р Українські поселенці
в Канаді та США вірили, що перемога над цариз-
мом відкриє широкі можливості для вільного роз-
витку українського народу Цим пояснюється і
підтримка ними жовтневого перевороту 1917 р та
соціалістичних ідей Через десятки років стане зро-
зумілим сподівання зарубіжних українців не справ-
дилися, а тоді більшість з них, мабуть, щиро вірила
в те, що соціалізм принесе жадану свободу, неза-
лежність і щастя Вітаючи визволення українського
та інших народів Роси з-під ярма царського само-
державства, вони висловлювали надію, що вільний
український народ допоможе трудящим Західної
України об'єднатися в єдиній державі

З новою силою рух солідарності проявився під

Історія У краї ни

час голоду в Роси на початку 20-х рр Українські
робітники і фермери Канади, допомагаючи голо-
дуючим Поволжя, одночасно збирали кошти і для
голодуючих України Для них було зібрано понад 10
тис доларів Таку ж суму зібрали й українці Сполу-
чених Штатів

Головним регіоном, куди спрямовувалася допо-
мога української діаспори, була, звичайно ж,
Західна Україна Зарубіжні українці з неослабною
увагою слідкували за національно-визвольною бо-
ротьбою своїх земляків І своїм обов'язком вважали
надання їм матеріальної та моральної підтримки З
цією метою 1922 р в Канаді був створений Ук-
раїнський робітничо-фермерський комітет за виз-
волення Східної Галичини Його першою акцією
стала кампанія по збиранню коштів для допомоги
політв'язням та їхнім родинам