Історія України Верстюк n2 (стр. 25 из 205)

Але спроба організувати достатньо сильний со-
юз проти ординців не вдалася Не маючи змоги
виставити достатньо надійний опір переважаючим
силам Золотої Орди, Данило був змушений поїхати
на переговори до хана Батия в його столицю Сарай
(поблизу гирла Волги) Хан прийняв Данила з по-
честями, але сучасники розуміли, що ця поїздка
означала визнання залежності від орди „О, гірша
будь-якого зла честь татарська'" — написав з цьо-
го приводу літописець Подальша діяльність Данила
засвідчує, що він тільки в крайніх обставинах йшов
на підпорядкування орді, щоб тим самим отримати пе-
редишку і зібрати сили для вирішальної боротьби
Саме з цією метою було споруджено низку укріпле-
них міст, які мали, за словами літопису, бути опорою
„проти безбожних татар" Поступово, спершу дуже
обережно, Данило знову починає шукати союзників
для боротьби з ординцями В 1254-1255 рр війська
Данила, його брата Василька і сина Лева здобули
міста, що піддалися татарам (Болохівські міста в
районі Случі і Тетерева), а коли загони хана Курем-
си перейшли в контрнаступ, вони були відтіснені в свої
кочовища Однак після приходу 1258 р величезно-
го війська Бурундая Данило і Василько були змушені
розібрати укріплення найбільших фортець на доказ
того, що вони „мирники" орди Лише столичний
Холм не скорився і зберіг свої фортифікації

Данило проводив активну зовнішню політику
Після смерті останнього австрійського герцога з ди-
настії Бабенбергів син Данила Роман одружився з
Гертрудою Бабенберг і з допомогою угорського ко-
роля спробував оволодіти герцогським престолом
Австрії Ця спроба була невдалою (в результаті три-
валої боротьби з 1282 р тут укріпилась династія
Габсбургів)

Міжнародному авторитетові Данила сприяло
вінчання його в 1253 році отриманою від папи Іно-
кентія IV королівською короною Місцем коронації
він обрав Дорогичин на Підляшші, щоб підкресли -

ти свої права, на це місто, де свого часу розгромив тев

тонських лицарів Західноєвропейські хроніки
називали Галицько-Волинське князівство ко-
ролівством ще задовго до дорогичинської коронації,
тому, надсилаючи в подарунок Данилові корону, па-
па рахувався з реальними фактами Взаємини
холмського двора з Римом мали політичний характер

Галицько - В олинське
князівство в кінці ХІН-
на початку XIV ст.

ісля смерті Данила Галицького (1264 р ) його
син Шварно Данилович на короткий час
об'єднав Галицьке князівство з Литвою Лев

Данилович (помер 1301 р ), який успадкував Львів
і Перемишль, а після смерті Шварна — Холм і Га-
лич значно розширив свої володіння, приєднавши
до них Люблінську землю і частину Закарпаття з
м Мукачевим У Володимирі правив у цей час Во-
лодимир Василькович (1270-1288), у Луцьку
Мстислав Данилович (з 1289 р також у Володи-
мирі)

На початку XIV ст Волинське і Галицьке
князівства знову об'єднались в руках одного князя -
Юрія І Львовича, внука Данила Галицького

Скориставшись з внутрішніх заколотів в Золотій
Орді, Галицько-Волинське князівство змогло на дея-
кий час знову пересунути південні межі своїх володінь
аж до нижньої течи Дністра й Південного Буга По-
казником могутності Юрія І було те, що він, як і
Данило, прийняв королівський титул, іменуючи се-
бе королем Русі (тобтЈ Галицької землі) і князем
Володимирн(Волині) Йому вдалося ДОМОГТИСЯ ВІД
константинопольського патріарха встановлення окре-
мої Галицької митрополії, до якої входило кілька
єпархій — володимирська, луцька, перемишльська,
турівсько-пінська (перед тим вся Русь входила до
складу однієї митрополії — київської) Утворення
Галицької митрополії сприяло розвиткові традиційної
культури і допомагало захищати політичну неза-
лежність об'єднаного князівства До речі, перший
галицький митрополит Петро пізніше став першим
московським митрополитом

У 1308-1323 рр в Галицько-Волинському
князівстві правили сини Юрія — Лев II і Андрій
З їх іменами пов'язана важлива сторінка історії За-
карпаття В 1315 р тут почалося повстання місцевих
феодалів проти короля Угорщини Карла-Роберта,
основоположника нової династії — Анжуйської Ряд
істориків припускають, що в повстанні взяли участь

і селяни Закарпаття На чолі повстанців стали над-
жупан Землинського і Ужанського комітетів Петро,
син Петра Петуні, а також палатин Копас Близько
1315 р Петро їздив до Галицької землі, щоб запро-
сити на угорський престол одного з Галицько-
Волинських князів — Андрія або Лева Юрійовича
Повстання охопило значну частину Закарпаття, але,
не отримавши достатньої підтримки, потерпіло пораз-
ку В 1320 р на заклик наджупана Петра повстання
розгорілось знову, але бл 1322 р було придушене
Мабуть, саме тоді Галицько-Волинське князівство
втратило Мукачеве і прилеглу округу

На міжнародній арені Галицько-Волинське
князівство за Андрія і Лева Юрійовичів орієнтува-
лось на союз з Тевтонським орденом Це було корисно
як для забезпечення торгівлі з Балтикою, так і у
зв'язку з тим, що все більш відчутним був натиск Лит-
ви на північні окраїни князівства Збереглась грамота
Андрія і Лева 1316 року про підтвердження союзу з
Орденом, якому галицько-волинські князі обіцяли
захист від Золотої Орди Отже, хоч галицько-
волинське князівство мусило визнавати формальну
залежність від Золотої Орди, фактично воно вело са-
мостійну зовнішню політику Польський король
Владислав Локетко називав своїх східних сусідів
князів Андрія і Лева „непоборним щитом проти жор-
стокого племені татар" Виснажлива боротьба із
зовнішніми воргами, гострі внутрішні конфлікти
князів з боярами і війни князів між собою ослаблю-
вали сили Галицько-Волинського князівства, і цим
скористувалися сусідні держави Після смерті ос-
таннього Галицько-Волинського князя Юрія II
польський король Казимир III напав на Львів, погра-
бував княжий палац на Високому Замку (звідки
вивіз „дві корони величезної вартості, оздоблені до-
рогими каміннями і перлами, а також мантію і трон"),
але скоро був змушений відступити Правителем Га-
лицької землі став боярин Дмитро Детько, натомість
на Волині укріпився князь литовського походження
Любарт (Дмитро) Гедимінович, який прийняв мову
і звичаї місцевого населення

В боротьбі за галицькі землі, яка йшла із змінним
успіхом, симпатії більшості галичан були на боці Лю-
барта Все ж сили були надто нерівними В 1349 р
Польща знову захопила Галицько-Холмське та Пе-
ремишльське князівства, а король польський Казимир
проголосив себе „правителем Королівства Русі",
тобто Галичини Великий князь литовський Аіьпрдас
(Ольгерд Гедимінович) у 60-х рр XIV ст підпоряд-
кував собі інші українські землі — Поділля,
Київщину, Переяславщину Галицьке князівство з

Галииько-Волинське князівство

1370 р опинилось під владою Угорського королівства,
причому в 1372-1378і 1385-1387 рр тут правив як
васал угорського короля онімечений князь із Сілезії
Володислав Опольський Він прагнув незалежності
від Угорщини і навіть почав карбувати у Львові
монету з гербом Галичини і власним ім'ям Однак
1387 року Галицька земля і західна частина давньої
Волині (Холмщина) були надовго захоплені
Польським королівством Належні раніше до Га-
лицько-Волинського князівства землі між Дністром
і Прутом, в тому числі територія сучасної Буковини,
опинились у складі Молдавського князівства, яке
сформ> валось саме в цей час Поряд з румунською
більшістю, значну частину населення цього князівства
становили українці, а деякі волості були цілком ук-
раїнськими В устрої і правовій системі Молдавського
князівства було чимало рис, які сформувались у Га-
лицько-Волинському князівстві навіть грамоти
господарів (князів) Молдавії протягом тривалого
часу укладались українською мовою

У культурному житті Галицько-Волинської землі,
як і всюди у той час, велику роль відігравали церковні
установи — монастирі, єпископп, парафії Про існу-
вання шкіл на Волині можна зробити висновок з
житія іконописцю Петра, згодом митрополита, воли-
нянина родом Ного, коли досяг семи років „віддали
батьки книг учитись" Освічені люди, знавці інозем-
них мов працювали в князівських і єпископських

ГвЛІіЦЬКО-волинський король Юрій II

канцеляріях Вони готували тексти грамот, вели ди-
пломатичне листування Збереглись, зокрема
латиномовні грамоти галицько-волинських князів і
скріплений печаткою лист ради м Володимира раді
м Штральзунда (Німеччина) з вимогою повернути
володимирським купцям сукно з розбитого корабля
У Галицькій області створена найдавніша східно-
слов'янська редакція тексту Нового Заповіту, яка
помітно відрізняється від першої редакції, запозиче-
ної від південних слов'ян Ряд давніх пам'яток
(Христинопольський апостол XII ст , Бучацьке
євангеліє ХІІ-ХПІ ст та ініш) збереглись у монастирі
південноволинського села Городище (поблизу сучас-
ного Червонограда), що був в XIII-XIV ст великим
культурним центром В Холмі за Льва Даниловича
переписано два Євангелія, в яких типово народні ук-
раїнські мовні риси чітко проступають крізь
церковнослов'янську основу тексту літургійних книг