Історія України Верстюк n2 (стр. 54 из 205)

Наслідки революції виявилися для української
нації катастрофічними: не вдалося ні створити держа-
ви в етнічних межах України, ні відстояти
незалежності козацькій Україні, хоча за свободу бу-
ло заплачено неймовірно високу ціну — втрати (від
воєнних дій, голодівок, епідемій, захоплення в ясир,
переселень) становили близько 65—70% усіх ук-
раїнців ( 2,6 (3,2) — 3 (3,5) млн. осіб від близько
5 млн. мешканців етноукраїнських земель Речі Пос-
политої), а в Правобережній Україні близько
85—90% жителів регіону; зазнали руйнувань май-
же всі міста України.

Значення революції в історії України:

привела до витворення національної держави,
частина якої на теренах Лівобережжя (Гетьманщина)
на правах автономії проіснувала в складі Російської
імперії до початку 80-х pp. XVIII ст.;

під час її розвитку формується національна
державна ідея, що стала для наступних поколінь ук-
раїнців неписаним заповітом у боротьбі за
незалежність;

відіграла роль могутнього імпульсу для розвит-
ку національної самосвідомості;

сформувала нову політичну еліту, що захи-
щала національні інтереси;

зумовила закріплення за витвореною держа-
вою назви "Україна" й започаткувала зміну назви
„Руський народ" на „Український народ";

істотно збагатила й зміцнила традиції бороть-
би як проти національно-релігійного, так і соціального
гноблення; пробудила волю народу до самоутверджен-
ня й самовираження у формі національної держави;

протягом тривалого часу після її завершення
козаки, селяни й міщани продовжували користувати-
ся плодами соціально-економічних завоювань в роки
революції;

сприяла розвитку усної народної творчості,
історичної науки (у формі літописання), художньої
літератури тощо.

Українська революція
в контексті європейського
революційного руху

XVI—XVII СТ.

^вітчизняній історіографії склалася негативна

традиція зображувати події Національної ре-
волюції у відриві від розвитку європейського

революційного руху. Разом з тим є підстави розгля-
дати її причини як складову визрівання процесу
соціальної і визвольної боротьби, що охопила ряд

Історія У краї ни

слабкість центральної влади, міжусобну боротьбу за
булаву й всевладдя старшин на місцях;

прорахунки (після смерті Б.Хмельницького)
у внутрішній політиці урядів, які провокували загос-
трення соціально-політичної боротьби, що набирала
форм громадянської війни;

постійна агресія (у різних формах) з боку
інших країн, що була спрямована на ліквідацію са-
мостійності Української держави.

Особливості революції
та її значення

Ж країнська революція мала ряд своїх особли-
Y востей. Відзначимо головніші з них:
%J — боротьба точилася не лише проти Речі Пос-
политої (як це традиційно зображується в історичній
літературі), але й інших ворогів української неза-
лежності — Московії, Криму й Порти;

тісний взаємозв'язок і взаємовплив національ-
но-визвольної, релігійної й соціальної боротьби;

переростання соціальної боротьби в Селянсь-
ку війну 1648—1652 pp., що завершилася
утвердженням у козацькій Україні нової моделі
соціально-економічних відносин;

довготривалість, нерівномірність й суперечли-
вість розвитку революції, який супроводжувався зле-
тами й спадами, спалахами соціально-політичної бо-
ротьби, яка інколи переростала в громадянську війну;

відхід з 1649 р. від боротьби мешканців
Західного регіону, котрі в жорстоких реаліях бороть-
би часто ставали заложниками і жертвами у воєнних
діях української, польської, кримської, московської
та турецької армій;

провідна роль у розвитку революції козацтва
— стану дрібних землевласників фермерського типу;

зрада національним інтересам з боку частини
панівного стану українського суспільства — князів
і шляхти, котрі разом з поляками й литовцями при-
душували визвольну боротьбу України за
незалежність і соборність;

слабкий позитивний вплив на розвиток рево-
люції міського патриціату, інтелігенції, вищого й
середнього духівництва;

домінування збройних форм боротьби, яка
час від часу набирала надзвичайно жорстокого харак-
теру й супроводжувалася проявами етнічних чисток;

вкрай негативна роль геополітичного фактору,
оскільки уряди найбільших сусідніх держав всіляко
протидіяли виборенню Українською державою неза-
лежності.

112

Українське національне відродження. Створення козацької держави

європейських країн у 40—70-х pp. XVII ст. Так, у
1640 p. розпочалася революція в Англії, що тривала
до 1660 р.; в цьому ж році спалахнуло повстання
португальців проти іспанських поневолювачів і „війна
женців" в Каталонії за збереження автономії. Висо-
кою була соціально-політична напруга в Данії. В
1647 р. розгорнулася антиіспанська боротьба у
Південній Італії та Сіцілії; в наступному році розпо-
чалися Фронда (антиабсолютиський рух) у Франції,
повстання міщан і селян у Московії, Австрії, Білорусії.
Ці та інші події засвідчували посилення кризи серед-
ньовічної цивілізації в Європі, що супроводжувалася
зародженням і розвитком нового ладу.

Тому не випадково Українська революція мала
чимало спільного з Німецькою, Нідерландською та
Англійською революціями XVI—XVII ст. Типо-
логічно найближче вона стояла до Нідерландської
революції (1566—1609 pp.), що розв'язувала зав-
дання виборення національної незалежності й
встановлення буржуазних відносин. В їх розвитку
можна виділити такі спільні риси:

довготривалість боротьби за незалежність,
нерівномірність розвитку, імпульсивність, чергуван-
ня злетів і спадів;

складність і суперечливість боротьби, під час
якої, в силу багатьох обставин, народні маси нерідко
потрапляли по різні боки барикад;

переплетення національно-визвольної, релі-
гійної та соціальної боротьби;

велика різноманітність форм боротьби: від
найпасивніших до найактивніших, включаючи воєнні
дії силами армій, політичну і дипломатичну бороть-
бу; прояви протиборствуючими сторонами
нетерпимості, жорстокості й терору;

Українська й Нідерландська держави утвори-
лись не в межах етнічних територій, а лише в окремих
їхніх частинах, внаслідок чого кордони проходили
не за національно-мовними, а за географічними ру-
бежами;

важлива роль релігійного фактору; при чому
в обох країнах боротьба велася проти католицизму;

відсутність єдності серед політичної еліти,
що негативно позначилося на ході й результатах
боротьби;

негативна роль геополітичного фактору.

Вивчення змісту й мети боротьби українських

селян і феодально залежних мешканців міст і місте-
чок дозволяє стверджувати, що вона нічим не
відрізнялася від боротьби селян під час європейських
революцій XVI—XVII ст.: спрямовувалася на

ліквідацію всіх різновидностей особистої залежності
й існуючих форм експлуатації, у виборенні особи-
стої свободи і вільної власності на землю.

Аналіз політичного розвитку України та Англії під
час революції дозволяє виявити однотипну тенденцію
— зміцнення особистої влади їх керівників (відповідно
Б.Хмельницького та О.Кромвеля) й еволюцію рес-
публіканської форми правління в монархічну (в Україні
в 1657 р. запроваджується спадкове гетьманство, а
в Англії в 1653 р. — протекторат Кромвеля). І хо-
ча в Україні після приходу до влади І.Виговського
утверджується республіка (в Англії в 1660 р. цей про-
цес завершився реставрацією монархії), все ж пізніше
і він, і майже всі наступні гетьмани рано чи пізно
приходили до висновку про необхідність зміцнення
гетьманської влади, надання рис самодержавності, за-
провадження її спадковості. Навіть П.Дорошенко,
котрого відомий історик Д.Дорошенко назвав
„найбільш конституційним гетьманом, який додержу-
вався старих козацьких традицій", не лише прагнув
„вічного гетьманства" й передачі влади після його
смерті „синові й онукові його неодмінно", а й вино-
шував плани „стати удільним князем", „володарем
всієї України".

Таким чином, Українська революція 1648—1676 pp.
типологічно належить до одного ряду з європейськи-
ми революціями XVI—XVII ст. Вона становила
важливу складову ланку процесу зародження й ут-
вердження на континенті нових суспільних відносин.
На відміну від Англійської та Нідерландської рево-
люцій, що завершилися перемогою, вона зазнала
поразки, як, до речі, і Німецька. Все ж в зовнішньо-
політичному аспекті революція викликала серйозну
зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східній
і Центральній Європі (яка, на жаль, також виявила-
ся несприятливою для України). Вона різко послабила
позиції Речі Посполитої та Криму й привела до
зміцнення ролі Російської імперії, Швеції й Бранден-
бургу (у 1657 р. Польща відмовилася від ленних
прав на Східну Прусію). Революція вплинула на за-
гострення соціальної боротьби в Польщі, Московії,
Молдавії; національно-визвольної боротьби — в
Білорусії, Валахії, Сербії, Болгарії. Не випадково
вона викликала в Європі широкий резонанс і систе-
матично висвітлювалася на сторінках брошур, „летю-
чих листків", наукових праць і шпальтах французь-
ких газет „Газетт де Франс" і „Еспьйон де Кур Де
Пренс Кретьєн", англійських „Меркюр Англе" і
„Модеріт Інтелідженсер", німецької "Франкфуртер
Пост-Цайтунг" та інших.