Історія України Верстюк n2 (стр. 72 из 205)
За родом фахових занять більшість з них — вик-
ладачі або студенти віком від 19 до ЗО років За
походженням — переважно діти дрібномаєткових
дворян Згодом імена доброї половини цих братчиків
увійшли в історію української культури зірками пер-
шої величини
Головною метою своєї діяльності Кирило-Ме-
фодпвське товариство вважало утвердження
нацюнально-державної незалежності України з демо-
кратичним ладом за зразком Сполучених Штатів
Америки або Французької Республіки у конфедера-
іивній спілці, таких же незалежних слов'янських
держав Кожна з цих держав мала б становити окре-
мий штат або ще розподілятися на кілька штатів
Київ мав стати центральним містом конфедеративної
(іплки, в якому раз на чотири роки збирався б най-
вищий спільний консультативно-регулюючий
міждержавні взаємини орган — собор (або сейм)
Для загального захисту федерації від зовнішніх во-
|юпв передбачалося мати невелике регулярне військо,
<і кожний штат мав би свої збройні сили, упорядко-
вані постійними міліцейськими формуваннями Всі
і ромадяни мали навчатися військовій справі, щоб
бути готовими в разі війни стати на захист батьківщи-
ни Щодо громадянських прав населення Все-
слов'янської федерації й України в ній, то передбача-
лися скасування станів, смертної кари і телесних
покарань, обов'язкове початкове навчання, свобода
ніросповідання, заборона "будь-якої пропаганди як
марної при свободі"
Ідеї визволення слов янських народів з-під інозем-
ного гніту та їх державно-федеративного єднання
мали поширюватися шляхом літературно-просвітниць-
кої пропаганди Члени братства виступали за пова-
\ення царського самодержавства й ліквідацію кріпац-
тва в Російській імперії
Програму товариства викладено в "Книзі буття
українського народу", або "Законі Божому" Цей
історико-публіцистичний твір братчики склали
спільно, обгрунтувавши весь його зміст заповідями
Євангелія Христового Розробили вони і статут ор-
ганізації В ньому конкретизувалися ідеї рівно-
правності народів, держав і громадян майбутньої
слов'янської республіканської конфедерації і викла-
далися статутні права й обов'язки членів Кирило-
Мефодпвського товариства
Громадська діяльність кирило-мефодивців зосе-
реджувалася навколо освіти народу і шляхів
піднесення економіки України Зокрема, вони збира-
ли кошти для видання популярних книжок з
практичними рекомендаціями сільським господарям,
склали проект запровадження в Україні широкої ме-
режі початкових навчальних закладів Наполегливо
обстоював необхідність поширення освіти в народних
масах Т Шевченко, сам брався за складання шкільних
підручників А Шевченкові поетичні твори, пере-
дусім ще не надруковані, але вже відомі багатьом з
поширюваними рукописними списками, поеми
політичної тематики "Сон", "Кавказ", "І мертвим і
живим", "Великий льох" та інші, справляли значний
вплив на формування національної свідомості народ-
них мас Ці твори прямо закликали до боротьби
проти національного та соціального гніту, який пану-
вав тоді в Україні Та й сам Шевченко багато їздив
по Україні й пропагував серед народу визвольно-де-
мократичні ідеї
Близькою Шевченку була й ідея єднання
слов'янських народів У поемі "Єретик ' він вислов-
лював свою найсокровеннішу мрію "щоб усі слов'яни
стали добрими братами" Цю гоему Шевченко
присв'ятив Павелу Шафарику Свідки розповіда-
ли, що Шафарик, одержавши цей рукопис, плакав
вдячними сльозами Так само, коли один з кирило-
мефодивців тимчасово виїздив за кордон, Шевченко
і ним передав рукопис своєї поеми "Кавказ" для вру-
чення великому польському поету і революціонеру
Адаму Міцкевичу
Кирило-мефодивське товариство проіснувало
трохи більше року Навесні 1847 р царські власті за-
арештували у Києві всіх 12 постійних учасників
засідань товариства і під конвоєм відправили до Пе-
тербурга Шеф жандармів граф Орлов розіслав у
149
овернувшись наприкінці 50-х pp. із заслан-
1
1 ня, провідники Кирило-Мефодіївського
J. товариства оселилися на постійне мешкання
в столиці Російської імперії — Санкт-Петербурзі. Тут
вони продовжили національно-визвольну пропаган-
дистську діяльність, але вже не в політичному кон-
спіративному, а в культурно-просвітницькому ле-
гальному руслі. Пантелеймон Куліш заснував
друкарню для видання українських книжок. Василь
Історія Украї ни
всі губернії Російської імперії таємного листа, в яко-
му хвалився що ліквідував у Києві небезпечну
антиурядову організацію, програмні документи якої
містили "революційні і комуністичні правила".
Слідством над кирило-мефодіївцями керував сам
Микола І. Він же затверджував вирок кожному. Всіх
учасників Кирило-Мефодіївського товариства по-
карали без усякого суду засланням до різних місць
Російської імперії. Найтяжче покарали Шевченка,
бо під час арешту в нього знайшли рукописи його ан-
тицаристських і антикріпосницьких творів.
Поета-революціонера заслали у малозаселені тоді
Оренбурзькі степи рядовим солдатом з найсуровішою
забороною писати й малювати.
Звичайно, розгром Кирило-Мефодіївського то-
вариства завдав відчутних втрат лавам активних
діячів українського національного руху. Однак оста-
точно його поховати царизм не зміг. В одному з
листів, надісланих Шевченку на заслання, говорило-
ся: "Багацько тут таких, що згадують Вас...що Вас
не стало, а натомість стало більше людей — аж до
1000, готових стоять за все, що Ви казали..." Отже,
підпілля українського національного руху продов-
жувало діяти.
Михайло Грушевський ознайомившись з ма-
теріалами слідчої справи кирило-мефодіївців,
підсумував їх діяльність так: "Це покоління ук-
раїнської інтелігенції стояло під впливом роботи сеї
київської лабораторії", що "гадки і плани кирило-
мефодіївців пішли широко в громадянство". Симон
Петлюра наголошував, що український рух "цілком
виходить із стадії неясних устремлінь і кристалізується
у програмі першої політичної організації — Кирило-
Мефодіївського братства". А Сергій Єфремов навіть
почув у діяльності кирило-мефодіївців "перший голос-
ний крик збудженої до життя української нації", яка
їх устами проголосила своє прагнення до здійснення
політичних ідеалів державності, народоправства, фе-
дералізму.
Громадівський рух
Білозерський узявся за видання публіцистичного та
літературно-художнього українознавчого часопису
"Основа" українською та російською мовами. Ми-
кола Костомаров зайнявся написанням монографічних
досліджень та упорядковуванням збірників доку-
ментальних джерел з історії України. Генератором
визвольних ідей у петербурзькій українській зем-
ляцькій громаді був непримиренний Тарас Шевченко,
але 1861 р. він помер (спочатку його поховали там же
— у Петербурзі, а через кілька місяців перепохова-
ли в Україні понад Дніпром на Чернечій горі біля
Канева).
Наступного року через матеріальні нестатки і не-
прихильне ставлення урядових кіл та більшості
столичної російської громадськості, в переддень сум-
нозвісного валуєвського циркуляра 1863 р. припи-
нилося видання часопису "Основа". Однак на той час
журнал уже значною мірою виконав благородну місію
пробуджувача української національної свідомості. В
Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі лібераль-
на і демократична інтелігенція почала гуртуватися
у самодіяльні напів-чи цілком нелегальні організації,
названі громадами.
Тарас Григорович Шевченко
150
1882 р. у Єлисаветгрді; Олександр Кониський —
автор першого фундаментального життєпису генія
українського народу — Тараса Шевченка; Володи-
мир Самійленко — неперевершений в українській
літературі майстер поетичної політичної сатири; Па-
нас Рудченко, що під псевдонимом Панаса Мирного,
рятуючись від царської цензури, лише за кордоном
зміг опублікувати свій високохудожній реалістичний
твір "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Цей перший
в українській літературі роман соціальної тематики по-
бачив світ у Женеві (Швейцарія), де громадівці,
професійні вчені історик Михайло Драгоманов і
соціолог Сергій Подолинський, разом з українсько-
галицьким письменником Михайлом Павликом
організували емігрантську вільну українську пресу,
яка публікувала те, що не могло вийти у світ на при-
гнобленій Російською імперією Україні.