Історія України Верстюк n2 (стр. 6 из 205)

Глиняна модель
скіфського воза з Керні.

Стародавня доба

слов'янського зарубинецького населення Серед-
нього Подніпров'я.

Найбільшого розквіту сарматське суспільство
досягло в І ст. н.е. Поступово бідніші прошарки ко-
чового населення осідали у Північно-Західному
Причорномор'ї. І вже в III ст. н.е. якась їх частина
ввійшла до черняхівської культури.

Сарматське суспільство Перебувало на перехідно-
му етапі від докласових відносин, а господарство
в цілому мало риси їх попередників. У військовій
справі сармати відрізнялися від скіфів. Римський
історик Тацит писав, що „коли вони з'являються
кінними загонами, ніякий інший стрій їм не може
чинити опору". В бою вони користувалися арканами,
довшими, ніж у скіфів, мечами, списами.

Античні міста
Північного Причорномор'я

і авньогрецькі міста і неукріплені поселення на
північних берегах Понта Евксінського та
ЛМеотіди (Чорного й Азовського морів) ви-
никли на завершальному етапі „великої грець-
кої колонізації". Освоєння цього регіону розпочалося
в середині VII ст. до н.е., коли були засновані Істрія
в Подунав'їта Борисфен на сучасному острові Бере-
зань, поблизу Очакова. Пізніше тут формуються
три основних центри: Ольвія на Дніпровсько-Бузь-
кому лимані, місто Боспор Кіммерійський з головним
осередком у Пантікапеї (сучасна Керч) та Херсонес
(околиці сучасного Севастополя). Розселення вихідців
з різних місць, передовсім з Мілета, який за висло-
вом Плінія Старшого, був „родоначальником більш
як дев'яноста міст", зумовлювалося розвитком
торгівлі, пошуками нових джерел сировини (зокре-
ма металу), воєнно-політичними конфліктами. Сам
процес заселення нових територій відбувався як шля-
хом цілеспрямованої колонізації, так і стихійно.

Античні рабовласницькі держави на території
Північного Причорномор'я існували протягом май-
же тисячі років. Як вони виникали? Спочатку
створювалися невеликі торгові пункти, що називали-
ся емпоріями. Тут були склади товарів, якими
обмінювалися з місцевим населенням. Для забезпе-
чення оборони такі факторії засновувалися на берегах
морів чи річок або ж навіть на островах. Згодом во-
ни розросталися у великі населені пункти, довкола
нких зводилися укріплення. Поступово з являлися
нисслки і створювалась сільськогосподарська окру-
га — хора. Місто-поліс набирало характерних для
интимного світу рис. У товарообміні з греками були

зацікавлені й місцеві жителі. Збуваючи надлишки
хліба, продуктів скотарства і рабів-полонених, вони
отримували вино, предмети розкоші, ремісничі виро-
би тощо.

Прикладом грецького міста-поліса є Ольвія, за-
лишки якої збереглися на березі лиману, біля сучасного
с. Парутино Миколаївської обл. Засноване в VI ст.
до н.е., воно було в останні століття своєї історії під
протекторатом Риму. Незатоплена частина (33 га)
складається з кількох районів (Верхнє, Терасне,
Нижнє міста), що з'єднувались широкими кам'яни-
ми східцями і похилою вулицею. Природний захист
(глибокі балки) доповнювався потужною стіною тов-
щиною близько 4 м.

Верхня частина міста була основною. Тут знахо-
дилися громадські споруди, священний гай,
скарбниця, проходила головна поздовжня вулиця.
У Нижньому місті, поблизу гавані, розміщувалися пе-
реважно господарські та ремісничі комплекси, зокрема
рибний ринок. Розміщувався ближче до води й театр.
Планування Ольвії було переважно прямолінійним.
У часи розквіту (кінець IV ст. до н.е.) площа міста
сягала максимальних розмірів (55 га), а кількість
жителів — 15-20 тис. чоловік. Поблизу укріплень бу-
ло відкрите поселення та міський некрополь.

Пізніше, в римську епоху, гарнізони направлених
з Апенинського півострова легіонерів розміщува-
лись у місцевих античних поселеннях, і тільки іноді
для них створювалися спеціальні табори. Одним з них
був Харакс на мисі Ай-Тодор у Криму. Городище бу-
ло недоступним з боку моря, а з суші мис укріплений
стіною завширшки 2,2-2,4 м, на яку використані
старі оборонні конструкції місцевих таврів. У різний
час тут перебували солдати І Італійського,
XI Клавдієвого легіонів та інших військових
підрозділів. Серед різноманітних споруд були й вівтарі
на честь бога Юпітера.

Тут, як і в метрополії, соціально-економічні відно-
сини грунтувалися на законах рабовласницької
формації. За устроєм північнопричорноморські дер-
жави були різними: демократичні (Ольвія, Херсонес)
чи аристократичні (Пантікапей до утворення Бос-
порського царства) республіки або ж монархії
(Боспорське царство). Влада належала рабовлас-
никам, хоча в певних акціях брало участь усе вільне
населення. Раби ж були позбавлені будь-яких прав.
До громади також належали жінки та всі не греки.

На першому етапі свого існування (VII — І ст.
до н.е.) міста-держави були незалежними утворення-
ми, а на другому (І ст. до н.е. — III ст. н.е.) — вони
підкорялися Риму. А їх занепад внаслідок загальної

Г г

витку релігшних уявлень у причорноморського насе-
лення умовно можна виділити два значних періоди.
Для першого (VI-І ст. до н.е.) характерний в основ-
ному грецький пантеон божеств із синкре-
тизацією окремих культів, що посилилися в елліністич-
ний час (у другій половині IV-I ст. до н.е.). Особливо
популярним було вшанування Аполлона, Артеміди,
Зевса, Афродіти, Діоніса-Вакха. Велике значення ма-
ло й шанування героїв — Ахілла і Геракла.

У другому періоді (I-IV ст.н.е.) відбуваються
значні зміни: в релігію вищезгаданих осередків про-
никають і поширюються культи негрецького
походження (Кібела, Мітра, Ізіда та ін.), впровад-
жується культ римських імператорів, посилюється
роль локальних культів, синкретизація і абстрагізація
окремих божеств. І вже наприкінці цього періоду
з'являються перші паростки християнства. Відправ-
лення культів здійснювалось як у громадських місцях,
так і вдома.

Взаємовпливи античних північнопричорноморсь-
ких міст-держав зумовлювали прискорення розпаду
родоплемінних відносин у скіфів, сарматів, інших
груп населення цього регіону сучасної України. Зав-
дяки давньогрецьким переселенцям місцеві жителі
знайомилися з передовим для тих часів грецьким та
римським культурним надбанням, що в свою чергу
привело не тільки до виникнення тут своєрідного
варіанта культури, а й сприяло подальшому розквіту
власних стародавніх народів Північного Причорно-
мор'я. Греки і римляни принесли сюди свої технічні
досягнення, високу майстерність, особливо в галузях
архітектури, ремесел, мистецтва тощо.

Населення України

в І тис.н.е.

* а тлі причорноморських степів Криму цього
часу з'являється Візантія, котра стала спад-

I,коємицею Римської імперії. їй удалося

втримати свої позиції в Криму до середини VII ст.н.е.
По цьому тут більш активними стали хозари, які
включили ці землі до складу свого каганату. В період
раннього середньовіччя Крим населяли крім місцевих
таврів ще й тюркути, болгари, готи та представники
інших народів. Кочовики мешкали у степовій частині
півострова, а родючі гірські долини та прибережні
території займали землероби.

В V-VI ст. посилився тиск на візантійські во-
лодіння варварських племен, що змусило
Константинополь посилити свої оборонні споруди. В
першу чергу укріплювались старі міські центри. Але

Історія У краї ни

кризи рабовласницької формації, виведення римсь-
ких гарнізонів та наступу варварських племен, що
входили до складу готського військового союзу, при-
падає на рубіж III — IV ст. н.е.

Греки Північного Причорномор'я, крім вирощу-
вання зерна (на Боспорі і в Ольвії), займалися
виноградарством. Значну роль відігравали у них ско-
тарство, рибний промисел. Високого рівня досягло
ремісниче виробництво: металообробка, ткацтво, ви-
чинка шкіри, виготовлення виробів зі скла,
різноманітної кераміки — амфор, покритого чорним
та червоним лаком, фарбами різних кольорів посуду.
Швидкими темпами розвивалася торгівля, для потреб
якої карбували власну монету. Для місцевої знаті ви-
готовлялися найвишуканіші ювелірні вироби, з
місцевим людом вівся і натуральний обмін. Громадські
діяння проводились на міській площі — агорі, побли-
зу якої знаходилися головні культові споруду. На
початку І тис.н.е. в Північне Причорномор'я потра-
пляє римська зброя (короткий меч, залізний панцир,
спис з довгою залізною втулкою).

Духовна культура жителів давньогрецьких ко-
лоній зазнавала постійних взаємовпливів усього
античного світу. На перших етапах існування міст-
полісів у Північне Причорномор'я просто були
перенесені всі досягнення культури метрополії. Од-
нак у процесі розвитку північнопонтійських міст
виникали і посилювалися місцеві особливості, що зу-
мовлювалося їх географічним положенням,
соціально-політичним устроєм, етнічним середови-
щем, з яким вони взаємодіяли. Культура міст-держав
Північного Причорномор'я — Боспору, Ольвії, Тіри,
Херсонесу — не була однорідною.