Яких же заходів вживав І.Виговський? Після
невдалої спроби на початку лютого розгромити
М.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні на
рішучі дії. Лише дочекавшись у першій половині
квітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати ак-
тивні операції проти повстанців. Він проводить
мобілізацію армії. Водночас направив посла до поль-
ського сановника С.К.Беньовського з повідомленням,
що тепер найліпший час для переговорів про повер-
нення козацької України до складу королівства. У
першій половині травня українсько-кримська армія
розпочала переправу через Дніпро, а в середині міся-
ця І.Виговський залишив Чигирин.
Гетьманське військо, безжалісно спустошуючи
околиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Ви-
говський через посольство Ф.Лободи надіслав
ультиматум: визнати його владу і взяти участь у
воєнній кампанії проти Московії. М.Пушкар
засвідчив готовність скласти зброю, але за умови
надіслання назад до Криму орди і відмови гетьмана
від московського походу. Тоді І.Виговський пригро-
зив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. У
запеклому бою 10 червня в околицях міста повстанці
зазнали поразки (полягло, за одними даними, 15
тис., за іншими — 30 тис. осіб). М.Пушкар потра-
пив до полону і був страчений (за свідченням інших
джерел, його було вбито в бою, а голову принесено
гетьману).
Частину захоплених до полону повстанців було
страчено, інших — віддано татарам. Наступного дня
І.Виговський увійшов до Полтави і " козаків велів усіх
вирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддав
татарам", а саме місто дощенту зруйнував. Він доз-
волив союзникам грабувати міста й села аж до м.
Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції,
гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сот-
ників. Цей терор, за словами овруцького полковника
В.Виговського, "в людей учинив страх великий".
Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загину-
ло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждало
переважно населення Лівобережної України, окрес-
лилася вкрай негативна тенденція його протистояння
до Правобережжя.
Зближення
з Річчю Посполитою.
Укладення Гадяцького договору
овернувшись до Чигирина, І.Виговський
очікував вістей про хід переговорів з Поль-
, щею П.Тетері, котрого відправив, ймовірно,
наприкінці травня з табору під Полтавою. Вони за-
вершилися схваленням 5 липня проекту угоди, статті
якої пізніше стали основою Гадяцького договору. Як
промовляють джерела, він прагнув домогтися вход-
ження козацької України до Речі Посполитої як
суб'єкта рівноправної федерації, що викликало невдо-
волення в правлячих колах Польщі. Познанський
Історія У краї ни
96
Українське національне відродження. Створення козацької держави
воєвода Я.Лещинський в листі до короля на почат-
ку вересня нарікав на І.Виговського, котрий вимагає
не лише окремого статусу на зразок Литви, але вза-
галі складається враження, що "вони (українські
політики — Авт.) хотіли б (бути) скоріше незалеж-
ними союзниками, ніж з'єднання з Річчю Посполи-
тою тісним громадянством".
Залишивши частину полків для блокування мос-
ковської залоги в Києві, гетьман 21 серпня подався
у Лівобережжя й на початку вересня зупинився та-
бором неподалік Гадяча. Сюди ж 9 вересня з'явилося
польське посольство С.К.Беньовського. а наступ-
ного дня — російське В.Кікіна. Розпочався над-
звичайно складний процес переговорів, бо значна
частина старшин виступила проти розриву договору
з Московією. На зібраній 16 вересня козацькій раді
українська сторона наполягала на створенні удільно-
го Руського князівства в складі Белзького, Брац-
лавського, Волинського, Київського Подільського,
Руського, Чернігівського воєводств, Пінського і
Мстиславського повітів Литовського князівства (тоб-
то, по суті, в етнічних межах України); скасування унії
й повернення православній церкві відібраних храмів
тощо. Польська — погоджувалася на визнання Русь-
кого князівства у межах виключно козацької України
(Брацлавського, Київського, Чернігівського воє-
водств). Нарешті українці пішли на поступки і договір
було укладено. Він характеризувався відсутністю
чіткої фіксації волевиявлення обох сторін (існує кілька
автентичних екземплярів трактату, що різняться
змістом окремих статей і на яких стоїть чомусь лише
підпис 1. Виговського).
За ним козацька Україна в особі Руського кня-
зівства (у тексті немає терміну "Велике") входила на
правах формально рівноправного суб'єкта федерації
— "єдиної і неподільної Речі Посполитої". Його
очолював гетьман, котрий диступав київським воєво-
дою і першим сенатором. Його влада — пожиттєва,
а після смерті українські стани обирали 4 претен-
дентів, з-поміж яких король призначав гетьмана. За
польським зразком утворювалися органи влади;
відновлювався дореволюційний адміністративно-те-
риторіальний устрій. Руське князівство позбавилося
права на міжнародні відносини; його збройні сили ма-
ли складатися з 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.
У сфері соціально-економічних відносин передба-
чалося повернення до становища, яке існувало на
1648 р. Лише козакам підтверджувалися всі права і
вільності, а по 100 осіб з кожного полку могли отри-
мати шляхетство. Визнавалася свобода релігійного
віросповідання (католицького чи православного), га-
рантувалися права православної церкви на терені
всієї етнічної України. В одному з примірників дого-
вору передбачалося збереження унії, в іншому — її
знищення. Дозволялося відкриття 2-х академій і без
обмежень шкіл і друкарень.
Отже, Гадяцький договір істотно змінював
політичний лад, адміністративно-теріторіальний устрій
й судову систему козацької України; засвідчував
відмову від реалізації ідеї соборності України та її
незалежності, ліквідовував витворену в ході рево-
люції модель соціально-економічних відносин й
відновлював стару, що неминуче мало викликати спа-
лах соціальної боротьби.
Українсько-московська війна.
Конотопська перемога
В
ідіславши 18 вересня комісарів і своїх послів до
Варшави, гетьман продовжив похід до мос-
ковського кордону. Але козаки й частина
старшини виступали проти війни з Росією, через що
він змушений був припинити наступ і розпустити
військо. Цим скористався Г.Ромодановський, котрий
на початку листопода вступив з армією в Україну. Так
розпочалася українсько-московська війна, що зумо-
вила поглиблення розколу серед еліти й спровокувала
новий спалах політичної боротьби. Після невдалої
спроби українців захопити Київ І.Виговський, зва-
жаючи на рішення старшинської ради, змушений був
надіслати посольство до київського воєводи й царя,
засвідчуючи свою доброзичливість.
Лише після прибуття 4—5 тис. жовнірів на чолі
з обозним коронним А.Потоцьким й одержання
звістки про наближення татар наприкінці грудня, він
вирушив на Лівобережжя, щоб відновити свою вла-
ду. По дорозі вдавався до репресивних заходів:
дозволив татарам брати у ясир населення міст і сіл,
вороже настроєних до нього, розпорядився також
розпочати переселення у Правобережжя мешканців
Полтавського і Миргородського полків. Вони по-
силювали ненависть населення до гетьмана й штовхали
його в обійми Московії, уряд якої дуже вміло вико-
ристовував у своїх цілях соціальну й політичну
боротьбу.
Ймовірно, у середині березня І.Виговський про-
водить старшинську раду для обрання посольства
на сейм для затвердження укладеної угоди. Вона ви-
словилася за розширення прав козацької України в
складі Речі Посполитої, зокрема відновлення ідеї її
соборності, а також запровадженого Б.Хмельниць-
ким спадкового гетьманства. Тому до Варшави
97
направляється посольство з новими пунктами , що
передбачали прилучення до Великого князівства
Волинського, Подільського і Руського воєводств,
скасування наданих без згоди гетьмана володінь і
урядів, обмеження прав князів, встановлення ко-
зацького реєстру в 60 тис осіб, негайне скасування
унп, заборону діяльності єзуїтів у Брацлавському,
Київському і Чернігівському воєводствах, запро-
вадження спадкоємності гетьманської влади
Після ради І Виговський відправив на чолі 4-
полків ГГуляницького до Конотопа, а сам повернувся
до Чигирина Не виключено, що саме в цей час,
підозрюючи польський уряд у нещирості, він напра-
вив посольство до Стамбула, засвідчуючи готовність
прийняти підданство Порти Як і слід було чекати,
польський уряд рішуче відхилив ці "пункти" Гетьман
пішов на поступки, і 22 травня уточнений текст Га-
дяцького договору у найневигідншюму для України
варіанті був ратифікований сеймом Зокрема, тери-
торія князівства обмежувалася лише Брацлавським,
Київським і Чернігівським воєводствами, кількість
козаків становила 30 тис осіб, унія залишалася Щоб
якось згладити неприємне враження, було зроб-
лено подарунки старшині (одержали маєтки і шля-
хетство)