овідавшись про розгром польського війська,
селяни і міщани масово бралися за зброю і во-
®сени 1648 р боротьба охопила всі етноукра-
їнські землі Речі Посполитої 3 поміж соціаль-
них верств найважливішу роль в революції відігравало
козацтво, котре міцно тримало у своїх руках провід
і винесло на плечах основний тягар боротьби за не-
залежність Саме воно становило кістяк армії, основу
нової політичної еліти, чинило найорганізованіший
спротив феодалізації соціально- економічних відно-
син, незважаючи на те, хто виступав її рушієм
старшина, панство, польський чи російський уряди
Дуже активну участь у революційних подіях взя-
\о селянство, особливо протягом 1648 1652,
1658—1659,1664—1666,1668 рр Поголовно "по-
козачившись" у 1648 р , воно в наступні роки
відчайдушно боролося за збереження "козацьких
прав і вільностей" На жаль, обезкровлене селянст-
во Західного регіону, починаючи з осені 1649 р
(залишившись за межами Української держави),
відходить від активної боротьби й знову потрапляє у
феодальну залежність до панів Масового характеру
набрала у 1648 р участь у боротьбі міщан Саме за
їх сприянням загонам повстанців вдалося опанувати
найміцніші міста-фортеці, а в окремих регіонах вони
відігравали провідну роль в організації боротьби
(Західне Поділля, Житомирщина, Луцький повіт,
Галичина)
З самого початку боротьба охопила "всю Русь"
й спрямовувалася проти національно-релігійного
гноблення з боку Польщі Українці прагнули звільни-
ти від "ляхів" "Руську землю" й домогтися
Історія У краї ни
"відокремлення Русі від Корони" 3 кінця 50-х рр
народні маси розпочали також боротьбу проти ко-
лоніальної політики Росії, уряд якої намагався звести
нанівець суверенітет козацької України, вони також
чинили спротив спробам Кримського ханства й Пор-
ти підпорядкувати її своїм інтересам
Невід'ємною складовою революції була соціаль-
на боротьба Незважаючи на виразно окреслені
жорстокість та розбійницький й грабіжницький ас-
пекти, основний Ті зміст полягав у ліквідації всіх
різновидностей феодальної залежності й існуючих
форм експлуатації, у виборенні особистої свободи і
вільної (фермерського типу) власності на землю
Влітку 1652 р селяни і міщани де-факто добилися
визнання з боку українського уряду головніших
соціально-економічних завоювань
Отже, боротьба носила національно-визвольний,
релігійний та соціальний характер її головніші зав-
дання полягали в тому, щоб добитися створення
незалежної соборної держави і ліквідувати існуючу
феодальну модель соціально-економічних відносин й
утвердити нову, в основі якої лежала б дрібна власність
фермерського типу Визначальним було виборення не-
залежності, бо лише вона відкривала перспективу
розвитку нових відносин й могла б запобігти проце-
су феодалізації суспільства
В історичній науці залишаються відкритими пи-
тання типології, хронологічних меж і періодизації
боротьби, що розпочалася в 1648 р Набрали по-
ширення такі її терміни як "повстання" (козацьке,
народне, українське, селянське і тін ), "війна" (ко-
зацька, селянська, громадянська, польсько-козацька,
визвольна, національно-визвольна, та ін ), "рево-
люція" (козацька, буржуазна, національна, націо-
нально-визвольна, українська та ш ) Зрозуміло
кожне з названих понять розкриває зміст соціально-
політичних подій, які мають спільні риси, а за певних
обставин можуть розвиватися з однієї в іншу І все ж,
такі поди як "повстання", "війна" і "революція"
різняться між собою і вимагають вживання для оз-
начення своєї сутності відповідних дефініцій
Вважаємо, що за своїми масштабами, змістом,
формами, характером і метою боротьби, якісними
змінами, що відбувалися у політичному, соціально-
економічному і духовному житті суспільства подія, що
розпочалася у 1648 р , становила собою не "пов-
стання" чи "війну", а "Українську національну рево-
люцію" близьку до Нідерландської революції 1566—
1609 рр Помилковим є вживання термінів "козацьке
И (( « " -
повстання , козацька війна і т ін , бо вони ігнору-
ють національно-визвольну боротьбу української
80
і/
Українське національне відродження. Створення козацької держави
нації за створення незалежної держави й зводять
зміст події до внутрішнього соціального конфлікту у
Польщі (таку оцінку їй давали польські історики
другої половини XVII ст )
Залишається нез'ясованим питання хронологічних
меж революції В радянській історіографії 50—80-
х рр панував погляд, що Визвольна війна тривала
протягом 1648—1657 рр На нашу думку, зі смер-
тю великого гетьмана в серпні 1657 р боротьба
народу за розв'язання головніших завдань не припи-
нилася, хоча тепер точилася у значно складніших
внутрішніх і геополітичних умовах Не випадково
сучасники подій 60—70-х рр вбачали в них продов-
ження боротьби, що спалахнула у 1648 р Лише
ліквідація державних інституцій у Правобережній
Україні й зречення від влади П Дорошенка у вересні
1676 р ознаменували завершення революції по-
разкою
В її розвитку виділяємо такі періоди:
Перший (лютий 1648 — червень 1652 рр ) ха-
рактеризується найбільшим розмахом національно-
визвольної і соціальної боротьби Витворена Ук-
раїнська держава де-факто виборює незалежність, а
Селянська війна завершується ліквідацією дорево-
люційної системи феодальних відносин на селі
Другий (червень 1652 — серпень 1657 рр )
відзначається погіршенням геополітичного станови-
ща козацької України та активними пошуками
союзників на міжнародній арені з метою розгрому
Речі Посполитої й возз'єднання в межах держави усіх
етноукраінських земель У політичному розвитку
намітилася яскрава тенденція щодо утвердження мо-
нархічної форми правління в особі спадкового
гетьманату
Третій (вересень 1657 — червень 1663 рр ) охо-
плює час різкого загострення соціально-політичної
боротьби, що вилилася в громадянську війну й роз-
колола Українську державу на два гетьманства
Четвертий (липень 1663 — червень 1668 рр )
ознаменувався намаганнями польського і російсько-
го урядів поділити Українську державу та
відчайдушною боротьбою національно-патріотичних
сил за збереження ії єдності
/7 ятий (липень 1668 — вересень 1676 рр )
припадає на нове загострення політичної боротьби,
посилення втручання іноземних держав у внутрішні
справи козацької України, ліквідацію державних
інституцій у Правобережжі та поразку революції
Розгортання
національно-визвольної
і соціальної боротьби.
Пилявецька битва
Б
Хмельницький вжив заходів для розгортання
визвольної боротьби й формування на місцях
національних органів влади 3 цією метою
розіслав у різні регіони підрозділи, очолювані
досвідченими старшинами Особливо швидко розгор-
талося повстання у Лівобережній Україні Тому
І Вишневецький поспішно залишив Переяслав і в
районі Любеча переправився на Правобережжя
Протягом червня загони повстанців і козацькі сотні
зайняли Лубни, Переяслав, Прилуки, Мену, Сосни-
цю й інші міста До середини липня, за винятком
Чернігова й Стародуба, вся територія Лівобережжя
була звільнена від польського панування Наприкінці
липня впав Стародуб, а на початку серпня повстанці
оволоділи Чернігівським замком, який захищало
близько 2-х тис осіб
У значно складніших умовах розгорталася бо-
ротьба у Правобережній Україні та західноукраїнських
землях, де знаходилося багато міст-фортець з силь-
ними залогами Похід козацьких підрозділів у першій
половині червня до Києва та його захоплення сприя-
ли розвитку повстанського руху у центральній частині
Київського і в Житомирському повітах, які до сере-
дини липня звільнилися від польської влади
Розгортання боротьби на терені Поділля й півдня
Волині пов'язане з діяльністю черкаського полковни-
ка, наказного гетьмана М Кривоноса Вступивши
на початку червня на чолі 400 козаків у межі Брац-
лавщини, він до середини липня створив щонайменше
20-тисячне військо Під час походу було не лише
звільнено десятки міст (серед них такі великі як Пог-
ребище, Немирів, Брацлав, Вінниця, Полонне,
Заслав, Острог та інші), а й у боях 26—28 липня під
Старокостянтиновом завдано поразки 10—12-ти-
сячному війську під проводом І Вишневецького Ця
перемога створила сприятливі умови для розвитку
повстання на території Волинського, Подільського і
Руського воєводств І хоча М Кривоноса було відкли-
кано до табору українського війська, повстання
продовжувало швидко поширюватися
Великим успіхом подолян стало взяття ними 10
серпня резиденції коронних гетьманів в м Бар У
Подністров'ї розгорнувся рух опришків (левенців),
загонами яких керували Коломеда, Вовк, Чуйко,
І Александренко, С Мрозовицький та інші ватажки
81
Історія У краї ни
З другої половини серпня вони взяли в облогу
Кам'янець-Подільський, що тривала до початку
грудня. Масового характеру набрала боротьба у
Луцькому повіті Волинського воєводства та Ов-
руцькому повіті Київського воєводства. Спалахують
виступи у Теребовельщині й Галицькій землі Русько-
го воєводства. На середину вересня були звільнені
Брацлавське, Київське, Чернігівське, Подільське
воєводства, південна й центральна частина Волинсь-
кого.
В чому полягали суть і найістотніші особливості
боротьби? Насамперед вона мала яскраво виражений
національно-визвольний і релігійний характер. У
другій половині серпня теребовельський підстароста
підкреслював: на Поділлі "ні шляхтича, ні ксьондза,
ані жида не знайдете'. Захоплені до полону під стіна-
ми Кам'янця-Подільського опришки повідомили,
що добровільно, не стерпівши польського панування,
взялися до зброї. Необхідно відзначити жорстокий
характер боротьби з обох сторін, внаслідок якої ги-
нули тисячі осіб.