Навички конспіративної роботи в масонських ор-
ганізаціях послугували організаторам таємних
антисамодержавних офіцерських товариств В їхніх
планах державного перевороту Україна посідала важ-
ливе місце, оскільки була чи не головним у Російській
імперії регіоном розташування іі збройних сил Тут
вздовж російсько-австрійського кордону стояла 160-
тисячна армія Вона мала страхати не тільки зовнішніх,
а й внутрішніх ворогів імперії на такій вкрай не-
спокійній території, як Україна У повній бойовій
готовності приборкати будь-яке посягання на
цілісність імперії були також готові військові гарнізо-
ни губернських міст і окремих спеціальних військових
поселень
Але ці ж самі війська, як сподівалися опозиційно
настроєні щодо царського самодержавства офіцери,
можна було використати й для його повалення Пев-
ною мірою вони розраховували й на українські
визвольні традиції, що, зокрема, засвідчено поетич-
ною творчістю Кіндрата Рилєєва Він закликав йти
"смело, дружно за Мазепой на мечи и на огонь"
Украінсько-польський поет Тимко Падура — учас-
ник Польського патріотичного товариства,
втаємниченого у плани російських змовників, також
сподівався на те, що , об'єднавшись, "вольні внуки
переможуть і "верне власть й славу дасть, вільне
Запороже'"
Здійснення державного перевороту було наміче-
но на весну 1826 р , коли до Києва мав приїхати цар
Олександр І оглянути війська, дислоковані в Україні
Проте його раптова смерть у листопаді 1825 р по-
рушила вироблені плани змовників Зосереджене у
Петербурзі так зване Північне товариство без будь-
якого узгодження своїх дій з Південним товариством
вирішило самостійно підняти повстання у Петер-
бурзі, скориставшись церемонією присягання військ
столичного гарнізону на вірність новому царю Ми-
колі 114 грудня 1825 р Однак переважна більшість
військ гарнізону не підтримала їх, а картечний вогонь
з гармат за наказом царя довершив справу придушен-
ня повстання
и
Рішуче діяло Південне товариство Його керівни-
кам удалося повести за собою цілий полк, що значився
під назвою Чернігівського 29 грудня 1825 — 2 січ-
ня 1826 р він збройною демонстрацією пройшов
селами і містечками Київщини, прямуючи на Во-
линь, щоб і там підняти війська на повстання Однак
дорогу йому перетнула вірна царю дивізія, яка так са-
мо, як це було й у Петербурзі, нещадно застосувала
проти повсталих артилерію
Цар Микола І особисто керував слідством і по-
каранням учасників повстання За його наказом
п'ятеро керівників (серед них троє — члени Півден-
ного товариства Павло Пестель, Сергій
Муравйов-Апостол, Михайло Бестужев-Рюмін) за-
гинули на шибениці Всіх учасників повстання
Чернігівського полку, як офіцерів, так і солдатів,
царський суд покарав засланням на каторгу в Сибір
або в діючу армію на Кавказ, де точилася війна з гор-
цями
Подвиг декабристів вплинув на зміцнення рево-
люційного украінсько-польського єднання Вже на
другий рік після повстання декабристів почали обго-
ворювати питання визволення Польщі й України
з-під влади Російської імперії та об'єднання їх у рес-
публіку Повстання, яке підняла 1830 р польська
шляхта проти російського царизму, наступного року
під гаслом "За нашу і вашу свободу'", зверненим до
українців і росіян, перекинулось і на Правобережну
Україну Однак воно не стало масовим, оскільки
шляхтичів не підтримали феодально залежні від них
українські селяни-кріпаки Гонориста шляхта не зро-
била належних висновків з своєї поразки у повстанні
1830 — 1831 рр і пізніше, коли у розкиданих по всій
Правобережній Україні підпільних організаціях
"Співдружності польського народу", розгорнула
підготовку до нового антицаристського збройного
виступу Порожнім звуком залишилися загальноде-
мократичні девізи "Співдружності" "Через народ —
для народу' й " Свобода, рівність, братерство",
оскільки вони не стосувалися ні селян-кріпаків, ні
155
Історія Украї ни
самої території Правобережної України Українських
селян і саму Україну шляхтичі розглядали як неві
д ємну належність майбутньої Польської держави
Царизм після перемоги над повстанцями посилив
колонізаторську політику на Правобережній Україні
Зразу ж примусово там була закрита переважна
більшість католицьких монастирів Затим настала
черга двох мільйонів уніатів, котрі проживали в Ук-
раїні та Білорусі 1839 р всі вони були оголошені
церковними і світськими властями Російської імперії
— православними, їхні храми перейшли у відання
Руської правое \авноі церкви, а тих, хто не погоджу-
вався приймати нову віру, вивозили в інші місцевості
імперії
Ідеї учасників польського визвольного руху, спря-
мованого проти царського самодержавства, були
близькі серцям українських революційних демократів
60-х рр , членів заснованої Миколою Чернишевсь-
ким всеросійської революційної організації "Земля
і во \я" Один з них — Андрій Потебня, уродженець
Сумщини, виходець з потомственої військово-
офіцерської родини, молодший брат видатного
вченого-мовознавця Олександра Потебні Під час
польського повстання 1863 — 1864 рр 24-річний
підпоручик Потебня очолив повстанський загін і за-
гинув смертю хоробрих у бою з царськими військами
На території Польщі біля містечка Люблін діяв ве-
ликий партизанський загін на чолі з Іваном Нечаєм
У ньому було понад 400 чоловік, здебільшого ук-
раїнців
На Правобережній Україні, де також діяли
польські повстанці, члени організації "Земля і воля"
розповсюджували серед населення і царських військ
листівки на підтримку визвольної боротьби, зокрема
написану О Слєпцовим та А Потебнею прокла-
мацію "Ллється польська кров, ллється російська
кров' Та ігнорування соціальних, насамперед аг-
рарних, потреб се\янства керівниками польського
визвольного руху, як і проголошений ними курс на
відновлення Польщі в кордонах 1772р (тобто з
включенням земель Правобережної України) разом
із загальною відсталістю політичного світогляду
більшості українських селян зумовили їх байдуже, а
іноді й просто вороже ставлення до польського пов-
стання 1863 — 1864 рр Не здобувши опори в
народних масах в Україні, польські повстанці змушені
були тут, як і в інших місцях, скласти зброю 1864 р
повстання було придушене царськими військами
Естафету визвольної боротьби революційних де-
мократів 60-х рр підхопили у 70-х рр революційні
народники Народницькі гуртки, які виникли і діяли
тоді як у російських, так і в українських губерніях
(зокрема, у Києві, Одесі, Чернігові), підтримували
між собою зв язки і були підпорядковані єдиному
централізованому керівництву в Петербурзі
Народники, щоб посилити активність селян, про-
водили бесіди про необхідність встановлення ладу,
який би дав свободу і рівність всім трудящим Вони
селились на постійне мешкання у селах, влаштовую-
чись там на роботу писарями, вчителями,
фельдшерами, шевцями, ковалями Свої погляди во-
ни поширювали під гаслами " Земля і воля народові'",
роз яснюючи, що це означає перехід усіх земель у
власність селян і запровадження на місцях селянсь-
кого самоврядування
На багатих підприємців, їх прислужників, царсь-
ких урядовців і самого царя народникі вчиняли
терористичні акти 1 березня 1881 р під час одного
з таких терактів загинув цар Олександр II Новий цар
Олександр III відправив на шибеницю учасників за-
маху, серед них українців — Андрія Желябова,
Софію Перовську (правнучку гетьмана Кирила Ро-
зумовського), Мико\у Кибальчича (автора першого
в світі обгрунтованого математичними розрахуй- ка-
ми креслення проекту реактивного космічного
корабля)
На шибениці за вироком царського суду також
скінчилося життя Дмитра Лизогуба — нащадка ста-
ровинного українського козацько-старшинського
роду Батько Дмитра — Андрій Лизогуб — дружив
з Тарасом Шевченком і не полишив його і на за-
сланні своєю моральною й матеріальною підтримкою
Дмитро ж на "справу революції" пожертвував усі
свої гроші, одержані від продажу багатої родинної
спадщини У товаришів по спільній нелегальній діяль-
ності Дмитро викликав щире захоплення своїми
високоморальними рисами доброзичливістю,по-
рядністю, чесністю Вони називали його "святим
революції"
Разом із Лизогубом за терористичні дії проти
царських урядовців повісили і його товариша — Во-
лодимира Малинку, також сина заможного
українського поміщика з козацько-старшинського
роду За збройний опір царським властям під час
арешту народницьких угруповань в Одесі і в Києві
засуджено до розстрілу Івана Ковальського і Ва-
лер'яна Осинського
У лавах першої політичної організації — "Півден-
норосійського союзу робітників", що виник на початку
1875 р в Одесі, об'єдналися близько 250 осіб (ук-
раїнців, росіян, молдаван, поляків та ін )