Погіршення
геополітичного становища.
Жванецька кампанія
f ' априкінці 1652 р. Річ Посполита пришвид-
" ■ * шує підготовку до нового наступу. У лютому
1653 р. її підрозділи атакували Погребище,
Прилуки й інші міста Брацлавщини. Через місяць по-
чалося вторгнення 8-тисячної армії, яка, прямуючи до
Умані, знищила десятки міст і сіл. Лише після пораз-
ки під Монастирищем, вона відступила з території
Української держави.
Весною 1653 р. почало ускладнюватися міжнарод-
не становище козацької України. Справа в тому, що
гетьман, намагаючись прилучити Молдавію до анти-
польського союзу, домігся одруження (серпень 1652
р.) сина Тимофія з донькою В.Лупу Розандою, не пе-
редбачивши при цьому негативних наслідків цієї
акції. Османська імперія виступила проти включен-
ня Молдавії в сферу політичних інтересів України.
т/> • .. и
ІЧрім того, українсько-молдавський союз насторожив
володарів Валахії і Трансільванії, які пішли на збли-
ження з Річчю Посполитою. А внаслідок нероз-
важливих дій Т.Хмельницького у Молдавії у травні,
розпочалося оформлення антиукраїнської коаліції у
складі Речі Посполитої, Валахії й Трансільванії, до
якої згодом приєдналася (після державного перево-
роту) і Молдавія.
На цей час почали проявлятися й негативні
наслідки тривалої боротьби за незалежність.
Внаслідок воєнних дій сильного спустошення зазна-
ло Правобережжя (було знищено понад 100 міст і
містечок). Вони разом з голодівками й епідеміями чу-
ми й холери (1650—1652 pp.) зумовили важкі втрати
серед населення (обезлюдніли цілі райони). Розорен-
ня козацтва унеможливлювало значній його частині
виконувати військову повинність. Не можна ігнору-
вати й того факту, що напруга боротьби породжувала
серед частини населення зневіру й розчарування у не-
можливості виборення перемоги, посилювала серед
нього промосковські настрої.
Саме ці фактори у поєднанні з невдоволенням,
грабежами татар і невдачами Тимофія у Молдавії
викликали приблизно 20 червня масовий виступ во-
яків у таборі під Городком (Поділля) проти політики
Б.Хмельницького. Внаслідок цього йому довелося
відмовитися від продовження походу у Галичину й по-
вернутися до Білої Церкви. Влітку він припускається
нової помилки у молдавській політиці, внаслідок якої
близько 18—19 серпня 6—8-тисячне українське
військо під проводом Тимофія було оточене у Сочаві
молдавсько - валасько -трансільвансько - польськими
підрозділами. Вона призвела також до погіршення
відносин з Кримом і Портою.
22 серпня польське військо на чолі з Яном Кази-
міром виступило з-під Глинян у похід проти козацької
України. На початку жовтня назустріч вирушив
Б.Хмельницький. Об'єднавшись у дорозі з татара-
ми, направив до Сочави значні сили, не знаючи про
смерть сина (помер від рани у середині вересня).
Вони незабаром повернулися, бо обложені українці
домоглися почесної капітуляції й залишили Сочаву.
Отримавши трагічну звістку про загибель Тимофія,
гетьман подався до Кам янця, щоб перехопити на
марші поляків. Тим часом король після двотижнево-
го перепочинку під Кам'янцем 29 вересня виступив
до Бара,плануючи подальший наступ до Білої Цер-
кви. Однак, дізнавшись біля с. Зеленче про об'єднан-
90
Українське національне відродження. Створення козацької держави
ня українсько-кримського війська, вирішив поверну-
тися й зупинитися табором біля м. Жванець, споді-
ваючись на підхід союзників. 8 жовтня близько 49
тис. жовнірів зайняли позиції під замком між ріками
Дністер і Жванчик, 21 жовтня розпочалися воєнні дії.
Б.Хмельницький спочатку перебував під Шар-
городом, а потім підійшов до Бара. Маючи дані про
важке становище противника (голод, епідемія, дезер-
тиство), він вирішив відмовитися від проведення
битви й досягти капітуляції поляків шляхом їх обло-
ги. І вже на початку листопада вони опиняються
майже у повному оточенні. Для активізації воєнних
дій і посилення блокади переніс свою ставку до Гу-
сятина. До середини грудня становище жовнірів стає
катастрофічним: від голоду й холоду померло близь-
ко 10 тис. вояків і слуг.
За таких обставин король пішов на переговори з
ханом (в яких українській стороні відводилася роль
статистів), які 15 грудня завершуються укладенням
(в усній формі) Кам'янецької угоди, за якою воєнні
дії припинялися. Польща зобов'язувалася виплати-
ти упоминки, а питання ясиру обходилося мовчанкою,
що практично розв'язувало татарам руки для захоп-
лення бранців на українських землях. Відносно
козацької України вона передбачала відновлення не
умов Зборівського договору (як це часто стверд-
жується в історіографії), а лише передбачених ним
прав і вільностей козацтву. Всі ж інші аспекти дого-
вору ігнорувалися. Тому не випадково Крим погодився
на негайну окупацію козацької України польськими
підрозділами, повернення туди панів, відновлення
дореволюційних повинностей селян і міщан. Таким чи-
ном, політичні наслідки Жванецької кампанії
виявилися катастрофічними: вони не передбачали
навіть автономії для Української держави в складі Речі
Посполитої. Воєнно-політичний союз з ханством
ставав фатальним для реалізації державної ідеї.
Переяславська рада.
Укладення українсько-
російського договору
та його значення
% цій ситуації перед гетьманом гостро постає
%. проблема пошуку військово-політичної допо-
! моги зовні. У реальному житті її можна було
одержати від Порти чи Московії. Адже, як справед-
ливо зауважував Я.Дашкевич, трагедія України
полягала в тому, що як соборна держава вона могла
виникнути й зміцніти лише під протекторатом одно-
го з сусідів; не було можливості здійснити перехід до
незалежності без попереднього залежного періоду.
Більшість старшини надавала перевагу московсько-
му варіанту. Зумовлювалося це дією кількох чинників:
приналежністю до православного віросповідування,
наявністю в історичній пам'яті українського народу
ідеї спільної політичної долі за часів княжої Русі,
відсутністю в етнопсихології українців антиросійсь-
ких настроїв, близькістю мови й культури,
військово-політичною слабкістю Росії у порівнянні з
Османською імперією, що давало надію на збережен-
ня Україною повнішої державної самостійності.
В результаті тривалих переговорів 11 жовтня
1653 р. Земський собор вирішив прийняти Військо
Запорозьке "під свою государеву високу руку" й
розпочати війну проти Речі Посполитої. 29 жовтня
посольство В.Бутурліна виїхало в Україну для юри-
дичного оформлення цього акту з боку гетьмана й
старшини. У такий спосіб Московія прагнула за-
побігти небезпечному для себе зближенню України з
Портою і небажаному зміцненню Польщі у разі її по-
разки.
Хоча скликана 18 січня Переяславська рада ух-
валила рішення про прийняття протекції царя,
подальші переговори ледь не зірвалися через відмо-
ву посольства В.Бутурліна присягнути від імені царя
в тому, що той не віддасть українців польському ко-
ролеві й не порушить їхніх прав та вільностей. Лише
усвідомлення цілковитої безвиході, неспроможності
власними силами відстояти незалежність, довести
до переможного кінця війну з Польщею й домогти-
ся возз'єднання українських земель у межах єдиної
держави змусило гетьмана й старшину погодитися на
однобічну присягу цареві як протектору. Адже в разі
відмови від неї знесилена Українська держава зали-
шалася сам на сам з Річчю Посполитою, яка
відповідно до Кам'янецької угоди, заручилася
підтримкою ханства на проведення її негайної окупації.
Поділяємо міркування І.Лисяк-Рудницького, що
гетьман "гостро відчував уразливість геополітично-
го становища України і його, як і Бісмарка,
переслідував "кошмар коаліцій". Здається, голов-
ною турботою Хмельницького було бажання уникнути
війни на два фронти.
Не торкаючись перебігу подальших переговорів
(вони добре з'ясовані в історіографії), обмежимося
констатацією факту укладення наприкінці березня в
Москві договору. Він передбачав цілковите збережен-
ня за козацькою Україною витворених форм правління
й устрою інституцій політичної влади, території, су-
ду і судочинства, армії (в 60 тис. реєстрових козаків),
91
фінансової системи, територіально-адміністративно-
го поділу, нової моделі соціально-економічних
відносин, цілковитої незалежності в проведенні
внутрішньої політики Важливе значення мала ре-
алізація Б Хмельницьким ідеї пожиттєвого
гетьманства Суверенітет України частково обмежу-
вався в царині зовнішньополітичної діяльності
(відносини з Річчю Посполитою і Портою), а також
обов'язком виплачувати данину до московської скарб-
ниці За своїми формально-правовими ознаками
договір нагадував акт про встановлення відносин
номінальної протекції, але за змістом найімовірніше
передбачав створення під верховенством корони Ро-
манових конфедеративного союзу, спрямованого
проти зовнішнього ворога
Як оцінити значення цього договору, який проісну-
вав лише до вересня 1658 р (часу укладення украін-
сько-польського Гадяцького договору)'1 Поділяємо
міркування О Апанович, ідо він не був "для України
ні трагедією, ні ганьбою" Його значення полягало в
наступному
по-перше, в царині міжнародних відносин він
засвідчував юридичну форму відокремлення й неза-
лежності козацької України від Речі Посполитої,
по-друге, він служив правовим визнанням
Росією внутрішньополітичної суверенності Ук-
раїнської держави, недоторканості існуючих
державних інституцій і витвореної системи соціаль-
но-економічних відносин,
по-третє, він відкривав перспективу в союзі з
Московією довести до переможного кінця війну з
Річчю Посполитою й завершити об'єднання земель
у кордонах національної дерджави,
по-четверте, він виступав у свідомості
нацюнально-патрютичної еліти наступних поколінь,
за визнанням П Орлика, "найсильнішим і найнепе-
реможнішим аргументом і доказом суверенности
України
Осінньо-зимова
кампанія 1654—1655 pp.
а її трагічні наслідки
для козацької України