Історія України Верстюк n2 (стр. 28 из 205)

Очевидно, просування литовців на землі Півден-
но-Західної Русі у 50-х рр XIV ст було узгоджене
з Сараєм, і, таким чином, їх інкорпорацію здійснено
на договірних засадах — у формі кондомініуму, що

Українські землі
за князювання

Вітовта (1392—1430)

і ростання могутності Вітовта було тісно пов'яза-

|не з тими змінами, які відбувалися протягом''
'останнього десятиліття XIV ст у внутрішньо-

му устрої підвладної йому держави В цей період
найвизначніші з-поміж литовських князів, які мали
уділи в Південній Русі, були позбавлені Вітовтом
своїх володінь, де вони досі почувалися як самостійні
правителі їхня залежність від великого князя ли-
товського обмежувалася сплатою щорічної данини та
„послушством"

Саме в цьому „послушстві" 1393 р відмовив
Вітовту (як раніше його батькові Кейстуту) новгород-
сіверський князь Дмитро-Корибут Ольгердович, що
й призвело до воєнної конфронтації Зазнавши пораз-
ки від Вітовтових військ під Докудовим,
Дмитро-Корибут марно шукав порятунку^на Сівер-
щині й врешті-решт мусив капітулювати Його землі
були конфісковані та передані князю Федору Любар-
товичу, у якого відібрали Волинь

Того ж року втратив Поділля Федір Коріато-
вич, котрий, за літописним переказом, володів ним
після смерті своїх трьох братів Зпдно з тим же пе-
реказом, за його князювання „Подільська земля не
хотіла слухняною бути (владі) князя великого Вітов-
та і Литовської землі, як і до того слухняною не була
І князь великий пішов з усіма силами литовськими до
Поділля і в усіх містах засів" Федір Коріатович
знайшов притулок в Угорщині

Дійшла черга й до Київської землі, яку Вітовт по-
обіцяв передати Скиргайлу як компенсацію за
втрачене ним Троцьке князівство Усунення з уділу
Володимира Ольгердовича сталося 1394 р Київський
стіл зайняв Скиргайло Ольгердович, але ненадовго
За літописним оповіданням, цей „чудовий і добрий
князь" був невдовзі отруєний намісником митропо-
лита Фомою 3 його загибеллю у Києві утвердився
князь Іван Гольшанський, котрий передав свою вла-
ду у спадок синам

Хоча в результаті цих подій удільний устрій
південноруських земель так і не був ліквідований,
місцеві можновладці зазнали нищівного удару, а по-
зиції Вітовта значно зміцніли

Катастрофа спіткала його несподівано — у серпні
1399 р , коли в битві на Ворсклі полягли кращі сили
Литви та Русі Масштаби цієї трагедії мимоволі вик-
ликають у пам'яті битву на Калці, в якій загинули
тисячі руських воїнів (1223) Ця аналопя не є цілком

Історія У краї ни

Причиною цього стали події, що розгорнулися у
Литві після смерті Ольгерда (1377), коли велико-
князівський віленський стіл успадкував, всупереч
принципам родового старшинства, його молодший
син Ягайло (від другого шлюбу з тверською княж-
ною Уляною) Це викликало обурення старших
Ольгердовичів Деякі з них навіть відмовилися виз-
навати Ягайла своїм сюзереном і перейшли на службу
до короля Людовика Угорського та московського
князя Дмитра Івановича (відомого як Донський)
Не було миру й у взаєминах між Ягайлом та Кейсту-
том Режим їхнього співправління, успадкований від
попередніх часів, тривав лише кілька років Нев-
довзі між ними спалахнула відкрита боротьба, що
закінчилася загибеллю Кейстута, таємно задушено-
го за наказом племінника (1382) Месником за батька
виступив князь Вітовт Кейстутович, котрий вдався
до допомоги Ордена

У цій ситуації Ягайло змушений був шукати со-
юзників як у середині держави, так і поза її межами
Щоб зміцнити своє становище, він, додержуючись
традиції співправління, наблизив до себе брата Скир-
гайла, котрий, отримавши Троцьке княжіння, зайняв
при ньому те ж місце, що мав при Ольгерді Кейстут
Незабаром сприятливо склалися й зовнішньополітичні
обставини малопольські політики висунули ідею од-
руження Ягайла з королевою Польщі Ядвігою Цей
союз мав посилити позиції обох держав у боротьбі зі
спільним ворогом — Орденом

Ягайло прийняв пропозицію Наслідком цього
стало укладення Кревської унії (1385), якою передба-
чались інкорпорація Великого князівства Литовського
до складу Польської держави й перехід у католицтво
Ягайла та всіх мешканців Литви У лютому 1386 р
Ягайло охрестився, взявши ім'я Владислав, одру-
жився з Ядвігою і став польським королем Було
охрещено й Литву — останню язичницьку країну в
Європі (за винятком Жемайти, яку окатоличено ли-
ше 1430 р ) Однак Ягайлу так і не вдалося повністю
втілити укладену в Крево угоду й згідно з нею „навік
приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Ко-
рони Польської", бо в особі Вітовта владно заявила
про себе тенденція до збереження політичної са-
мостійності Великого князівства Литовського
Початок державному відродженню Литви був покла-
дений Острівською угодою, за якою Ягайло мав
повернути Вітовту всі батьківські землі (передусім
Троцьке князівство) й зробити його своїм намісником
у Литві (1392) А вже за кілька років, литовсько-
руські князі та бояри проголосили Вітовта королем

(1398)

візантійський, ординський, волоський посли Однак
внаслідок протидії з боку Ягайла Вітовт так і не був
коронований Він помер у жовтні 1430 р „у великій
честі та славі", залишивши по собі довгу пам'ять
На Вітовта у своїй політичній практиці орієнтували-
ся інші литовські володарі, а порядки, що існували
за його часів, розглядалися у Литовській державі як
нормативні

Політичне життя
українських земель

у другій третині

наприкінці XV ст.

аступником Вітовта став молодший Ольгер-
дович — Свидригайло Людина примхливої
та неспокійної вдачі, він протягом кількох

десятиліть завдавав чимало клопоту як великому
князю литовському, так і своєму братові Ягайлу Той
тільки під тиском обставин погодився на його канди-
датуру, що користувалася особливою популярністю
серед руських князів та бояр

Князювання Свидригайла розпочалося з воєнних
дій на пограниччі Польщі та Литви Яблуком розбра-
ту стало західне Поділля, яке з 1395 р належало
Спиткові з Мельштина Після загибелі Спитка у
битві на Ворсклі воно повернулося до Ягайла, котрий
1411 р передав його Вітовту в довічне володіння
Втім польські шляхтичі, яких було чимало на Поділлі,
неохоче присягали на вірність новому володарю і
продовжували вважати свої землі коронними, що
цілком відповідало намірам краківського двору
приєднати Поділля до Польщі по смерті Вітовта
Тож не дивно, що на звістку про неї поляки захопи-
ли кілька замків на західному Поділлі Це викликало
обурення Свидригайла, який у відповідь затримав у
Литві Ягайла Останній пообіцяв повернути Поділля,
та не додержав свого слова, і на польсько-литовсь-
кому прикордонні спалахнула війна, котра, щоправда
спиралася не на ініціативу Свидригайла, а на рух
місцевих сил

Поштовхом до початку воєнних дій між коро-
лем і великим князем литовським стала образа,
завдана Свидригайлом Ягайловому послу Роздрато-
ваний поведінкою брата король у червні 1431 р
вирушив на Волинь, де 31 липня зіткнувся із Свид-
ригайловим військом По битві, яка відбулася під
Луцьком, литовський володар був змушений відсту-
пити Місто ж опинилося в облозі, що затяглася на
кілька тижнів Пасивність, виявлена Свидригайлом
у ході цієї кампанії, певною мірою компенсувалася йо-

Українські землі у складі Литви та Польщі

довільною в обох випадках татари безпосередньо
не загрожували Південній Русі На Калці руські
князі обстоювали інтереси половецького хана Котя-
на На Ворсклі ж війська під проводом Вітовта стали
на захист золотоординського хана Тохтамиша, позбав-
леного влади внаслідок конфлікту з Тимуром
(Тамерланом) і змушеного шукати собі притулку в
Південній Русі

Втім це, безперечно, не означає, що Вітовт не дбав
про вдасні політичні інтереси Користуючись ситу-
ацією, він спромігся отримати від колишнього
правителя Орди ярлик на підвладні Литві українські
землі, на вагу котрого у татарсько-литовських взаєми-
нах указують його численні підтвердження у
XV—XVI ст Очевидно, плани Вітовта сягали ще
далі Принаймні, так стверджує один з літописців,
оповідаючи, що перед битвою „радився Вітовт з Тох-
тамишем, кажучи „Я посаджу тебе в Орді на царство,
а ти мене посади на Москві, на великому княжінні на
всій Руській землі" Тож поразка на Ворсклі була не
просто воєнною катастрофою Тут, за словами відо-
мого польського історика Л Колянковського,
„у потоках крові потонули мри Ягайла та Вітовта
про об'єднання в межах литовської державності всієї
Русі, всієї Східної Європи"

Не випадково невдовзі було відновлено унію з
Короною Польською Угодою, укладеною у Вільно
на початку 1401 р , Вітовт визнався довічним прави-
телем Литви Після смерті ж усі підвладні йому землі,
за винятком тих, що залишалися його вдові та братові
Сипзмунду, поверталися до складу Польщі, й саме тоді
мала відбутися повна інкорпорація Великого князів-
ства Литовського, передбачена Кревською унією