Історія України Верстюк n2 (стр. 37 из 205)

В умовах швидкого розвитку національної свідо-
мості викристалізовуються національні інтереси,

Підготовка і початок повстання.
Перші перемоги.
Зародження ідеї автономізму

' олітика уряду на ліквідацію козацтва як ста-
ну, переслідування православної віри,
>. зловживання і здирства з боку місцевої

адміністрації та орендарів вже в середині 40-х pp. вик-
ликали гостре невдоволення серед козацтва. Є
підстави вважати, що|починаючи з 1646 p., група ко-
заків, очолювана чигиринським сотником Богданом
Хмельницьким, розпочала підготовку повстання.
Протягом 1646—1647 pp. до керівного центру вхо-
дили сотники Ф.Вешняк, К.Бурляй, Д.Гиря,
Б.Топига, колишні полковники М.Нестеренко і
Я.Клиша, М.Кривоніс, брати Нечаї тощо. Для ре-
алізації задуму Б.Хмельницький та його соратники
намагалися скористатися намірами короля Влади-
слава IV залучити козаків до війни з Портою. У
серпні-вересні 1647 р. проводяться таємні ради для
обговорення планів повстання. Приймається рішен-
ня розпочати його в листопаді, коли коронний
хорунжий А.Конєцпольський мав вирушити у пониз-
зя Дніпра проти татар.

Однак раптова поява Очаківської орди та зрада

боку чигиринського осавула Р.Пешти зірвали вис-
туп. Б.Хмельницький ув'язнюється. Вирвавшись за
сприяння друзів на волю, він (очевидно, в третій де-
каді грудня) з кількома десятками осіб (серед них
перебував і 20-річний Петро Дорошенко) негайно по-
дався на Запорожжя. Зважаючи на перебування
польської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився на
о.Томаківка (Буцький), де відразу ж розпочав фор-
мування збройних сил й встановив зв'язки із
запорожцями. Заручившись підтримкою останніх,

лютого 1648 р. оволодів Січчю, а 9 лютого завдав
поразки черкаському й чигиринському полковникам,
котрі готувалися до наступу на повстанців. Очевид-
но, через кілька днів на козацькій раді в Січі
Б.Хмельницький обирається гетьманом Війська За-
порозького. Саме ці події й ознаменували початок
Національної революції.

На перших порах керівник повстання розгорнув
діяльність відразу ж у кількох напрямах: підготовки
відступу на "волості", залучення на свій бік 6 тис.
реєстрових козаків, уникнення передчасних воєнних
дій з польською армією, укладення військово-політич-
ного союзу з Кримським ханством. Так, у південні
райони направляються досвідчені козаки з листами
гетьмана до їх мешканців готувати зброю й підніма-
тися на боротьбу. Цей заклик знайшов у них

Історія У краї ни

осмислення їх значимості у житті суспільства. Утверд-
жується переконання, що поляки прагнуть "руський
бідний народ унівець повернути і зовсім викоріняти",
а відтак зміцнюється рішучість знищити "панування
ляхів".

У соціально-економічній сфері:

Хоча за рівнем розвитку промисловості й торгівлі
Україна відставала від Німеччини, Англії та Нідер-
ландів, все ж на цей час вже окреслився процес
розкладу цехового ремесла і в багатьох промислах
відбувалося зародження початкових форм мануфак-
турного виробництва. Особливо виразно подих нової
цивілізації проявлявся, на відміну від Нідерландів і
Німеччини, не в промисловості й торгівлі, а в сільсь-
когосподарському виробництві Півдня Укра'іни. Адже
становлення козацького стану супроводжувалося
розвитком якісно нового типу господарства — за
суттю фермерського. І протиріччя між ним і наступаю-
чим фільварково-панщинним господарством, яке
грунтувалося на праці закріпаченого селянина, стає
одним із головних причин вибуху 1648 р. По-друге,
козацтво виробило такі принципи соціальної ор-
ганізації, які докорінно різнилися від існуючих
середньовічних суспільних відносин й вступили в ан-
тагоністичну суперечність з ними. Курс польського
уряду на ліквідацію козацтва як стану не міг не вик-
ликати його збройного спротиву. По-третє,
відбувалися надзвичайно швидкі темпи як зростан-
ня соціально-економічного визиску селян і міщан,
так і закріпачення ще відносно вільного населення
Південного й Східного регіонів.

IV. У психологічній сфері:

Відомий соціолог П.Сорокін встановив: приду-
шення базових інстинктів породжує "революційні
відхилення у поведінці людей". До них належать го-
лод і травний інстинкт; інстинкти власності,
самозбереження, свободи, успадкованих здібностей
тощо. Протягом 1647—1648 pp. голод охоплював ве-
ликі райони країни; протягом 20—40-х pp. відбувався
процес втрати селянами, козаками, міщанами, дрібною
шляхтою власності; постійні напади татар і репресії
з боку державних структур придушували інстинкти
як індивідуального, так і групового самозбереження,
самовираження успадкованих здібностей, а закріпа-
чення вело до втрати свободи.

Отже, на 1648 р. в Україні зав'язався складний
вузол різних суперечностей, що міцно переплітали-
ся і розв'язати який правлячі кола Польщі виявилися
неспроможними.

Українське національне відродження. Створення козацької держави

підтримку. Лише український князь І.Вишневець-
кий вилучив у підданих своїх маєтків кілька десятків
тисяч самопалів. За визнанням коронного гетьмана
М.Потоцького, "не було жодного села, жодного
міста, в яких би не лунали заклики до свавілля і де б
не замишляли на життя й майно своїх панів і орен-
дарів" . Активна організаційна робота проводилася і
серед реєстрових козаків.

До середини березня українському гетьману вда-
лося завершити переговори з Кримським ханством.
Згідно з досягнутою домовленістю воно зобов'язу-
валося надати допомогу проти поляків, причому,
татари не повинні були шкодити українцям, не пали-
ти міст і сіл. Із свого боку українці обіцяли платити
упоминки і не допускати морських виправ. На допо-
могу повстанцям хан направив 3—4 тис. осіб на чолі
з комендантом Ферал-Керману Тугай-беєм.

На цьому етапі революції Б.Хмельницький та
його прибічники висували лише ідею автономії для ко-
зацького регіону. Під час переговорів з послами
М.Потоцького (близько середини березня) постави-
ли вимоги: вивести польське військо з цих земель,
ліквідувати на них "управління Речі Посполитої",
надати їм права укладати договори із зарубіжними во-
лодарями. Вважаючи їх неприйнятними, коронний
гетьман пришвидшив підготовку походу. Маючи у
розпорядженні близько 15 тис. жовнірів (разом з
реєстровими козаками), вирішив завдати удару по та-
бору повстанців. З цією метою 26 квітня направив
Дніпром 4 полки реєстрових козаків і частину дра-
гунів (4,5 тис. осіб), а суходолом 21 квітня — 2
полки реєстровців і жовнірів (5 — 5,5 тис. осіб) під
проводом сина Стефана.

Одержавши від розвідників інформацію про час
і напрямок виступу С.Потоцького, Б.Хмельниць-
кий на чолі 4 — 5 тис. українців і татар Тугай-бея
вирушив Микитинським шляхом назустріч полякам.
Застосувавши тактику використання передового за-
гону татарської кінноти для зупинки ворога і
прикриття головних сил при їх виході у район битви,
він оточив 29 квітня противника біля р. Жовті Води.
Під час боїв, що набрали затяжного характеру, геть-
ман зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків
(12 травня на його бік перейшли полки, що пливли
Дніпром, а наступного дня — ті, котрі перебували при
С.Потоцькому). У вирішальному бою 16 травня
польське військо при виході з урочища Княжі Бай-
раки було повністю розгромлене.

Не гаючи часу, Б.Хмельницький виступив про-
ти головних сил противника, щоб не допустити
відступу у центральні райони України й об'єднання

з 6-тисячним військом І.Вишневецького. 26 травня
полки М.Потоцького потрапили неподалік від Кор-
суня у заздалегідь підготовану пастку в урочищі
Горохова Діброва й зазнали нищівної поразки. Корон-
ний і польний гетьмани потрапили до полону.

Добившись блискучих перемог, Б.Хмельниць-
кий мав намір продовжити наступ у центральні
райони, томуі рухаючись до Білої Церкви, розсилав
універсали до населення з закликами братися за
зброю. Через Тугай-бея передав М.Потоцькому про-
граму вимог, що передбачала створення до Білої
Церкви та Умані удільної, з визначеними кордонами,
держави. Так було вперше сформульовано ідею ство-
рення національної держави.

Через відмову хана Іслам-Гірея (прибув до ук-
раїнського табору під Білою Церквою 2 червня)

Б.Хмельницький.

Гравюра Вауманса і Мейсенса.

взяти участь у подальшому наступі, прагнення
більшості козацтва замиритися з польським урядом,
а також загрозу вторгнення московського війська як
союзника поляків у боротьбі з татарами, Б Хмель-
ницький змушений був припинити похід Скликана
козацька рада вирішила направити посольство до
Варшави і добиватися задоволення соціально-еко-
номічних вимог козацтва та повернення православним
у ряді міст захоплених уніатами церков Питання ав-
тономії для козацької України в інструкції обходилося
мовчанкою

Рушійні сили
і характер революції.
Проблема її типології,
хронологічних меж
та періодизації