Заохочувані гарантованими експортними преміями
царського уряду, цукрозаводчики-мільйонери
Бродські, Терещенки, Харитоненки, Ярошинський,
144
Під владою Російської і Австр; іиської імперій
Бобринський розширили вивезення продукції за кор-
дон за тимчасовими демпінговими (нижчими, ніж
витрати виробництва) цінами, що допомагало витри-
мувати конкуренцію на зовнішньому ринку Збільшив
уряд і казенні замовлення підприємствам, насампе-
ред металургійним, в існуванні яких був заін-
тересований Навіть було створено урядовий комітет
замовлень Однак економічне становище Російської
імперії в цілому, й України зокрема, не могло істотно
поліпшитися Техніко-економічна відсталість най-
важливіших галузей промисловості стояла на заваді
підвищенню конкурентоспроможності українських
товарів на зовнішньому ринку Злиденне й голодне се-
ло, обтяжене напівкріпосницькими пережитками,
немогло стати надійною основою для створення
стабільного внутрішнього ринку
Переважна більшість українських селян потерпа-
ла від нестатків За своє майно (хату, землю, худобу)
селянин повинен був сплачувати значні податки на ко-
ристь держави, а поміщикам — викупні платежі за
своє особисте звільнення з кріпацтва і за земельний
наділ Малоземелля змушувало більшість селян
постійно арендувати у поміщиків землю за виробітки,
найматися до заможних односельців або помішиць-
ких економій Добра половина господарств мала не
більше, ніж по 5 десятин У середньому на один се-
лянський двір припадало 10 десятин, тоді як на один
поміщицький маєток — 507
Чимало бідняків взагалі кидали рідні домівки і
наймалися на фабрики та заводи Наприкінці XIX ст
в Україні налічувалося до двох мільонів сільськогос-
подарських робітників Типовою картиною
пореформеного життя тут були юрби заробітчан на до-
рогах
Остання
аграрна реформа
та її наслідки
І Те минуло й півстоліття з часу проголошення
J
І селянської реформи 1861 р , як царський
Ж уряд, підштовхуваний масовим селянським
рухом, що набрав наймогутнішого розмаху в Україні
напередодні і в період демократичної революції
1905—1907 рр , змушений був знову зайнятися про-
блемами села Новопризначений глава уряду
П Столипін протягом 1906—1910 рр став запровад-
жувати нову аграрну реформу, її головною метою
було створення на селі значного прошарку заможних
селян, щоб піднести продуктивність сільського вироб-
ництва
У результаті цієї реформи сільська община була
позбавлена права виступати єдиною незаперечною
розпорядницею у справі перерозподілу орних земель
і пасовищ Кожен селянин дістав право продажу сво-
го земельного наділу або купівлі землі Виходячи з
общин, заможні селяни могли вимагати об'єднання їм
належних у різних місцях земельних угідь в одне
рівноцінне, яке називалося «відрубом», а то й взагалі
виселятися за межі села і створити своє окреме
хутірське господарство Новостворений Селянський
банк надавав «відрубникам» і «хуторянам» грошові
кредити для господарського облаштування
Столипінська аграрна реформа на українських
землях, де вже було чимало заможних селян
(найбільше — на Правобережжі й Півдні), мала
цілком позитивні наслідки На хутори й відруби ви-
селилися 226 тис селянських господарств, що
становило майже половину їх загальної кількості,
реформа сприяла розвитку ринкових відносин на
селі, ширшому застосуванню машин і добрив, що
зумовлювало зростання товарності сільського гос-
подарства
З 1910 до 1913 р посівна площа в українських гу-
берніях зросла на 900 тис дес і загалом становила
22,9 млн дес 1913 р тут було досягнуто найбільшо-
го валового збору зернових 1 200 млн пудів Третина
всієї продукції сільського господарства продавалася
на внутрішньому й зовнішньому ринках Частка Ук-
раїни в експорті Російської імперії становила понад
25%, а щодо вивозу зернових — і того більше по-
над 40%, 250-300 млн пудів щорічно Вона могла
б бути ще більшою
Але значна кількість бідняцьких господарств бу-
ла малопродуктивною і малотоварною, що
обумовлювалося невисокою середньою врожайністю
зернових з окремий культур вона коливалася від 9 до
10 ц з га
Столипінська аграрна реформа не зачепила
поміщицьких землеволодінь Хоча з часу реформи
1861 р українські поміщики й продали, переважно за-
можним селянам, половину своєї землі, але в їх руках
на 1914 р залишалося понад 10 млн дес Причому
близько 5 тис поміщиків володіли в середньому по
1 600 дес Ясно, що за наявності значного прошар-
ку малоземельних селян, кількість яких з середнім
наділом 2 дес 1914 р сягнула 2 млн (з них полови-
на не мала ні коня, ні корови), українське село весь
час було у постійному соціальному напруженні
145
Історія Украї ни
Початок
українського культурного
відродження
озвиток народного господарства України супро-
^ ? воджувався значним духовно-культурним
І. піднесенням Колонізаторська політика
російського царизму викликала в українському
суспільстві дедалі наростаючу захисну реакцію, що
проявилося у цілому комплексі подій 1 явищ, ЯКІ
свідчили про засвоєння інтелігенцією і поширення у
масах національної свідомості, про активізацію ук-
раїнського національного руху в усіх його формах, як
культурницьких, так і політичних, про розвиток усіх
галузей культурного життя українців
У сукупності ці процеси дістали назву українсько-
го національного відродження XIX —початку XX
ст Першим осередком його стала Слобожанщина, де
1805 р з ініціативи освіченої міської громади Хар-
кова відкрили університет Це був на той час єдиний
вищий навчальний заклад на всіх підвладних
Російській імперії українських землях Харківський
університет став не просто науково-освітнім центром
Слобідської і Лівобережної України, а й провідником
української культури При університеті була засно-
вана друкарня і книгарня, започатковано видання
газет, журналів, альманахів
Ці видання висвітлювали не тільки соціально-
економічне й політичне життя регіону, а й історичне
минуле українського народу, самобутність української
культури
Перший в Україні масовий популярний часопис
«Украинский вестник», що випускався у Харкові з
1816 до 1819 р , проголосив своїм девізом «Сприя-
ти всебічному піднесенню науки й літератури»
Часопис наполегливо популяризував знання з історії,
етнографи, географи України, висміював раболіпне
схиляння багатьох українських дворян і міщан перед
усім іноземним, виховував шанобливе ставлення до
національної культури, радив широко використову-
вати українську мову на сторінках друкованих видань,
публікувати нею друковані праці вчених, які, «мож-
ливо, змагатимуться з найосвіченішими народами
Європи»
«Украинский вестник» першим започаткував дру-
кування українською мовою Зокрема, професор
(пізніше ректор) Харківського університету Петро
Гулак-Артемовський друкував тут українською мо-
вою свої поетичні й літературознавчі твори
Молоді українські патріоти Амвросій Метлинсь-
кий, Левко Боровиковський, Олександр Корсун та
інші ще студентами створили в 20—40-х рр літера-
турне об'єднання, яке сучасники, назвали гуртком
харківських романтиків У своїх поетичних творах
вони оспівували лицарські подвиги запорозьких ко-
заків як найактивніших самовідданих захисників
батьківщини, козацькі громадські порядки як за-
гальнолюдський ідеал суспільно-політичного устрою
і соціальної справедливості «Харківські романти-
ки» були впевнені, що своїми творами, написаними
по-українському, рятують «умираючу мову» 3 цим
вони пов'язували сподівання якщо не на повне віднов-
лення автономного суспільно-політичного устрою
України, то принаймні на непохитне збереження звич-
ного побуту і давніх традицій духовної культури
Григорій Квітка-Основ'яненко довів, що ук-
раїнською mobojp можна писати й високохудожні
прозові твори Ного «Малоросійські повісті», ви-
дані в Харкові 1834 р , мали величезний успіх в
освідченої публіки, яка назвала їх автора батьком ук-
раїнської прози А прості селяни, багато з яких на
Харківщині також були знайомі з творами Квітки-
Основ'яненка, шанобливо називали його народним
письменником
Навколо Квітки-Основ'яненка, авторитет якого
як народознавця був дуже високим серед сучасників,
гуртувалась передова народолюбна молодь Харкова
Як директор і режисер, він керував роботою
стаціонарного професіонального театру, репертуар
якого поповнював своїми власними драматургічними
комедіями "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-
денщик ", "Шельменко-волосний писар" Глядачів
захоплювала блискуча гра актора Карпа Соленика у
цих та інших виставах Харківського театру 3 попу-
лярними п'єсами Івана Котляревського "Наталка
Полтавка" та "Москаль-чарівник" гастролювала у
Харкові трупа Полтавського стаціонарного театру
Під безпосереднім впливом Квітки-Основ'янен-
ка зайнявся літературною творчістю українською
мовою випускник Харківського університету Ми-
кола Костомаров, який пізніше здобув славу історика
України Та й усі написані ним у молоді роки драми
й поеми — це художні твори історичної тематики
1843 р він опублікував, а наступного року захистив
дисертацію на здобуття вченого ступеня магістра,
спеціально присвячену вивченню української народ-
но-поетичної творчості як важливого джерела
достовірних відомостей про історичне минуле Ук-
раїни Ще один талановитий вихованець, згодом
професор Харківського університету, Ізмаїл Срез-
невський започаткував записи з народних уст та
наукове вивчення українських народних пісень і дум