Історія України Верстюк n2 (стр. 44 из 205)

епер на чільне місце висуваються завдання,
спрямовані на відрив від Речі Посполитої
придунайських країн, запобіганню вкрай не-

безпечному для України зближенню Польщі
з Кримом та координації дій української та мос-
ковської армій проти ворога Однак, незважаючи
на зусилля української дипломатії, розвиток міжна-

Історія У краї ни

родних відносин складався несприятливо Володарі
придунайських держав воліли залишитися у сфері
інтересів Польщі Порта вирішила підтримати
антиросійську позицію Криму Влітку 1654 р між
Кримом і Річчю Посполитою укладається "Вічний
договір" про взаємну допомогу, який був ратифіко-
ваний 22 листопада новим ханом Мегмед-Гіреєм

Усвідомлюючи жахливу небезпеку удару ЗО—
40-тисячного польського війська із заходу та
ЗО—40-тисячної орди з півдня, гетьман прагнув до-
битися від Росії допомоги і перегляду нею плану дій,
що відводив основну роль боротьбі за оволодіння
Смоленськом і Білорусією Однак, зазнав невдачі, бо
бюрократичний апарат Московії виявився неспромож-
ним реально оцінити військово-політичну ситуацію й
вчасно переорієнтуватися та надіслати військові сили
Тому Б Хмельницький втратив кілька місяців часу,
сприятливого для наступу проти ворога Цим
скористалося польське командування, і в листопаді
30-тисячна армія вторглася у Брацлавщину На
початок 1655 р 50 міст Подільського краю були
повністю зруйновані, десятки тисяч подолян загину-
ли у боротьбі

Після об'єднання на початку 1655 р з татарами
польське командування продовжило наступ до Умані
Лише дочекавшись нарешті 23 січня підходу 10—
12 тис московських вояків, Б Хмельницький ви-
ступив у похід Увечері 29 січня неподалік Охмато-
ва несподівано для себе він був атакований воро-
гом, якому вдалося увірватися до табору й захопити
16 гармат Битва набрала затятого характеру Поля-
ки були витиснуті з табору і до ранку 30 січня
українцями й росіянами зводяться неприступні
укріплення (здебільшого з возів і саней, снігу й
трупів)

Гетьман не втрачав надії вирватися із страшної па-
стки (армія була оточена в лютий мороз, не маючи ні
палива, ні води) 3 одного боку, готував полки для
прориву під захистом табору, з другого — вступив у
переговори з кримськими мурзами, аби нейтралізу-
вати їх під час виходу з оточення 30 січня відбувалася
гарматна перестрілка, а українська піхота вела влуч-
ний вогонь по жовнірах, завдаючи їм великих втрат
Дійшовши згоди з татарами, ранком 1 лютого ук-
раїнський табір почав просуватися до Охматова Всі
спроби польської армії розірвати його чи спинити не
мали успіху Українці і росіяни, відбивши всі при-
ступи, пройшли через околиці Охматова й подалися
до Букова Отже, кровопролитна битва не виявила пе-
реможця, жодна з сторін не могла проводити
наступальних операцій

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Польсько-кримське військо відійшло на терени
Брацлавщини, де С Потоцький дозволив союзникам
як винагороду брати ясир До кінця березня край
перетворився на руїну За допомогою жовнірів тата-
рами було зруйновано близько 270 міст і сіл й 1 тис
церков, вбито не менше 10 тис немовлят 1 взято в не-
волю близько 200 тис осіб Цей жахливий фінал
кампанії став важким ударом для гетьмана, котрий по-
чинає втрачати надії на можливість одержання від
Московії ефективної допомоги Довідавшись про
відхід на початку квітня татар до Криму, він послав
у Брацлавщину полки І Богуна та М Зеленського, які
до середини травня звільнили її від поляків

Боротьба уряду за возз'єднання
Західного регіону.
Встановлення
спадкоємного гетьманату

очекавшись підходу московського війська

І Бутурліна, 11 липня Б Хмельницький вис-
тупив у похід, прямуючи до Галичини У се-

редині серпня українсько-московське військо
взяло в облогу Кам'янець-Подільський, під стінами
якого гетьман прийняв шведського посла й погодив-
ся на спільні ди із шведами проти поляків Не гаючи
часу, він вирушив до Львова і після розгрому 29 ве-
ресня коронного війська год Городком розпочав облогу
міста На початку жовтня Б Хмельницький напра-
вив до західних кордонів України корпус Д Вигов-
ського і П Потьомкіна, щоб таким чином поширити
свою владу на весь західноукраїнський репон Не ви-
падково під час переговорів з посольством львівського
магістрату 10 жовтня він підкреслив, що став воло-
дарем всієї Руської землі

Здавалося, плани Б Хмельницького про воз-
з'єднання українських земель сповнилися Однак
розвиток подій пішов іншим шляхом Шведський
король Карл X і його радник колишній польський
підканцлер Г Радзейовський вирішили не допустити
(кожен із своїх інтересів) входження Західного
регіону до складу козацької України й висунули геть-
манові вимогу залишити Галичину Крім того хан,
поспішаючи на допомогу королю, вторгнувся в ук-
раїнські землі За таких умов Б Хмельницький
змушений був відмовитися від реалізації програми
возз'єднання й на початку листопада залишив око-
лиці Львова

Перед відходом він прийняв королівського посла
С Лубовіцького, якому повідомив про можливість
замирення з Польщею лише за умови відмови її уря-

ду від претензій "до всього Руського князівства" і виз-
нання його за козаками по Володимир, Львів, Ярослав
і Перемишль Дорогою українсько-московське війсь-
ко двічі — під Заложцями (14—15 листопада) і
Озерною (20—21 листопада) — було атаковане та-
тарами Проте, зазнавши невдачі, хан пішов 22
листопада на укладення договору, що передбачав
нейтралітет Криму у війні України і Московії проти
Речі Посполитої

З кінця 1655 р визначився ще один згубний для
реалізації української державної ідеї фактор Мос-
ковія, налякана успіхами Швеції в Прибалтиці, пішла
на зближення з Річчю Посполитою і в кінці травня
наступного року оголосила війну Швеції Б Хмель-
ницький намагався переконати царя у помилковості
цього курсу й направив для захисту українських інте-
ресів на російсько-польські переговори у Вільно своє
посольство, яке, однак, не було допущене до участі
в них Укладене на початку листопада Віденське пе-
ремир'я зафіксувало згоду російської сторони після
обрання царя на польський трон на залишення козаць-
кої України в складі Речі Посполитої

Виходячи із ситуації, гетьман розпочав пошук
шляхів до створення з Швецією і Трансільванією
антипольської коаліції При цьому пильнував, щоб їх
володарі у текстах відповідних договорів зафіксува-
ли визнання західноукраїнського регіону складовою
частиною Української держави Тому, дізнавшись на
початку 1657 р від шведського посла ГВеллінга про
визнання Карлом X незалежності України лише в
складі Брацлавського, Київського і Чернігівського
воєводств, старшинська рада відхилила пропозицію
укласти угоду Вона вирішила "не вступати з королем
ні в які переговори, поки він не визнає за ними пра-
ва на всю Україну, або Роксоланію, де є грецька віра
та існує їхня мова, аж до Вісли" Під час переговорів
з послами Трансільванії та Швеції влітку 1657 р
Б Хмельницикий знову засвідчив твердий намір "от-
римати всю Україну між Віслою і тутешніми місцями",
яку вони нікому не віддадуть

Певні надії український уряд покладав на успіх по-
ходу у Польщу трансільванського князя Д'єрдя II
Ракоці, котрому на допомогу було послано наприкінці
1656 р корпус А Ждановича Хоча союзники взя-
ли Краків і Варшаву, через прорахунки князя й
залишення Польщі Карлом X, похід закінчився пов-
ним провалом Тому потрібен був пошук нових
політичних комбінацій

Якими ж були напрями політичного розвитку ко-
зацької України в 1654—1657 рр Насамперед
відзначимо інтенсивний процес утвердження спадко-

вого гетьманату, як форми управління Б Хмель-
ницький добився великих успіхів в утвердженні своєї
влади Вже влітку 1654 р київський митрополит
С Косов в листі до московського уряду характеризу-
вав його, як "їх країни начальника і володаря"
Подібну думку висловив у цей же час у Москві ук-
раїнський посол полковник П Тетеря
Б Хмельницький "володів усім один, що накаже, те
і всім військом роблять" Однак, він розумів не-
обхідність дотримання традиційних атрибутів у
прийнятті рішень, тому проводив їх через схвалення
старшинських рад, що надавало їм в очах козацтва
легітимності Зазнає змін і його титулування, яке
виглядало по-монаршому "Божою милістю гетьман
Військ Запорозьких"