Історія України Верстюк n2 (стр. 45 из 205)

Цей курс увінчався реалізацією ідеї спадкоємності
гетьманської влади Квітнева 1657 р Корсунська
рада обрала його сина Юрія гетьманом, що відкри-
вало шлях до утвердження володарювання династії
Хмельницьких Нова форма правління не мала
серйозної ні соціальної, ні політичної опори в
суспільстві, вона трималася в основному на титанічній
постаті Великого гетьмана та вузького кола його од-
нодумців І справа не в тому, що її не сприйняли
козацько-селянські маси, в перспективі вони могли б
стати соціальною опорою спадкового гетьманства
Потрібен був час Інша справа — позиція політич-
ної еліти, яка у своїй масі не поділяла монархічної ідеї
й прагнула домогтися утвердження республікансько-
олігархічної форми правління Незважаючи на
обрання спадкоємця булави, з кінця травня (в умо-
вах різкого погіршення стану здоров'я
Б Хмельницького) розгорілася прихована боротьба
за владу Є дані, наче гетьман, дізнавшись про ці
зазіхання з боку генерального писаря І Виговського
та полковника ГЛесницького, ледь не позбавив їх
життя Вважаємо, що політика Б Хмельницького
на утвердження в козацькій Україні спадкового геть-
манства носила прогресивний характер, оскільки
сприяла консолідації еліти і суспільства навколо дер-
жавної ідеї, відкривала шлях для запобігання гострій
міжусобній боротьбі за булаву

Смерть Б.Хмельницького
та історичне значення
його діяльності

ісля важкої виснажливої хвороби в понеділок
6 серпня 1652 Р помеР творець Української
держави Ного похорони відбулися

ймовірніше всього 2 вересня в Суботові в іллінській

церкві Значення його постаті в українській історії вба-
чаємо в наступному

Б Хмельницький зумів об'єднати всі пат-
ріотичні сили навколо великої ідеї національного
визволення,

спрямував енергію народних мас на розбудо-
ву соборної держави та виборення нею незалежності,

першим виробив наріжні принципи національ-
ної державної ідеї, яка стала визначальною у визво-
льних змаганнях нації наступних сторіч,

гнучкість соціально-економічної політики доз-
волила провести державний корабель повз небезпечні
"соціальні рифи", запобіг вибуху громадянської війни,
що неминуче привело б державу до руйнації,

приборкав анархічну стихію охлократії й ота-
манства старшини, взяв курс на встановлення
спадкового гетьманства,

проявив себе блискучим полководцем, створив
боєздатну й добре організовану національну армію,
прийняв військовий статут "Статті про устрій Війсь-
ка Запорозького", збагатив українське військове
мистецтво,

відіграв вирішальну роль у процесі станов-
лення розвідки й контррозвідки Української держави,

створив дипломатичну службу, що забезпечи-
ла прорив на шляху до визнання козацької України
урядами інших країн як суб'єкта міжнародних відно-
син, виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом

Ліквідація

спадкового гетьманату.
Основні напрями політики
уряду І.Виговського

ісля смерті Б Хмельницького загострилася
боротьба за владу Першим зробив спробу

»відібрати булаву у Юрія гетьман Г Десниць -

кий, але зазнав невдачі Успішніше діяв І Виговський
зібрана в Суботові секретна нарада частини полков-
ників, як встановив Ю Мицик, вирішила, щоб він до
часу повноліття Юрія виконував гетьманські функції
На початку вересня старшинська рада обрала його
гетьманом — "поки змужніє" Юрій А в другій по-
ловині жовтня Корсунська розширена старшинська
рада підтвердила це рішення, знявши згадане обме-
ження 27 жовтня чернігівський єпископ Л Баранович
освятив булаву, бунчук і шаблю, які раніше належа-
ли Б Хмельницькому, й вручив їх І Виговському

Так було усунуто династію Хмельницьких від
влади й скасовано попередню форму правління, тоб-
то, по суті, здійснено лептимним шляхом державний

Історія У краї ни

Українське національне відродження. Створення козацької держави

переворот, який зруйнував єдину перепону розгортан-
ню боротьби за владу Адже, попри свою юність і
відсутність визначних здібностей, Ю Хмельниць-
кий, як спадкоємець величезних заслуг засновника
династії, в очах різних прошарків населення міг
відігравати роль символа соборності України, легитим-
ного носія верховної ради Тепер же, коли принцип
спадковості гетьманства виявився порушеним, для ба-
гатьох старшин з'явилася спокуса поборотися за
булаву, що й стало однією з причин руїни Української
держави

Безсумнівно, прихід до влади І Виговського при-
пав на час загострення соціальних суперечностей та
ускладнення геополітичного становища країни Мож-
на було очікувати, що такий досвідчений політик
спроможе вчасно вжити необхідних заходів, щоб за-
побігти спалаху громадянської війни На жаль, цього
не сталося Лиховісну роль тут зіграли два фактори
Перший — І Виговський виявився нездатним зро-
зуміти значимість й незворотність перевороту, що
стався в ході революції в сфері соціально-економічних
відносин й вважав за можливе відновлення їх доре-
волюційної моделі Другий — новий гетьман став на
шлях ігнорування провідної політичної ролі в дер-
жаві козацтва (висуваючи на неї шляхетство), а
також його традиційних принципів соціальної ор-
ганізації

їх негативні наслідки виразно окреслилися уже на-
прикінці 1657 р Рішуче придушивши заворушення
у війську, уряд почав відверто нехтувати традиційни-
ми "свободами і вільностями городового й
запорозького козацтва, зокрема змістив кошового, за-
боронив ловити рибу в річках і продавати вино,
поширив практику оренд і збільшення поборів
Здійснюється необачна спроба відновити шляхет-
ське землеволодіння на терені Полтавського і
Миргородського полків

Воднораз серед запорожців і городових козаків
шириться невдоволення тим фактом, що вибори но-
вого гетьмана сталися не на чорній раді, тобто без їх
участі Окрім цього, чимало козаків і старшин не
приховувало антипатії до постаті І Виговського За
визнанням козака І Петрова, його "наша братія не
любить і "найбільше потерплять ще років три чи чо-
тири, а тоді де оберуть Хмельниченка" Всі ці чинники
й зумовили вибух опозиційного руху, яЈий до кінця
1657 р набрав загрозливого характеру Його центра-
ми стали Запорожжя і Полтавський полк Виходячи
із амбітних інтересів, ним вирішили скористатися
кошовий Я Барабаш і полтавський полковник
М Пушкар, котрі, як встановила російська дослідни-

ця Т Яковлева, не належали до "промосковського"
угруповання старшини

Зіткнувшись із серйозним спротивом, І Виговсь-
кий обрав згубну для держави тактику дій Замість
того, щоб рішучими діями (мав у розпорядженні
40—60-тисячне військо) придушити виступ, або
шляхом поступок залагодити конфлікт, почав схиля-
ти до його розв'язання (всупереч договору 1654 р )
російський уряд До такого ж кроку вдається
керівництво опозиції Внаслідок цього обидві сторо-
ни несуть відповідальність за створення сприятливих
умов для реалізації Москвою планів обмеження су-
веренітету козацької України та її перетворення в
автономну частину імперії

В зовнішній політиці до початку 1658 р прово-
дився курс, спрямований на захист національних
інтересів Було зроблено кроки для відновлення со-
юзницьких відносин з Кримом й порозуміння з
Портою, 16 жовтня укладено договір із Швецією, що
передбачав утворення військово-політичного союзу
й визнання Гі урядом незалежності України Серйоз-
на увага приділялася вреіулюванню взаємин з Річчю
Посполитою і в жовтні укладається угода не розпо-
чинати воєнних дій й дотримуватися кордону по р
Горинь Правда, з листопада гетьман та Ю Немирич
повертаються до ідеї можливості входження на пев-
них умовах козацької України до складу Речі
Посполитої На початку січня 1658 р І Виговський

Іван Виговський

передав Яну Казиміру згоду на визнання його сюзе-
ренітету й укладання відповідного договору. Ці кроки
не були реалізацією заздалегідь продуманого плану
на з'єднання з Польщею й не варто перебільшувати
пропольських симпатій гетьмана.

Протягом лютого—березня 1658 р. І.Виговський
веде складну й в окремих аспектах важкозрозумілу
зовнішньополітичну діяльність. Визначальними бу-
ли два напрями. З одного боку, він проводив курс на
зближення на антиросійській платформі з Річчю
Посполитою і Кримом, з другого — робилися такі по-
ступки Москві, про які російський уряд міг лише
мріяти (погодився на прибуття воєвод до "знатних
міст" й передачу їм адміністративної влади; уступку
Бихова, Чаусів й інших білоруських міст; пропону-
вав взяти на себе функції "вмиротворення" Зопо-
рожжя й Полтавського полку; пропонував надісла-
ти до міст воєвод з комісарами для складання козаць-
кого реєстру й перепису міщан, млинів, оренд то-
що).

Початок

громадянської війни.
Полтавська трагедія

осковія майстерно розігруючи карту прими-
рення сторін, по суті провокувала
загострення боротьби між ними, формую-

чи з козацтва, старшин і духовенства угруповання
своїх прихильників. Тим часом М.Пушкар і його
прибічники, відмовляючись визнавати владу геть-
мана, збільшували військо. У миргородському полку
козаки обрали полковником однодумця полтавсько-
го полковника С.Довгаля. Починаючи з березня в
соціальний рух втяглися десятки тисяч селян, міщан
і козаків, котрі громили маєтки шляхти й старшин,
розправлялися з їх власниками, орендарями, збира-
чами податків. Боротьба переросла в громадянську
війну. Серед повстанце визріває план походу на Чи-
гирин. У ролі політичного керівника виступало
Запорожжя, яке під прапором захисту козацьких
прав і вільностей від „ляха" гетьмана, домагалося
скликання чорної ради. Вперше з літа 1648 р. Січ зно-
ву перетворилася на серйозну політичну силу.